Лебедин

  • 04.12.21, 19:29
Серпнева дводенна поїздка на Сумщину була пам’ятна для мене тим, що це один з маршрутів, який я малював ще в древні доковідні часи. Навіть дивно, що її вдалося втілити саме в такому порядку, як тоді надумав. Хоча конфігурація транспорту змінилася сильно, спочатку на папері, потім по факту зіткнення з реальністю нашого очуменного сервісу, коли безбожно запізнювалося та відмінялося все, що могло. Так, що в якийсь момент хотілося просто все кинути, розвернутися додому і раз та назавжди завершити цей мазохізм.

1. Але зрештою встиг все, через що навіть подобрішав і далі до холодів продовжив мотатися з допомогою наших чудових поїздів та маршруток. А того дня першим по плану стало місто Лебедин на півдні області.


[ Читати і дивитись далі ]

Хмарна північ субтропіків

  • 02.12.21, 19:43
Зовсім невеличка Мадейра, що за площею приблизно дорівнює Києву, умудряється вміщувати в собі одразу декілька кліматичних зон. Особливо відрізняються між собою гламурний південь із пальмами та північ, з її скелястими обривами, частими дощами та потужними океанічними хвилями.


[ Читати і дивитись далі ]

Славута та її околиці

  • 30.11.21, 19:30
Відвідинами Славутського району, що на північному заході Хмельниччини, завершувалася моя літня дводенна вилазка в ці краї. Знайомство почав із самого райцентру.


[ Читати і дивитись далі ]

Ізяслав старий, новий, літописний і безнадійний

  • 28.11.21, 19:24
Загублений на півночі Хмельниччини Ізяслав є одним із найбільш яскравих українських прикладів того, як із плином часу випаровується колись неймовірна могутність та велич. Один з найкращих в області комплексів пам’яток дико контрастує з їх занедбаністю, транспортною недоступністю міста та відсутністю туристичної інфраструктури взагалі. Ізяслав має бути у пріоритетах на відвідування хоча би тому, що через декілька років банально можна буде побачити не все, що доступно зараз.


[ Читати і дивитись далі ]

Кабо Жирао. Шлях до найвищого мису

  • 26.11.21, 19:36
Продовжую свою неквапливу розповідь про вересневі мандри Мадейрою. Цього разу відправимося південним узбережжям на захід від Фуншалу, до точки, яку називають найвищим мисом Європи. Перша зупинка – у містечку Камара-де-Лобуш.

1. У всяких путівниках його вперто називають рибальським селом, хоча, скажу я вам, ні хрена собі село на 35 тисяч мешканців, на острові друге за кількістю населення після столиці.


[ Читати і дивитись далі ]

Вечірня магія Городища біля Шепетівки

  • 24.11.21, 20:01
Як і майже всі, хто зрештою потрапляв у це село, я узнав про нього суто випадково. Як і майже всі, не очікував нічого особливого, але отримав дуже хороші враження. Головним чином завдяки монастирю, але й саме по собі це село мало би бути у всіх путівниках як мінімум Хмельниччини, тим більше, це всього якихось вісім кілометрів від Шепетівки.

1. Не на користь популяризації грає і широко використовувана назва. Без жодного на те плану, для мене це було вже третє Городище, після нічим не примітного села під Літином та цікавого міста на Черкащині.


[ Читати і дивитись далі ]

Шепетівка. Не останнє місто Землі

  • 22.11.21, 20:01
Питання про відвідування Шепетівки ніколи у мене не стояло на порядку денному, але й проблеми такої теж не виникало. Один із найбільших транспортних вузлів заходу України, звідки лише залізниця розгалужується у п’яти напрямках, само собою рано чи пізно тут мала з’явитися зупинка довша, ніж просто пересадка з поїзда на поїзд. Що й трапилося минулого літа.


[ Читати і дивитись далі ]

Полонне. Тисяча років як один день

  • 19.11.21, 19:01
Низька активність подорожей українців у травні-липні року, що минає (спричинена, очевидно, страхом вірусу), встигла мене розбалувати. Квитки на транспорт та готелі можна було бронювати буквально за день-два до вихідних, орієнтуючись на якусь область за кращим прогнозом погоди. Та поступово народ розкачався і одного прекрасного понеділка я з подивом виявив, що на найближчі вихідні забрано тупо все в нуль. Довелось на ходу викручуватися і з гівна і палок зліпити й реалізувати поїздку хоча би на північ Хмельниччини. План на неї у мене був намальований давно, хоча здійснювати його не те що б сильно хотілося, бо вийшов трохи всратий – за два дні в підсумку я находив пішки кілометрів 55-60.

1. А почалося все з міста Полонне, примітного хоча би тим, що вперше у літописах згадується в 996 році, тобто вже відсвяткувало тисячолітній ювілей. Загалом у туристичних колах місто відоме, найперше завдяки 400-річному костьолу та прилеглих до нього простіших центральних пам’ятках. Хоча насправді знайти там можна набагато більше, головною завадою стає гігантська, як для 20-тисячного містечка, відстань між цікавими точками. І я теж побачив не все, але показати є що, в тому числі майже ексклюзивного. І костьол увагою не омину, він дійсно чарівний.


[ Читати і дивитись далі ]

Монте. Райський сад Мадейри з азійським присмаком

  • 17.11.21, 20:11
Найгарнішим ботанічним садом острова Мадейра найчастіше по праву називають Монте, що знаходиться на північ від Фуншала на схилах однойменної гори.


[ Читати і дивитись далі ]

Пужмерки. І живі не позаздрять мертвим

  • 15.11.21, 19:39
Мої звичні криворізькі велошляхи дуже часто пролягають повз це місце, хоча майже ніколи не заходять на нього. Не через якісь там потенційні труднощі, а швидше тому, що воно саме мене відштовхує. Хай скільки свого часу я облазив провальних воронок Кривбасу, в тому числі деякі саме на дні, ця завжди залишиться особливою. Колишнє селище, давно поглинуте й перетравлене містом, назва якого може виплисти лише на старих картах та у головах краєзнавців. Тут можна в буквальному сенсі побачити, як земля уходить із-під ніг, а про людей нагадує лише покинутий некрополь, найстрашніший із усіх, що я знаю.


[ Читати і дивитись далі ]