Несвіж – невелике місто на південному заході Мінської області, у якому знаходиться один з найгарніших замків Білорусі. [Приєднана картинка] [ Читати і дивитись далі ]

Чесно відмотавши пішки кількадесят кілометрів за перші три з половиною дні в Білорусі і стоптавши ноги в криваві мозолі, я дозволив собі один день з організованою екскурсією у два найвідоміші її замки – так щоб нас ледачих підвозили автобусом скрізь аж під ворота, готували комплексними обідами і підтирали шмарклі. Тим більше, з громадським транспортом там кепсько, та й погода не радувала. Мир – зовсім маленьке містечко на сході Гродненської області, але це не заважає бути йому одним з...

Читати далі...

Сідаю собі на звичайній чернівецькій автостанції у звичайний автобус та їду на південь. І вже в автобусі можна запідозрити щось неладне, бо всі пасажири, крім мене, та й водій, і навіть радіо – говорять чужою і геть незрозумілою мовою. По прибутті на місце – те ж саме. І навіть на головній площі (яка зовсім поруч із автостанцією) стоїть не канонічний Тарас Григорович, а Міхей Емінеску – румунський поет та громадський діяч. [Приєднана...

Читати далі...

Вашківці – невелике старовинне містечко на півдорозі між Чернівцями та Вижницею. Тихе, безлюдне й переважно одноповерхове – з ходу ніколи не подумаєш, що воно досі має статус міста. Хоча у Вашківцях є навіть робочий вокзал, будівля якого з’явилась ще в австро-угорський період. [Приєднана...

Читати далі...

Насправді це ще й балтійське слово, що означає розчищене після вирубки лісу місце або просіку. Тому місто називається саме так, а не Маша, Катя чи Аня. Воно лежить на півдорозі між Гродно та Мінськом і має великий замок. [Приєднана картинка] [ Читати і дивитись далі ]

Бона Сфорца, польська королева італійського походження, навряд задумувалась над тим, як неоднозначно у нас звучатиме назва міста Бар, коли давала йому таке ім’я. Насправді вона усього лиш увіковічила так свій рідний Барі. Пройшли віки, і колись одне з крупних та ключових міст Поділля перетворилось у тиху провінційну заводь, у якій лише численні архітектурні пам’ятки нагадують про давно забуте величне минуле. [Приєднана...

Читати далі...

Примхлива історія поставилась досить лояльно до колишнього королівського міста, особливо у жорстокому 20 столітті. У 1941 році радянські, а в 1944 – нацистські війська полишали його майже без бою, і у Гродно зберігся чудовий історичний центр. Наді мною ж змилостивилась погода: по обіді дощ скінчився, а іноді й проглядало сонце. Отже, друга частина прогулянки Гродно буде присвячена центру і, на закуску, панорамам. Але почну я з кінця, а саме з наймилішого пам’ятника у світі, який...

Читати далі...

Негода, що почалась ще напередодні, при від’їзді з Бресту, застала мене і в Гродно, показавши всі принади північного білоруського клімату у повній красі. На ранок небо було геть темне і сіяв густий обложний дощ, але робити було нічого – на Гродно я виділив один день. І, озброївшись парасолькою, відправився оглядати найгарніше місто Білорусі. І де ж це починати у таку погоду, як не з кладовища. [Приєднана...

Читати далі...

У попередній моїй замітці, розповідаючи про Бердичів, я жалівся, що не вдалось його подивитись як слід, тому що це була організована екскурсія. Але хороша її сторона – у другій половині дня вдалось оглянути одразу декілька куди більш глухих та екзотичних місць, у які самому дістатись було б важко, а в один день – узагалі нереально. Мова йде про сусіднє куди менш відоме містечко, Андрушівку, та цікавинки навколо неї. І почнемо із найбільш важкодоступного села – Городківки. Щоб...

Читати далі...

Голос. Найбільше, як не дивно, йому не вистачало голосу. Після усього пережитого, скількох яскравих вражень, що давно потонули в імлі років, лише ця обставина могла зробити його по-справжньому нещасним. Тим більше то було дивно, бо здавалось, увесь навколишній світ він може сприймати тільки візуально. Поки люди навколо до ошаління сперечались про те, яка музика краща, страждали від надмірного шуму, холоду, спеки чи неприємних запахів, він жив тільки очима. Здавалось, не існувало...

Читати далі...