Невигадані історії про котів 5.
- 04.01.15, 13:50
Влітку батьки часто "відкомандировували" мене до діда з бабою в село. Там же "підпасавсь" і двоюрідній брат, інший внук на кілька років старший за мене, доки тітка, його мати, працювала.
Сидимо ми з братом, мені 9, йому 12, у всі ігри вже переграли, всіх собак передразнили, всі провалля вже облазили, та, ніби-то, ще не геть весело. Аж тут бачу: бабин кіт вибравсь на стіл і наміривсь шмат ковбаси самим нахабним чином прикінчити тут же, на столі, не переймаючись нашою присутністю. Кричу:
- Ахтунг! Партизанен!
Брат трохи розторопніший, хвать кота за загривок і до нас на піч:
- Поймали, герр капітан!
- Что ми єсть поступать с партизанен, єфрейтор?
- Ми їх єсть вєшать, герр капітан!
- Ісполнять!
Дістав братик стару, трохи гниленьку, що весь час рвалася, швацьку нитку, ми спутали коту передні лапи, зробили петлю, перекинули через цвяшок в стелі і накинули коту на шию. І в цей момент заходять мати з тіткою:
- ЩО ВИ РОБИТЕ, БІСОВІ ДІТИ?
Я:
- Дас іст швайнен партизанен. Он єсть воровать-єсть ковбасу!
Братик невинувато насупивсь і ткнув пальцем в мене:
- Це все він!
Дали мені прочухана лозиною, братику бублика, "щоб не розстраювався", а ковбасу котові віддали, він же її надкусив. І хто в кінцевому результаті постраждалий?..
Буде ще...
... М-м-м-да... Історія сьогодні вийшла не геть про котів, вірніше геть не про котів... Наступні буду уважніше підбирати і наперед не загадувати...