Наші в Сан-Франциско

                   Наші в Сан-Франциско

Якось Вадим Оліфіренко (мій батько) каже моїй матері: 

  -- Світлано! Коли ми вже отримаємо той візбез чи то пак безвіз! Хочеться мені напитися шоломом із Гвадалківіру, або вгризтися в соковите буріто, а може, й поразганяти палкою хмари над Апеннінами. Або ж ще якось, так би мовити, долучитися до надбань єропейської, чи то навіть світової, культури.

 -- Ну що ж, -- відповіла мати, -- оно твоя двоюрідна сестра Надя щойно майнула до сина в Канаду, твій брат Євген знай собі мотається то в Балі, то на Шрі-Ланку. А ми чим гірші?

   -- Думаю, нічим, -- мовив батько й ткнув пальцем у планшет. Там як раз було відкрите фото: здоровезні хмарочоси височіли серед неонових вогнів американського міста.

   -- Супер. А я вже й готова, -- мати стояла, вдягнута в вишиванку.  -- Поквапся, Вадиме, мені ще варити борщ та перевіряти зошити...

       Дякуємо студії «Барвиста вишиванка» за наданий одяг, авіакампанії «Еірфранс» за солідні знижки на квитки, фотохудожнику Стівену Уїлксу-молодшому за креативне фото, зроблене з тридцятого поверху Провідіан Фінаншіал Білдінг. Та Тетяні Невсипущій --  Багатознай за нестримну фантазію…