хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Вірші краматорського поета Олега Максименка. Частина 2.

  • 21.03.17, 15:31

Випускникам Свободнянської середньої

школи 1970 – го року присвячую

 

*** 

Розлоге  й  квітуче  у  вербах

Вкраїнське  „Свободне”   село,

Де  школа і   юність у веснах

Минули, мов річне зело.

 

 

На зустріч з тобою крокую,

Святиня дитячих подій,

А в згадках я чомусь мандрую

У рік сімдесятий, мерщій.

 

 

Там дзвоник школярський спадає

Крізь роки на думку   мою

І серце бентежить, мов грає,

І пісню співає свою.

 

 

Про килим в серпанках вранішній

І герці хлопчачі, ще ті,

І вечір у школі тодішній,

Часи, що були золоті.

 

 

У  вирій злетіли, мов птиці,

Літа молодії в житті,

А юність, як крапля з криниці,

Солодить ще душу в бутті.

 

 

Мова


О мова вкраїнська,
Блукаєш ти степом
Козацького війська
І ходиш з вертепом.

На сході країни
Ти  б*єшся з Москвою
За честь України,
За землю з вербою.

О  мова вкраїнська,
Найкраща  у світі,
Ти є материнська,
І словом в розквіті.

О мова вкраїнська,
Під стягом держави
Ти  вже не сирітська,
А маєш  октави.

Вкраїнськая мова
Рідніша за  інші,  
Співуча  розмова,
Шевченкови  вірші.

 

Українська   мова

Є   в   мене   мова   одна
Від  тата   й  мами   сплива,
Слова   несе   від   Христа,
Українська   зветься   вона.

Є в мене мова  одна
Шевченка,  Стуса й Франка,
Вірші малює   вона
І серце моє колиса.

Є в мене мова одна,
Жовто-блакитний  мій  стяг
Злюбила міцно  вона,
А  я для неї ватаг.

Є в мене мова одна,  
Дівчина  -  люба весна,
Розквітла травнем  сповна
Українська  зветься  вона.

 

 

***

Я  сокіл  степів половецьких
Євшан де духмянить  кудлато,
А  вежі фортець молодецьких
Чатують  по Тору старанно.

Я сокіл степів половецьких
Малюю  вірші  в полинах,
Не хочу і думок чернецьких,
Що волю гнітять  в колисках.

Я сокіл степів половецьких
Де пісня чарує піїта,
А подих просторів торецьких
Вирує колоссями  жита.


Шидловськії зорі

 

Шидловськії зорі

Шидловськії зорі

Шепочуть мені

Про бвави на Торі
 У росах в імлі.

 

Про килим на луках

І співи троянд,

Про дзумкіт у лузах

І гомін краян.

 

Про верби Ганівки

І вітер степів,

Про ганок домівки

І поля засів.

 

Про ясу у хорі

І подих стерні

Шидловськії зорі

Шепочуть мені.

Я  шукаю  людину


      Серед  долі  барханів,

       Царства  злоби  та  гніву,
       По  обличчях  зухвалих

Я  шукаю  людину.


 Бо  втомився  душею
          Від  хурделиць  кривавих,
    І  серденько  спокою  
        Вже  не  баче,  у  ранах.

     Де  не  гляну  я  в  очі,

Всі  чужі  і  далекі,

Наче  темні  узлісся,

            Криють  землю  без  межі.

Я  шукаю  людину

Серед  кулі  земної

     І  в  добро  все  ж  я  вірю,
     І,  здається,  знайду.  


1

Коментарі