Переклад минулорічної замітки з доповненням

Оригінальний запис тут: http://nb1-sf.blogspot.com/2010/02/sprin-is-comin.html
20.02.2010
Близько вже весна!
вчора вертав з Петрівки на міській електричці, бачив як під ліхтарем над дорогою кружляла летуча миша, а потім переходив через озеро та віршував: "ні, не ластівка першою - летуча миша - привітає весну.." і думав, що так по кризі ходжу востаннє на ближчі місяців десять.

купив учора фотоапарат.
пара цікавих світлинок, зроблені нині ввечері:






Початковий задум, коли фотав, був - "до весни відтану"; остаточна ж назва - "таки весна!"

Верхній знімок мене здивував, зробив іще один - та ж картинка. Але 2-3 кроки вперед і отримав серію "нормальних фот", як оця - нижня. Що ж це за мряка така?

на першій
фоті - не духи, не потойбіччя - "otherside", то, я певен, випари. Сьогодні повітря є дуже вологе, навіть вдень був туман, подекуди затримався до вечора. Між тими точками з яких зроблені фоти -  2-3 кроки заповнені великою калюжею, до того ж, можливо, світло ліхтаря вигідно освітило туманну хмарку над калюжею.

Отже, снігові намети тануть, у повітрі - тепло та волога. Таки - весна!
5.03.2011
А сьогодні, за більш як рік, до тих вражень додалось іще два спогада й думка, наскільки ж я прив’язаний до тих місць, де проживаю. Як заслання я переживав у дитинстві переїзд на Лівий берег з Подолу. Тепер гуляючи над Радункою або вздовж проспектів Перова, Визволителів, я ностальгую. За десятками осяянь і віршів які наздоганяли мене тут; за піснями, що я волав, конкуруючи з машинним ревом над трасами проспектів; за тим шаленим бігом по першому льодоставу, в листопаді 2010, коли я ходив з Надією на виставу "Летюча миша" і поставив рекорд доїзду: 28 хв. з Райдужного до Оперети; за тим вчорашнім тупцюванням на зупинці автобусу, коли я дивився на міцний іще, березневий лід, на останню електричку й відчував повільний біг часу, в якому мені нікуди спішити..

А летуча миша вдруге передвістила мені відлигу та провесну - цієї середи.