Всё зиждется на правилах жестоких Туман внизу по кладбищу плывёт Безмолвие, где царствуют сороки, Кого то ждёт Сегодня, завтра, скоро Здесь и сейчас - разверзнется провал Опустится бессмысленности шора, Играя отвратительный финал судьбы, как все они фатальны Укора взор из темной глубины Покойники смиренны и печальны, Мы им видны, Ушедшим без возврата, «Безвременно», но если я уйду - Наступит мрак последнего заката, Земля умрёт во льду. И если здесь в провинции...

Читати далі...

На війні вмирають кращі Це не випадковість, Бо до смаку смерті пащі Доброта і совість, Бо свинець просіє зерна, Більші відбере, А порожнє і мізерне Куля не бере.

С поверхности всё муть И только лишь со дна Видна вся жизни суть И истин глубина. Здесь только тяжкий труд, Унылый тусклый быт, Не любят здесь, не ждут, Не нужен и забыт. Свой правды чёрствый хлеб Я оплатил сполна, А чей то лживый склеп Пускай несёт волна.

Недобрый - шумен, добрый - тих Как этот добрый старый стих, А люди словно зеркала Блистают отблесками зла. Спор о бессмертии затих Бормочет только ветхий стих, Всё человека вечным мнит, О вечном что-то говорит. Мы все молчим, наш разум хил Ничто в ничто не отразил, Живут пустые зеркала Блистая отблесками зла. Поэт как все - злодей, добро Творит - бессмертное перо.

Я бачив, але ще не розумів, Кохав, та приховати намагався, Втікати мусив би, але вагався, Скорився, став подібним плазунів, Що моляться, себе невпинно хрестять, Народжених у рабстві московитів, Які терпіння і неволю пестять, Цілують руку, котрою побиті. Я втратив волю, вірші мов би квіти Підношу, пекло - раєм вдаючи…(переклад pospishaiko)

Життя твоє все напоказ гламурна кінострічка З ефектних поз, доцільних фраз, «Марієчка Марічка». А з мене Бог пожартував, Покривдила природа Всі ті, кого в житті кохав, Тримали за урода. Тепер Ти, Я - такий контраст «Марієчка, Марічка» В серцях однаково у нас, Відмінна звичка.

прошел ноябрь, прошли года, проиграны сражения, вдали исчезли без следа плоды воображения. пришла зима и в эту глушь в молчанье светло-сером, остаться здесь для низких душ попом и инженером, пока придет спаситель ложь, добра простерши длань, и не получит в спину нож и ненависть и брань.

Мне не спалось, но видел сны Религия, реклама И отбривался от слюны Я Бритвою Окама. В мешок всё время до минут Собрал, отнёс в ломбард Один прыжок и вот я тут В тоннеле Сен-Готард. Все те, кто ехал впереди - Попали под завал Грохочет эхо из груди О груды плит и скал. Боль поселилась у виска, Но стало так легко Та безотвязная тоска Осталась далеко И растворились в тишине Те суета и шум, Где я, всегда наедине С тщетой печальных дум, Где был зациклен на тебе.. Вернулся ...

Читати далі...

З парасолькою крихкою Я згинаюсь на мосту, Нецілований фантом, Кимсь забутий на посту, І шукаю порятунку, Заринаючись у дощ, Загортаючись в лаштунки Міста, вулиці і площ. Йшли і йшли крізь мене люди Без сердечного тепла Нікуди і звідусюди Все тіла, тіла, тіла. Вийшов час і все застигло Небо впало з висоти Тільки втома безнадійна Крізь мене крокуєш ти.

Хапаю кожен день як нагороду Ми поділили порівну життя Собі вона залишила свободу Мені цілком дісталось забуття. Забудькуватість нині має моду Коли був успіх – звідки всі брались Глядиться все по іншому зі споду Упав - вони як воші розповзлись. До неї хай тулитимуться інші, Двоять, хапають успіх за рукав, А я ось тут сиджу, крапаю вірші Світ не зловив мене, я й не тікав.