Львів. школа Святої Анни

На вулиці Леонтовича №2 між вулицями Кучера та Городоцького (в минулому Казимирівська) розташована колишня школа Святої Анни.

Трикласну школу було збудовано в 1884 р., за правління Франца Йосифа І, на кошти міської ради та церковної громади храму св. Анни. Автором проекту будівлі у романо - готичному стилі був німецький архітектор Юліус Гохбергер, директор будівельного управління львівського магістрату.

***********

Дивитись про школу Святої Анни тут

***********  

Львів. Монастир - шпиталь Святого Лазаря

На вулиці Коперника, №27 розташований монастир - шпиталь Святого Лазаря.

У 1621 р. в Галицькому передмісті, неподалік від спорудженого раніше костелу Св. Марії Магдалини, на кошти бездітного подружжя львівського архітектора Амбросія Прихильного та його дружини Сюзанни Бржеської було побудовано шпиталь для хворих, убогих та польських воїнів, які повернулися з турецького походу. Опікувалися шпиталем члени домініканського братства Святого Розарія.

***********

Дивитись про Монастир - шпиталь Святого Лазаря тут

***********  

Львів. Будинок інвалідів

На вулиці Клепарівській, №35 знаходиться колишній Будинок інвалідів, а нині Львівський державний університет безпеки життєдіяльності.

Будинок інвалідів було побудовано в 1855-1863 рр. під керівництвом архітектора Едуарда Каллера (за проектом арх. Т. Гансена) в аркадному стилі (Rundbogenstil) за розпорядженням та на кошти австрійського імператора Франца Йосифа І, за сприяння генерал-ад'ютанта кайзера графа Грюнера.

Триповерхова будівля у формах романської фортеці на головному та тильному фасадах має 26 скульптурних елементів і 8 барельєфів (авт. Ц. Годебський, А.М. Пер'є). Майже двохметрові скульптури Воїн (фігура чоловіка) і Спокій (фігура жінки) встановлені з обох сторін від австрійського герба, а палітра та кисть біля їхнього підніжжя символізують Науку та Мистецтво. Скульптурне оздоблення інтер'єру, на жаль, до наших днів не збереглося.

***********

Дивитись про Будинок інвалідів тут

***********  

Львів. Фабрика горілок і лікерів Бачевського

Горілчана фабрика Бачевського, яка нині відома як завод "Алмазінструмент" розташована біля підніжжя Високого замку на вул. Б. Хмельницького, №114/116, в районі колишньої Жовквівської рогачки на Знесінні (село включене в межі Львова в 1930-х рр.).

Базою майбутньої горілчаної імперії була скромна винокурня Лейби Бачелєса(за іншими даними Бачкауера) в с. Вибранівка (нині Жидачівський р-н, Львівської обл.), який в 1782 р. переселився до Львова і так прославився своїми виробами, що в 1810 р. отримав від австрійського уряду нагороду - імператорського орла - та титул цісарського постачальника(К.u.К. Hoflieferant).

Найбільшого розквіту справа Бачевських досягля за керівництва правнука Лейби Бачелєса - Йосифа Адама Бачевського (1829-1911), який будучи випускником Львівської технічної академії та фахівцем з технології спиртів у 1866 р. заклав власну гуральню. У 1875 р. після смерті матері Йосиф Адам успадкував привілеї своїх предків і незабаром намісництво дозволило йому вживати назву "Цісарсько-королівська привілейована крайова фабрика", а на печатці викарбувати - цісарського орла.

Щоб відрізнити його горілку і лікер від інших марок він наказав всю експортну продукцію для продажу розливати у фігурні кришталеві пляшки та обклеювати привабливими етикетками.

Родинний бізнес було відроджено у Відні сином Стефана, але вже під назвою Altvater Gessler, де розливають горілку на картопляній основі Monopolowа за рецептами 18 ст. та медовий лікер Krupnik. На пляшках фігурує авторитетний історичний

напис "Започаткована 1782 року у Львові".

***********

Багато цікавого про Фабрику горілок і лікерів Бачевського можно побачити тут

***********  

Львівська пивоварня

На вулиці Клепарівській, №18 знаходиться ВАТ "Львівська пивоварня", яке з 2008 р. входить до складу групи компаній Carlsberg Group і є одним з найбільших та найстаріших виробників пива та безалкогольних напоїв в Україні. На території підприємства з 2005 р. діє перший в Україні музей пивоваріння, відкритий з нагоди святкування 290-ї річниці "Львівської пивоварні".

Розвитку та вдосконаленню пивоваріння неабияк посприяли монастирі, адже саме освічені монахи мали можливість читати старовинні книги та знаходити перевірену віками рецептуру та методику пивоваріння. З др. пол. 17 ст. граф Станіслав Потоцький надає монахам єзуїтам право побудувати у Краківському передмісті Львова - Клепарові - броварню, "щоб пиво варити своє і добре", а вже з 1715 р. на Клепарові починає діяти перше промислове броварне підприємство.

Серед споживачів широкою популярністю користуються такі сорти львівського пива: "Львівське Світле" Алк.об. 3,7 %, "Львівське 1715" Алк.об. 4,0 %, "Львівське Преміум" Алк.об. 4,7 %, "Львівське Міцне" Алк.об. 7,0 %, "Львівське Портер" Алк.об. 8,0 %.

Музей працює щодня, крім вівторка з 10:30 до18:00.Екскурсії проводяться для груп від 7 чоловік. Початок екскурсій о 10:30, 12:00, 13:30, 15:00, 16:30, 17:30. Дегустація "Львівського" пива для осіб віком від 18 років. У музеї працює сувенірна крамничка, а також можна відвідати пивний ресторан "Хмільний дім Роберта Домса", який розташований у колишніх пивних підземеллях. Сайт музею www.lvivbeermuseum.com

***********

Дивитись про Львівську пивоварню тут

***********  

Львів. Монастир - шпиталь Святого Лазаря

На вулиці Коперника, №27 розташований монастир - шпиталь Святого Лазаря.

У 1621 р. в Галицькому передмісті, неподалік від спорудженого раніше костелу Св. Марії Магдалини, на кошти бездітного подружжя львівського архітектора Амбросія Прихильного та його дружини Сюзанни Бржеської було побудовано шпиталь для хворих, убогих та польських воїнів, які повернулися з турецького походу. Опікувалися шпиталем члени домініканського братства Святого Розарія.

***********

Дивитись про Монастир - шпиталь Святого Лазаря тут

***********  

Львів. Костел Св. Марії Магдалини

Колишній монастир Святої Марії Магдалини розташований на перехресті вулиць С.Бандери та П. Дорошенко (вул. С. Бандери, №8-10). Нині в приміщенні костелу діє Будинок органної та камерної музики (вул. С. Бандери, №8).

Існує також легенда, за якою вівтар зробив поважний чернець - домініканець, який народився і виріс у Львові, але протягом багатьох років перебував з місією на далекому Сході. Коли він повернувся, то вирішив зробити такий своєрідний подарунок храму та місту. Поруч з костелом в 1635 р. було закінчене будівництво дерев'яної будівлі семінарії та монастирських келій.

У 1969 р. костел передали Львівській філармонії. У 1968-69 рр. та в 1988 р. чеська фірма "Rieger-Kloss" проводила реконструкцію органу. В 1988 р. тут створили Будинок органної та камерної музики, постійним органістом якого став Віталій Півнов. Сьогодні орган костелу св. Марії Магдалини є одним з найбільших та найкращих в Україні.

***********

Дивитись про Костел Св. Марії Магдалини тут

***********  

Львов. Арсенал Сенявських

Арсенал Сенявських. На розі вулиць Дорошенка та Бібліотечної розташований колишній арсенал Сенявських (вул. Бібліотечна, №2).

У 1639 р. за проектом військового інженера генерала артилерії Павла Ґродзицького, одночасно з будівництвом Королівського арсеналу, розпочалось також зведення арсеналу для магната Сенявського. Неподалік від костелу Святої Марії Магдалини з'явилася споруда, яка виконувала оборонну функцію та була опорним пунктом зовнішньої лінії захисних споруд Львова.

Нa прикінці 17 ст. арсенал перенесли до резиденції Сенявських у Старому Селі. Після смерті останнього представника роду Сенявських будівля арсеналу та всі інші родинні володіння перейшли у власність до литовських князів Чарторийських, які облаштували поряд з будівлею стайню і манеж.

На початку 19 ст. будинок придбала родина Баворовських і в 1830-40-х рр. перебудували його за проектом архітектора І. Хамбреза (Шамбре) у стилі бідермаєрівського класицизму та перетворили на приватний музей. Скульптурний декор фасаду та інтер'єру виконав художник Й. Б. Шимзер.

***********

Дивитись про Арсенал Сенявських тут

***********  

Лівадія. Дуже мені подобається

Назва Лівадія або "Лівадіон" (у перекладі з грецької означає "луг") з'явилася в кін. 18ст., коли ці землі отримав командир грецького батальйону в Балаклаві Ламброс Кацоніс та побудував садибу,яку і назвав на честь свого рідного міста Лівадей(за 120 км від Афін). Після смерті Кацоніса Лівадія перейшла до командира Балаклавського батальйону Феодосія Ревеліотті,який майже задарма скупив у своїх підлеглих кращі землі Південного берега.





Граф Леон Северинович Потоцький(1789-1860), вклав у розвиток маєтку багато сили, часу та коштів. Перші палацові споруди з'явилися в 40-х рр. Будівництво велося за проектом ялтинського архітектора Ешлімана (1808 - 1893) і як результат вже в кін. 50-х рр. на території садиби був панський дім, будинок для челяді,зимовий сад з фонтаном,церква, господарські приміщення, виноробня та винні льохи. Неабияке значення мало проведення водопроводу. На площі понад 40 га відомий садовод Делінгер заклав прекрасний парк . Лівадія походила на маленький античний музей. Потоцький щороку скуповував довколишні ділянки таким чином збільшуючи площі виноградників та фруктових садів. По смерті графа його доньки Леонія Ланцкоронська та Анна Мнішек погодилися продати маєток царській родині.





Імператриця Марія Олександрівна була першою з сім'ї Романових власницею маєтку "Лівадія". За наказом царя: "Купленное недвижимое в Крыму имение Ливадия со всеми строениями и принадлежностями, предоставляя в дар Любезнейшей супруге Моей Государыне Императрице Марии Александровне, повелеваю Департаменту Уделов зачислить это имение в собственность Ея Императорского Величества".

Перший приїзд царської сім'ї в маєток відбувся в кінці серпня 1861р. Всі члени родини були в захваті від нової покупки. З того часу починається значна перебудова маєтку. Під пильним наглядом придворного архітектора І.А. Монігетті було побудовано два палаци, басейни, оранжереї, стайні.





Літня резиденція перейшла у спадок останньому російському імператору - Миколі ІІ. За час його господарювання маєток почав відповідати призначенню імператорської літньої резиденції і швидко реагував на подих часу. Великий та Малий палаци, побудовані Монігетті ,вже не влаштовували побажання сімї.

В 1904 р., після обстеження Великого палацу, було прийнято рішення про його знесення,а з квітня 1910р. по вересень 1911р(за 17 місяців)зведено новий палац. Будівництво тривало і в день і в ночі за участю більше ніж 2 500 робочих. Проект палацу в стилі італійського ренесансу та модерну належав ялтинському архітектору М.П.Краснову(1865-1939).









Як що ктось не сдогодався фото зимне, були 1 січня  :)

 продовження, багато і цікаво

 Крим де я був

Ялта

Ялта - перлина Криму, розміщена в центрі величезного гірського амфітеатру близько 1500 м над рівнем моря. Через місто протікають гірські річки Швидка (Дерекойка) та Учан-Су (Водоспадна). За 8 км від Ялти знаходиться найвищий водоспад Криму - Учан-Су висотою понад 98 м.













Місто було засновано грецькими колоністами. Щодо дати заснування, то одностайної думки немає,хоча можна припустити,що це 1 ст. н.е. За легендою,постраждалі від шторму греки після довгих морських блукань знайшли притулок на мальовничому березі. Після цього, поселення ,що було засноване на місці висадки грецьких моряків назвали Ялос (у перекладі з грецької - "берег").
На території міста знайдено археологічні пам'ятки епохи бронзи та поховання таврів 6-5 ст. до н.е. на Полікурівському схилі.
Нубійский географ Здрізі (II ст.) називав Ялту Галітою. В 1154 р. в описах Кримського побережжя "Книга Роджера",що залишив відомий арабський географ-мандрівник аль-Ідрісі, територія Ялти згадується як поселення половців під назвою "Джаліта". В 14 ст. в документах та на картах Ялту називали Яліта, Калліта, Гіаліта та Еталіта.





Прибувши до Ялти ви неодмінно почуєте вираз Велика Ялта. В даному випадку мається на увазі територія протяжністю близько 70 км , до якої входить 2 міста(Ялта та Алупка), 21 смт, серед яких варто виділити Гаспру, Гурзуф, Нікіту, Кореїз, Місхор, Курпати, Лівадію, Масандру, Ореанду, Паркове, Понизівку, Симеїз, Мухалатку, Форос та 9 сіл.











Ялта
Собор Олександра Невського
Канатна дорога Ялта-Гірка
Кірха святої Марії
Римо-католицький костел
Храм Святого Іоанна Златоуста


мої мандрівки в АР Крим