Є люди, про яких вже сьогодні можна знімати героїчні фільми, та писати книжки. Їх подвиги потрібно вносити до підручників з новітньої історії нашої держави. Це розповідь про одного з них. Звичайного героя. Людина, яка гордо носить звання офіцера Збройних Сил України.

Невисокого зросту, спокійний, з впевненими рухами і словами, командир танкового батальйону Валерій Дуріхін бойовий офіцер. Своє бойове хрещення він прийняв 11 липня під Зеленопіллям, коли розпочалось широкомасштабне вторгнення російських найманців. Підлеглі офіцера довго тримали оборону на ділянці кордону. Його танки були розвернуті в бік сепаратистів. До слова сказати, що бандити не одноразово атакували позиції комбата, та зіткнувшись з влучним вогнем Українських військових завжди відступали. Адже оборона була організована за всіма правилами — розбиті зони обстрілу, пристріляні орієнтири, вкопана та захищена бойова техніка. Та було лише одне “але” ... вся оборона була скерована в бік озвірілих від алкоголю та наркотиків сепаратистів, ніхто не чекав зрадливого удару в спину. Удару зі сторони держави, яка так голосно називала себе братерською. Однак, зрада відбулась і в нам в спину, підступно з російського боку прилетіли важкі вибухові “подарунки” російських артилеристів.

- Наші танки були вкопані, - розповів офіцер. - Однак за четвертим разом, снаряди з російського боку точно накривали наші позиції.

Втративши дві бойові машини танкісти змушені були відступити, адже відкривати вогонь по батареям, що вели обстріл з російської сторони було неприпустимо. Після цього офіцер провів чимало боїв. Він, разом зі своїми екіпажами звільняв від сепаратистів українські міста і села.

Зараз комбат, разом зі своїми підлеглими прийняв на озброєння щойно відремонтовані та покращені танки українського виробництва.

• Це надзвичайно хороші і потужні машини, - зазначив він. - Я переконаний, що з їх допомогою ми не лише втримаємо наші теперішні позиції, але й повернемо Україні всі загарбані в нас території.

До речі, син комбата, коли взнав про те,як воює його батько відмовився від вступу в цивільний ВУЗ, а успішно склав іспити до Академії Сухопутних Військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Тепер він буде як його героїчний батько офіцером, командиром танкового підрозділу.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.

Фото автора.

Normal 0 21 false false false UK X-NONE X-NONE MicrosoftInternetExplorer4

 Сьогодні в приміщенні Львівської ОДА відбувся круглий стіл з питань висвітлення в засобах масової інформації подій в АТО, та проведення четвертої хвилі мобілізації. На ініційовану керівництвом області зустріч прийшли керівник Західного регіонального медіа-центру підполковник Олександр Поронюк, генеральний директор Львівської обласної державної телерадіокомпанії Микола Шевчук, голова правління громадської організації « Центр дослідження проблем регіонального та міжнародного співробітництва» Володимир Гулима а також представники  Львівського обласного військового комісаріату, управління СБУ області, керівники управлінь та відділів ОДА,  журналісти регіональних ЗМІ.

Відповідно до пропозиції заступника голови Львівської ОДА Володимира Харчука, головною темою  обговорення стало створення єдиної інформаційної площадки  з   реагування місцевої влади на виклики сьогодення, доведення до громади прийнятих рішень ,  протидія ворожій пропагандистській інтервенції.

Чи не вперше з початку конфлікту на сході країни  детально розглядались шляхи  інформаційної  взаємодії  та співпраці  всіх державних структур , органів місцевого самоврядування . Ідею висунуту керівництвом області повністю підтримав керівник Західного регіонального медіа-центру підполковник Олександр Поронюк. Зокрема він зазначив, що інформаційною безпекою   мають  займатися  всі  офіційні медіа-структури разом, а не перекладати це на плечі лише військових. В свою чергу представники ЗМІ Львівщини звернулись до силовиків з проханням сприяти появі речників, які б мали право давати офіційні авторитетні коментарі з нагальних питань. В результаті  обміну думками  було досягнуто взаєморозуміння та домовленостей про взаємну підтримку в інформаційному забезпеченні питань дій в АТО та проведення мобілізаційних заходів.  Вже  найближчим часом очікується розпорядження голови Львівської обласної адміністрації щодо діяльності створення і роботи координаційного інформаційного центру

Підполковник Тарас Грень.

/* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-qformat:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-fareast-font-family:"Times New Roman"; mso-fareast-theme-font:minor-fareast; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi;}

На мою думку це ви, шановні українці. Українці за паспортом, українці душею, українці корінням. Всі ви, хто не скорився важкій навалі путинського режиму, хто почав, і продовжує боротись зі створеною продажними політиками бюрократично-хабарницькою державною системою, що мов раковими пухлинами проросла корупцією. Всі хто називає себе, і кого називають інші гордим словом — ВОЛОНТЕР.

Як військовий хочу низько вклонитись всім волонтерам, що опікувались і опікуються нашим військом. Адже підтримку простих людей я відчув коли, ще перед поїздкою в зону АТО отримав з рук таких нездоланних ворогами і таких прекрасних від Бога україночок, бронежилет і сучасне обмундирування. До слова сказати, крайній раз перед тим я отримував, так би мовити “державний” камуфляж близько десяти років тому, а про бронежилети чи ще щось навіть мови не йшлось.

Однак, війна триває набагато довше ніж очікували наші вороги, та прагнули ми. Путинські приспішники, адепти фейкового “руського міра” щиро сподівались на те, що підтримка від простих людей до армійців Збройних Сил України швидко скінчиться. Адже в їх розумінні всі ми українці, це така своєрідна сіра маса, що нездатна на самовизначення та самооцінку. За їх баченням, найбільше, що можуть зробити українці — це стати сирцевою базою для реанімації прогнилої від дешевого спирту, російської недоімперії. Як бачимо вже сьогодні, їх очікування марні.

Буквально вчора ми збирали в АТО нашого кореспондента, офіцера з великим стажем, який отримував речове забезпечення багато років тому. Само собою ні теплого зимового камуфляжу, ні берць в нього не було. Купити все це разом з спальним мішком, бронежилетом, каскою, та при цьому укомплектувати менш-більш нормальну аптечку на одне військове грошове забезпечення просто не реально. Тому ми звернулись до тієї рушійної сили, яка піднімає з попелу державу Україна — волонтерів.

“Волонтерський цех”

Найперше куди ми потрапили це центр забезпечення “Самооборона Львівщина”. Тут постійний рух. Одні приносять пакунки з зимовими черевиками та одностроями, інші міряють все це, та підбирають відповідно до себе спорядження. В невеличкому коридорі натикаюсь на знайомого з АТО десантника. Після звичного “АТОшного” привітання, він демонструє отриманий тут кевларовий шолом. Каже, що на днях їде в Донецький аеропорт. Потім в черзі з військових зустрічаю ще кількох побратимів. Вони не спішно міряють зимові однострої. Щодня тут проходять тонни майна, сотні людей, однак жодного натяку на безлад.

- В нас все чітко і суворо, - розповідає координатор центру волонтер Ірина. - Отримати від нас майно можуть люди, які реально направляються в зону АТО. Для цього нам потрібно показати відповідний документ, що підтверджує скерування. Після цього людина вибирає все, що її необхідно, та власноруч записує все це у відомість. До речі у відомості ми просимо вказати номер телефону та реальну адресу проживання, це потрібно для того, щоб при потребі ми могли відзвітувати кому і коли дали речі.

Все, що потрапляє до рук захисників куплено за кошти, які зібрані активістами центру у городян та підприємців міста Львова та області. Все суворо обліковується і лише потім видається. Також тут постійно вивчають потребу військових. Цікавляться тим, чи було надійним спорядження та амуніція, що видавалась раніше. Взнають і систематизують недоліки. Таким чином з одного боку іде покращення постачання, а з іншого і підвищується якість речей. Чіткість та сумлінність роботи всього персоналу центра забезпечена, відточена та перевірена ще майданівськими подіями. Люди працюють на цілковитій довірі один до одного.

“Кожен з нас, заради всіх”

Приблизно таке гасло я почув з вуст однієї людини, яка сама по собі, в силу своїх можливостей допомагала людям на майдані. Однак воно підходить до кожного, хто зараз допомагає людям на передовій персонально.

Скажімо, у відомого на всю Львівщину столяра Романа Бішко гарний будинок, золоті руки цієї людини дозволяють мати певний статок і спокій. Та знедавна він розпочав ще одну справу — безкоштовної допомоги українським воякам.

- Все почалось тоді, коли до війська призвали мого сусіда, - розповідає пан Роман. - В нього велика, але бідна родина, їх аж четверо дітей у сім'ї. Тому ми вирішили громадою допомогти у споряджені хлопця. Зібрали кошти, пішли на базар, почали дивитись... Та де... таке лайно продають, що до рук взяти соромно, а грошей коштує чималих. Тоді наприклад на берці я знайшов приватного шевця. Та коли і шевця забрали в армію, я подумав, що потрібно мені включатись в цей процес.

Зараз пан Роман вже пошив 163 пар берців. Більшість з них він безкоштовно роздав хлопцям з передової. Як гордість та велику цінність він показує звичайний зошит, де руками “Кіборгів”, “Правосєків” та інших “Укропів” записані їх слова вдячності. Найголовнішою проблемою в своїй роботі майстер називає високу вартість матеріалу. Тому просить всіх, хто має старі шкіряні речі, і може їх віддати сконтактуватись з волонтером Іриною Дзьобою за телефоном 0679886502, або майлом [email protected].

Крім цього Роман продемонстрував сконструйовану і виготовленою разом з іншими народними умільцями кірку-сокиру. За словами майстра він жахнувся, голи побачив спрацьовані руки наших хллопів, що займали оборону та укріплювали свої рубежі. Виявилось, що в багатьох місцях Донбасу земля дуже тверда і швидко вкопатись в неї просто неможливо. Прості кірки недопомагали. Тоді галицькі умільці з старих вантажних ресор зробили от таку кірку-сокиру. Їх вже виготовили і відправили на фронт кілька десятків. Та попит на них просто шалений. Тому виготовлятимуть їх і далі.

Місце “зустрічі” - кав'ярня

Невеличка кав'ярня в центрі Львова. Запах кави та перепічки. Прості відвідувачі, що милуються краєвидами міста з вікон закладу, смакуючи з порцелянової філіжанки ароматний, можна сказати брендовий” напій міста лева навіть не здогадуються, що знаходяться в самому центрі постачання та забезпечення військовослужбовців сучасними аптечками за стандартами країн НАТО. Всім цим тут керує пані Ліля. За словами жіночки волонтером вона стала як і всі, коли зіткнулась з проблемами забезпечення нашого війська, зокрема медичними препаратами та обладнаннями. Зараз на рахунку цієї жіночки вже не один десяток врятованих солдатських життів.

Поки ми сміємось і віримо в Бога — ми нездоланні

Ще одна річ, яка викликає нерозуміння і обурення рашистських та новоростських псевдопатріотів це влучний, гострий, нездоланний, з особливою перчинкою Український гумор. От наприклад традиційний під час Різдвяних Свят вертеп теж перетворився на політичну сатиру. Наприклад у Львівському гарнізонному військовому храмі Петра і Павла виступив вертеп в якому пастушки — це волонтери, цар Ірод — це Путін, його приспішники — це “вата” і “немійсолдат”, а боронить людей України і світу воїн Збройних Сил України. В співах і приказках галицька молодь висміяла напад росіян на Україну, та агресивну політику нашого сусіда. До речі всі гроші, які зібрав вертеп підуть на потреби солдат в АТО.

Оглядаючись на все це можна сказати, що ми нездоланні. Адже крім війська в нас є ТАКІ люди. Мужні патріоти, гарні душею та чисті думками.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.

Фото автора.

Ось цей військовий санітарний автомобіль між собою медики називають фартовим. Адже перебуваючи в зоні АТО він не лише врятував життя кільком сотням військовослужбовців, алей виходив і вивозив потерпілих з найскладніших обстрілів. Російські терористи не маючи нічого святого, скеровували цей беззбройний не броньований автомобіль вогонь градів, артилерії і стрілецької зброї. Їх не зупиняли визнані в світі знаки червоного хреста (стрільбу по яким, до речі, не ведуть навіть найрадикальніші представники світових терористичних угрупувань), однак росіянам, як наголосив їх лідер на одній з прес-конференцій закон не писано. Та незважаючи ні нащо цей автомобіль виконав свою місію, і разом з черговою групую медиків повернувся до військово-медичного клінічного центру Західного регіону. Однак, після всіх подвигів на передовій автомобіль потребував капітального ремонту. Звичайно ні коштів ні засобів у військових медиків на це не було, тому вони вирішили звернутись до фахівців, які спеціалізуються на ремонті та продажу автомобілів такого класу. І військовим не відмовили.

• Коли я вперше побачив цей автомобіль то просто жахнувся, - розповідає старший механік фірми Ярослав. - Кулями та осколками знищено було буквально все. Пробитий радіатор хлопці затикали дерев'яними пробками. Гальм як таких не було, адже всі шланги були перебиті. Все авто було продірявлене настільки, що здавалось схожим на друшляк. Я дивуюсь як вижив водій.. Коли дивитись на розташування дірок від куль на лобовому склі то здавалось, що навколо водія якийсь божественний ореол, що його вберіг.

Однак, розуміючи потребу нашого війська в санітарних автомобілях, і незважаючи на великий об'єм роботи майстри взялись до справи. Робота ускладнювалась тим, що автомобіль випущено ще у 1988 році, і запасних частин до нього просто вже немає. Однак золоті руки галицьких автослюсарів зробили диво. За досить короткий термін часу, санітарка виїхала з боксу поблискуючи свіжопофарбованими бортами та з капітальним ремонтом двигуна і ходової частини.

• Я вважаю, що в ситуації, яка склалась зараз в нашій країні кожен громадянин нашої держави немає стояти осторонь, а допомагати нашому війську в силу своїх можливостей, - наголосив генеральний директор Західноукраїнського автомобільного дому Євген Щур. - Коли до нас звернулись військові медики з проханням допомогти в ремонті, то ми прийняли рішення не лише дати їм необхідні запасні частини, алей зробити повністю капітальний ремонт цієї машини. Адже життя наших поранених залежить від того як швидко вони отримають необхідну медичну допомогу. Звичайно, коли ми побачили це авто, то його було простіше утилізувати ніж зробити. Однак ми його відремонтували. І я сподіваюсь, що ця машина ще врятує життя нашим бійцям.

Як старого товариша зустрів своє відновлене авто його військовий водій сержант Сергій Ярощук.

• Разом з цією машинкою, я воював в АТО, - розповів він. - Вірю, що є в ній щось своє і живе. Бо вона рятувала і бійців і мене. Зараз ми на своїй базі, але відразу ж після наказу повернемось назад на війну.

До слова зазначити, що військові медики військово-медичного клінічного центру Західного регіону одними з перших висунулись в зону АТО. Рятували життя наших бійців і під Луганським аеропортом, і на Савур-могилі. Зараз вони виконують обов'язки неподалік Донецького аеропорту, та містечка Щастя. Наші янголи життя завжди поруч з бійцями.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.

Фото автора.

Ще один з аспектів ворожої пропаганди, який став одним з напрямів інформаційної інтервенції проти нашої держави є те, що Україна воює застарілим озброєнням, яке врази поступається російським розробкам. Чи не десятиліття вся інформаційна машина нашого агресивного сусіда промивала мізки і своїм громадянам і жителям навколишніх держав на тему непереможності “новітніх” російських збройних досягнень. Я навмисно взяв в лапки слово “новітніх” адже при більш детальному огляді стає зрозумілим, що чимало нібито сучасного російського озброєння це просто невдалі переробки колишніх радянських взірців озброєння. До речі, створених здебільшого українцями на українських підприємствах. От візьмемо наприклад гордість російської ударної сухопутної сили основний бойовий танк Т-72. Його перша модифікація була прийнята на озброєння в радянському союзі ще у 1973 році. За задумом радянських генералів ця бойова машина мала стати основним броньованим комуністичним кулаком у придушені “догниваючого заходу”. Однак, як відомо СРСР розпався і без будь-якої локальної війни. Після зникнення з карти цього комуністичного монстра в Збройних Силах України залишилась певна кількість різних модифікацій танку Т-72. Однак керівництвом ЗСУ було прийнято рішення зняти їх з озброєння. Головних причин було дві. Перша — цей танк повністю виготовляється лише в Росії. А друге — він має велику вартість в обслуговувані. Однак після прийняття рішення про зняття з озброєння Т-72 керівництво військового відомства отримало чимало критики на свою адресу. Мовляв на озброєнні у ЗСУ залишились більш старі Т-64. Однак, 64-ки повністю виготовляються в Україні, а маючи талановитих інженерів та зброярів він легко удосконалювався до вимог часу.

Маючи досвід війни з російськими найманцями, які воюють сучасними взірцями “імперської” зброї вже можна порівняти реальні бойові характеристики скажімо танків. Мій співрозмовник головний сержант танкової роти Євген Федорчук. В складі свого підрозділу, цей мужній патріот воює вже більше ніж півроку звільняючи Донбас з брудних пазурів російських сепаратистів, приймаючи участь у танкових дуелях з російськими танкістами.

• Під час мого перебування в АТО, нам вдалось захопити кілька російських сучасних модифікованих Т-72, - розповідає головний сержант танкової роти Євген Федорчук. - І що сказати, вони програють нашим Т-64 у всьому, адже є їх дешевою та, на мій погляд, невдалою копією. Наші танки на мою думку на двісті відсотків кращі. По-перше "росіяни" на 5 кілометрів на годину повільніші, по-друге в них немає кількох важливих бойових систем які є в наших танках. Електроніка в росіян і складна, і слабка, нею важко користуватись під час бою. Про ремонт та обслуговування російських машин в польових умовах навіть не йдеться.

За словами танкіста 64-ка є простою для розуміння будь-кого, як механіків так і членів екіпажу. Він навіть порівняв танк з “жигулями” використання яких не потребують особливих умов та умовностей. А одним з головних плюсів наших танків головний сержант танкової роти Євген Федорчук назвав майже сто відсоткову можливість їх ремонту в польових умовах без використання якихось додаткових пристроїв та механізмів.

• В наших машинах просто немає такого механізму, який би не давався до повноцінного ремонту, - зазначив танкіст. - На відміну від росіян у нас все просто і доступно.

Окремою критики від українського танкіста зазнала і так би мовити внутрішня начинка машин нашого ворога.

• Для того щоб навчити просту людину користуватись системою ведення вогню в наших танках потрібно дві, від сили три години, - підсумовував головний сержант танкової роти Євген Федорчук. - У росіян це купа тумблерів, кнопок та защіпок, які під час ведення активного бою важко використовувати, та й вивчити алгоритм їх застосування дуже складно. А все має бути відточено до автоматизму, адже на полі бою доля секунди вирішує твоє життя.

Крім цього важливим аспектом є заміри дальності до цілі. В наших танках всі поправки (на погодні чинники, тип боєприпасу тощо) вводиться автоматично. Росіяни ж мають робити це в ручну.

- Абсолютно ніякої критики не витримує російський автомат заряджання, - продовжує танкіст. - він надзвичайно примхливий. Постійні відмови та поломки навіть при не великій кількості використання. А в наших танках можна вести заряджання навіть з відсирівшим боєзапасом. Крім цього український автомат заряджання дозволяє вести бій при повній половці автомату, або з відсутністю навідника. Тоді заряджання можна провести вручну.

Важливим аспектом в бою є кучність та дальність стрільби. І в цьому ми — українці теж виявились кращими.

• Під час ведення боїв ми з танкової гармати Т-64 легко потрапляли у ціль розміром два на чотири метри, яка знаходилась на дальності понад п'ять кілометрів, - розповів головний сержант танкової роти Євген Федорчук. - З російського танку це просто неможливо. Там немає скажімо виправлення похибок на вітер тощо. А в нас все це є.

До речі наша ходова теж краща. За словами танкіста, за чотири місяці наші машини “пробігали” понад три тисячі кілометрів без суттєвого втручання в ходову та трансмісію. У росіян потрібно “обслуговувати гусені” чи не після кожного виходу. Також наші танки набагато економічніше за ворожі.

Також досвід бойових дій довів, що і підготовка наших екіпажів на голову вища ніж в росіян. Адже наші танкісти вправно влучали в цілі і на відстані 500-600 метрів і на гранично далеких. Та незважаючи на всі прагнення колишніх очільників як нашої держави, так і військового відомства знищити боєздатність наших військ. Наші танкісти продемонстрували, що можуть вести бій і з ходу і вогневих позицій. Вони ефективно знищують як живу силу адептів “руського міра”, так їх вогневі засоби.

На цій неоголошеній проти України війні, наші танкісти не рахували, і не рахують кількості знищених одиниць ворожої техніки чи живої сили. Вони кажуть, що просто захищають Україну. Так було і буде надалі.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.

Фото автора.

150 днів війни. 3 тисячі 600 хвилин ворожого вогню та обстрілів... А скільки недоспаних матерями і коханими ночей, скільки молитв та їхніх сліз. Цього вже не порахувати і не пережити. Та всім цим можна виміряти час перебування близько 500 десантників з 80 аеромобільної бригади в зоні АТО.

Сьогодні, керівництво Збройних Сил України зробило для солдат і офіцерів, які мужньо обороняли Батьківщину від російської навали, надзвичайний подарунок на старий новий рік, або “Щедрий вечір” - вони повернулись до дому. Вже біля КПП частини наших бійців чекали близько двох тисяч родичів. Вони принесли з собою квіти, прапори і власноруч виготовлені плакати з привітаннями. Автобуси з бійцями зустрічали оплесками та вигуками “Герої”!

З привітальним словом до прибулих бійців звернулись голова Львівської обласної ради Петро Колодій, керівництво частини та представники органів місцевого самоврядування. Вони подякували бійцям за мужність самовідданість та героїзм.

Відразу ж на плацу всім прибулим було вручено відпускні квитки і вони поїхали до дому щедрувати та святкувати своє повернення.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.

Фото автора.

6 грудня 2015 року на передодні Святвечора військовослужбовців 703-го інженерного полку запросили на площу ринок міста Самбора біля пам’ятника Матері України для вручення Віфлеємського вогню особовому складу. Чимало Самбірчан зібралися на урочисту передачу вогню Самбірському міському голові Тарасу Копиляку, були присутні також представники духовенства, органів місцевого самоврядування та голова Самбірського-Дрогобицької єпархії української греко-католицької церкви отець - мітрат Василь Митник. Святі отці разом із громадою помолилися за долю України та військових, які боронять її незалежність на східних теренах держави, згадали і проти тих синів України, які віддали за неї своє життя. Міський голова привітав усіх присутніх із Різдвяними святами, побажав міцного здоров’я, миру злагоди та мирного неба над головою.

Традиція передачі Віфлеємського вогню у місті існує уже п'ятнадцять років не став винятком і цей рік, привезли ж Святий вогонь із Відня станичний Самбірської станиці пласту Тарас Щипаняк та Марічка Былынська, урочисто передала ж вогонь міському голові наймолодша представниця пластунів Самбора 8-ми літня Вероніка. Після цього жителі Самбірщини запалили разом із самбірськими саперами свої лампадки із свічечками і тисячі вогників запалали на площі. Для всього особового складу частини Віфлеємський вогонь, під час загального шикування на стройовому плацу, урочисто передав представник Самбірської станиці пласту Андрій Леськыв тимчасово виконуючому обов’язки командира частини підполковнику Андрію Каршеню.

Василь Лапчук.

Близько чотирьох сотень військовослужбовців високомобільних десантних військ відправились сьогодні до зони АТО. Для всіх них це вже друга, а для декого і третя поїздка на війну.

За словами самих військовослужбовців їдуть вони на Донбас з гарним настроєм, адже їх мета свята — захистити Україну від російської навали. Разом з командуванням провести наших захисників прийшов очільник Львівської ОДА Олег Синютка. В своїй промові до військовослужбовців він побажав їм гідно виконати всі поставлені завдання, та повернутись до дому живими та неушкодженими.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр

Міністерства оборони України.

На ротацію прибули військові медики Військово-медичного клінічного центру Західного регіону

Їх ледь більше десятка. І пробули вони в зоні АТО близько трьох місяців. Але за цей час вони встигли стати легендами серед українських бійців. Вони військові медики Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, які входили у склад передової мобільної війьково-лікарської групи.

За словами керівника групи підполковника медичної служби Василя Бітнера, в зоні відповідальності Львівських військових медиків були такі важкі і важливі напрямки, як Донецький аеропорт та населений пункт Піски. Загалом вони евакуювали з зони бойових дій близько 400 поранених військовослужбовців, та провели понад сотню операцій в польових умовах. Не варто наголошувати, що від професіоналізму цих медиків у камуфляжі в великій мірі залежить життя і здоров'я наших поранених героїв у майбутньому.

Загалом, Львівські військові медики з першого дня російського вторгнення знаходяться на передових рубежах. Вони в числі перших, разом з 24 механізовано. Бригадою висунулись на курський кордон, коли Путін розпочав широкомасштабні “навчання” своїх військ. І створив реальну загрозу збройного вторгнення з цього напряму. Разом з своїми цивільними колегами вони рятували і рятують життя захисників України. На сьогоднішній день майже весь персонал Військово-медичного клінічного центру Західного регіону пройшов крізь війну.

За словами самих медиків, після короткого відпочинку вони повернуться назад на фронт. Адже саме там потрібна їх самовідданість і професіоналізм.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр

Міністерства оборони України.

Останній раз Львівський залізничний вокзал так зустрічав військові ешелони напевно ще у далекому 1945 році, коли з війни повертались переможці над фашистською чумою. Тепер, тут зустрічали воїнів 4-го добровольчого батальйону 24 механізованої бригади, які вертаються з передових позицій у неоголошеній російській війні. Загалом з фронту повернулись більш ніж 500 бійців. Понад 70-ть діб вони героїчно охороняли наш мир і спокій від навали російських терористичних військ неподалік населеного пункту Кримське.

Хлібом та сіллю наших воїнів зустрічали на пероні голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка, голова Львівської обласної ради Петро Колодій, а також чимало рідних і близьких наших героїв. Чи не вперше за майже сімдесят років ешелон з бійцями заїхав під звуки військового оркестру 24-ї механізованої бригади.

В своєму зверненні до особового складу батальйону очільник області Олег Синютка зазначив, що не лише Львівщина, але й вся Україна може пишатись своїми героями-захисниками. І подякував бійцям за сумлінно виконані завдання.

В свою чергу командир 4-го механізованого батальйону підполковник Михайло Гнатів, запевнив всіх присутніх, що після відпочинку особовий склад повернеться і закінчить справу з відновлення територіальної цілісності України.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр

Міністерства оборони України.