Врятуйте військову бібліотеку!

  • 17.02.11, 22:53

Більш ніж 200 томів книжок на історичну та художню тематику, а також пластової літератури передали військовій бібліотеці 197-ї авіаційної бази активісти Івано-Франківського осередку «Пласт».

  - Коли ми почули про прохання офіцерів Західного регіонального медіа-центру допомогти врятувати військову бібліотеку, то вирішили відгукнутися, - розповів голова Івано-Франківського осередку «Пласту» Станіслав Провальний. –  Адже власне з цією частиною нас єднають давні дружні стосунки.  Частина з переданих нами книжок – це книги з власного пластового бібліотечного фонду, частину нам надала з особистої бібліотеки відома прикарпатська меценатка пані Марта Малкош, а частину зібрали ветерани першої національної Української дивізії.

   Ці книги були зібрані активістами «Пласту» всього за два тижні.

  - Я дуже вдячна пластунам  за їхню допомогу у поповненні нашого фонду, - наголосила бібліотекар Віра Соловей. – Наші читачі – це офіцери та солдати трьох авіаційних частин гарнізону, а також діти та члени сімей військовослужбовців, що проживають у військових гуртожитках на території частини. Тож для них кожна нова книга, яка зявляється у нашій бібліотеці, є цікавою.

   Загалом стан справ з книжковим фондом цієї бібліотеки, на жаль, можна назвати катастрофічним. Адже він складається з девяти тисяч книжок, отриманих в основному ще в радянські часи. Лише 600 книжок українською мовою. В основному це книжки історичного спрямування. З художньої літератури українською мовою в бібліотеці був лише один том творів Франка! Не можна сказати, що командування частини не звертало на це увагу. Але попри всі звернення командирів у різні інстанції відповідь була приблизно одна: недостатньо фінансування, в державі криза. Не можна винити в тому, що в бібліотеці обмаль книг, і бібліотекаря.

Здавалось би, на допомогу бібліотеці могли б прийти шефи військової частини. Офіційно ними визнано Івано-Франківський міськвиконком. Але коли військові звернулись до міськвиконкому з проханням допомогти виділити книги, то у відповідь почули: «Нічим допомогти не можемо. Спробуйте самі походити по видавництвах. Може, хтось щось і дасть…». Так само малообіцяючою була і відповідь чиновників обласної державної адміністрації. Тож усі гарні слова про шефство та допомогу в розвитку та житті військових частин – це лише парадово-паперова метушня. Від якої книжок у бібліотеці не додається.

  - Ми дуже гостро потребуємо сьогодні книжок власне художнього спрямування, причому як дитячої, так і дорослої літератури, - продовжує бібліотекар Віра Соловей. – І будемо раді та дуже вдячні будь-якій допомозі і будь-яким книжкам. До речі, хочу розвіяти міф про те, що солдати і офіцери байдужі до читання. Це далеко не так. До мене часто звертаються по ту чи іншу книгу, але, на жаль часто-густо мені доводиться відповідати відмовою.

   Бібліотекар військової частини звертається до всіх небайдужих: якщо хто має україномовні книжки, якими може поділитись, звертайтесь у військову частину за адресою: м.Івано-Франківськ, вулиця Чорновола, 21, 197-а авіаційна база.  

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України. 

Госпіталь – знищили, поліклініка – як недобиток

  • 17.02.11, 10:25

Є в самому центрі Івано-Франківська, неподалік місцевого «білого дому», невелика двоповерхова споруда. Це гарнізонна військова поліклініка – залишок від колись потужного військового госпіталю, місце «паломництва» багатотисячної армії військових пенсіонерів та ветеранів Прикарпаття. Часто цей заклад стає вирішальним у боротьбі за життя тих, хто готовий захищати свою Батьківщину. Проте, якою ціною ведеться  ця боротьба, мало хто знає                   Команда «фас»

Усе почалось у 2004 році після візиту на Прикарпаття тодішньої заступниці Міністра оборони України пані Валентини Гошовської. Вона пролетіла військовими частинами тоді ще існуючої 38-ї армії. Критикуючи все і вся, вона на підсумковій прес-конференції в приміщенні Івано-Франківської ОДА завила, що стан справ критичний і потребує негайного втручання. Окремою темою було скорочення військового госпіталю, який на той час займав порівняно невелику площу колишнього маєтку Потоцьких. Пані Валентина наголосила, що госпіталь буде скорочено, а маєток передано до цивільної власності. В свою чергу представники обласної влади на цій же прес-конференції пообіцяли, що за рік-півтора на Прикарпатті буде збудований кращий в Україні госпіталь для військових пенсіонерів та ветеранів.

Після відльоту високопоставленої візитерки почався дерибан земель і ресурсів колишнього кращого об’єднання Збройних Сил України. І знищення того, що було, не обіцяло створення чогось нового взамін. Госпіталь було скорочено до поліклініки, і на цьому реформування військової медицини Прикарпаття зупинилось. Та якщо можна скоротити заклад, то скоротити людей, які були на його утриманні, просто неможливо. От і вийшло, що всього сорок осіб медичного персоналу військової поліклініки сьогодні ведуть боротьбу за життя та здоров’я всіх ветеранів та пенсіонерів області.

Без ліків, грошей і навіть спирту

Військові медики – люди, віддані своїй роботі. Вони не люблять розповідати про власні проблеми і ділитись труднощами. Вони просто роблять те, до чого мають покликання – лікують. Лише за минулий рік медики поліклініки надали допомогу майже 33 тисячам хворих, зробили понад 600 операцій різного ступеня важкості! І це за умови більш ніж обмеженого фінансування. Приміром, окуліст військової поліклініки проводить операції військовим пенсіонерам, які за прайсом цивільних або приватних медичних закладів коштують щонайменше десять тисяч гривень. Однак при цьому вони не отримують підтримки ні від рідного міністерства, ні від місцевої влади. Буквально за кожну копійку, яка має бути витрачена на закупівлю медикаментів чи ремонт обладнання, начальник поліклініки «веде війну» з вищими інстанціями. А воювати є за що. Скажімо, ремонт лише одних дротів апарату, який досліджує серце та робить кардіограму, обійшовся поліклініці у три тисячі гривень, а заміна трубки флюрографа у двадцять тисяч. Такі незамінні дрібнички при обслуговуванні хворих, як бинт, вата, спирт та багато іншого, медики купують за власні гроші. Крім цього, після проведення чергових «реформ» у поліклініки з штатного розпису вищими керівниками були викреслені ставки охоронців. Однак, знищуючи ці посади і роблячи таким чином певну економію бюджету, кадровики не пояснили, яким чином охороняти вночі і будинок, і все майно медичної установи. Тому військові медики тепер по черзі заступають вночі на варту, отримуючи за це потім день відпочинку.

А давайте скоротимо все…

Така думка час від часу звучить «зверху» на адресу Івано-Франківської військової поліклініки. Звичайно, рішення проблем «по-українськи» так і виглядає, як в старому військовому анекдоті: немає лопатки – немає проблем. Однак залишаються люди, які втратили своє здоров’я,  працюючи на оборонну міць держави. До речі, Прикарпаття – це єдина на всю державу область, яка не має свого госпіталю для лікування ветеранів. Щоб завезти лише одного хворого до найближчого від Івано-Франківська військового госпіталю у Львів чи Чернівці, потрібно заправити машину швидкої допомоги щонайменше на 60 літрів бензину, а це за сьогоднішніми цінами на паливо приблизно 500 гривень. А тепер помножте цю цифру на 33 тисячі пацієнтів і отримаєте відповідь про доцільність існування закладу. Створення спеціалізованих палат у комунальних лікарнях, про які так люблять говорити чиновники, теж питання не вирішують. Адже 4-5 ліжок – це навіть не краплина в морі. А тим часом споруди колишнього військового госпіталю в Івано-Франківську  просто розвалюються на очах, перетворившись з потужного медичного закладу на притулок безхатченків та наркоманів.

Тарас Грень  

Про них пам’ятатимуть нащадки

  • 15.02.11, 14:15

Сьогодні в Івано-Франківську у парку Воїнів-інтернаціоналістів відбувся громадський віче-реквієм з нагоди 22-ї річниці з дня виведення радянських військ з Афганістану. В реквіємі взяли участь заступник обласного військового комісара полковник Ігор Палагнюк, міський голова Віктор Анушкевичус, заступник голови Івано-Франківської ОДА Роман Іваницький, заступник голови обласної ради Василь Гладій.

   Хвилиною мовчання вшанували присутні всіх тих, хто так і не повернувся до рідних домівок з тієї війни.

   - День виводу військ з Афганістану є справжнім святом для всіх нас, - наголосив голова Івано-Франківської міської Української спілки ветеранів Афганістану. – Адже припинення війни означало життя для багатьох і багатьох наших побратимів.

   Після проведення громадської панахиди до підніжжя пам’ятника, що споруджений у цьому парку на честь тих, хто виконував свій інтернаціональний обов’язок, були покладені квіти та вінки,  а також запалені свічки в пам'ять за тими, хто загинув впродовж тієї війни.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.

Стратегічний ліспромкомбінат

  • 10.02.11, 23:46

Належне Міноборони підприємство зазнало рейдерських атак з боку самого ж силового відомства

 

   За часи незалежності в Україні відбувалося й відбувається чимало жорстоких речей. Серед них і рейдерство. Однак чи не вперше у захопленні підприємства було звинувачено міністерство. Причому – Міністерство оборони.

Про що йдеться

Державне підприємство «Івано-Франківський  військовий ліспромкомбінат» було створено ще в далекому 1945 році. Його головним завданням було забезпечувати Збройні Сили Радянського Союзу якісним лісом. Та з часом на його базі почали не лише виготовляти будівельні балки, перетинки тощо, але й різноманітні меблі, які теж ішли на потребу військовиків.

На сьогодні комбінат охоплює 11 відокремлених структурних підрозділів, які загалом займають близько 54 тисяч (!) гектарів лісових угідь від Закарпаття до Хмельниччини (загальна площа земельної ділянки 67,5 тисяч гектарів), запас деревини на яких складає приблизно 1451,4 тисячі метрів кубічних, а річний обсяг заготівлі деревини може сягати 17,1 тисячі метрів кубічних.

На даний момент підприємство підпорядковане департаменту економіки Міністерства оборони України. Здавалось би, потужне підприємство, яке володіє чи не найціннішим будівельним та оздоблювальним матеріалом, «зеленим золотом України», на сьогодні є по суті збитковим. За словами новопризначеного директора підприємства Василя Приказки, станом на перше січня цього року кредиторські заборгованості підприємства складають 11,305 мільйонів (!) гривень, до того ж до бюджету не перераховано 7,935 мільйонів (!) гривень, і крім цього, підприємство має чималу заборгованість із заробітної плати, яка сама по собі у простих робітників і так не є високою, рідко в кого перевищує тисячу гривень.

Технологія банкрутства

Багатостраждальна від різних мітингувальників вулиця Банкова, що в Києві, минулого тижня знову почула гармидер та крики. Кілька десятків нібито представників державного підприємства «Івано-Франківський  військовий ліспромкомінат» вимагали відставки Міністра оборони України та звинувачували його у рейдерському захопленні підприємства, яке і так належало цьому силовому відомству. Парадокс – але факт.

Що ж сталося? Попередній директор ліспромкомбінату Михайло Кочетигов, який працював на цій посаді 25 років з грудня 1986 року, цілеспрямовано і планомірно підводив завідомо рентабельне підприємство до стадії злидарства та занепаду. Однак все ж таки у всі роки він втримувався в керівному кріслі, і навіть після того, як з ним було достроково розірвано контракт, 66-річного чоловіка за рішенням суду було поновлено у посаді. За даними акту перевірки контрольно-ревізійного управління Міністерства оборони України від 16 лютого 2009 року, Михайло Кочетигов протягом кількох років нараховував собі чималі річні премії. Наприклад, за підсумками 2005 року - на 95 тисяч 300 гривень, за 2006 рік – 99 тисяч 400 гривень, за 2007 – 114 тисяч 100 гривень.  І це при тому, що підприємство мало чималий борг по заплаті перед рядовими працівниками. Крім цього, на підприємстві було виявлено порушень фінансової дисципліни на загальну суму 4 мільйони 249 тисяч 788 гривень 81 копійку.

Мимоволі виникає питання: а чи не зам’яке рішення – просто звільнити людину, яка так нерадиво господарювала? Однак це ще далеко не все. 25 січня цього року з Шепетівської об’єднаної державної податкової інспекції надійшла заява про порушення справи про банкрутство державного підприємства «Івано-Франківський  військовий ліспромкомбінат». Усі працівники підприємства, з якими кореспонденту вдалось поговорити, в один голос заявляли, що останнім часом це була мета попереднього керівника. Здавалось би, навіщо директору банкрутити своє підприємство, з якого він і так мав чималий зиск? На жаль, відповісти важко, однак якщо згадати досвід кінця 90-х років, то все стає на свої місця. Директор, якому вже час піти на відпочинок, пробує отримати максимум з того, що має. Вартість лісових угідь та й самих підприємств, які будуть продані за безцінь після визнання банкрутом  ліспромкомбінату, на тіньовому ринку обчислюється мільйонами доларів. Як правило, всі продажі збанкрутілих підприємств і навіть аукціони – це такий собі фарс. Бо в нашій державі, яка від самого початку наполегливо бореться з корупцією, всі знають, хто, що і коли може купити. Отже, всі учасники поділу після банкрутства отримують чималі «дивіденди».

 

                                         Хепі енд?

Однак у ситуацію втрутився Міністр оборони України, який просто усунув Михайла Кочетигова з посади, не підписавши з ним новий контракт. Власне після цього Міноборони і було звинувачене в рейдерстві. Старий директор всупереч вимогам керівних документів навідріз відмовився скласти свої повноваження і навіть не пустив до підприємства представника Міноборони та нового директора. Розвязати ситуацію допомогло лише втручання спецпідрозділу військової служби правопорядку.

На день написання цього матеріалу всі працівники підприємства допущені до роботи. На самому ж підприємстві знову працює КРУ, яке має встановити правдивий стан справ. Вже зроблені відповідні заяви прокуратури та СБУ в допомозі розслідувань результатів «господарювання». Незабаром стануть відомі результати всіх цих перевірок.

Тарас Грень.

Прикарпаття шукає маршалів

  • 10.02.11, 11:38
На Прикарпатті оголошено конкурс на відбір кандидатів до вступу у вищі військові навчальні заклади України.

– Ми запрошуємо юнаків-старшокласників спробувати свої сили у здобутті нелегкої, але мужньої професії офіцера, – зазначив начальник відділення комплектування Івано-Франківського міського військового комісаріату майор Сергій Луцюк. – По завершенню навчання всі курсанти не тільки отримують вищу освіту та дипломи державного зразка, але й гарантовано працевлаштовуються державою. Отже, всі бажаючі можуть звернутись до нас за адресою: Івано-Франківськ, вулиця Княгинин, 20.

   Однак зволікати  з подачею документів не слід. Прийом заяв та документів обмежений в часі з 1 січня до 1 червня цього року. Крім того, потрібно знати, що на весь Івано-Франківськ є лише 20 вакансій.

Підполковник Тарас Грень

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.

Від Ірану до Маньчжурії – такий бойовий шлях ветерана

  • 09.02.11, 21:52

Дорогами п’ятнадцяти країн, на грудях виблискують сім орденів та чотири десятки медалей – такий бойовий шлях полковника у відставці Василя Краснова. Сьогодні цей шанований ветеран, який проживає в Івано-Франківську, відзначив свій 90-річний ювілей.

Стати військовим його, 17-тирічного юнака, у далекому 1938 році покликало загальне захоплення військом та службою, що панувало тоді у Радянському Союзі. Та випускатись молодому лейтенанту-артилеристу довелось прямо у війну – влітку 1941-го. Відразу після початку війни його разом зі всією частиною було скеровано до Ірану. Але за певний час довелося захищати Крим. Через недолугість військового керівництва того часу майже десятитисячне угрупування радянських військ потрапило в оточення німецьких загарбників. Вирватись живими з цього котла вдалося лише півтори тисячам людей. Серед них був і тоді ще лейтенант Василь Краснов.  Потім були запеклі бої за визволення України, Угорщини, Польщі, Румунії, Чехословаччини, Австрії. А закінчилась війна для Василя Сергійовича лише другого вересня 1945-го у Манчжурській пустелі.  На пенсію полковник Василь Краснов звільнився з посади радника збройних сил Єгипту.

Привітати свого товариша до музею «Героїв Дніпра» прийшли його бойові побратими, представники Івано-Франківської обласної держадміністрації та Івано-Франківського обласного військового комісаріату. На вшанування ювіляра йому було вручено посвідчення «Громадянин Всесвіту» за номером 81.

– Мені приємно, що так багато людей не забувають про мене, – зазначив ювіляр. – За свої роки я бачив чимало лиха і хочу побажати всім мирного неба над головою. Нехай всі прийдешні покоління не знають страху та жахіть війни.

Незважаючи на свій поважний вік, Василь Сергійович зберіг чудове почуття гумору та світле ставлення то життя. А щоразу буваючи у музеї «Героїв Дніпра», він завжди підходить до 76-тиміліметрової гармати ЗІС-3, з якою пройшов всю війну, і яка тепер стоїть при вході у музей.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.

Берегти Прикарпаття – справа спільна

  • 07.02.11, 08:39

У приміщенні Івано-Франківської ОДА відбулись перші в цьому році установчі навчання з територіальної оборони області. До їх проведення  були залучені представники всіх районних адміністрацій та голови міст Прикарпаття, а також керівники військових комісаріатів та представники МНС і внутрішніх справ.

  Розпочав навчання доповіддю військовий комісар Івано-Франківської області полковник Ігор Боловицьких.  Він наголосив, що до питання територіальної оборони потрібно підходити відповідально і безапеляційно, адже Прикарпаття – це регіон, де можуть трапитись не тільки природні лиха, але й техногенні катастрофи. І тому від злагодженості та чіткого корегування дій між представниками різних міністерств і відомств великою мірою залежатиме безпека громадян. Перший заступник голови Івано-Франківської ОДА Василь Плавюк поставив вимогу до присутніх керівників міст та районів переглянути всі установчі документи стосовно територіальної оборони. Адже, за словами чиновника, багато з них написані кілька років тому і просто втратили свою актуальність. Тепер їх потрібно переписувати заново, щоб підігнати під вимоги сучасних реалій. Також чиновник зобов’язав усіх керівників районів у найближчі терміни провести на місцях спільні наради з представниками всіх силових структур стосовно подолання можливих кризових ситуацій.

  На завершення заступник Івано-Франківського обласного комісара полковник Ігор Палагнюк запевнив всіх присутніх, що одне з навчань, які заплановані на цей рік, будуть відбуватись на території однієї з військових частин гарнізону. І всі цивільні керівники області зможуть ознайомитись з реальним життям військ, військовою технікою, а також виконати вправи зі стрілецької зброї.

  Нагадаємо, що на Прикарпатті, яке має державний кордон у понад 50 кілометрів, знаходиться 61 важливий об’єкт. В тому числі 26 державних, 4 військових та 27 техногенно небезпечних.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа центр Міністерства оборони України.

 

Проблемне «зелене золото» України

  • 02.02.11, 15:16

4 мільйони 249 тисяч 788 гривень. Саме на таку суму контрольно-ревізійною комісією Міністерства оборони України було виявлено порушень фінансово-господарської дисципліни у державному підприємстві «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат». Крім цього в листі до керівника профспілки працівників ЗСУ голова профкому цього комбінату каже, що заборгованість по заробітній платні керівництвом комбінату перед працівниками складала понад 422 тисячі гривень, а відрахувань у пенсійний фонд понад 3 мільйони! І це у комбінаті, який має у своєму розпорядженні чималі площі лісів від Закарпаття до Хмельниччини. Однак «зелене золото» всупереч будь-якій логіці виявилось чомусь не прибутковим.  Обурені таким станом справ працівники звернулись по допомогу до Міністра оборони України. Результат не забарився. 10 грудня минулого року вийшов наказ Міністра оброни, який звільняє попереднє керівництво від виконання  обов’язків  та призначає нового керівника. Однак як виявилось одного наказу було мало, адже, як виявилось поступатись посадою ніхто не збирався. Саме тоді і було вирішено силами загону спеціального призначення військової служби правопорядку забезпечити охорону ліспромкомбінату.

  - Наші бійці діяли з максимальною акуратністю та обережністю, - розповідає керівник Івано-Франківського зонального відділення ВСП майор Остап Пушкар. -  Про наші дії були повідомлені всі і МВС області, і СБУ, і військовий прокурор західного регіону. Тобто ніякої таємниці чи несподіванки з цього не було. Під час проведення операції не було зламано жодних дверей чи меблів. Нікому з працівників не було завдано фізичної шкоди.

  - Якби когось з нас запитали чи погано нам працювалось при попередньому керівникові. Я б з відкритою душею сказала – дуже погано, - розповідає начальник планово-економічного відділення Марія Лугова. – Великі заборгованості по зарплаті, премії лише невеликому колу «своїх». Сподіваюсь, що зараз ситуація зміниться на краще.

  Станом на сьогодні всі 539 працівників ліспромкомбінату офіційно допущені до роботи. і підприємство поступово відновлює свій ритм роботи.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.

Знищують єдиний на західній Україні музей бойової слави

  • 05.01.11, 09:06

Єдиний на західній Україні і унікальний Музей бойової слави радянських військ «Герої Дніпра» знову опиняється на межі фізичного знищення. Сьогодні об 11 годині в приміщенні господарського суду Івано-Франківської області  відбудеться засідання за позовом будівельної компанії «МАОДОТ-І» з вимогою «… вчинити дії щодо знесення споруд колишнього «Музею бойової слави» МО України…».

   – Військове містечко № 13, на території якого і знаходиться споруда музею, було передано міським органам самоврядування  у 2007 році, – розповідає старший помічник Івано-Франківського військового прокурора майор юстиції Руслан Кормило. – Однак у договір не були включені споруди та земля, що знаходиться під музеєм. Як вони опинились у договорі оренди землі між «МАОДОТ –І» і міськвиконкомом, підписаним 10 січня 2010 року, нам не відомо.

   Можливість фізичного руйнування музею вже обурила ветеранів другої світової війни, що мешкають на Прикарпатті.

  – Таке трактування питання – це просто вандалізм, – наголошує голова ради організації ветеранів 38-ї армії (корпусу) полковник запасу Володимир Мойсеєнко. – Невже в нашій країні гроші стали важливішими за пам'ять дідів та батьків, що проливали кров за визволення нашої Батьківщини?

   Нагадаємо, що експозиція музею займає 640 м2 , а експонатний фонд нараховує понад 4 тис. одиниць. На стендах, подіумах, у вітринах розміщено тисячі експонатів періоду ІІ світової війни: бойові знамена частин (до речі, дві з них – 226-та Глухівсько-Київська Червонопрапорна та 70-та Гвардійська Глухівська шестиорденоносна стрілецькі дивізії брали безпосередню участь у звільненні Прикарпаття), зброя, нагороди, особисті речі, документи, фотографії, листи з фронту, предмети спорядження і побуту бійців і командирів.

Вже на початку експозиції, в одній з вітрин – газети перших воєнних днів. В одній з них повідомлення Радянського інформбюро про героїчний подвиг воїнів зенітної батареї лейтенанта Олексія Муравйова, які збили на підступах до тогочасного Станіслава в перші хвилини війни два ворожі бомбардувальники, а на протязі наступних семи днів – ще п’ять.

Тут також розповідь про героїзм бійців-прикордонників окремої Коломийської комендатури під командуванням майора Р.І.Філіпова, які першими зустріли ворога на прикарпатській землі, про льотчика – молодшого лейтенанта  Леоніда Бутеліна, який таранив в небі над Галичем німецький літак.

Особливе місце в експозиції займає діорама “Подвиг на Дніпрі”. За допомогою спеціальної електронної апаратури вона розповідає про форсування річки у вересні і визволення Києва у листопаді 1943 року. Її полотно площею 68м2 створили Заслужений художник РСФСР Костянтин Лебедєв і Заслужений художник України, житель нашого міста Микола Вареня. А озвучив її Левітан. Тільки за минулий рік музей прийняв понад пять тисяч екскурсантів та відвідувачів.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа центр Міністерства оборони України.

Всем моим друзьям

  • 31.12.10, 17:32
Уважаемый, и милый виртуальный народ! Хочу поздравить вас с наступающим Новым Годом!
Пусть в эту ночь сбудутся все ваши самые искриние светлые и добрые желания! Пусть виртуальная жизнь помагает вашей реальной! Пусть все что вы пишите и делаете будет честным и идти от серца!
 А еще хочу сказать всем вам большое спасибо за то, что принимаете меня таким как я есть. За то, что даете мне новые знания. За то, что даете мне новые чувства. За то, что вы читаете мои заметки. И за то, что вы как и я любите инет!
 С уважением и признательностью к вам - яpodmig