Прикарпатці охоронятимуть небо України під час „Євро-2012”

  • 24.01.12, 22:23

Військовослужбовці 114-ї Івано-Франківської бригади тактичної авіації вперше в новому 2012 році виконали завдання з учбово-тренувальних польотів. За одну льотну зміну було виконано близько двох десятків вильотів як бових МІГ-29, так і МІГ-29 УБ. Під час вильотів військові льотчики відпрацювали низку завдань з пілотування літака та перехоплення порушників повітряного простору.

 - Загалом ці польоти вже другі в навчальному і перші в календарному році, - розповів командир бригади полковник Сергій Голубцов. – Головною метою цих навчань є відновлення навиків наших пілотів літати як в складних метеоумовах, так і вночі. Всі військовослужбовці бригади - льотний і технічний склад - продемонстрували високу виучку та майстерність.

  Інтенсивність підготовки пояснється тим, що саме військовослужбовцям 114-ї Івано-Франківської бригади тактичної авіації буде доручено охороняти небо над містами Західної України під час проведення матчів у рамках „Євро-2012”. За планми захисту нашого повітряного простору військові авіатори заступлять на бойове чергування в травні цього року і закінчать його вже після завершення чемпіонату.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.  

Прикарпаття може пишатись військовими спеціалістами, які служать

  • 05.12.11, 22:43

  Багатими на приємні несподіванки стали для солдат та офіцерів, що служать на Прикарпатті, заходи з нагоди 20-ї річниці Збройних Сил України.

Головні святкові події Івано-Франківського військового гарнізону відбувались у великій залі Центрального Народного Дому. За свою більш ніж вікову історію ця споруда бачила багато визначних історичних подій, саме тут 1919 році було проголошено відомий «Акт Злуки» між східною та західною Україною. Стіни цього будинку пам’ятають чимало видатних національних діячів, зокрема Михайла Грушевського. І напередодні святкування дня Збройних Сил України саме сюди були запрошені кращі військовослужбовці Івано-Франківського гарнізону.

  Потрібно наголосити, що на Прикарпатті «День Народження» армії завжди було і залишається особливим святом. Святом, яке примирює ветеранів різних війн та формувань. От і цього разу в залі поруч з діючими військовослужбовцями, в глядацькому залі можна було побачити і ветеранів Другої Світової війни, і радянської армії, і вояків УПА. Адже за їх переконанням, погляди на історію можуть бути різними, про те армія у всіх них тепер одна.

   Першим привітав присутніх начальник Івано-франківського гарнізону полковник Ігор Боловицьких.

-         Сьогодні, військовослужбовці частин та установ, що дислокуються на Прикарпатті роблять дуже багато для підтримання на високому рівні бойової готовності, - зазначив він. – У нас дислоковано чимало унікальних військових частин. Зокрема 114 бригада тактичної авіації, 136 центр забезпечення ракетами та боєприпасами. Крім цього Івано-Франківський міській військовий комісаріат визнано кращим серед подібних установ Західного Оперативного Командування. Можна з повною відвертістю сказати, що Прикарпаття може пишатись військовими спеціалістами які служать на цих теренах.

Наприкінці своєї промови начальник Івано-Франківського гарнізону висловив побажання, щоб всі проблеми, з якими стикаються військовослужбовці, як в житті, так і в службі були вирішені найближчим часом.

   Наступним взяв слово заступник голови – керівник апарату Івано-Франківської ОДА Роман Струтинський.

-         Сьогодні я маю приємну і почесну місію, - наголосив Роман Йосипович. – Від імені керівника області, я хочу вручити найвищі нагороди нашого краю «За заслуги перед Прикарпаттям» двом видатним військовослужбовцям, що служать тут. Це командир військової частини підполковник Орест Стасишин, та начальник кафедри військової підготовки Івано-Франківського Національного технічного університету нафти та газу полковника Юрій Вязніцев.

    Потрібно зазначити, що підлеглі підполковника Ореста Стасишина несуть щоденне бойове чергування по охороні західних повітряних кордонів нашої держави. І навіть у миті коли всі Збройні Сили святкують, чимало людей у погонах здійснюють уважний і прискіпливий нагляд за повітряним рухом в небі Прикарпаття та сусідніх областей. А колектив, який очолює полковник Юрій Вязніцев крім того, що за роки незалежності підготував більш ніж 6-ть тисяч як діючих офіцерів, так і запасу, свого часу допоміг усунути екологічну катастрофу, яка ледь не трапилась в мальовничому курортному прикарпатському краї. Фахівці кафедри, за допомогою спеціальної військової техніки, на прохання керівництва області, оперативно розгорнули трубопровід для термінового відводу стічних вод від полігону побутових відходів.

  Також, заступник голови – керівник апарату Івано-Франківської ОДА Роман Струтинський разом з заступником голови Івано-Франківської обласної ради Василем Гладієм нагородили почесними грамотами 15-ть військовослужбовців, та офіцерів запасу.

  Не з пустими руками прийшов на свято начальник відділу з питань діяльності правоохоронних органів оборонної та мобілізаційної роботи виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Богдан Маланюк. Крім почесних грамот та відзнак мера міста, він вручив близько трьом десяткам військовослужбовців гарнізону грошові премії. Багато теплих слів почули присутні з уст першого заступника начальника управління СБУ в області полковника СБУ Романа Бубна, першого заступника начальника управління МВС в області полковника міліції Василя Фелика, начальника управління МНС області полковника служби цивільного захисту Володимира Чернецького, голови обласної спілки ветеранів Афганістану Юрія Купчія.  Завершились урочистості великим гала-концертом, який спеціально для цієї події, під керівництвом художнього керівника Народного Дому Ганни Якубовської, підготували прикарпатські артисти.

   Дійсно сімейним святом стали урочистості у 114 -ї Івано-Франківськії  бригаді тактичної  авіації де командиром полковник Сергій Голубцов. Командуванням частини цього разу було прийнято рішення відзначити річницю Збройних Сил не в стандартному шикуванні, а в клубі частини, куди були запрошені і родини військовослужбовців, і ветерани частини.

-         Я радий бачити сьогодні в цьому залі дійсно згуртований військовий колектив, - сказав присутнім в короткій промові полковник Сергій Голубцов. – Бо саме від вас, вашого вміння не тільки виконувати на високому рівні свої посадові обов’язки, алей вміння працювати одним цілим, в усій мірі залежить те, наскільки надійно захищено повітряний кордон нашої Батьківщини. І я переконаний, що в будь-який час, і за будь-яких обставин наша бригада зможе виконати всі поставлені перед нами і учбові, і якщо доведеться, то ї бойові завдання.

Після промови, понад три десятки кращих військовослужбовців цього потужного об’єднання отримали з рук командира нагороди та відзнаки Міністра оборони України. Однак, найбільшою несподіванкою став для присутніх святковий концерт.

-         Справа в тому, що в цьому році, зважаючи на таку визначну дату, було вирішено відійти від правил та традицій, - розповіла після завершення урочистостей, голова ради сімей військовослужбовців солдат військової служби за контрактом Ганна Савик. –  Цього разу не було  запрошено до нас професійних артистів. А замість них привітати з днем армії колектив ради сімей військовослужбовців попросив талановитих дітей, та офіцерів частини.

Підготовка та репетиції концерту відбувались в певній таємниці. Отож для більшості офіцерів стало приємною несподіванкою, коли їх діти вийшли на імпровізовану сцену, і ледь тримаючи своїми дитячими долоньками «дорослі» мікрофони, старанно і голосно промовляючи кожне слово привітали батьків з професійним святом. Також своєрідним відкриттям пісенних талантів стали виступи майора Олега Перепелиці, капітана Сергія Єргідзей, старших лейтенантів Олександра Єнушевського та Андрія Устінова. В цей день прозвучали, як відомі українські пісні, так і улюблені пісні авіаторів з популярних художніх фільмів про героїчні дії військових льотчиків під час Великої Вітчизняної та Афганської воєн.

  Не менш урочистими були і святкові заходи у 136 центрі забезпечення ракетами та боєприпасами, де командиром полковник Юрій Грицик. Розпочалось святкування з відкриття клубу частини, який спеціально до цього дня було капітально відремонтовано. Завдяки спонсорський допомозі, підтримці райдержарміністраці Делятинського району, та умінню військових майстрів в приміщенні не тільки були відремонтовані, стіни та стеля, пофарбована підлога, полагоджені глядацькі крісла, а також повністю оновлено освітлення сцени та залу, встановлено нову звукову апаратуру. Крім цього військовослужбовці частини, за ініціативи Західного регіонального медіа-центру Міністерства оборони України, отримали від головного управління у справах сім’ї, молоді та спорту Івано-Франківської ОДА, відділення Національного олімпійського комітету в Івано-Франківській області професійну волейбольну сітку, футбольні та волейбольні м’ячі. Передаючи цей подарунок перший заступник начальника головного управління у справах сім’ї, молоді та спорту Івано-Франківської ОДА Михайло Марцинюк побажав всім військовослужбовцям завжди тримати себе у гарній спортивній формі, бути дужими та витривалими. Потрібно наголосити, що волейбольні традиції в цій частині є дуже старими і міцними. Свого часу багато з керівників обласного та місцевого самоврядування виходили змагатись з військовослужбовцями на волейбольне поле. От і тепер військовослужбовці запрошують до себе на турнірні змагання команди керівників всіх рівнів.

   Та незалежно від того, як і де відбувались офіційні церемонії приурочені святкуванню 20-ї річниці Збройних Сил України головне свято чекало на кожного військовослужбовця дома. Де в родинному затишному колі рідні і близькі вітали своїх захисників Вітчизни з їх професійним святом.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України. 

«Коли мовчать гармати»

  • 04.12.11, 14:37

Військовослужбовці 114-ї бригади тактичної авіації відкрили власну творчу виставку

   Напередодні святкування 20-ї річниці Збройних Сил України особовий склад 114-ї Івано-Франківської бригади тактичної авіації зворухобив мистецький світ Прикарпаття. Справа в тому, що в перше за всі роки незалежності нашої держави військовослужбовці та члени їх сімей виставили на показ громаді предмети власної творчості. Близько двох сотень  малюнків, виробів з бісеру, картин з тіста та шкіри і навіть ляльок зроблених з звичайного капрону. Всі ці твори робились не на замовлення, чи за наказом. Їх створювали військовослужбовці частини у вільний час, вкладаючи в них власну душу і натхнення. Разом вони створюють унікальне зібрання, яке можна тепер побачити в залах Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею. Потрібно наголосити, що керівництво цієї установи  відразу пішло на зустріч ініціативі військовослужбовців, і виділило для експозиції майже третину одного з експозиційних поверхів.

-         Ідея цієї виставки виникла у нас давно, - розповіла одна з організаторів виставки голова ради сімей військовослужбовців солдат військової служби за контрактом Ганна Савик. – Коли розпочалась робота по збору експонатів, то м зіткнулись з тим, що робіт дуже багато. І це приємно всіх нас втішило. Адже незважаючи на досить складну і відповідальну службу, в нашій бригаді є чимало надзвичайно обдарованих людей. І більшість з низ вперше виносить власні твори на розсуд громади.

Один з таких військових митців є старший лейтенант Олег Юнгер. Його картини маслом фактично відкривають виставку. За словами офіцера живописом він захоплювався з дитинства, однак лише нещодавно взяв пензля до по справжньому. Поштовхом для цього стало бажання передати іншим людям власне бачення навколишнього світу, його неповторну красу.  Також своєрідним відкриттям став і талант працівника Збройних Сил Наталії Красій. Її картини виготовлені зі шкіри викликали чималий інтерес у всіх, хто завітав на відкриття виставки. Також під час перегляду експозиції можна побачити чимало робіт дітей військовослужбовців. Наймолодшому з них Андрію Попадюку лише 9-ть років. Але він вже мріє стати як і його батько захисником України.

  Загалом виставка триватиме три тижні. Весь цей час вхід для військовослужбовців до залів музею буде безкоштовним. Ішим же відвідувачам квиток коштуватиме 5-ть гривень.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України. 

Пам’ятка журналістам

  • 30.11.11, 11:25

Шановні колеги-журналісти!

   Порядок в армії починається з елементарної субординації. Більшість військового життя розписано і регламентується наказами та директивами. Отже відтепер стосунки між військовими і всіма ЗМІ регламентуються директивою, підписаною Міністром оборони України 14 листопада цього року. Це не цензура і не спроба приховати щось. Просто нарешті узаконено право допуску на територію військової частини  журналістів. Щоб журналісти знали, як потрібно грамотно звертатись до командирів за отриманням інформації, я вирішив написати таку собі невеличку інструкцію-пояснення.

  Щоб отримати дозвіл на роботу у військовій частині, вам потрібно заздалегідь звернутись поштою, електронною поштою, факсом до Департаменту преси та зв’язків із ЗМІ Міністерства оборони України, або до представника регіонального медіа-центру на місці. Якщо хтось цього не знає, то на Прикарпатті таким представником працює ваш покірний слуга. У вашому запиті має бути:

-         Повна назва вашого засобу масової інформації;

-         Мета і завдання відвідування об’єкта МОУ;

-         Термін відвідування;

-         Прізвище, ім’я та по-батькові як журналіста, так і оператора;

-         Паспортні дані ( серія та номер паспорта, коли і ким виданий), номери редакційних посвідчень або інших документів, які регламентують вашу роботу у ЗМІ, контактні телефони, номери факсів, електронні адреси;

-         Марки і державні номери автомобілів, на яких ви будете заїжджати на територію частини;

-         Посадові особи, з якими ви бажаєте зустрітись;

-         Тематика розмови та орієнтовні запитання до посадових осіб;

-         Перелік споруд, озброєння та іншого, що ви плануєте відзняти на фото- чи відеоапаратуру.

Вважаю, що нічого складного у написанні запиту немає. Зауважте, що запит треба подавати за три-чотири днів до організації вашого матеріалу на території певної частини.

Отож – ЗА СПІВПРАЦЮ!

На всякий  випадок  пишу ще раз мої контакти

Електронна адреса – taraskin_au@i.ua

Тел.    067 126 14 13

           063 072 06 06

Адресу Департаменту можна знайти на офіційному сайті Міноборони  - www.mil.gov.ua

Проблему з теплом – вирішено!

  • 30.11.11, 10:10

Про забезпечення мешканців військового містечка колишньої бази зберігання ракетного палива поблизу містечка Ценжів, що на Івано-Франківщині, протягом усього року точилось багато розмов. Суть проблеми полягала в тому, що після вивезення меланжу частину було майже розформовано, і вийшло так, що котельня, яка до цього обслуговувала весь цей потужний військовий організм, мала б працювати лише на один невеликий двоверховий будинок. Звичайно, що «собівартість» такого тепла була б не по кишені мешканцям містечка. Тому, за словами начальника КЕЧ майора Анатолія Садікова, Міністерством оборони були вжиті заходи, щоб не залишити мешканців на зимовий період без тепла. Всі квартири були переобладнані з централізованого опалення на автономні електричні конвектори.

-         Станом на сьогодні всі мешканців військового містечка «Ценжів» отримують тепло, - запевнив начальник Івано-Франківської КЕЧ району майор Анатолій Садіков.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа центр Міністерства оборони України.  

Мільйонні збитки, яких не було

  • 29.11.11, 11:25

«Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» працює прозоро

Нещодавно в мережі інтернет з’явилася публікація щодо втраченої можливості ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» додатково отримати 7 мільйонів гривень внаслідок реалізації деревини за цінами, нижчими від середньорегіональних. Інформація викликала певний резонанс. Адже протягом останніх двох років це військове підприємство викликає чималий інтерес у, так би мовити, не зовсім чистих на руку ділків. Неодноразово воно опинялось у центрі різноманітних економічних конфліктів, і навіть була спроба рейдерської атаки на нього. Тому за матеріалами, опублікованими на одному з інформаційних ресурсів, було організовано ретельну перевірку.

-         Ця інформація є неправдивою та непідтвердженою жодними доказами, - запевнив директор ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» Іван Рибак. -   Оскільки 23 березня 2011 року відповідно до наказу Міністра оборони України звільнено попереднього керівника підприємства, то новою адміністрацією ліспромкомбінату з метою встановлення та надання оцінки фінансово-господарській діяльності та функціонування системи внутрішнього контролю було ініційовано проведення аудиторської перевірки. Це нам було потрібно для підвищення ефективності використання ресурсів, оптимізації оподаткування, розробки заходів щодо поліпшення фінансового стану і результатів діяльності підприємства, оптимізації витрат і тому подібне.

   30 вересня 2011 року Головним КРУ в Івано-Франківській області складено аудиторський звіт за результатами державного фінансового аудиту діяльності ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» за 2008-2010 роки та перший квартал 2011 року. За словами керівника підприємства, інформація, яка міститься в даному аудиторському звіті, призначена виключно для нього та Міністерства оборони України. А оприлюднення або надсилання її іншим органам державної влади можливе лише за рішенням Начальника КРУ в Івано-Франківській області, але аж ніяк не представником Івано-Франківської ОДА. Як це сказано, зокрема, в інтернет-публікації.

         Крім цього, даний аудиторський звіт носить рекомендаційний характер, оскільки в ньому міститься не припис КРУ, який підлягає до виконання, а тільки рекомендації, які можуть бути використані керівником підприємства для врахування при прийнятті рішень щодо  ефективності та продуктивності діяльності ліспромкомбінату. Отже, він не може розцінюватись, як акт КРУ, обов’язковий до виконання.

-         Стосвно цін можу сказати таке, - продовжив директор ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» Іван Рибак. - Структурні підрозділи ліспромкомбінату знаходяться в восьми областях України. Ціни в цих регіонах відрізняються одна від одної. Іноді дуже кардинально. Здійснюючи свою господарську діяльність, ми керуємся чинним законодавством України. Так, зокрема, відповідно до чинного законодавства та згідно із Статутом підприємства ліспромкомбінат самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність та встановлює ціни на продукцію та послуги відповідно до законодавства України. Ціна на продукцію є вираженням узгодженого між продавцем і покупцем грошового або іншого майнового еквівалента, який покупець згоден заплатити за переданий йому товар.

На даний час відповідними правозахисними органами Міністерства оборони України ведеться перевірка того, як інформація, яка є конфіденційною, могла отримати широкий розголос.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа центр Міністерства оборони України. 

Справжнє свято справжніх чоловіків

  • 29.11.11, 09:41

Я щаслива людина. Можливо, це звучить трохи дивно, але частину свого щастя я повязую із існуванням в моєму житті справжніх чоловіків. Дивно? Але саме справжніх так рідко зустрінеш, не той нині мужик пішов, як то кажуть.  А от військові є справжні.. Перевірені роками  служби, нелегкими умовами життя і побуту  вони завжди залишалися, принаймні в моєму оточенні, людьми слова і честі.  Зростання в родині військового та в оточенні справжніх мужчин-офіцерів наклало свій відбиток на сприйняття всього, що повязане з армією.

Саме тому 6 грудня особисто у мене є великим святом протягом вже багатьох років. День, в який хоч раз на рік, хочеться, щоб здобутками нашої армії пишалися не тільки ті, хто її творить, але ті, кого вона покликана захищати. Адже армія — є одним з основних елементів стабільного і впевненого розвитку Української держави

Нажаль, про існування свята військових почути можна лише раз на  рік, як і про їх потреби, «повітря» яким вони дихають, так і про їх досягнення. Людей в військовій формі на вулицях зараз зустрінеш   набагато рідше, ніж скажімо, ще пару років тому. Маю навіть такий казус у власній родині, коли моя чотирьохрічна дитина, донька майора запасу та онука двох полковників запасу, форму асоціює лише з міліцією. Тож віднедавна довелося  діставати з шаф дідусеві та татові однострої, альбоми з фотографіями та розтлумачувати дитині, що не все то міліція, що в формі.

Також, ведучи нещодавно дискусію з діючим підполковником українського війська я була вражена його щирим здивуванням на мою репліку про не визнання 23 лютого за свято. Мене запитали: а що ви тоді святкуєте?, і отримали відповідь – 6 грудня і тільки 6 грудня!

Дуже шкода, що за 20 років свято «справжніх» мужчин, День Народження  Української Армії так і не стало «народним».  Багато дискусій існує довкола попереднього свята 23 лютого(що є пережитком радянської епохи), але популяризація сьогоднішнього свята мало кого обходить. Хоча реалії життя показують, що армія в житті чоловіків все ж ще посідає значне місце. Неодноразово доводилось стикати з ситуаціями, коли  хлопці, закінчивши «виші» та з якоїсь причини не потрапивши на військові кафедри, добровільно і з бажанням ідуть служити до лав Збройних сил.  Є навіть ситуації, коли батьки свого часу «відмазали» єдиного сина від призову, а тепер цей син дуже ображається на своїх «благодійників», оскільки не може влаштуватися на роботу в державних органах.  Такі маленькі приклади чітко показують необхідність і потрібність існування такого великого організму як армія. Тривалий час служіння в лавах збройних сил асоціювалося не інакше як із «школою життя» для юнаків. А той, хто вирішував стати офіцером, роблячи вибір на все життя, віддався цій справі цілком і повністю, проявляючи свою «справжність» у служінні своєму народові.

Тому так хочеться, щоб свято  української армії було СВЯТОМ мужності, честі, цвіту і краси нашої сильної  половини і вірних синів своєї Батьківщини.

Ксенія Левченко. 

На Прикарпатті служать лише достойні! (продовження)

  • 26.11.11, 10:23

Однак, є в містечку і чимало своїх проблем і досягнень. Саме про це і йшлось під час круглого столу, який був організований представниками виїзної редакції газети. На цей захід, крім представників громадськості містечка та командування частини,були запрошені завідувач сектору з питань діяльності правоохоронних органів та оборонної роботи апарату Івано-Франківської ОДА Валерій Іваненко, перший заступник голови Надвірнянської райдержадміністрації Степан Іроденко, начальник Івано-Франківської КЕЧ району майор Анатолій Садіков, військовий комісар Надвірнянсько-Богородчанського об’єднаного районного військового комісаріату підполковник Володимир Ярмощук.

-         З усіх наших болючих питань, що потребують негайного вирішення, ми постійно співпрацюємо з органами місцевого самоврядування та іншими державними структурами управління, - почав розмову командир частини полковник Юрій Грицик. – Скажімо, в нас є дитячий садочок, який стоїть на балансі Міністерства оборони, а всі зарплати та інше ідуть через органи місцевого самоврядування. Так само є і школа, яка має всі одинадцять класів навчання. В ній навчаються лише діти мешканців нашого містечка. Також лишилась інфраструктура 50-го військового лазарету, який був розформований у 2004 році. Це шість будівель. Однак зараз було проведено нараду з місцевою райдержадміністрацією, щоб передати ці споруди на баланс Надвірнянського району і використовувати за прямим призначенням. Тобто знову відкрити лікарню чи якийсь реабілітаційний центр. Також у нас дуже гарні традиції з шефської допомоги. Так, у цьому році Надвірнянська райдержадміністрація виділила 25 тисяч гривень, на які ми провели капітальний ремонт клубу. В свою чергу військовослужбовці частини беруть активну участь у військово-патріотичному вихованні дітей району. Та разом з цим ми маємо в містечку дві гострі проблеми. Зокрема, це вирішення питання з відселенням військових пенсіонерів, які втратили зв'язок з Збройними Силами України. Адже вони знаходяться на квартирній черзі при Івано-Франківській міській раді, а за 20 років був відселений і отримав квартиру лише один військовослужбовець. Через те, що наше військове містечко вважається закритим, то наші військовослужбовці ніде не можуть стати на квартирний облік. І повірте, це викликає в колективі значну напругу. Адже в перспективі у кожного офіцера - стати в чергу на загальних засадах вже після завершення служби. От і виходить, що людина, яка прослужила в армії вірою і правдою 20 і більше років, стає в чергу після набагато молодших офіцерів. Це є певною мірою дискримінація.

-         А скільки загалом сімей, які потребують відселення, є у містечку? – продовжив розмову перший заступник головного редактора газети «Народна Армія» полковник Роман Драпак. – І чи мають вони якусь можливість працевлаштуватись?

-         Загалом таких родин у нас 114, - зазначив командир частини полковник Юрій Грицик. – Всі вони - люди вже близько 50-тирічного віку. Звичайно, ми намагаємось забезпечити їх роботою як у містечку (це вихователі в дитсадку, персонал школи тощо), так і в самій частині. Наприклад, у моїй частині є 142 посади працівників Збройних Сил України. Хтось шукає собі заробіток в інших галузях. Зокрема, колишні офіцери відкрили на території свій комерційний магазин, хтось займається приватними перевезеннями. І хоча проблема працевлаштування в нас завжди стояла гостро, ми намагаємось вирішувати її в міру можливості.

-         Давайте поговоримо про взяття на квартирний облік, - запропонував полковник Роман Драпак. – Тобто, якщо в частини приходить молодий офіцер, він отримує службове житло, але на обліку ніде не стоїть. І має право стати на так звану «квартирну чергу» лише після звільнення, або переведення в інший гарнізон?

-         Загалом у черзі на отримання власного житла, яка є в КЕЧ, нараховується 570 осіб, - підключився до розмови завідувач сектору з питань діяльності правоохоронних органів та оборонної роботи апарату Івано-Франківської ОДА Валерій Іваненко. – Серед категорій, звільнених в запас, афганців черга теж понад 500 осіб. Це, якщо пам’ятаєте, є такий закон про субвенції, відповідно до якого державою виділялись певні кошти на забезпечення громадян. Однак в останні роки ці кошти по субвенції не йдуть. В 2010 році для забезпечення житлом афганців в бюджеті України окремим рядком було прописано 20 мільйонів гривень на всю державу. Для всієї Івано-Франківської області надійшли кошти на придбання лише чотирьох квартир.  

-         Тобто перспективи отримання житла в офіцерів мінімальні?

-         Перспективи, м’яко кажучи, мінімальні, - з сумом в голосі продовжив Валерій Іваненко. – Хоча є законодавство. Добре прописані норми. Але…

-         А якщо глянути на цю проблему з точки зору тих земель та споруд Міноборони, які є зараз на території області, однак через заходи реформування не використовуються?

-         Свого часу це була просто прекрасна ініціатива з боку Міноборони, - наголосив Валерій Іваненко. – В самому Івано-Франківську і області є чимало містечок, які заросли бур’янами. Наприклад, в самому Івано-Франківську є територія колишнього стройбату. Свого часу це була потужна частина. Будували по всій області. В рік здавались кілька будинків для військових. Але зараз там знаходиться організація, яка нічим суттєвим не займається. Однак на території, яку вони утримують, можна побудувати 3-4 багатоповерхівки. Якби цю територію Міноборони  запропонувало місту на паритетних засадах... Скажімо, два гектари землі ми передаємо міськвиконкому, але це виділяється 100 квартир на забезпечення черги. От місто побудувало квартири і для себе, і для військовослужбовців.

-         Але ж свого часу в місті було передано чимало містечок, і в досить вигідних районах, у центрі тощо...

-         На жаль, Міноборони нас не запитує, як і на яких засадах воно прагне передати землю, - відповів завідувач сектору з питань діяльності правоохоронних органів та оборонної роботи апарату Івано-Франківської ОДА Валерій Іваненко. – У нас кілька тижнів тому було призначено нового начальника КЕЧ, і наскільки відомо, свою роботу він розпочав саме з наведення порядку в обліку містечок.

-         На даний час я вивчаю ситуацію і готую власні пропозиції, - додав до дискусії начальник Івано-Франківської КЕЧ району майор Анатолій Садіков. – В нас є багато цікавих, на мою думку, для місцевих органів самоврядування пропозицій. Однак є своя законодавча база і процедури.

-         Коли військовослужбовець отримує службове житло, то він не знімається з загальної черги, - пояснив представник громадськості Ігор Гайдук. – Але як нам потрапити на цю чергу? Відповідно до законодавства військовослужбовець має стояти на квартирному обліку за місцем служби. В нас постійне житло не може бути, адже містечко закрите. Ні Івано-Франківська КЕЧ, ні обласний комісаріат нас у чергу не беруть. Виходить така собі правова колізія, яка вимагає вирішення на найвищому рівні. Адже від цього залежить доля багатьох людей, які вірою і правдою служили державі. От і лишаються люди заручниками системи.

-         А як складаються справи з реєстрацією громадян, тобто тим сумнозвісним «штампиком» у паспорті?

-         Питання досить цікаве і насправді актуальне, - відповів Ігор Гайдук. – Насправді в нас написано «місто Івано-Франківськ, вулиця Авіаційна,16», проте сама реєстрація видана Делятинським РВУМС України. Ще кілька років тому нам досить важко було, скажімо, взяти кредит. Бо банки дивувались, як районний центр дає реєстрацію в обласне місто, та ще й на неіснуючу вулицю. Але зараз всі формальності узгоджені, і кредити нам видають без проблем.  Так само немає проблем і з житлом. В більшій мірі квартири і будинки мешканців впорядковані самими мешканцями. Люди зрозуміли, що жити тут вони будуть довго, і самі створили собі пристойні умови. Більшість вже користуються індивідуальним опаленням (встановлення якого обійшлось в 13-15 тисяч гривень). Адже це набагато менше, ніж платити за послуги централізованого опалення. Таких собі комунальних проблем у нас просто немає. Однак є проблеми іншого характеру. Скажімо, не виконуються норми закону про надання житлово-комунальних послуг як договірні засади діяльності. По тому договору, який зараз підписаний з будинкоуправлінням, не зрозуміло, кому і за що ми платимо. І чому саме такі суми. Є встановлені і затверджені Каміном типові договори на подачу електроенергії та газу з кожною з відповідальних організацій. В нас же якийсь незрозумілий універсальний договір, де є всі види послуг. Крім цього, є питання по тарифікації електроенергії. Адже ми платимо, як мешканці населеного пункту. А це більше, ніж мешканці того ж самого Делятина.

-         По тарифікації населення я буду розробляти плани виведення мешканців на прямі розрахунки з енергопостачальниками, - пояснив проблему начальник Івано-Франківської КЕЧ району майор Анатолій Садіков. – І якщо не буде ніяких завад, то це питання буде вирішено найближчим часом. Однак тут є проблема в забезпеченні мешканців лічильниками. Це головна вимога РЕМ – встановлення нових лічильників. А це додаткове фінансування, або для прискорення вирішення цього питання мешканці самі встановлять лічильники.

-         Колись у нас були серйозні перешкоди з подачею енергоносіїв, - розповів командир частини полковник Юрій Грицик. – Якщо Міноборони вчасно не проплачувало гроші, то відключали всіх - як частину, так і мешканців. Однак поступово ми вирішили ці проблеми. Для забезпечення мешканців газом було прокладено окрему трубу з лічильником. А по електроенергії ми щоквартально проводимо звірку та проплати за начальником КЕЧ. Тому останні роки в нас мешканці жодного разу не були відключені. А з 2008 року окремою постановою Кабміну нас взагалі заборонено відключати від енергоносіїв. Якщо говорити про опалення, то у всіх спорудах нашого гарнізону, навіть при найнижчих температурах, що панують зимо в горах, стовпчик термометра в приміщеннях не опускався нижче 20 градусів тепла. І хоча котельня в нас працює вже без капітальної реконструкції з 70-х років минулого сторіччя і має великий відсоток зношеності, вона все одно добре забезпечує нас теплом.

-         А чи стоїть зараз питання реконструкції котельні?

-         Перед нами зараз стоїть завдання від начальника Західного територіального управління про вивчення можливостей зменшення споживання газу, - розповів начальник Івано-Франківської КЕЧ району майор Анатолій Садіков. – Тобто це розгляд пропозицій проектування автономного опалення, і само собою поставлене завдання на визначення опалення більш сучасними технологіями подачі тепла. Все планується на наступний рік. Адже тут потрібно не тільки провести технічні розрахунки, але й закласти чималі кошти. Однак по тих розрахунках, що я маю зараз, Міноборони втрачає великі кошти на експлуатації застарілих котелень. Тому питання з реконструкції систем опалення буде розглянуто якнайшвидше.  

-         Статус закритого містечка не дозволяє взяти їх на баланс місцевим органам самоврядування, але в містечку є чимало вивільнених споруд. Яка їх подальша доля? Чи мають представники влади бажання взяти їх собі?

-         Загалом у нас більше 30 вивільнених будинків, - пояснив командир частини полковник Юрій Грицик. – Всі вони вивільнені в процесі реформування ЗСУ. Свого часу тут була розвинена інфраструктура, потужний військовий організм. А зараз змінились завдання частини, і ці будинки законсервовані. Загалом тут було шість військових частин, а тепер залишились ми одні. І зараз ми, скажімо, плідно працюємо щодо відновлення потрібної інфраструктури.

-         Вже є рішення Надвірнянської райради від 25.03.2010 року, - доповнив слова командира завідувач сектору з питань діяльності правоохоронних органів та оборонної роботи апарату Івано-Франківської ОДА Валерій Іваненко. – Райрада готова взяти їх на баланс і використовувати за призначенням. Тут навіть передбачені посади для 14 лікарів, які б обслуговували не тільки мешканців містечка, котрих, до речі, 1269 осіб, але й населення навколишніх сіл. Правда, ці документи дуже довго знаходяться в Міноборони. За цей час змінилось три міністри оборони. І в нас є вже інформація про те, що нібито справу зрушено з мертвої точки.

-         На жаль, зараз ми не можемо нічого зробити для порятунку законсервованих будівель, - пояснив перший заступник голови Надвірнянської райдержадміністрації Степан Іроденко. – Адже вони в нас не стоять на балансі, і є власністю вашого міністерства. Якщо вони будуть передані, тоді ми і в обласний, і державний бюджет будемо закладати кошти по їх відновленню та використанню.

-         Ось перелік споруд, які плануються на передачу, - підтримав розмову Валерій Іваненко. – Поліклініка, головний корпус шпиталю, інфекційне відділення, лікувально-адміністративний корпус, господарський комплекс шпиталю, КПП шпиталю, школа, дитячий садок, склад медичного обладнання, овочесховище, теплиця. Якби цей комплект передати, можна було б щось робити.

-         А чи існують проблеми з взяттям на військовий облік, комплектацією військовослужбовцями за контрактом?

-         Насправді ні, - відповів військовий комісар Надвірнянсько-Богородчанського об’єднаного районного військового комісаріату підполковник Володимир Ярмощук. – І призиваються звідси, і йдуть на контрактну службу сюди з охотою. Напевно, це тому, що всі діти, що ростуть тут, бачать службу такою, як вона є, ще змалечку. І тому свідомо роблять свій вибір. До нового року прийде служити сюди 16 контрактників. Так само немає жодних проблем з обліком чи ще з якимось заходами, пов’язаних з військкоматом. Всі питання ми намагаємось вирішувати оперативно і в повному обсязі.

Завершилась розмова за круглим столом побажанням успіхів та подоланням проблем, які ще є в гарнізоні. А перший заступник головного редактора газети «Народна Армія» полковник Роман Драпак пообіцяв, що газета відслідковуватиме і надалі те, як розвиваються події в цьому унікальному гарнізоні. Після круглого столу відбулось урочисте шикування всього особового складу, на якому Роман Богданович урочисто нагородив командира частини полковника Юрія Грицика цінним подарунком від редакції газети «Народна Армія», а кращі військовослужбовці частини були заохочені відзнаками головного редактора газети. Крім цього, полковник Роман Драпак передав комплект нового звукового обладнання для кубу частини, яке дозволить не тільки якісно проводити наради та зібрання, але й слугуватиме організації дозвілля військовослужбовців частини.

  Прощання з гарнізоном було своєрідним випробовуванням. Адже так не хотілось покидати цей мальовничий край з його гостинними відкритими людьми. Однак з часом на наших шпальтах буде розміщено низку матеріалів про життя та вирішення проблем людей у погонах, які служать на Прикарпатті.

Підполковник Тарас Грень. 

На Прикарпатті служать лише достойні!

  • 26.11.11, 10:14

Виїзна редакція газети «Народна Армія» побувала у Івано-Франківській області

Теплим, сонячним, осіннім днем зустріло Прикарпаття чергову виїзну редакцію центрального друкованого органу Міністерства оборони України газети «Народна Армія».   Майже 70-тикілометровий переїзд до Делятина видався швидким. За вікном автівки мальовничі краєвиди передкарпатських полів замінили собою прекрасні гірські пейзажі. Гори, немов велетенські стіни, обступали дорогу, яка бігла між ними сірою рікою. Ледь не проїжджаємо повз поворот з основної траси до гарнізону. Нічим не примітна селищна дорога петляє між карпатськими будиночками, прикрашеними чеканкою та традиційними візерунками.  КПП з «з блок-постівськими» бетонними блоками виникає якось несподівано. Перевірка документів, звірка прізвищ, виписка перепусток. І хоча над цим, колись надтаємним об’єктом Збройних Сил СРСР вже немає такого ореолу таємниці, процедура потрапляння сюди залишилась незмінною. І водії маршруток, і постачальники продуктів у комерційні магазини гарнізону -­ всі мають перевірені і видані контролюючими органами перепустки. Адже саме тут, у горах, стоїть чи не найважливіший у західному регіоні арсенал, що має забезпечувати війська снарядами та боєприпасами.  Однак за своїм початковим призначенням це одна з 13-ти центральних баз зберігання ядерних боєприпасів колишнього Радянського союзу, так званий «об’єкт «С» (саме за такою номенклатурою рахувались подібні установи в надтаємних документах того часу). Знаходиться вона в ущелині поблизу карпатського селища Делятин.  За часів СРСР тут обслуговували ядерні боєголовки стратегічних, тактичних та міжконтинентальних ракет, що несли чергування від Молдавії і Закарпаття до Чорного моря. З розпадом союзу частина залишилась, та профіль її роботи змінився докорінно.

 Дорога від КПП до жилого містечка – це ще шість кілометрів гірської траси. Зрідка по узбіччю можна побачити старі яблуневі сади, за формою яких можна вгадати, де стояли селянські хати. Свого часу тут було велике село Луг, яке за рішенням Сталіна було повністю переселене, а хати знищені.  Одна з найпоширеніших напівбайок про утворення бази розповідає про те, що ніби Лаврентій Берія навмання тикнув пальцем в карту Карпатських гір і наказав створити там найпотужнішу базу. Віриться в це важко. Адже насправді надто добре вибране місце для розташування бази – в середині довгої карпатської ущелини, яку надійно прикривають гори. Однак частка правди в розповіді про створення бази є, бо довгокілометрові тунелі у тверді гір пробиті працею багатьох тисяч в’язнів тодішнього СРСР.  Місцевих жителів до робіт не залучали, і вони навіть не здогадувались, що там робиться за колючим дротом, яким було обнесено всі гори навколо. Відповідно до створеної радянськими контррозвідниками легенди всі, хто служив тут за часів союзу, мав не що інше, як московську(!) прописку. Діти вчились у московській середній школі № 131, молодші ходили у московський дитячий садочок. Місцеві магазини теж були на забезпеченні столиці. Тому тут навіть у найважчі часи можна було придбати й ікру, і дорогий одяг, і побутову техніку.  Були у містечку і свій пологовий будинок, і своя лікарня. Однак потрапити сюди, зрештою, як і виїхати, можна було лише у спецвагоні з закритими вікнами, що зовні нагадував звичайнісінький плацкартний вагон. Для маскування основного завдання частини її було класифіковано як авіаційну винищувальну. На самому видному місці (яке добре можна продивитись як з літака, так і з космосу) було встановлено постамент з корпусом винищувача МІГ-15, всі військовослужбовці носили тільки льотну форму. Уся символіка на клубі та інших будівлях містечка свідчила виключно про авіаційне спрямування служби. А на додачу, щоб було більш переконливо, якщо на якійсь із туристичних баз в Карпатах зненацька з’явиться іноземний нишпорка, кілька разів на тиждень над військовим містечком пролітали справжні літаки, які опускались чи не до дахів і стрімко злітали над горами. У тих, хто відпочивав в Яремчі чи Ворохті, і справді складалось враження, що літаки злітають з якогось невидимого гірського аеродрому.

Щодо оборони цього надтаємного об’єкту, то теж було продумано все до дрібниць. У скелях створили низку підземних ходів, що поєднували систему бункерів, ДОТів та ДЗОТів. Гори навколо обтягнули мережею колючого дроту з цілою системою надсучасної сигналізації. Тому, хто наважився б штурмувати цей об’єкт, довелось би докласти великих зусиль, адже самі гори виступають тут надійним природним захистом, слугуючи стінами цього своєрідного гірського форту. До речі, саме в цьому місці було вщент розбито одне з найпотужніших радянських партизанських об’єднань – загін Сидора Ковпака. За різними розсекреченими даними, на момент розпаду союзу Україна володіла  другим (після Росії) арсеналом стратегічних і тактичних боєприпасів – 2345 одиниць. Майже всі вони час від часу проходили обслуговування саме тут у Карпатах. Про те, скільки людей перейшло через службу у цьому містечку, достеменно невідомо, адже більшість документів, що стосуються життя і роботи «Московського району» України, і досі залишається таємницею.

   Сьогоднішнє містечко можна умовно поділити на три великі зони – безпосередньо шахти зберігання, військову частину та жиле містечко. За словами командира частини полковника Юрія Грицика, про надійність цих складів годі і говорити. Кожного року держава виділяє чималі кошти на підтримання живучості цього арсеналу. Кілька років тому у сховищах було встановлено сучасну систему запобігання пожежі та контролю за вологістю і температурою. Територія як самої бази, так і технічних об’єктів знаходиться під суворою охороною, більшість якої складають автоматизовані системи стеження. Тому проникнути сюди непоміченим просто неможливо. І навіть всюдисущі хлопчаки – діти військовослужбовців знають, що їхнє поле ігор та розваг обмежується лише межами цивільного містечка. Та якщо порівняно з радянськими мірками рівень нетаємності та відкритості значно покращився, доступ до технічних територій осі суворо регламентується. Потрапити усередину сховищ може лише обмежена кількість людей.

   Само собою зрозуміло, що саме життя арсеналу і диктує весь ритм існування всього містечка. Сьогодні воно складається з 115 житлових будинків. В основному це так звані індивідуальні будинки – невеликі котеджі з автономним опалюванням та невеликим палісадником. Є ще 17 чотири- і двоповерхових будинків, які військові між собою називають «досами» (від радянського – дім офіцерського складу). Зрештою, для нормального існування людей тут є все необхідне. Кілька магазинів, що повністю забезпечують продуктами. Ціни мало різняться від міських. Є аптека і навіть невеличкий ринок. Також тут є і своє поштове відділення і ощадкаса.

Від пенсій та госпіталя – до курортних путівок

  • 23.11.11, 21:04

Ветерани Прикарпаття зустрілись з представниками обласної влади і обговорили наболілі проблеми

З цим рано чи пізно стикаються всі офіцери, що виходять у запас. Ще вчора ти був при посаді і погонах. Була певна влада і вплив. А сьогодні…  Одним словом, «почесне» звання «військовий ветеран». Саме тоді, коли мундир частіше  опиняється в шафі, ніж на плечах, колишні командири починають відчувати більшість звичайних людських проблем,  на вирішення яких вже бракує і сил, і років. Проблеми з забезпеченням усіх рівнів. Часто незрозумілі реформи та відсутність найелементарніших соціальних послуг (які обіцяли кожному при вступі на військову службу), та й загальне душевне відчуття власної непотрібності створюють просто вибухову суміш у душах багатьох «запасних» охоронців Батьківщини.  Часто все це просто доходить до такої критичної «точки кипіння», що готове просто вибухнути. Щоб не допустити заворушень у Івано-Франківському гарнізоні та роз’яснити людям, які процеси і як відбуваються сьогодні в державі, керівництво гарнізону, на прохання ветеранів області, яких, до речі, нараховується близько 35 тисяч, вирішило організувати зустріч між активістами ветеранського руху і представниками влади.

  До актового залу Івано-Франківського обласного збірного пункту прийшли майже 200 ветеранів. Більшість з них були налаштовані якщо не скептично, то відверто агресивно до всього, що мало відбутись. Час від часу лунали досить відверті образи в бік влади й ситуації в державі. Та разом з тим зустріч почалась.

-         Шановні ветерани, ця зустріч відбувається за вашої ініціативи, - наголосив Івано-Франківський обласний військовий комісар полковник Ігор Боловицьких. – Сюди прийшли посадові особи, які вповноважені відпости вам на всі ваші проблемні питання. Тож дуже прошу ставити питання лише такі, які є в їх компетенції. Тобто ті, які вони вирішити в змозі. Якщо вас турбують більш глобальні проблеми, то ми можемо відпрацювати загальне звернення до Кабінету Міністрів або адміністрації Президента, чи Міністра оборони України, і за підписами голів ваших ветеранських організацій скерувати до відповідних осіб.

Слово взяв заступник начальника головного управління – начальник управління внутрішньої політики Івано-Франківської ОДА Ростислав Стасько, який розповів про суть взаємодії обласної влади з громадськими та ветеранськими організаціями, перелічив всі заходи та державні свята, до організації та проведення яких залучається саме ОДА. І пообіцяв, що всі питання, озвучені на зустрічі, будуть  зафіксовані. Начальник юридичного відділу головного управління правової роботи та внутрішньої політики ОДА Ярослав Щепанський коротко поінформував про зміст свої роботи і швидко зайняв своє місце в президії. Та не так все гладко відбулось під час доповіді заступника начальника головного управління охорони здоров’я ОДА Романа Мельника. Чиновник пояснив, що на 2012 рік збільшено фінансування на забезпечення ветеранів ліками до 67 мільйонів гривень, і порівняв, що в цьому році  ця сума була всього приблизно п’ять мільйонів. Розповів, що  в області є 535 ліжок, розгорнутих для ветеранів війни. З них 313 – у районних лікарнях, решта в обласних установах.

-         Першочергове забезпечення ліками здійснюється для інвалідів війни, учасників війни, учасників бойових дій, а також осіб, прирівняних до них, - пояснив, Роман Михайлович. -  Коли до нас поступає ветеран війни, то медична установа пише спеціальну «рапортичку» на забезпеченням ліками. По можливості, з бюджету лікарні стараються забезпечити максимально. Але, на жаль, фінансування недостатнє.

Однак присутніх це не вдовольнило.

-         Коли ліквідували наш військовий шпиталь у Івано-Франківську, то нас запевнили, щоб військові не переймалися, оскільки пропонували лікувати в цивільних лікувальних закладах, - звернувся полковник у відставці Михайло Круглов . – Нам обіцяли палати. Але коли я був нещодавно в своїй цивільній поліклініці, то мені відмовили в госпіталізації і сказали, що я маю їхати лікуватись у військовий госпіталь або у Львів, або в Чернівці. Ви розумієте, що для більшості з нас це просто неможливо.

-         Я не вірю в обіцянки, які часто лунають з різних високих трибун про створення на Прикарпатті якось реабілітаційного центру чи ще чогось подібного, - додав голова Івано-Франківської міської спілки ветеранів Афганістану Віктор Омелько. – І в мене, як і у всіх присутніх, є свої на це підстави. Справа в тому, що обіцяли нам багато. Навіть створити найкращий  в Україні військовий госпіталь взамін того, що був на території палацу Потоцьких.  Щодо ліків скажу так: нам дуже красно обіцяють і забезпечення, і все інше, та коли ветеран звертається, починається хаос: « в нас немає коштів, давай плати з кишені»… Давайте повернемо безкоштовні рецепти для ветеранів. Адже по іншому кошти, що виділяються на лікарню, просто розтікаються невідомо де.

На ці виступи ветеранів начальник головного управління охорони здоров’я ОДА Роман Мельник відповів, що більшість питань – поза його компетенцією, але він завжди підтримає ветеранів у їх зверненнях до керівництва держави.

-         Я обидвома руками за те, щоб наша область мала госпіталь для ветеранів, – наголосив він, -  І дуже цього хочу. Обіцяю вам, що ви будете мати нашу підтримку.

Тему відсутності військового госпіталю продовжив голова Спілки ветеранів 38 армії (корпусу) полковник запасу Володимир Мойсеєнко. Він наголосив, що Івано-Франківська область – єдина в Україні, де немає подібної установи. І це питання вирішується десятиріччя.

-         На останній нараді з представниками ветеранських організацій в управлінні охорони здоров’я ОДА це питання порушувалось, - пригадав Володимир Павлович. -  Але теж поговорили, час пройшов і все забули. Ми готові розробити документ. Готові поставити підписи. Але потрібна підтримка області. А її немає. Ми розуміємо, що потрібно звертатись до Кабміну та Президента, але ж немає підтримки на місцях. Просто ці палати, які є, не задовольняють ані ветеранів, ані тих, хто там знаходиться.

Наразі єдиним військово-лікарським закладом у регіоні є військова поліклініка, яку очолює Володимир Коротич. Він розповів, що перед військовими медиками зараз стоїть незвичне для них питання - вони мають самі заробляти гроші на лікування(!) А через падіння  платоспроможності населення різко впали і доходи поліклініки. І навіть з тих грошей, що заробляють військові лікарі, п’ять відсотків ідуть на департамент, потім ще вираховують за комунальні послуги і так далі.

-         Проблема в тому, що в нас немає окремої бухгалтерії. І наш рахунок –це рахунок обласного військкомату, - розповів Володимир Коротич. -  І як тільки там трапляються негаразди з фінансуванням, то наші гроші відразу блокуються разом з коштами цієї установи. І скільки ми не звертались до різних інстанцій! Ніхто не допомагає нам у створенні власної бухгалтерії та відкритті рахунку.

   Та й інших проблем у поліклініки вистачає. Скажімо, згоріла трубка флюорографічного апарату. Вона коштує близько 20-ти тисяч гривень! І виготовляється лише у Санкт-Петербурзі. Але  медики знайшли можливість її купити без допомоги з міністерства. Тут точно знають, що вартість одного електрода на електрографі – три тисячі гривень, адже нещодавно поміняли їх, причому власними силами. А крім того, в поліклініку треба закупити ще і дезінфекцію, і навіть просто пральний порошок.

-         Куди не кинься – всюди кошти… - з біллю в голосі продовжив начальник поліклініки. - За останні роки нам жодної копійки централізовано не дали. До відома присутніх, при скороченні госпіталю навіть не стояло питання про створення поліклініки. Але правдами і неправдами ми її створили. Відновили приміщення. А тепер працюємо на ентузіазмі.

Начальник поліклініки навів приклад, коли потрібно було госпіталізувати одного з  ветеранів. Тоді довелось телефонувати і у Львів і Чернівці. Відповідь – іногородніх не приймаємо. Так тривало то того часу, доки військові медики не вийшли на високопосадовців ОДА. Лише так дали команду покласти ветерана в обласну лікарню. Крім того, існують великі питання з лікуванням солдатів. І знову приклад навів Володимир Коротич: захворів рядовий, двостороннє запалення легенів. Зробили знімки, поклали в центральну міську лікарню. За словами начальника поліклініки, за кілька годин перебування там солдата, йому не дали не те що таблеток, а й склянки води! Хоча лікування було розписано.

-         Наш працівник пішла до головного лікаря, – продовжив розповідь начальник поліклініки. -  Почула у відповідь, що немає медикаментів… Як так? Наша лікар сама купила в аптеці медикаменти і зробила уколи рядовому. Потім знайшли пальне і відправили його на Львів. До речі, щодо транспорту скажу так:  за останніх півроку нам не було виділено жодного літру пального. А одна поїздка у Львів – це 60 літрів бензину. Ось така ситуація. Так що проблем багато і їх треба вирішувати гуртом.

  Цікавим був виступ і заступника начальника головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області Романа Берчака. Він розповів, що з першого жовтня набрав чинності закон про реформування пенсійної системи. І військовослужбовці, які зараз служать, опиняються в гірших умовах, ніж теперішні пенсіонери. Адже збільшено вислугу для виходу на пенсію військовослужбовців з 20-ти до 25-ти років, а розмір пенсії замість 90 відсотків лише 80 відсотків від грошового забезпечення. За словами посадовця, зараз іде формування державного бюджету на наступний рік, і в ньому закладено підвищення розміру пенсій для інвалідів Великої Вітчизняної війни і осіб прирівняної до цієї категорії. Та разом з тим у бюджеті не закладено коштів на масове підняття пенсій для військовослужбовців. Адже таке підвищення може бути лише разом з підвищенням реального грошового утримання  діючих військових.

-         Якщо таке підвищення відбудеться, то ми відразу перерахуємо всім вам пенсійне забезпечення, - запевнив присутніх Роман Максимович.

   Також він пояснив механізм проведення індексації, яка нараховується до пенсій. Для цього пенсіонер має принести до Пенсійного фонду довідку про те, що пенсіонер не працює. Також запевнив, що всі підвищення пенсії пов’язані з підняттям прожиткового мінімуму і перераховуються автоматично. Також заступник начальника головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розвіяв міф про нібито поділ Пенсійним фондом військових пенсіонерів на категорії і відповів на чимало гострих питань, пов’язаних з нарахуванням та виплатами пенсій, призначених по судових рішеннях.

Дещо розрядити атмосферу зустрічі вдалося начальнику управління соціального захисту Головного управління соціального захисту населення в Івано-Франківської області Наталії Голубецькій.  Вона наголосила, що пільги на отримання житла, квартплату, проїзд у міському транспорті, телефонний зв'язок, тверде паливо та скраплений газ є і діють. Крім того, вона розповіла, що інвалідів війни і прирівняних до них осіб, незважаючи на загальнодержавну скруту, все ж таки забезпечують спеціальним автотранспортом. І до кінця року 47 інвалідів війни, що мешкають на Прикарпатті, отримають автомобілі.

-         Облік у нас є, і він дуже жорсткий, - зазначила Наталія Михайлівна. – Тобто забезпечуються ті, хто стоїть першим на черзі. Зараз планується забезпечити 24 інваліди Великої Вітчизняної війни, 37 воїнів-інтернаціоналістів, а також 9 інвалідів загального захворювання та з дитинства. Крім того, ми подали список воїнів-інтернаціоналістів на забезпечення житлом. І четверо з них вже ближчим часом отримають власне помешкання. Отже, маленькі зрушення є. Але я хочу попросити у вас пробачення за неналежне забезпечення і запевнити, що всі наші працівники виконують свої обов’язки стосовно вас  якнайкраще, наскільки  нам дозволяють можливості.

Виступ Налії Голубецької ветерани зустріли бурхливими оплесками і проханням завжди уважно ставитись до проблем інвалідів. Потрібно зазначити, що відразу після закінчення зібрання начальник управління соціального захисту Головного управління соціального захисту населення Івано-Франківської області оперативно відреагувала на прохання керівника однієї з ветеранських організації міста про допомогу. Двом ветеранам, які втратили змогу пересуватись, були доставлені інвалідні візки. Крім того, Наталія Михайлівна наголосила, що є проблеми, з якими можна впоратись, головне, щоб ветерани не боялись і не соромились звертатись з ними до відповідних структур і служб.

Про санаторно-курортне забезпечення доповів начальник відділу соціального забезпечення Івано-Франківського обласного військового комісаріату майор Владислав Вань. За його словами, всього було отримано 64 безкоштовних путівки. З них видано інвалідам війни – 39, учасникам бойових дій – 16, учасникам війни  – 2 та інвалідам армії – 4.

«Сьогодні на обліку в нашій області є 337 інвалідів війни, - пояснив офіцер. – І ми намагаємось ставитись з розумінням та участю до всіх категорій ветеранів та військових пенсіонерів». Також він пояснив, що талони на пільгове перевезення пенсіонерів будуть у військкоматі на початку року, і якщо у ветеранів виникатимуть проблеми, то закликав усіх звертатись напряму у військкомат.

Завершилась зустріч загальною домовленістю про те, що найближчим часом до Кабінету Міністрів України та Президента України буде скеровано відповідного листа з вимогами ветеранів Прикарпаття. А ті питання, які можна вирішити на обласному чи місцевому рівні, отримають вирішення упродовж одного-двох місяців.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.