Хронікі морпіха «Ріддіка»

Хронікі морпіха «Ріддіка»

За сюжетом фантастичного фільму Ріддік, це чоловік -  воїн, який залишився вірним своєму обов’язку, навіть після того, як окупанти знищили всю його планету і рід. Та наш герой це цілком реальна людина. Він командир взводу морської піхоти Збройних Сил України. Людина завзята і вольова. Зараз його взвод займає позиції неподалік селища Водяне, що під Маріуполем. Від його перших окопів до ворога всього 100-150 метрів.

-         Раніше в нас були гірші позиції, - розповів командир взводу. – Ворогу було зручно вести по нам щільний вогонь. Чим він власне і користався чи не щодня. Врешті решт наш терпець урвався, і ми у відповідь на ці провокації дещо покращили свої позиції значно потіснивши противника.

Та окупанти все рівно продовжують обстрілювати наших бійців. Чи не щодня суди прилітають «подарунки» калібром 82, 120 та 122 міліметри. Час від часу по морпіхам прицільно працює ворожий танк. Терористи порушують всі домовленості, які беруть на себе. Ту зброю, яку б вони мали відвести вони навпаки підтягують ближче і дедалі активніше застосовують. Разом з вогневими нальотами ворог чинить спроби вплинути на наших бійців іншими шляхами. Наприклад намагається викликати якійсь страх розповсюджуючи фейки про можливий наступ тощо. Та хлопцям в чорних беретах радше смішно від таких недолугих потуг кремлівських технологів.

-         В нашому колективі зайвих людей немає, - продовжив розповідь командир взводу. – Всі знали куди, і для чого вони йдуть. Настрій бойовий. Патріотичність тут не пафос, і не просто якесь модне слово. Це дійсно почуття людей. І навіть, якщо загарбники наважаться піти в атаку, то отримають гідну відсіч. Наша головна мотивація полягає в тому, що ми знаходимось на своїй землі. Не стоїмо на березі скажімо Байкалу, чи обстрілюємо Сургут. Ми не прийшли до когось, як вони до нас, чи в Молдавію чи Грузію. Ми українці, на українській землі. В нас українські паспорти. Тут ми народились, виросли і живемо. А значить з нами правда. І ми будемо обороняти свою землю від ворога.

Та окрім оборони своєї ділянки, командир взводу переймається питаннями підготовки своїх бійців. Йому не байдужа подальша доля захисників України, і яким саме буде наш державний щит за кілька років. На його переконання скажімо морпіх майбутнього це не обов’язково людина з горою м’язів. Це преш за все особистість з ясно і чітко сформованим державницьким світоглядом.

-         Нам часто доводиться виконувати завдання не притаманні морській піхоті, - продовжив розповідь морський піхотинець. – Але ми не робимо з того проблему. Треба значить треба. Тому тут в нас сила духа переважає над силою фізичною. От скажімо, ми ведемо активну розвідку і пошук слабих місць в передових позиціях  противника. Тих, хто б відмовився піти на завдання в нас нема.

Завдяки цій роботі  підлеглі «Ріддіка» вже обладнали кілка спостережних пунктів значно посунувши ворога в глибину. Бо зайнявши ту чи іншу точку морпіхи відразу починають окопуватись. Риють грунт навіть складних погодних умовах, і більшого чекають сильного дощу, снігу чи морозу. Адже тоді ворог не очікую, що в таких умовах хтось буде працювати. Але день-ніч, і терористи з подивом бачать, нові «опорники» морпіхів з вже розгалуженою системою оборони, які виросли перед їх носом немов би за якимось закляттям. Як правило наші бійці вибирають такі місця, з яких дуже зручно вести прицільний вогонь по позиціях терористів. Більшість з дій наших бійців, часто іде в розріз з застарілими положеннями ведення бойових дій. Адже в сучасних умовах та реаліях прописані багато років тому правила вже не діють. Та хлопці не бояться експериментувати, і таким чином пишуть вже сучасну бойову практику протистояння агресору. Вони постійно діляться отриманими знаннями і навичками. І навіть тут, як вони кажуть в «тилу передової» змогли організувати невеличкий тренувальний центр, на якому постійно вдосконалюють свої навички. Відпрацьовують певні тактичні дії та ходи.

-         От скажімо на днях ми своєю групою вдосконалювали дії бійців по охороні та обороні важливої колони, - розповів командир. – Відпрацьовували різні завдання і дії. Разом навчились не попадати, або знищувати новітні «сюрпризи» ворога з якими нам довелось зіткнутись останнім часом.

Готують в підрозділі і молодих бійців. Кожен, хто приходить сюди спочатку проходить своєрідне бойове злагодженя. Бойові побратими навчають новачка техніці маскування, скритного пересування переднім краєм тощо. Бо кожен має знати своє місце в бою, відчувати підтримку товариша. Власне тому, підрозділ «Ріддіка» навіть в складних умовах діє, як одне ціле. І морські піхотинці готуються, що в будь-який момент з міцного щита вони перетворяться на нищівний кулак, який виб’є ворога з нашої землі.

Тарас Грень.