Міф про велич і міць російської зброї

Ще один з аспектів ворожої пропаганди, який став одним з напрямів інформаційної інтервенції проти нашої держави є те, що Україна воює застарілим озброєнням, яке врази поступається російським розробкам. Чи не десятиліття вся інформаційна машина нашого агресивного сусіда промивала мізки і своїм громадянам і жителям навколишніх держав на тему непереможності “новітніх” російських збройних досягнень. Я навмисно взяв в лапки слово “новітніх” адже при більш детальному огляді стає зрозумілим, що чимало нібито сучасного російського озброєння це просто невдалі переробки колишніх радянських взірців озброєння. До речі, створених здебільшого українцями на українських підприємствах. От візьмемо наприклад гордість російської ударної сухопутної сили основний бойовий танк Т-72. Його перша модифікація була прийнята на озброєння в радянському союзі ще у 1973 році. За задумом радянських генералів ця бойова машина мала стати основним броньованим комуністичним кулаком у придушені “догниваючого заходу”. Однак, як відомо СРСР розпався і без будь-якої локальної війни. Після зникнення з карти цього комуністичного монстра в Збройних Силах України залишилась певна кількість різних модифікацій танку Т-72. Однак керівництвом ЗСУ було прийнято рішення зняти їх з озброєння. Головних причин було дві. Перша — цей танк повністю виготовляється лише в Росії. А друге — він має велику вартість в обслуговувані. Однак після прийняття рішення про зняття з озброєння Т-72 керівництво військового відомства отримало чимало критики на свою адресу. Мовляв на озброєнні у ЗСУ залишились більш старі Т-64. Однак, 64-ки повністю виготовляються в Україні, а маючи талановитих інженерів та зброярів він легко удосконалювався до вимог часу.

Маючи досвід війни з російськими найманцями, які воюють сучасними взірцями “імперської” зброї вже можна порівняти реальні бойові характеристики скажімо танків. Мій співрозмовник головний сержант танкової роти Євген Федорчук. В складі свого підрозділу, цей мужній патріот воює вже більше ніж півроку звільняючи Донбас з брудних пазурів російських сепаратистів, приймаючи участь у танкових дуелях з російськими танкістами.

• Під час мого перебування в АТО, нам вдалось захопити кілька російських сучасних модифікованих Т-72, - розповідає головний сержант танкової роти Євген Федорчук. - І що сказати, вони програють нашим Т-64 у всьому, адже є їх дешевою та, на мій погляд, невдалою копією. Наші танки на мою думку на двісті відсотків кращі. По-перше "росіяни" на 5 кілометрів на годину повільніші, по-друге в них немає кількох важливих бойових систем які є в наших танках. Електроніка в росіян і складна, і слабка, нею важко користуватись під час бою. Про ремонт та обслуговування російських машин в польових умовах навіть не йдеться.

За словами танкіста 64-ка є простою для розуміння будь-кого, як механіків так і членів екіпажу. Він навіть порівняв танк з “жигулями” використання яких не потребують особливих умов та умовностей. А одним з головних плюсів наших танків головний сержант танкової роти Євген Федорчук назвав майже сто відсоткову можливість їх ремонту в польових умовах без використання якихось додаткових пристроїв та механізмів.

• В наших машинах просто немає такого механізму, який би не давався до повноцінного ремонту, - зазначив танкіст. - На відміну від росіян у нас все просто і доступно.

Окремою критики від українського танкіста зазнала і так би мовити внутрішня начинка машин нашого ворога.

• Для того щоб навчити просту людину користуватись системою ведення вогню в наших танках потрібно дві, від сили три години, - підсумовував головний сержант танкової роти Євген Федорчук. - У росіян це купа тумблерів, кнопок та защіпок, які під час ведення активного бою важко використовувати, та й вивчити алгоритм їх застосування дуже складно. А все має бути відточено до автоматизму, адже на полі бою доля секунди вирішує твоє життя.

Крім цього важливим аспектом є заміри дальності до цілі. В наших танках всі поправки (на погодні чинники, тип боєприпасу тощо) вводиться автоматично. Росіяни ж мають робити це в ручну.

- Абсолютно ніякої критики не витримує російський автомат заряджання, - продовжує танкіст. - він надзвичайно примхливий. Постійні відмови та поломки навіть при не великій кількості використання. А в наших танках можна вести заряджання навіть з відсирівшим боєзапасом. Крім цього український автомат заряджання дозволяє вести бій при повній половці автомату, або з відсутністю навідника. Тоді заряджання можна провести вручну.

Важливим аспектом в бою є кучність та дальність стрільби. І в цьому ми — українці теж виявились кращими.

• Під час ведення боїв ми з танкової гармати Т-64 легко потрапляли у ціль розміром два на чотири метри, яка знаходилась на дальності понад п'ять кілометрів, - розповів головний сержант танкової роти Євген Федорчук. - З російського танку це просто неможливо. Там немає скажімо виправлення похибок на вітер тощо. А в нас все це є.

До речі наша ходова теж краща. За словами танкіста, за чотири місяці наші машини “пробігали” понад три тисячі кілометрів без суттєвого втручання в ходову та трансмісію. У росіян потрібно “обслуговувати гусені” чи не після кожного виходу. Також наші танки набагато економічніше за ворожі.

Також досвід бойових дій довів, що і підготовка наших екіпажів на голову вища ніж в росіян. Адже наші танкісти вправно влучали в цілі і на відстані 500-600 метрів і на гранично далеких. Та незважаючи на всі прагнення колишніх очільників як нашої держави, так і військового відомства знищити боєздатність наших військ. Наші танкісти продемонстрували, що можуть вести бій і з ходу і вогневих позицій. Вони ефективно знищують як живу силу адептів “руського міра”, так їх вогневі засоби.

На цій неоголошеній проти України війні, наші танкісти не рахували, і не рахують кількості знищених одиниць ворожої техніки чи живої сили. Вони кажуть, що просто захищають Україну. Так було і буде надалі.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.

Фото автора.