Слуга народу кажеш? Слугуй, а не бикуй!

Дууже багато літер. Але я пообіцяла.

Я це зробила, я пообіцяла – я переслухала повністю епохальний спіч… цього… ну, ви зрозуміли.
Я чесно хотіла зрозуміти – чому у мене було відчуття, що це … капець. Ну от.
Перше – це не щиро. Кажіть мені все що завгодно. Це акторський монолог, навіть не вивчений напам’ять, а прочитаний з листка ( так, якщо по театральному – десь друге читання п’єси, роль ще не усвідомлена, навіть канва ролі ще не вималювана, йде по тексту навпомацки, але вже не бубнить, а намагається з дрожементом в голосі і інтонаціями поганого театру – я знаю, що я кажу – у мене три актори в сім’ї, і сама – з народного театру «Юність», а це не якийсь там квн, це епоха).
Цей монолог має аудиторію. Для них і написано. Натовп.
Тепер по тексту. Текст для тієї аудиторії мабуть бездоганний. Для мене – ні.
Буду так, як з простим хлопцем на сцені. Доступно.
По-перше. Чесно, мене не цікавить, що сказав твій син. Якщо ти мене думав розчулити – тобі це не вдалось, хлопче. Мені, грубо кажучи, по фігу твої діти. Як мені були по фігу діти і онуки твоїх попередників. Тільки якщо вони не вже повнолітні і не встромлюють носа в державне управління і в державний бюджет. От тоді так, тоді мені дуже цікаво, що вони говорять і роблять. А поки що залиш свої сімейні радощі при собі. Ти – функція. Гарант. А те, що твій інфант не може розібратись, що татка не королем вибрали, а всього лише президентом – балів тобі не додає.
Далі. Я не присягала сьогодні з тобою на вірність Україні. Я давно це зробила, Я присягала на цю вірність на двох майданах, і в 14-15-му на волонтерці та полігонах. До речі, мої друзі, які за тебе голосували, присягали за це на фронті. Але не сьогодні. Мені і таким як я довелось гарантувати виконання своїх конституційних прав в 2004, 2013-2014 і далі. Трохи пафосно, але щиро і правда.
Красиві пасажі, що кожен з нас вбитий на Донбасі ті інше. Красиво, але за весь спіч ти не назвав: хто нас вбиває на Донбасі, і хто нас вигнав із своїх домівок. П’ять років… І це вже давно ні для кого не секрет.
До речі, у мене немає будинків у Криму, але там залишись довгі роки моєї роботи, моєї і однодумців моїх, результати якої зараз загарбники знищують… Я маю право на те, щоб ти загарбників називав загарбниками, а не ховав язика в сраці. «Не ми почали цю війну…». Словоблуддям займатись легко. У нас є ворог, і цей ворог давно названий. Крапка. А то можна ці словесні пасажі розуміти, як хочеш. Може ти хочеш натякнути, що війну почали попередники? Біс тебе знає, хлопче.
«Тих, хто в боротьбі з бідністю змушений втрачати власну гідність». Це про кого? Про заробітчан? У чесній праці ніколи не втрачається гідність. У важкій праці ніколи не втрачається гідність. Гідність втрачається в крадійстві і в продажу совісті. Гідність втрачається в фіглярстві. Так, так в фіглярстві. Я можу розказати, як в твоїй професії втрачається гідність. Не треба? А в праці вона не втрачається
«65 мільйонів, яких породила українська земля…» Ні, хлопче. Добрих двадцять мільйонів породили вже інші землі. І, до речі, кого ти кличеш назад? Заробітчан чи таки діаспору? Бо тих, народжених на інших землях українців є достатньо і в країні нашого споконвічного, не побоюсь сказати – природнього ворога. Їх просиш привезти сюди «свою ментальність»? Дякую, не треба. Ми цього добра і так наїлись.
Ти серйозно ставиш у приклад збірну Ісландії по футболу?! Серйозно? Really? Оце ось «дантист, студент, пілот і прибиральник бились захищали честь своєї країни, хоч ніхто не вірив в перемогу». Ти. Це. Серйозно?! Але за тебе голосували українські «дантист, студент, пілот і прибиральник», а ще юрист, вчитель, бармен, бізнесмен, агроном, футболіст і останній шалапут на районі, які в 2014 році пішли на фронт… не на футбольне поле! На фронт - битись і захищати і честь, і життя своєї країни, і так, майже ніхто не вірив в успіх. Для тебе існує лише Ісландська збірна? Ок, проїхали.
Ти готовий втратити все заради миру? Що – все? Популярність, рейтинг, посаду? І це все – все? А життя ти, хлопче, готовий втратити? Скажи своїм радникам, щоб вони тобі відкрили книгу пам’яті загиблих - 4090 прізвищ. Це ті, які були готові втратити все, і життя також, і втратили. Скажи, що відкрили реєстри ветеранів, це ті, які були готові втратити все, і життя також. Слава всім богам, не втратили. І вони голосували за тебе. Ти готовий втратити рейтинг заради миру? От це і все? І, до речі, який же ж це повинен бути мир, що ти можеш втратити рейтинг і посаду? З оцього місця взагалі докладніше… і яким чином ти будеш втрачати свою посаду… Бо логічно виходить, що ми щось з твоїм миром таке втратимо, що твоя популярність розвіється в повітрі. То що? Що? На яких умовах той мир ти будеш здобувати? Тобі вже пояснили ж, що можна припинити стрільбу дуже просто – здатись. А! навіть не втрачаючи територій…Втратити щось інше. Думаю, пояснили і розповіли. Так що там, конкретно?
До речі, а чого це ти раптово перейшов на мову ворога? Думаєш, Путін не зрозуміє? Він зрозуміє… Він зрозуміє навіть якщо ти йому жестами покажеш, а ні – то вчасно перекладуть. Він не дурний. 
І наші люди там, на окупованих територіях теж зрозуміють. Якщо захочуть. Але біда в тому, що не хочуть. Хоч українською,хоч російською, хоч есперанто, або мовою жестів. Так, твій попередник в першій промові теж переходив на російську. Наївний. Пройшло п’ять років. Вже не наївний. А, ти хочеш повторити ту ж помилку? Будь ласка. Але ти ще не зрозумів – ти функція, твоя роль як функції досить жорстко прописана.
Ти кажеш, що українець – це не місце проживання, це в серці. А ті, чи українці вони в серцях своїх? 
Про стандарти НАТО, які просто треба робити. Ти скажи прямо: ми йдемо в НАТО, чи ми йдемо … ну кудись там йдемо, окремою дорогою, з високими стандартами. Мені, як людині яка таки мала волонтерський та громадський досвід співпраці з оборонними структурами , таки цікавий визначений напрямок. Я вчилась, я багато вчилась всі ці роки, я розбираюсь. Я знаю все, що попередня влада зробила, і чого не зробила, за що була нещадно шматована нашим суспільством. Мені цікавий напрямок, від цього залежить життя країни і нації.
Про соціальні стандарти можеш не говорити, я не отой натовп біля бар’єрчику, я знаю, що ти цього не вирішуєш. Не треба бла-бла-бла..
А тепер щодо цитати Рейгана… Це називається, хлопче, «висмикнути з контексту». Я не памятаю, що там було у Рейгана з урядом ( молода була), але його слова це його слова до їх уряду. А так – це висмикнуте з контексту. Ну, от «Як він мене послав, так і я їх послав» - це цитата з Святого писання, до речі.. Правда смішно і двозначно? Там висмикнуто з контексту. «Так і я послав їх в мир».
Плебс з Рейганом «прохаває», іншій рівень ні. 
Що там далі наїзд на уряд? Ну, якщо по вашому, по простому, то «прєд’ява». Ти щось там зауважуєш, що вони щось можуть, і пропонуєш взяти аркушик і ручку, заяву на вихід написати. Ти, хлопче, в уряді працював? Я розумію, якби таке Макрон сказав, він знає. Він працював. А до тебе, після цієї прєд’яви, по нашому, по простому може бути тільки одна реакція: ти, сявка криворізька, зовсім рамси поплутав? Соплі витер і чєши конституцію читати, гарант
Ну і про тріумфальний розпуск Верховної Ради. Зараз, згадаю. Грали ми в молодості цю п’єсу, гарна вистава , до речі, була талановита. А! «Гордый профиль, твердый шаг,
Со спины — дак чистый шах!
Только сдвинь корону набок,
Чтоб не висла на ушах!..»
Ти – не король. Ти гарант конституції. Все. Слуга народу кажеш? Слугуй, а не бикуй!
На цьому рецензія на виконання монологу актором Зеленським у ролі президента України закінчена. Театральний критик Р.В Корж. Далі буде…
P.S. Люде, ви дійсно вважаєте ото щирим, якісним і гідним інтелектуального рівня? Ізвінітє…

Radmila Korzh