Матір мов Кучма і знов 666

  • 07.08.11, 11:57

     КУЧМА. В рос. кошма, а √ К той що, √ ШМ\а слухати. Той що дослухається? Кого? Та маємо іще √ КСМ чародійство, С = Ч. Від нього ймення Максим, а максимачарівна, чарівлива.

     Щоправда маємо й √ КЦа відрізати, Ц = Ч, √ Ма щось. здається, при його царюванні, відрізали голову журналістові Гонгадзе. «Відбивається», стверджує, що те – не його ідея, а нащо тоді Тимошенко запроторив до в’язниці?

     Цікаво розглянути це прізвище у числовому вигляді літер кирилиці. Там К = 20; У = 400; Ч = С = 200, (бо маємо й Косьма); М = 40; А = 1. В сумі те дає - 661. Але у мові Святого Письма не було голосних. Їх Еліни вже додали. Так «алеф», - дає подвійний звук: «еа», як в івр. Ме\а. Та і в наших краях, то река, то рака, а укр. ріка… В кирилиці ж Е = 5. Зійшлося? (666 знов?) Див. Кравчук, «Отче наш…», хелоуїн, число, Ющенко, Янукович. Закиди, про деяке «притягнення», - приймаю. Та все ж…

Матір Мов - ЮЩЕНКО І три шістки

  • 07.08.11, 11:51

     ЮЩЕНКО Читати треба навпаки √ НСЙ, або √ НаСуЙ здатний зробити (у доброму розумінні) – саме так тлумачить словник… Велике зблизька не розгледиш. Ще одне слово, - √ НаСі, принц, а от якщо спереду поставити астральний двійник √ Ке той що, тоді матимемо - князь. Стосовно цього цікаве порівняння у З. Сітчина, де він стверджує, що акадський правитель Саргон присвоїв собі титул ЕН.СІ – справедливий правитель. Бачите – яких глибин сягає корінь прізвища Ющенко? І саме слово «саргон» може бути від двох коренів √ СаР повелитель, √ ГН захист, √ ХН милостивий, ц-с. благий, Х = Г.

     Якщо розглянемо абревіатуру «Йу. В. \а.», - то матимемо схоже на √ ЙЎ\ - скорочена назва Бога. Там «В» дифтонг «Ў», а слово «Андрій» починається з літери «алеф» - ( \ ). Та я не можу второпати значення того змісту. Див. вожай, вождь, Ясон.

     Коли ж звернутися до ствердження В. Курінського, що звук «Щ» - це подвійне «Ш», - то цікава комбінація в івриті: ЙЎШШН. «Ко» облишимо, бо - це астральний двійник… В числовому ж вигляді маємо: √ Й = 10; √ Ў = 6; √ Ш = 300; √ Н = 50. Сума тих чисел дає: 10 + 6 + (2 х 300) + 50= 666. Отакий він, «любий друг»… І, що цікаво, - усі президенти нової України, щоправда в різних алфавітах, але «родичаються» з тим числом. Див. Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович. Така ціна відродження? Див. ха - хол, Тимошенко.

     Чи, все ж, астральний двійник, виводить його з того стану? Адже: √ К = 20, √ Ў = 6 і, сума збільшується до 692.

 

Матір Мов КРАВЧУК Леонід і число звіра

  • 07.08.11, 11:41

КРАВЧУК Леонід, наш перший президент. Кравець, фахівець по крою. Таки причетний до розкрою Радянського Союзу. Багато хто й досі не вірить, що це назавжди.

     Якщо написати латиною  LEVONID KRAVCHVK та скласти цифри, що маємо з латинських літер - то отримаємо три шістки. Щоправда, при спробі розтлумачити це в цифровому варіанті,- я спіткнувся на якійсь містиці. Після крапки в реченні, мій ПК усе перевертав на якусь абракадабру, як би я не намагався завершити цю думку. Що за сила захищала Леоніда Макаровича?

     Лише у червні 2010, коли розглянув набір літер мови Святого Письиа ЙНКЎіТЦ, - гіматрія видала суму - три шістки… В гіматрії √ Й = 10, √ Н = 50, √ Ў = 6 (ми √ Ў, інколи замінюємо на «В»), √ К = 100, √ Т = 400, √ Ц = 90, √ і = Й = 10. Див. Ющенко, «Отче наш…», число.

     Якщо розікласти на склади це слово – то √ ЙНК смоктати, √ Ў і, √ ЙТЦ руйнувати, розбивати, нищити. Та й оточення: √ ЛВ серце, √ СКіН ніж, С = Ц = Ч; √ ГРМ гризти, √ ТБХ кат, Х= h =Ч, √ \аЗР ворог, зайда тощо. Стає зрозумілим і потяг до московського патріархату, якщо уважно почитати «Отче наш…» у синодальному тлумаченні.  

                                                                                          Ю.Кобзенко  

Матрі МОВ Герман Литвин Богословська

  • 07.08.11, 11:10

  БОГОСЛ(-а, -о)ВСЬК(-а, -ий), прізвище. На мою думку, - воно перекладене з √ ЙГоДа подяка Богові. Це прізвища: Ягода, Іуда, Йуда, Юда(-єв), Юденич, Жидовка (сусіда мій, потім змінив на Денисенко), Жидята, фр. Андре Жид тощо. Див. Юда, Швед, хозари, украйн, русь, прізвища... 

 

     ГЕРМАН, прізвище та ймення від √ ГРМ гризти. Російське Гризлов теж? Ну часи, ну імена!.. Добре сказав Г. Сковорода: «…нема нічого отруйнішого від удаваного друга. Жоден диявол ніколи не приносить лиха більше, ніж такі удавані друзі». Див. Азаров, Афон, Галаган, Гризлов(-а), Карамзін, Колєсніченко, Хорошковський.

ЛИТВИН, литвак, прибалтійський єврей. Є полаки, подольські, (почитайте Ш. Алейхема), а зараз в Ізраїлі і рускіє. Воно, якось безпечніше було таке прізвище мати, аніж Левінас. Див. прізвища…

     Одному даунєцкому, капосні ляхи вказали, що ніякого уродзьоного шляхотства у нього не проглядається, - звичайний литвак він, як і Савка Шустрий. Щоправда пращури похрестились…

Ю.Кобзенко

Матір МОВ Табачник і дурень

  • 07.08.11, 11:03

      ТАБАЧНИК, прізвище. Є √ ТБХ той що куховарить, ріже курям голови... Різник, кат. Куроріз.

     Якщо нашу «Ч» написати в Декартовій системі координат з параметрами (-Х; -Y.), - то при параметрах (+Х; + Y.) – вже маємо лат. «h», котру в анг. називаємо – «ейч», а читаємо, як нас навчали, - «Х». У мові ідиш літера «Х» лише одна, «Кх», от вона й переходить у звук «Ч». Порівняйте зі словами: цезар, хозари, Чезаре.

     Якось довелося чути вираз однієї мудрої єврейки: «Єврей дурак, - жахливіше фашиста». Також пригадався вираз чутий іще в юності, від одного спритника. На моє запитання: «А чом це ви дружите з отим мурлом?», парубок відповів: «Для спокійного відпочинку десь на природі, завше треба мати дурака, котрого можна легко спрямувати на бійку з кимось, хто намагається завадити тому відпочинку». А й справді, тому лиш налий чарчину, похвали його силу, сміливість… І вже не ти будеш у тюрмі сидіти, а той «герой».

     Таку ситуацію спостерігаємо і у вищих колах, - то Табачника зі своїми дубоголовими вказівками підсунуть, а то й Азаров лементує: «Юлю посадимо!». Якби «пахан» таке проголосив: «Посажу!», - то і його «посадили» б, але вже «на перо». Свої ж… Верха красномовства Азаров досягнув у 2011 році, проголосивши: «Кризис минет».

     Прикладом того, що історія – це найпаскудніша наука-хвойда, підтвердилось вказівкою Табачника, написати спільний з російськими вченими підручник історії. Кат пише вам історію. Або вказівки восени 2010 освітянам, - святкувати роковини комсомолу в Україні. Може ще і гітлерюгенду? А в листопаді 2010 вже забороняє міністр освіти підручник з українського правознавства, бо там, на його думку, крамола, -«українці й росіяни , - етнічно відрізняються». Та й справді, - лише сліпий не побачить спільного в культурах росіян (чукчів, орочів, чеченців, евенків, хакасів, комі і так до 150…) та українців.

     Воно є √ БЦа слиз, болото, бруд, користь, Ц = Ч. Гниле? Відсутні літери згодом з’являються завдяки префіксам, суфіксам. Див. дурень.

     ДУРЕНЬ, може від ТРН, калатало, дцс? Є ще ТуР\Й рядовий, та це мабуть для рос. «Я начальник – ты дурак». Тобто розмежування між командиром та іншими.

     Щось мені спало на думку, що не випадково О. С. Пушкіна не було в лавах декабристів, адже він з царського коліна. Його пращур біблійний Соломон, а царю не годиться бігати в штрафбаті по мінному полю. Мабуть таки для нього щось інше було приготовлене? Таїна таємних товариств зазвичай залишається нерозкритою для загалу.

     Ще одне тлумачення можемо вивести з ДРН дарунок. Хіба не так? Скільки тих дарунків отримано на виборах? І все обіцянками-цяцянками. Опісля ж виборів, - кожному своє…

КОЛЄСНИЧЕНКО (із Ю.Кобзенка "Матір МОВ")

  • 07.08.11, 10:55

   КОЛЄСНІЧЕНКО, прізвище від: колесник, колісник. Стельмах. Часто зустрічаєш і у Шолом Алейхема таке прізвище. Чому? Та ремісниками в Україні, здебільшого євреї були, бо їм Біблія не радить землю обробляти. Щоправда лиш одному коліну, - Леві. У них навіть в Ізраїлі немає свого уділу. Хмельницький примусив і їх осісти на землю. Тому й зявився «дорош» - мандрівний юдейський проповідник. Див. Колісніченко.

     Пристосовуючись до місцевої вимови, замість «стельмахів» вони почали називати себе «колесниками», а діти вже й українські прізвища мали: «+ (-ен), + (- ко)». Тому й про своє українське походження вони мають право заявляти, як і Мордехай Леві (в миру Карл Маркс), бо його пращури зі Львова. Див. Умань, правило 10:90.

     Ненависть до України, до всього українського у них різко загострюється після отримання московської прописки. Див. Дугін, Батуріна, Лужков, Лисенков, Рагозін… Про них окрему книгу треба писати, та й то паперу шкода…

     Пригадалося, як в Інституті вивчення іудаїзму, львівський письменник презентував свій твір про польського філософа (прізвища не запам’ятав, бо воно ж – кожен єврей філософ), а потім захоплено висловлювався про Москву. На моє запитання: «А хіба Львів гірше?» - почув докази, того, що Львів не йде ні в яке порівняння. Не знаю чи рабини відчули каверзу, підступ у моєму запитанні (а вони люди вельми мудрі), але єврей вихваляючи перед ґоєм Москву ні разу не обмовив: «Звичайно ж їм далеко до Петах Тікви, Рішон Леціон, Цфату… » Що вже говорити про вираз: «Хай відсохне моя правиця, якщо я забуду тебе, - Єрусалим!» А ви на щось чекаєте від «литвинів» (у Ш. Алейхема, литвак, - литовський…), «колесників-стельмахів», «табачників» - котрі гадали що ніхто не здогадається з якого вони роду. Вони, заради «бабла» та «жрачки» відцуралися свого народу, теревенячи про загальнолюдські цінності. Але й Закон Ізраїлю не вважає їх своїми. От вони й «крутять» дурнів, то запрошуючи лапті омити в Індійському океані, то сотворити нову державу «ПіСУАР», або «Свєтлая Русь». Сказав мудрець: «Революцію роблять Троцькі, - страждати й гинути доводиться Бронштейнам (батьківське прізвище полум’яного революціонера, Льва Давидовича)»

КОЛІСНІЧЕНКО, прізвище. Цікава гіматрія (астральний код) цього слова. Каф = 20; Л = 30; Й (і) = 10; С= Ш = 300; Н = 50; Й (і) =10; Ц = 90; Н =50; Куф =100; Ў(о) =6, а усе вкупі дає три шістки… Заміна «е» на «і», - звичне явище: рос. лес = ліс укр., як і река = ріка. Див. Колєсніченко, число.

   

Важливо! Янукович, яничар і чому він проти Юлі

  • 07.08.11, 09:07

Юрій Кобзенко "Матір мов" .

 ЯНИЧАР. Від √ /і Не  гнобити, знущатись, ґвалтувати, √ ЦаР ворог, √ ЦаРа лихо, біда,√ СаР повелитель, √ ЗаР чужий, іноземець, незаконний, √ ЗРа/ сіяти, зло? Зараз народ заходився вивчати Кабалу, щоби дізнатися, що Бог, - то АБСОЛЮТНЕ СВІТЛО. Тобто, спостерігаємо потяг до просвіти, намагання осягнути Божу Істину. А от мене воно не дуже приваблює, бо тричі слухав лекції про Кабалу (трьох вчителів), читав книгу свого вчителя, єрусалимського мудреця Адіна Штайнзальця (Евена Ісраеля) «Роза о тринадцати лепестках»  і зрозумів, що для українців достатньо Купали. Саме так народ називав тисячоліттями ту «кабалу», що в перекладі означає, всього лиш, - «отримання». В сьогоденній вимові ізраїльтян – це звичайна квитанція, чек про сплату…  

    Основний недолік усіх, хто намагається осягнути мудрість тієї книги, - незнання мови Святого Письма, - івриту. Це, теж саме, щой не знати цифр десяткової системи, чи таблиці множення, вивчаючи математику. Використання інших абеток, мов, - хибний шлях, бо від вибору точки відліку й напряму руху, залежить кінцевий результат.  Як не крути, а Кабала – це всього лиш тлумачення Святого Письма, тобто Мойсеєвого П’ятикнижжя, але з намаганням зрозуміти Закони Світобудови, розвитку людства у часово-просторовому контініумі.

Тож, давайте поміркуємо над деякими словами та подіями. 

Перша з них – це СОРОКАЛІТНЄ блукання на шляху до Нової України, 1991+40=2031. Зараз ми наближаємось до половини. Якщо відобразити це через Криву Гауса, - то, у третій декаді серпня сягнемо екстремуму і почнеться спуск. Тому бачимо активізацію темних сил.  

Де вони? Та перед нами. Адже, написане івритськими літерами прізвище гаранта йпроФФесора видасть нам, у числовому значенні, - ТРИ ШІСТКИ.    

             Варто розглянути дещо й з Благовісту. Пригадуєте Ірода? Сьогодні, - це ймення Родіон. Згадайте іще суд над Христом (Помазаник з грецької) у п’ятницю та Юду, котрий у нашій вимові, Бого (-мол, -слав, тощо). Окрім того ймення «Юлія» в івриті буде означати, «Він (Бог) здійме, піднесе її». Звернувшись до арабської, а Ейсав і Яків, брати-близнюки, матимемо «у’ля», - початок, основа родини (народу,  як і княгиня Ольга?), перша.      Прихильниками Кабали у нас завжди були хасиди, більшість котрих зараз мешкає в США. Ми їхні набіги спостерігаємо в Умані на Рош Га-шана (Новий рік). В  чому ж причина? Та в Штатах шириться рух прихильників Рабі Нахмана (доброго приятеля Олекси Довбуша), цадика(праведника), котрий проголосив, що Месія прийде на Землю туди, де він… А терени України Рабі ніколи не покидав… Тож звернемось до івритського кореня МШХ помазаник (грецькою «христос»). 

У майбутньому часі ТМШХ вона буде помазана… Зазвичай семітське «Х» ми«не завжди чуємо», наприклад ім’я Хана, знаємо, як Аня, або анг. Ен.  Ну,суфікс «Н», та «Ко», - це вже афікси. 

 ЯНУКОВИЧ, прізвище. Єнукідзе теж. Воно може й вёска Янукі в Білорусі від √ ЙНК ссати,ссавець. Маємо ж актора Смоктуновського. Та й багато - хто з нас бачили, як, посмоктуючи льодяники під час параду в Києві, Янукович навіть главі Росії запропонував їх. Маму, - Нюру Гризлову приставили до нього, (√ ГРМ гризти). А ще√ НКЎЙ утримувати (від подальшого руху до свободи?), вилучати, - все українське та повертати до стану «ковбасаподвадесять»?

Задля цього поставити прем’єром дурня, у котрого не вистачає тями вивчити українську мову та сипле «перлами», -то: «жить стало веселей», або ж «Кризис минет!» А міністром освіти ката– різника. Див Азаров, Табачник.     Щоправда є конструкція √ ЙЙ бог, √ НКВ ганьбити, проклинати, √ НКВа діра,тунель. Боже прокляття? Чи, таки світло в кінці тунелю? Воно має з’явитися посеред сорокалітнього шляху до Нової України? Народ України, нарешті, почне розуміти, що – це його Україна      Чи може від Єноха з Біблії, котрому Господь надав істині знання про світобудову? Щоправда я й досі не втямлю, як усе те прилаштувати до розуміння сьогодення…             З повагою! Юрій Кобзенко (автор "Матір мов". Через неї можна багато чого зрозуміти).

Азаров - Прізвище ,"Матір мов"

  • 06.08.11, 22:08

АЗАРОВ, прізвище. Якщо ж взяти «Га» за артикль імені, та √ ЗР чужий (зайда), віддалятись, цуратись, вичавлювати, чи √ ЗРР чхати – то цікаву композицію матимемо… Варто розглянути й √ ХЗР. Про те, що це – свиня, промовчимо, а от значення «повернення, забирати назад», - гадаю, що то -цікава характеристика. На закиди, що там іще й «Х» посилаю до імені «Анна», котра в івр. Ханна, Ха =А, бо сем. «Х» горлова і ми її вважаємо за «А». Добре сказав Г. Сковорода: «…нема нічого отруйнішого від удаваного друга. Жоден диявол ніколи не приносить лиха більше, ніж такі удавані друзі». Один калузький єврей Е. Ціолковський мріяв переселити людей в Космос на космічних кораблях, другий, Азаров (здається), - у деревяних…Див. корабель.

     Є ще √ \аЗР підперезувати. Затягувати паски? Так це ж задля щастя народу! Як і √ \аСР зв’язувати, арештувати. Ну не прізвище, а сонцесяйна радість для українців! Див. Пахл та пакіл, Харьков, прізвища....

     Народ про нього й анекдота склав, як торгує Україною:

     «- Может всю Украину себе заберёте, за недорого?»

     «- С народом? Нет, нам такой не нужен!»

     «- Ну, тогда я через год приеду…». 

Хто ж підлизнув януку?

  • 06.08.11, 04:47
Небезпечні родичі академіка Олександра Богомольця
05.08.2011 _ Юрій Рудницький
Версія для друкуКоментарі12

Двоюрідний брат президента АН УРСР був генерал-хорунжим Української Держави. Інший далекий родич Олександра Богомольця командував бронедивізіоном у отамана Семенова, а відтак працював на славетному бульварі Голлівуд...

Всесвітньовідомий український вчений, президент Академії Наук Української РСР Олександр Олександрович Богомолець організував близько десятка науково-дослідних закладів в Україні і Росії, котрі діють і досі.

Він започаткував українську школу патофізіології і геронтології. Він розробив методику консервації донорської крові і винайшов антиретикулярну цитотоксичну сиворотку - ці винаходи дозволили в роки радянсько-німецької війни повернути до бойових лав сотні тисяч поранених бійців Червоної Армії. Він висунув і науково обґрунтував ідею про можливість подовження людського життя до ста і більше років.

Сфера наукових інтересів академіка Богомольця обіймала ендокринологію, імунологію, онкологію, вищу нервову діяльність.

 Олександр Олександрович Богомолець – Президент Академії Наук Української РСР.Знімок зроблений близько 1944 р. З архіву НАН України

За радянських часів Олександр Богомолець досяг найбільших почестей (лауреат Сталінської премії, Герой Соціалістичної праці, віце-президент АН СРСР), хоча й не був членом більшовицької партії жодного дня.

Політичний імунітет давав йому можливість рятувати від сталінських репресій багатьох учених. Демограф Михайло Птуха, основоположник української економічної географії Костянтин Воблий, фізик-ядерник Олександр Лейпунський, філолог Володимир Лазурський - усі вони завдячували академіку Богомольцю не лише волею, але й життям.

Цей громадянський подвиг Олександра Богомольця стає зрозумілішим, якщо врахувати його явно не пролетарське походження (Богомольці - давній литовсько-руський шляхетський рід, що простежується в письмових джерелах до середини XV століття). А найголовніше - близьких і далеких родичів, котрі опинилися у ворожих до радянської влади таборах...

Помічник прокурора севастопольского військово-морського суду підполковник ВадимМихайлович БогомолецьСерпень 1914 р., Севастополь. З особистого архіву Ольги Богомолець

Вадим Михайлович Богомолець був двоюрідним братом академіка Олександра Олександровича Богомольця. Народився він 22 жовтня 1878 року в Петербурзі в родині акцизного чиновника, дійсного статського радника Михайла Михайловича Богомольця і його дружини, Юлії Ісаківни Мироненко. Пізніше Михайло Михайлович із сім'єю переїхав до Кишинева.

Вадим, так само, як і пізніше його двоюрідний брат Олександр, навчався у Кишинівській гімназії. Юридичну освіту отримав у Харківському університеті, де був залишений на викладацьку роботу - читати студентам римське право. Та потім вирішив зайнятися юридичною практикою. Його першим місцем роботи став Полтавський окружний суд.

Але, пробувши там кілька місяців "молодшим кандидатом на судові посади", Вадим Богомолець у 1904 році переїздить до Севастополя і йде служити в судові органи Чорноморського флоту. За майже тринадцять років він пройшов шлях від слідчого до помічника прокурора Севастопольського військово-морського суду і начальника Головної військово-морської судової управи Чорноморського флоту. Мав штатський ранг надвірного радника і військове звання підполковника. Був нагороджений орденами Св. Станіслава ІІ ст. та Св. Анни ІІ ст.

Кузени Вадим і Олександр Богомольці були одружені на рідних сестрах: Вадим - на Софії Георгіївні Тихоцькій, Олександр - на її молодшій сестрі Ользі.

Вадим Богомолець і Софія Георгіївна Тихоцька-Богомолець с донькою Ніною. 1911 р. З особистого архіву Ольги Богомолець 

З весіллям Вадима і Софії пов'язана романтична історія. Мати нареченої, Ніна Олександрівна Беклемішева-Тихоцька, була проти шлюбу її доньки з "молодшим кандидатом на судові посади". Тому весілля проходило в таємниці, без участі родичів. Сталося це в Одесі, і Софії Тихоцькій доводилося добиратися туди з Харкова, де вона тоді жила, а її нареченому - з Полтави.

Олександр Богомолець, тоді ще студент медичного факультету одеського Новоросійського університету, особисто домовлявся про попа для вінчання Вадима і Софії. У подружжя народилася єдина донька Ніна.

В другому ряду сидять поруч на стільцях: Олександр Богомолець (зліва) з сином Олегом на руках; майбутній генерал-хорунжий Української Держави Вадим Богомолець з донькою Ніною на руках. У верхньому ряду перша справа – Софія Тихоцька-Богомолець. Поруч з нею – її сестра Ольга. Знімок зроблений, не раніше 1913 рр. З особистого архіву Ольги Богомолець

Між сім'ями Вадима і Олександра Богомольців існувала міцна і щира дружба, яка перенеслася і на їхніх дітей - Ніну та Олега. Чи підтримували обидві сім'ї спілкування між собою після 1917 року - наразі невідомо. На той момент Вадим Богомолець служив у Севастополі, а Олександр Богомолець завідував кафедрою загальної патології медичного факультету Саратовського університету.     

Після лютого 1917 року підполковник Вадим Богомолець став на бік Української Народної Республіки. Це, зрештою, не було дивним.

Вадим Богомолець, людина в побуті російськомовна (про що свідчать його власноручні підписи на фото, адресовані Софії Тихоцькій), входив до українського конспіративного гуртка "Кобзар" у Севастополі. Його молодша сестра Наталя грала в театрі Садовського на одній сцені з Марією Заньковецькою, а заміж вийшла за філолога і літературознавця Володимира Лазурського, члена одеської "Просвіти".

Навесні 1917 року Вадим Богомолець увійшов до Української чорноморської громади Севастополя, де займався агітаційно-пропагандистською роботою серед українізованих військових частин. Маючи певний викладацький досвід, він навчав солдатів і матросів історії України.

Дата нон грата. До чого ж приурочено День флоту України? 

Зберігся лист Вадима Богомольця від 12 травня 1917 року до одеського градоначальника Сергія Шелушина: "Дуже прохаю Вас, чи не можна добути в Одесі "Історію України" Аркаса, бо у нас нема, а вона мені дуже потрібна для лекцій... Дуже нам цікаво було б знати точно малюнки прапорів Запорожських".

Вадим Богомолець увійшов також до Українського генерального військового комітету, на базі якого потім формуватиметься українське оборонне відомство - Генеральне секретарство військових справ. Як юрисконсульт він брав участь у створенні окремого військово-морського міністерства - Генерального секретарства морських справ.

Прапор флоту УНР, затверджений в січні 1918 р.

Разом з ним у Секретарстві працювали директор канцелярії підполковник Володимир Савченко-Більський і завідувач відділом контролю лейтенант Михайло Білинський. У такому складі це відомство розробило "Тимчасовий закон про флот Української Народної Республіки", а також прапор військового флоту УНР. Вадим Богомолець єдиний з трьох мав юридичну освіту, тому фактично саме він і був основним автором цього закону.

"Тимчасовий закон про флот УНР" був затверджений Центральною Радою. Він оголошував весь військовий і торговий флот на Чорному морі флотом УНР. Закон цей потім визначав основи військово-морської політики Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. Послужив він Україні й набагато пізніше, коли самого його творця вже не було в живих.

Холодна війна за Крим. Як ділили флот 

На початку 1990-х років, спираючись на нього, як на історичний прецедент, Київ зажадав собі частину Чорноморського флоту у Росії, що оголосила себе в односторонньому порядку правонаступницею СРСР.

При Павлові Скоропадському підполковник Богомолець обіймав посаду Головного військово-морського прокурора, а також очолював Головне військово-морське управління при морському міністерстві у Києві. Отримав з рук гетьмана звання генерал-хорунжого.

1918: гетьман Скоропадський у черкесці, з кинжалом і в автомобілі 

Ситуація змінилася в 1919 році, коли на зміну гетьманській владі прийшла Директорія, очолювана Головним отаманом УНР Симоном Петлюрою. Генерал-хорунжий Вадим Богомолець був направлений у "почесне заслання" - військово-морським аташе України в Румунії. Симон Петлюра усував з керівних постів тих, кого підозрював у прихильності до них свого попередника, і взагалі, як видається, не любив людей розумніших і талановитіших, ніж він сам.

Приблизно в січні 1922 році після поразки УНР Вадим Богомолець емігрував до Туреччини, де приєднався до організації "Комітет спасіння України"; в лютому того ж року, після смерті голови комітету інженер-полковника Олександра Авдіясевича, сам очолив комітет. Організація займалася розповсюдженням у Туреччині інформації про Україну і видавничою діяльністю. З квітня 1922 року комітет встиг випустити шість номерів журналу "Вільна Україна" французькою мовою.

Помер Вадим Михайлович Богомолець 19 квітня 1936 року. Похований на кладовищі в містечку Візен-Шалетт-сюр-Луан під Парижем.  

 Микола Богомолець – Георгіївський кавалер. Знімок виконано не раніше грудня 1915 р. З особистого архіву Дмитра Олеговича Соболєва-Богомольця – правнука генерала

Генерал Микола Федорович Богомолець - єдиний георгіївський кавалер серед усіх Богомольців, що служили в російській імператорській армії. Народився 6 грудня 1871 року в Ризі в родині бойового офіцера, учасника російсько-турецької війни, штабс-капітана Федора Борисовича Богомольця (1835-1881) і доньки поштмейстера з Козельця Катерини Іванівни Горбань. Микола Федорович за прикладом батька обрав військову кар'єру, у 1890 році закінчив кадетський корпус.

Першим місцем служби Миколи Богомольця стала 21-а кінно-артилерійська батарея, трохи пізніше він був переведений у 14-й кінно-артилерійський дивізіон, а після російсько-японської війни - в 52-у артилерійську бригаду. Старанність молодого офіцера була відзначена орденом Св. Станіслава ІІІ і ІІ ст., а також орденом Св. Анни ІІ ст.

В 1909 році Микола Федорович Богомолець був призначений командиром 1-ї батареї 1-го кінно-гірничо-артилерійського дивізіону Уссурійської кінної бригади. Бригада була укомплектована також козачими частинами і згодом "переформатована" в козацьку дивізію. У складі цієї бригади він брав участь у "брусиловському прориві" влітку 1916 року.

Георгіївська стрічка: поваги - нуль, максимум пропаганди 

Найголовнішу свою нагороду - Георгіївський хрест IV ст. - Микола Богомолець отримав 9 грудня 1915 року за бій, що мав місце в червні того ж року. При переслідуванні вибитого з сіл Ржавець та Баламутівка противника він вів свою батарею безпосередньо за ланцюгами пластунів і, як далі йдеться у нагородних документах, "сміливо займаючи низку послідовних позицій на близьких від противника дистанціях, під сильним його рушничним і артилерійським вогнем, своєю влучною стрільбою зробив істотне сприяння успіху нашої піхоті для відтискування супротивника, який наполегливо тримався".

У тому ж 1915 році до його "мирного" ордену Св. Станіслава були додані мечі, а в 1916 році - ще й до "мирного" ордену Св. Анни. Крім того, в 1915 році М.Ф. Богомолець був нагороджений орденом Св. Володимира IV ступеня з мечами і бантом. Цим же орденом - III ступеня з мечами - в 1917 році.

Почесна Георгіївська зброя – шабля з Георгіївським темляком. Такою шаблею був нагороджений Микола Богомолець за бій біля села Ржавенці

8 серпня 1916 року Микола Федорович Богомолець, на той час уже підполковник артилерії, був нагороджений Георгіївською зброєю за бій, який мав місце більш ніж за рік до того.

26 квітня 1915 року біля села Ржавенці його батарея зайняла спостережний пункт у передових окопах під сильним рушничним і артилерійським вогнем неприятеля. Це дозволило російським військам успішно підготувати атаку на ворожі позиції. Наступного дня підполковник Богомолець вивів батарею на відкриту позицію поблизу меблевої фабрики і, попри сильний вогонь супротивника, вогнем своєї батареї допоміг російським військам зайняти цей важливий пункт позиції і закріпитися в ньому.

Микола Богомолець не прийняв більшовицьку революцію. Спершу приєднався до армії адмірала Колчака, у якого воював у чині генерал-майора (чин присвоєний 20 квітня 1919 р.). У 1919 році служив у Далекосхідній армії отамана Григорія Семенова. Там він командував бронедивізіоном з чотирьох бронепоїздів, одним із яких, легким бронепоїздом "Семеновець", командував особисто.

20 січня 1920 року стався інцидент: люди з екіпажу "Семеновця" на станції Посольська обстріляли американський лінійний патруль. Обстріл став проявом опору, який чинив генерал Богомолець спробі чеських частин, що знаходилися на той час у Забайкаллі, роззброїти семенівців за підтримки американців.

Чеські батальйони були сформовані ще на початку першої світової війни аби воювати на боці Російської імперії, сподіваючись за її підтримки відновити чеську державність. Але в подальшому змушені були політично маневрувати між червоними і білими. Роззброюючи семенівців, чехи, очевидно, хотіли налагодити стосунки с Політцентром - тимчасовим есеро-меньшовистським урядом Східного Сибіру, який резидував у Іркутську і згодом передав владу більшовикам.

У боях з червоними військами бронепоїзд "Семеновець" захищав підступи до Читі з боку станції Інгода (Транссибірська дорога). Двічі наступ червоних був відбитий, але зрештою їм вдалося зайняти Читу з півночі, де не було залізничної колії.

Бронепоїзд "Семеновець", яким командував генерал-лейтенант Микола Федорович Богомолець. Чита, вересень 1919 р. З книги І. Г. Дроговоза "Крепости на колесах: История бронепоездов". - Мн.: Харвест, 2002

Вцілілі залишки армії отамана Семенова та бронепоїзд прорвалися до Маньчжурії. На "Семеновця" було покладено завдання евакуювати золотий запас Читинського військового училища ім. Семенова. Все золото, що зберігалося в училищі, було доставлене в 10 ящиках у супроводі 7 юнкерів і завантажене вночі в багажний вагон, причеплений всередині бронепоїзда.

У відставку Микола Федорович Богомолець вийшов 20 жовтня 1920 року із званням  генерал-лейтенанта. Емігрувавши спочатку до Харбіну (Маньчжурія), Микола Богомолець перебирається потім до Сіетлу, США. В 1929 році він отримує американське громадянство.

Однак, у 1938 році генерал був заарештований - не без допомоги представників американських Збройних Сил, які не забули інциденту на станції Посольська. На момент арешту Микола Богомолець жив у Лос-Анджелесі на бульварі Голлівуд і промишляв шевським ремеслом. Його вже готували до депортації в СРСР, але за генерала заступилися представники білої еміграції в США. Тоді влада вирішила депортувати його до Латвії, яка на той момент ще не була в складі Радянського Союзу. Однак справа не набула подальшого розвитку.

Крім шевського ремесла Микола Богомолець спробував себе один раз в акторському. У 1926 році він знявся в епізодичній ролі російського офіцера в німому фільмі "До її королівства" (Into Her Kingdom). Фільм був знятий датським режисером Свендом Гаде - до речі, першим, хто екранізував "Гамлета" (1921 р.), а, крім того - чоловіком великої датської актриси німого кіно Асти Нільсен. У фільмі також знімався Федір Федорович Шаляпін - син великого російського співака.

 Один із представників славної родини опинився в Канаді. Так виглядає місцина Bohomolec Ranch в провінції Альберта

В США генерал Микола Богомолець брав участь у білоемігрантському громадському житті. Був членом "Товариства російських поранених ветеранів 1-ї Великої війни в Лос-Анджелесі". Вів активну переписку з колишніми учасниками білого руху. Це листування зараз зберігається в архіві інституту Гувера Стенфордського університету.

Один з його синів від першого шлюбу, Борис Миколайович Богомолець (1901-1937), навчався в кадетському корпусі. Потім служив у білих (в армії генерала Дітеріхса), згодом перейшов на бік червоних, проте у 1937 році був розстріляний як син "ворога народу". Його дружина, Анна Соболєва, дала їхнім дітям своє дівоче прізвище.

Генерал Микола Федорович Богомолець помер у Лос-Анджелесі 6 червня 1951 року.

При підготовці матеріалу використовувались матеріали та фотографії з родинного архіву, люб'язно надані доктором Ольгою Богомолець. 

Яничар віддячує геям за підтримку

  • 05.08.11, 14:07
В Донецьку геї відкрили власну церквуВ Донецьку представники ЛГБТ-спільнот створили організацію, яку називають церквою християн – ЛГБТ.

Вони називають себе церквою християн – ЛГБТ, тобто лесбіянок, геїв, лесбіянок, бісексуалів і транссексуалів. Аналогічна громада існує і в Києві, повідомляє«Газета по-киевски».

Ще в січні вони зареєструвалися в Мінюсті, але не як церква, а як громадська організація «Центр Святого сотника Корнилія».

На збори в Донецьку приходять до тридцяти чоловік, а в столиці – 10-15. Постійного приміщення у віруючих поки немає, тому служби проходять на природі чи вдома у прихожан.

За словами Володимира Пономаренка, лідера київської групи ЛГБТ, геям симпатизують священики основних християнських конфесій, включаючи Українські Православні церкви Московського і Київського патріархатів, а також греко-католиків.

Всупереч офіційній позиції їх церков, вони іноді навіть приходять на зустрічі ЛГБТ-християн. Проте уточнити, хто ці священики, Пономаренко відмовився.

В Українській Православній Церкві Київського Патріархату церкви геїв – християн називають «спробою людей знайти компроміс з власною совістю».