За 20 років незалежності нашої держави будь-яка влада в Україні намагається підлаштувати під себе ключові правила суспільного життя і робить все таким чином, ніби думає, що вона прийшла навічно. Представники влади забувають про головне правило - коли ти знаходишся у владі, роби законодавство таким, щоб воно давала тобі комфортно працювати, коли ти будеш в опозиції. Те виборче законодавство, яке сьогодні намагається написати Партія регіонів на чолі з Міністром юстиції Лавриновичем, є як раз проявом того, що влада пише закони «під себе». Говорити про якісь речі, які б дозволяли структурувати громадянське суспільство в Україні, провадити демократію, на жаль, не доводиться. Це виключно їхні «хотєлкі», завдяки яким, вони вважають, їм вдасться застабілізувати свою владу на довгі роки.
Те, що у планах можновладців – запровадження мажоритарної системи, сьогодні, напевно, вже ні в кого немає сумнівів. По більшості одномандатних округів вже є чіткі установки, хто має балотуватися від влади. Список прізвищ є у кожного голови облдержадміністрацій, і їм дана чітка вказівка сприяти цим людям. Підтвердженням цих намірів є зміни до державного бюджету. І я вже наводив у ЗМІ приклад Новоград-Волинського округу, на який змінами до бюджету виділяється на кожні місто і район по 5 млн. грн. Я дуже люблю Житомирщину, це моя батьківщина, але чим завинили Бердичевський, Чуднівський, Житомирський або інші виборчі округи, що Новоград-Волинський виявився таким любим владі? «Злі язики» стверджують, що по цьому округу буде балотуватись Володимир Литвин, і він звідти не виїжджає. Так само можна розглядати виділені гроші на Ірпінь чи на парк в Донецьку, чи на інші міста. Це так звана «підгодівля» округів (замітьте, за рахунок платників до бюджету) з прив’язкою до конкретних кандидатів: «підгодовують» як самих кандидатів, так одночасно і виборців, аби вони були більш лояльними до нинішнього Президента та уряду.
Проте у тому, що це виборче законодавство буде прийнято в парламенті, є певні сумніви. Адже за інсайдерською інформацією підтверджується той факт, що Росія не зацікавлена в тому, щоб їхні інтереси в парламенті були представлені тільки Партією регіонів. Вони хочуть мати своє лобі і в особі інших людей. Через це, навіть самі «регіонали» сьогодні замислюються: а чи цілком правильно мати мажоритарні виборчі округи? Бо не так багато нині людей, які готові витрачати власні гроші, сили, здоров’я та йти спілкуватися з людьми. Але мені все ж таки здається, що їх переборе те переконання, що за мажоритарної системи частина депутатів пройде саме за одномандатними мажоритарними округами, а частина пройде «вольноопределяющихся», яких при деякому тискові можна буде залучити до «проянуковичівської» більшості.
Щодо прохідного бар’єру в 5%, який пропонується у початковій, плановій редакції змін до виборчого законодавства - він є достатньо високим. Складається така ситуація, що мажоритарник має змогу пройти до парламенту, набравши 25 тисяч голосів, а партія не може туди потрапити навіть за умови, якщо півмільйона голосів здобуде. Тобто цей закон не що інше, як відсікання електоральних вподобань. І суть не в тому, що ті чи інші політичні сили, комусь не подобаються. На мою думку, таким прохідним бар’єром перш за все прибирають тих, хто має захищати інтереси людей. Це все відсікає не тільки партії, не тільки опозицію, але й світогляд виборця, який хоче бачити іншу політичну силу, яка не обов’язково має бути великою, але ту, з ідеями якої вони пов’язують своє майбутнє. Безумовно буде серйозне урізання цього бар’єру. Зараз встановили 5% для того, щоб у подальшому, під час торгів, можна було зробити знижку і домовитись з комуністами на 4%.
Насправді ж, найбільш правильною сьогодні виборчою системою до Верховної Ради були б відкриті регіональні списки, і для України цей крок був би прогресивним. Бо, по-перше, це б структурувало політичне суспільство, по-друге, вплив громадян був би можливий як на партію, так і на конкретних осіб. Ще одна необхідна умова - встановити прохідний бар’єр на рівні 1% . Тоді у Верховній Раді ми мали б представництво більш широкого спектру. Хоча, зауважу, такі зміни можливі лише тоді, коли влада має на меті розбудову громадянського суспільства та хоче побудувати демократію. Однак, на сьогоднішній день, діюча владна команда ставить перед собою абсолютно інше завдання, яке полягає у повній консервації влади як мінімум на два терміни президентства Януковича.
