ВО «Свобода» заснована як політична партія в 1991 р. під початковою назвою "Соціал-Національна партія України", і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 жовтня 1995 р. На IX З'їзді, що відбувся 14 лютого 2004 р. ухвалено рішення про зміну назви партії на - «Всеукраїнське об'єднання «Свобода» та обрано народного депутата України Олега Тягнибока головою партії. Основними програмними документами партії є Програма ВО «Свобода» під назвою "Програма захисту українців" та проект Національної конституції України від ВО «Свобода».

1. Що таке націоналізм?

В основі ідеології ВО «Свобода» лежить український націоналізм, центральною складовою якого є Ідея Нації, як найвищої людської цінності. Націоналізм передбачає велику любов до своєї Нації, а також захист її інтересів і оборона її природних прав. Простіше кажучи, це те почуття, коли більше відчуваєш глибоку пошану і прив'язаність до свого, ніж до чужого, готов­ність захищати все рідне від будь-яких посягань зі сторони. Кожна нація мусить дбати в першу чергу про власні національні інтереси. Усвідомлення цього кожній людині дає націоналізм. Такий стан речей відповідає природним інтересам (духовним і матеріальним) людей і гармонійному їх сприйняттю світу.

2.  Яка різниця між фашизмом, нацизмом і українським націоналізмом?

Фашизм - це явище, характерне для політичної історії Італії, нацизм - Німеччини.  Ці ідеології є більш агресивними і наступальними, і включають в себе зневагу до інших націй. Український націоналізм - це явище суто української історії, який веде свої витоки від національно-визвольних змагань за відновлення Української держави, має справедливий виз­вольницький, а не загарбницький характер. Відомі гасла українського націоналізму: "Україна - понад усе", "Воля народам, Воля людині", "Українська Самостійна Соборна Держава", свідчать про намагання українців повернути собі те, що їм належить по праву - рідну незалежну державу, справедливий соціально-економічний лад у ній, а також про повагу до національних прав інших націй. Український націоналізм боровся лише проти тих, хто посягав на право українців жити вільним і незалежним життям на своїй рідній землі.

3.  Націоналізм - це  явище всеукраїнське

Є така думка, нібито націоналізм - це явище, властиве лише Галичині. Насправді ідеї націоналізму, як визволення від оку­пантів і відновлення власної національної держави Української нації, з'явилися на Наддніпрянщині, тобто на "Великій Україні". Такі відомі ідеологи і засновники націоналістичного руху як М. Міхновський родом з Полтавщини, Д. Донцов із Запоріжжя, М. Сціборський з Житомирщини, О. Ольжич з Київщини, Ю. Липа з Одещини. На землях Центральної і Східної України їхні ідеї знайшли не тільки підтримку, але і реалізацію в процесі національно-визвольної боротьби українців у XX ст.

4.  Хто такі націоналісти і чого вони хочуть в сучасній Україні?

Сьогодні українські націоналісти ВО "Свобода" є ідейними наступниками того руху, який змагався протягом XX ст. за незалежну українську державу. Сьогодні вона існує, але інше завдання націоналізму ще до кінця не виконане - це побудова справжньої національної держави, де титульна нація - українці, будуть повновладними господарями на прадідівській землі, а представникам інших національностей будуть гарантовані права і свободи, що забезпечить матеріальний добробут і соціальну справедливість, мир і стабільність, а також духовний і творчий розвиток. Тобто, Україна має бути українською нетільки за формою, але і за змістом. Свою мету і завдання ВО "Свобода" обґрунтувала у "Програмі захисту Українців" і в проекті "Національної Конституції України".

5.   Яка різниця між націоналістом і патріотом?

Патріот любить свою Батьківщину, як певну географічно-територіальну спільноту, її минуле і сучасне, для націоналіста ідеалом є не стільки сама територія, скільки Українська нація, яка на ній проживає, і пов'язана цілим рядом поколінь "мертвих, живих і ненароджених" за Т. Шевченком. Тобто, націоналізм це думки і дії спрямовані на розвиток, процвітання і могутність нації і оборона цих вартостей власними вчинками і діями.

6.   Є. Коновалець, С. Бандера, Р. Шухевич - хто вони?

Є. Коновалець, С. Бандера, Р. Шухевич та багато інших провідників українського націоналістичного руху - це герої, які боролись за українську державу проти німецьких, совєтських, польських і інших окупантів, пожертвувавши при цьому своїм життям і долею власних родин. Тому керівництво держав, які зазіхали на українські землі, називало їх колаборантами, бандитами, іноземними шпигунами, щоб спаплюжити імена захисників нашого народу. Наприклад, їх називають союзниками фашистів і нацистів, історія ж говорить про інше. С. Бандера був ув'язнений у німецькому концтаборі, брати Бандери загинули в концтаборах Німеччини, схожої долі зазнали і інші провідники українського визвольного руху. Українські націоналісти піддавались репресіям з боку гестапо, а УПА воювала в 1943-1944 pp. проти регулярних німецьких військ. Совєтський режим і сучасні антиукраїнські сили в Україні і за кордоном називають їх бандитами -"бандерівцями" і насильниками над мирним українським населенням. Хіба українці так масово підтримували би бандитів і своїх кривдників, і складали масово про них пісні? Відповідь очевидна.

7.  Ставлення до Організації Українських Націоналістів і Української Повстанської Армії

Відношення до Організації Українських Націоналістів і Української Повстанської Армії у ВО "Свобода" позитивне, тому що ці політично-збройні формації боролись за українську державність і захищали українців від будь-яких окупантів, тому їхні вояки мають бути належно вшановані і визнані в нашій державі як герої і оборонці України. Всі спекуляції навколо цього питання вважаємо антиукраїнськими випадами, метою яких є приховування історичної правди і приниження національної честі та гідності українців.

8.  Українські герої Вінниччини?

Вінниччина подарувала Україні багато талановитих і героїчних синів і дочок, імена яких несправедливо замовчувані в сучасній Україні. Всі знають діячів совєтської влади, які ніколи не мали ніякого стосунку до Вінниччини, але практично не знають про наших справжніх героїв, захисників нашого рідного краю і народу від ворогів: Івана Богуна і Данила Нечая - козацьких полковників, героїв національно-визвольної війни проти поляків 1648-1657 pp., Устима Кармалюка - поборника проти чужинської панської сваволі на Поділлі у першій половині XIX ст., отаманів Я. Шепеля, Я. Гальчевського і А. Волинця -керівників партизансько-повстанського руху на Поділлі проти червоних окупантів у 1917-1920-х pp., генерала Української Народної республіки Я. Гандзюка, поета-дисидента, борця з тоталітарною системою Василя Стуса. їхні імена повинні стати прикладом до наслідування і дороговказом для сучасних поколінь подолян, особливо молоді.

9.  Як  націоналісти ставляться до національних меншин в Україні?

Націоналісти з повагою ставляться до справедливих вимог інших націй по забезпеченню своїх культурних і економічних інтересів, до їхньої історії і культури, виступають за мирне і справедливе партнерство між різними націями, зокрема в Україні, коли це не шкодить інтересам українців. Тобто, націоналізм - це протилежність шовінізму, який змагає до визиску і утисків інших націй, жорстокого поводження з ними. Націоналісти вимагають справедливого задоволення кожній нації своїх потреб і інтересів, умов для вільного державного життя на своїх етнічних землях. В Україні національні меншини повинні підтримувати Українську державу і український рух, отримуючи натомість гарантії на вільний розвиток своєї мови, культури, участі в громадському житті держави.

10.  Яке відношення у націоналістів до російського народу?

З росіянами українців пов'язує довга і непроста історія. Українські націоналісти вважають, що співпраця і рівноправне партнерство з Російською Федерацією можливі і необхідні з точки зору взаємних інтересів обох народів. Але вони реальні за кількох умов. По-перше, за умови визнання України як самодостатньої національної держави, поваги до нашої мови, культури, історії, невтручання у внутрішні справи України. По-друге - забезпечення національних інтересів українців, які проживають в Росії, визнання злочинів колишньої царської і комуністичної систем проти Української нації. Українські націоналісти ставляться з пошаною до кожного народу, але відкидають будь-які зазіхання на національні інтереси українців як нації, і України як держави.

11.    Націоналісти завжди зосереджуються на національно-культурних справах і не мають чіткої програми соціально-економічних змін.
Чи так це?

Національно-культурні справи безперечно є важливими, але не менш актуальними є питання соціального захисту і економіч­ного добробуту українців. Тому ВО "Свобода" опрацювало "Програму захисту Українців", в якій значну увагу приділено економічним питанням. Зокрема Програма і діяльність "Свободи" ґрунтуються на ідеях соціального або економічного націоналізму, які передбачають справедливий соціальний лад в державі, розвиток національного товаровиробника, малого і середнього бізнесу, захист національної економіки з боку уряду, утворення міцного середнього класу громадян, як запоруки стабільного розвитку держави. Економічна система повинна служити інтересам звичайних українців, а не приват­ним особам чи окремим кримінально-олігархічним кланам - це головна теза економічної програми ВО "Свобода".

12. Для чого потрібна "люстрація"?

Ідею люстрації запропонував Олег Тягнибок - лідер ВО "Свобода", подавши свою ідею у вигляді законопроекту, який був відхилений Верховною Радою України. Головна суть ідеї полягає у відстороненні від влади комуністів, кадебістів, кучмістів, і забороні посідати державні посади. Тобто, проводиться чистка державного апарату від людей, які заплямували себе служінням попередньому окупаційному режиму і олігархічному сучасному, під час правління якого Україна була тотально пограбована економічно. Шляхом люстрації пройшли всі країни Центральної і Східної Європи, які знаходились під прямим чи опосередкованим впливом комуністичної системи. Тому вони сьогодні набагато випереджають Україну за своїм рівнем політичного і соціально-економічного розвитку. Наприклад, Польща проходить четвертий етап люстрації, відповідні заходи реалізовуються в Чехії, Словаччині, Румунії, Болгарії, Македонії, країнах Прибалтики.

13. Яка позиція ВО "Свобода" щодо релігійного питання в Україні?

Позиція ВО "Свобода" по відношенню до церкви і релігійного життя в Україні є чіткою: в Україні мусить бути єдина національна помісна церква з центром у Києві, яка буде запорукою збереження міжконфесійного миру, припинення релігійного розколу між українцями і маніпуляцій навколо цього питання, а також гарантом розбудови міцної української держави, побудованої на визначних моральних і духовних засадах.

14.     Де гарантія, що "Свобода" не зрадить свого виборця, як попередні політичні сили?

ВО "Свобода" є ідеологічною політичною силою і опирається в своїй партійній і загальнонаціональній діяльності на кадри, для яких національні інтереси України і Української нації вище за всі інші, тому будь-які інші інтереси займають другорядне значення. Представники "Свободи" не заплямували себе в брудних корупційних скандалах, співпраці з кримінально-олігархічними силами, які грабують Україну. Кожен член "Свободи" проходить люстрацію - перевірку на ідейність і відданість національній справі.

15. Чому українська національна ідея "не спрацювала"?

Такі слова сказав Л. Кучма, який безпосередньо для цього нічого не зробив, і тим самим кинув тінь на національну ідею, яка є об'єднавчим і могутнім фактором розвитку в будь-якій країні. Тому,після здобуття Україною незалежності, серйозних змін в політичному, економічному і культурному житті, на жаль, не відбулось, за невеликими винятками. В чому ж причина? Аж ніяк не в незалежності, а в тому,що влада в Україні не змінилась від совєтських часів, не було проведено люстрації. Всі провідні посади дістались колишнім партійно-номенклатурним діячам, вихованим на комуністичних міфах, які вчасно перефарбувавшись в патріотів і демократів вчинили небачене розкрадання природних і національних багатств в Україні. За всі 19 років нашої державності влада в державі ще ні разу не належала націоналістам. Тому, саме прихід нової національної еліти, позбавленої "совкового" рабського світогляду, вихованої на справжніх українських національних традиціях, зможе дати надію на швидкі і радикальні зміни в житті Української нації. Націонал-демократи і демо-ліберали не здатні на рішучі дії в силу своєї невпевненості і слабкості, прогнилості власної ідеології, яка базується на матеріальному споживанні. Тому вони не зможуть усунути від влади кримінально-олігархічний капітал, який бореться в Україні за збереження своєї влади. Лише віддані національній ідеї борці зможуть вивести націю на потрібний шлях об'єднання, державницької сили, і подальшого національного розвитку.

16. Які перспективи розвитку націоналізму в сучасній Україні?

Націоналізм в Україні, незважаючи на різні наклепи і ярлики, які вішають на нього, поступово здобуває все більшу підтримку серед українців, прикладом можуть бути останні вибори до місцевих органів влади 31 жовтня 2010 p., на яких ВО "Свобода", як націоналістична політична сила здобула 5 місце в рейтингу популярності серед виборців по всій Україні. Сьогодні "Свобода" здобула такі результати на Сході і Півдні України, які вона отримала 4-5 років тому на Західній Україні. Люди починають усвідомлювати, що лише націоналісти можуть захистити їхні національні, політичні, економічні права в окупованій кримінально-чужинськими кланами Україні. З'являється усвідомлення, що лише націоналізм об'єднає націю навколо українських ідеалів, покладаючись в першу чергу на власні сили, відкинувши будь-які орієнтації чи то на Схід, чи то на Захід, і йдучи під проводом нової національної еліти до здійснення ідеалу України, як національної, могутньої європейської держави з високим рівнем життя громадян.

Біографія лідера Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олега Тягнибока:

Тягнибок Олег Ярославович - народився 7 листопада 1968 року у м. Львів. Українець. Громадянин України. Не судимий. Освіта вища. У 1985 р. закінчив СШ №8 у м. Львові, з 1985 р. по 1993 р. навчався у Львівському медичному інституті на.дікувальному факультеті, спеціальність - лікар-хірург, 1995-1999 pp. навчався у Львівському державному університеті ім. Івана Франка на спецправовому факультеті (правознавство). Трудова діяльність: 1987-1989 pp. - строкова служба в армії, капітан запасу медслужби. 1989-1990 pp. - санітар Львівської обласної клінічної лікарні. 1990-1993 pp. - медбрат хірургічного, нейрохірургічного відділення Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. 1993-1996 pp. - лікар-інтерн урологічного відділення Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. 1996-1998 pp. - уповноважений з питань організаційної роботи ВО "Свобода". 1998-2006 pp. - народний депутат України НІ та IV скликань.