Кеті Джанг - жінка з найтоншою талією у світі.Це не фотошоп.

Сьогодні власниці найтоншої талії у світі 73 року. У мешканки США Кеті Джанг розмір талії складає всього 38,1 сантиметра.

Будучи колишньою фотомоделю, жінка і сьогодні виглядає набагато молодше за свій вік. У 28 років, народивши до цього двоє дітей, Кеті вирішила зайнятися своєю талією. Тоді обхват її талії складав 64 сантиметри. Відтоді жінка і почала носити корсети, які на ній схвалив і її чоловік

Незабаром Кеті зробила корсети невід'ємною частиною свого гардеробу. При цьому талія жінки зменшувалася, поки не досягла 38,1 сантиметра.
(с)

 Замітка про хамство та Митний союз.
Вівторок, 25 грудня 2012, 10:52

Ні, ця замітка не про побутове хамство. Поговоримо про хамство економічне.

Як на мене, то набільшим хітом минулого тижня став черговий афоризм Лукашенка, президента Бєларусі: "Не можна бути трошечки членом". Правильно здогадалися - це було про Януковича. Сподіваюся, що лише в контексті Митного союзу.

Отут дозвольте мені перефразувати останнього диктатора Європи, як він сам себе визначив: "Не можна бути "повним членом", щоби вступити до Митного союзу". Скажете, звучить грубо? Вибачайте, але справедливо. Дивіться далі.

Проект Митного союзу є сугубо політичним. Будь-які розрахунки економічного зиску України від вступу до МС не варті виїденого яйця. Рівно як і замовні публікації нафталінових політиків на кшталт Медведчука або Вітренко.

Я і 180 тисяч моїх виборців не розуміють, навіщо фінансувати академічні інститути на зразок інституту Геєця, які надають завідомо фіктивні розрахунки. Чому фіктивні? Просто дочитате замітку до кінця.

Був такий політик Бісмарк. Напередодні Першої світової війни він сказав: "Росіяни тихо запрягають, але швидко везуть". Зрозуміло, що він мав на увазі всі національності, що жили в тодішній імперії. З тих пір нічого не змінілося. Нам запропонували вступити до Митного союзу. Наразі там є росіяни, казахи і білоруси.

Митні правила Росії, Білорусі та Казахстану регулюються договором про комісію Митного союзу від 6 жовтня 2007 року. У преамбулі документа зазначається, що він "базується на Договорі про створення Євразійського економічного співтовариства від 10 жовтня 2000 року".

Отже, передумовою входження України до Митного союзу, є її входження до ЄврАзЕС.

Чому букви плигають? Невже кава вилилася на "клаву"? Та ні, це черговий анекдот, коли Назарбаєв наполіг, щоби слово "Азія" починалося з великої літери, як Європа, а Лукашенко запопронував, щоби дві останні букви були подібні означенню Євросоюзу. Назло останньому.

Україна досі не є членом ЄврАзЕС, оскільки в цьому об’єднанні країни мають нерівні права. Така нерівність визначається згідно з їхніми внесками: Росія - 40%, Білорусь і Казахстан - по 20%, Киргизстан і Таджикистан - по 10%. Рішення в ЄврАзЕС приймається простою більшістю голосів.

Отже, ця організація є своєрідним акціонерним товариством, у якому економічний суверенітет однієї країни може бути обмеженим рішенням інших країн ЄврАзЕС, які сукупно набирають 50+1 відсоток голосів. Міноритарний акціонер втрачає усе, у тому числі свій політичний суверенітет. Ало, киргизи і туркмени!

Щоб прийняти рішення в рамках ЄврАзЕС, відмінне від бажання уряду Росії, треба
теоретично створити єдиний фронт з Білорусі, Казахстану, Киргизстану та Таджикистану - 60%. Виключення будь-якої країни з такого "єдиного фронту" призводить до одноосібного керівництва РФ у зоні ЄврАзЕС.

З іншого боку, щоб уряд РФ проштовхнув своє рішення в рамках ЄврАзЕС, йому треба залучитися лише підтримкою Білорусі - 40% + 20% = 60% - або Казахстану - ті самі 60% - або Таджикистану та Киргизстану - ті ж 60%.

У крайньому випадку, якщо режими Білорусі та Казахстану разом не влаштують Кремль, то уряд РФ може скористатися правом вето на будь-які рішення ЄврАзЕС. Оскільки Киргизстан та Таджикистан де-факто є політичними, економічними та військовими сателітами російського уряду, то РФ одноосібно керує ЄврАзЕС.

Регламент ЄврАзЕС передбачає створення Суду співтовариства, рішення якого можуть зупиняти чи змінювати рішення національних судів країн-членів.

Суд співтовариства розташовується у Санкт-Петербурзі та керується нормами цивільного, адміністративного та кримінального права, які діють за місцем розташування суду, отже, за правом, яке діє у РФ.

У статті 17 договору про створення ЄврАзЕС імперативно встановлюється, що робочою мовою є російська. Тимчасом і в ЄС, і в NAFTA - ЗВТ між Канадою, Мексикою та США - використовується правило, за яким на території країни - члена договору робочими є національні мови та мови ООН.

Згідно із заявою, яка додається до договору про створення ЄврАзЕС, його діяльність спрямовано, зокрема, на "формування єдиного митного кордону та єдиного митного тарифу". Крім того, пропонується установити єдиний економічний - отже, митний - кордон співтовариства.

Це веде до створення єдиного органа координації та управління прикордонною службою, що звужує суверенітети країн. Згодом пропонується створити загальну платіжну систему, отже - запровадити єдину валюту та єдиний центральний банк.

Про Митний союз

Договором між Росією, Білорусією та Казахстаном про створення Митного союзу запроваджується комісія "як єдиний регулюючий орган у сфері митного права".

Згідно із статтею 7 рішення такої комісії є обов'язковими для виконання на території країн членів. Отже, рішення комісії мають пріоритет над нормами національного законодавства, включаючи норми національних конституцій.

У статті 6 зазначеного договору зазначається, що будь-які митні суперечки повинні вирішуватися в суді ЄврАзЕС, який діє апріорі за правом РФ. Отже, звужується правоздібність національних судів та обсяг правового суверенітету країн-членів.

Члени Митного союзу зобов'язуються забезпечити впровадження відповідних змін у своє національне законодавство. Фактично комісія як наднаціональний орган зобов'язує національні парламенти прийняти відповідні закони. Тим самим, право законодавчої ініціативи заміщується обов'язком.

Цікаво, що станеться, коли рішення митної комісії Христенка не буде сприйнято парламентом країни - члена митного союзу?

Маленький анекдот. У 2005 році на 1500-річчя Казані відбулася зустріч чотирьох президентів, що представляли країни-засновниці СНД. Говорили про ЄЕП.

На закритому засіданні чотири президенти сиділи разом з економічними помічниками. "Координатором з боку Росії буде Христенко", - сказав Путін. "А з боку України буде Терьохін", - відповів Ющенко.

"Єнбаєв і Кобяков", - коротко випалили Назарбаєв і Лукашенко.

"Терьохін? - перепитав Путін. - Тоді він стане нашим агентом в Україні, а хохол Христенко - вашим". Ющенко погигикав.

Запитаєте, хто ж наразі керує Митним союзом? Правильно, "хохол" Христенко. А голоси між країнами - членами Митного союзу поділяються так: Російська Федерація - 57%, Республіка Казахстан - 21,5%, Республіка Білорусь - 21,5%. Киргизія та Таджикистан не були допущені до участі у МС у зв'язку з малою значимістю для РФ.

Дивіться далі. Рішення в комісії МС приймаються двома третинами голосів. Отже, Росія має право вето на будь-яке рішення в рамках МС. Казахстан та Білорусь одноособово або разом не можуть прийняти рішення, обов'язкове для Росії, оскільки сукупність їхніх голосів становить лише 43%.

У договорі про створення МС зазначено, що будь-яка сторона, яка не погоджується з рішенням комісії МС, може вимагати винести таке питання на розгляд "вищого органа", який складається з президентів відповідних країн.

Уявіть собі: долі мільйонів людей вирішуються за більярдом в Межигір'ї, на Рубльовці або під Астаною відомим тріумвіратом.

Отже, фактично пропонується передати наддержавні повноваження у руки президентів, тобто порушити конституційний принцип розподілу повноважень між різними гілками влади. Треба зазначити, що регламент прийняття рішень таким "вищим органом" ніким не визначено.

Далі. Згідно із статтею 12 договору робочою мовою комісії є російська мова, а не всі мови країн-учасниць МС. А згідно із статтю 13 місцем перебування комісії є Москва. Це суперечить етиці ЄС - його керівні органи зазвичай розташовуються в країнах, які не мають впливу на прийняття політичних рішень, наприклад, Брюссель у Бельгії.

А згідно із статтею 14 договору застереження до нього не дозволяються. Отже, ініціатива Януковича щодо формату 1+3 не може бути реалізованою до внесення змін до регламенту створення Митного союзу.

"Володька, я тут спал и придумал, давай таможенный союз поменяем в натуре. Ты мне газ, а я тебе - гречку. У меня китайской - немеряно".

Про відмінності між ЗВТ та МС

Митні режими Зони вільної торгівлі ЄС і Митного союзу не є тотожними.

ЗВТ не передбачає звуження суверенітету України, а МС передбачає делегування суверенних прав України наддержавному органу, де відносна більшість голосів належить РФ, але з урахуванням Союзного договору між Білоруссю та РФ призводить до абсолютного домінування Кремля.

Режим ЗВТ передбачає вирішення суперечок в арбітражному порядку. Арбітраж створюється за правилами СОТ. ЄС та Україна можуть домовитися про застосування норм права - європейського або України - для вирішення такої суперечки.

Натомість, суперечки між членами МС вирішуються лише у суді ЄврАзЕС, який розташований в Петербурзі і користується винятково правом РФ. Отже, для членів МС міжнародного арбітражу не передбачено.

ЗВТ не передбачає вилучень із загального митного режиму. Натомість, МС дозволяє встановлювати експортні мита на вуглеводні, ліс або квоти всередині митного союзу, що порушує не тільки правила СОТ, але навіть правила вільної торгівлі.

Формально як передумова вступу до МС Україна мусить вийти із СОТ, що стане першим випадком за всю історію існування цієї міжнародної організації, створеної під егідою ООН. Між іншим, те саме повинна зробити Росія, оскільки недавно вона стала членом СОТ. Пояснюю, чому.

Про економіку стосунків між Україною та Росією

У 2011 році Росстат задекларував експорт товарів з Росії в Україну на 15,92 млрд дол. У той же час Держстат України задекларував російський імпорт на 19,76 млрд дол. Різниця - 3,84 млрд дол.

Мотивація проста: різницю цін залишили на офшорних рахунках, а український бюджет недоотримав - за зваженою митною ставкою 8,4% плюс 20% ПДВ - близько 832 млн дол.

З іншого боку, Держстат задекларував експорт українських товарів до РФ на 12,13 млрд дол, але Росстат задекларував імпорт з України лише на 9,83 млрд дол.

Різниця становить 2,3 млрд дол. Мотивація проста: отримати фіктивне відшкодування ПДВ з українського бюджету - 460 млн грн або залишити різницю цін на офшорних рахунках.

Як відомо, вартість газу становить менше 17% від суми загального імпорту з Росії. Решта імпортованих російських товарів не стосується енергетики. Частка імпорту в Україну держав СНД становить 41,6%, ЄС - 32,1%, Азії - 19,8%, решта - інші. Експорт України: держави СНД - 37%, ЄС - 24,7%, Азія - 26%, решта - інші.

Отже, якщо відкинути газ, найбільшим нашим партнером є ЄС, другим - Азія і лише третім - країни СНД.

Про вільну торгівлю з Росією

Недавно Верховна рада ратифікувала угоду про вільну торгівлю з РФ. Ця угода спирається на правила Світової організації торгівлі. Однак всупереч СОТ така угода передбачає вилучення купи продуктів і послуг з режиму вільної торгівлі, особливо на чутливі для України товари - продукти металургії та сільського господарства.

Недавно Росія стала членом СОТ. Отже, Україна як повноправний член цієї організації має всі підстави або для дружнього вирішення всіх податкових суперечок з РФ, або для апеляційний процедур, передбачених регламентом СОТ.

Якщо ж Україна увіде до Митного союзу, то будь-яка суперечка буде вирішуватися винятково у суді ЄврАзЕС. Отже, входження України до МС тільки поглибить ступінь розшарування українського та російського суспільств за рівнем доходів.

Про переваги України від вступу до МС

Передумовою вступу до Митного союзу є приведення ставок митного тарифу до вимог МС. Згідно з вимогами вступу середньозважена ставка митного тарифу повинна становити 10,05%.

Середньоарифметична ставка повинна становити: у РФ - 10,6%, за ЄТТ - 10,6%. За промисловим сектором: у РФ - 9,4%, за ЄТТ - 8,5%. За аграрним сектором: у РФ - 15,7%, за ЄТТ - 16,7%. При цьому середньоарифметичні ставки МТ України становлять 4,7%, за промисловим сектором - 3,6%, за аграрним сектором - 8,5%.

Однак в Україні середньозважена ставка становить 6,6%, а в Митному союзі - 10,05%. Отже, передумовою вступу України до МС є збільшення імпортних мит в середньому на 34%.

Унаслідок такого збільшення Україна порушить правила СОТ і стане потенціальним об'єктом для апеляцій з боку інших країн, у межах процедур, встановлених СОТ.

Внаслідок задоволення таких апеляцій обмежується безперешкодний експорт металопродукції, у тому числі труб, продуктів хімічної галузі, а також аграрних товарів до країн СОТ. А це призводить до масового безробіття, яке, своєю чергою, спричиняє зростання злочинності і наркоманії.

Результат

Будьмо цинічними, розглядаючи перспективи розвитку України. "Взаємовигідних договорів" не існує. Завжди хтось виграє, а хтось намагається обґрунтувати програш.

Митний союз з РФ - це програш для нас. Зона вільної торгівлі з ЕС - це виграш. Вирішуйте самі, куди йдемо - в "избу" або в маєток. До кондового минулого чи до освіченого дитяти.

У нас чудова країна і чудові люди. А мені скоро стукне 50. Є діти і внук. Я їх люблю, і Україну люблю, перепрошую за пафос. Хочу, щоб усі жили в гармонії, а не під черговим рабством МС, ЄЕП, ЄВрАзЕС, ШОСС - як би вони не називалися.

Ну не хочеться мені боса із Кремля, котрий говорить жінці: "Маша, садись". І нашого мені не хочеться. А вам?

Результати входження України до Митного союзу будуть такими.

1. Зростання вартості імпортних промислових продуктів мінімум на 34% - подивіться, звідки ваш холодильник.

2. Зростання безробіття, оскільки за правилами МС в Україну приїдуть особи з азійських країн, які зараз базуються в Росії.

3. Зростання злочинності внаслідок збільшення мігрантів з Росії.

4. Зменшення доходів України від вигод географічного положення як головної транзитної країни між РФ та ЄС.

5. Зменшення доходів від імпорту товарів, у тому числі мита та ПДВ.

Цей список не є повним. Хочете - продовжу, та заради Бога не стану. Попросту - з Новим роком!

(с)

Українців в РФ можуть переселити в Сибір.
Після можливого вступу України в Митний союз необхідно переселити 7 млн українців в Сибір.

"Базовий зміст питання полягає в створенні сприятливої основи для міграції до Північного Сибіру 7 млн українців, в основному із західної частини країни,на схід - Забайкалля - 3,5 млн кавказців і дисперсного розселення шляхом перенаправлення міграційних потоків з центральної Росії в Зауралье 5 млн таджиків і киргизів.

Тільки так при тенденції скорочення населення Сибіру,ми можемо створити першу демографічну межу проти китайського напливу", - вважає пан Бредихин.
Як він відмітив, в Сибіру Росія стикається з Китаєм, який планомірно і управляє своєю діаспорою, - хуацяо, чисельність якої в Росії з кожним днем тільки збільшується.

(с)

Джерело.http://telegraf.com.ua/ukraina/obshhestvo/ukraintsev-v-rf-mogut-pereselit-v-sibir.html

Зазвичай,я немаю звички перепостить замітки інших користувачів цього порталу,але сподіваюсь,що викладена нижче інформація варта того і дай боже комусь зможе принести користь.Щоб не поширювати ригиональну на просторах інету,зробив переклад на нашу мову.Маю особисте прохання до медиків,що прочитають цю замітку.Висловіть, будь ласка, свою професійну позицію,відносно викладеного матеріалу.
Ось тут я поцупив замітку.http://blog.i.ua/community/3417/1139890/#p0

Могла б і далі продовжувати історії дивовижних лікувань за допомогою пов'язок з гіпертонічним розчином. Могла б розповісти про викладача одного з курських інститутів, який після дев'яти сольових прокладень позбавився від аденоми передміхурової залози.
Жінка, що страждала білокрів'єю,  після того, як на ніч надівала сольові пов'язки - блуза і брюки впродовж трьох тижнів, знову повернула собі здоров'я.


Перше. Кухарська сіль у водному розчині не більше 10 відсотків - активний сорбент. Вона витягає з хворого органу усі нечистоти. Але лікувальний ефект буде тільки у тому випадку, якщо пов'язка повітряпроникна, тобто гігроскопічна, що визначається якістю використовуваного для пов'язки матеріалу.
Друге. Сольова пов'язка діє локально - тільки на хворий орган або на ділянку тіла. У міру поглинання рідини з підшкірного шару в нього піднімається тканинна рідина з глибших шарів, захоплюючи за собою усі хвороботворні начала: мікробів, вірусів і органічні речовини.
Таким чином, під час дії пов'язки в тканинах хворого організму відбувається оновлення рідини, очищення від патогенного чинника і, як правило, ліквідація патологічного процесу.
Третє. Пов'язка з гіпертонічним розчином кухарської солі діє поступово. Лікувальний результат досягається впродовж 7-10 днів, а іноді і більше.

Четверте. Використання розчину кухарської солі вимагає відомої обережності. Скажімо, я б не радила застосовувати пов'язку з розчином концентрації понад 10 відсотків. В деяких випадках краще навіть 8-відсотковий розчин. (Розчин вам допоможе приготувати будь-який фармацевт).
Виникне питання у деяких: куди ж дивляться лікарі, якщо пов'язка з гіпертонічним розчином така ефективна, чому цей метод лікування не застосовується широко? Все дуже просто - лікарі знаходяться в полоні медикаментозного лікування. Фармацевтичні фірми пропонують усі нові і нові і дорожчі ліки. На жаль, медицина - це теж бізнес. Біда гіпертонічного розчину полягає в тому, що він занадто простий і дешевий.

Між тим життя мене переконує в тому, що такі пов'язки -- прекрасний засіб у боротьбі з багатьма недугами.

Скажімо, при нежиті і головних болях я накладаю кругову пов'язку на лоб і потилицю на ніч. Через годину-півтора нежить проходить, а до ранку зникає і головний біль. При будь-яких простудних захворюваннях застосовую пов'язки при перших же ознаках. А якщо все ж упустила час і інфекція встигла проникнути в глотку і бронхи, то роблю одночасно повну пов'язку на голову і шию(з 3-4 шарів м'якого тонкого полотна) і на спину(з 2 шарів вологого і 2 шарів сухого рушника) зазвичай на усю ніч. Лікування досягається після 4-5 процедур. При цьому я продовжую працювати.
Кілька років тому до мене звернулася родичка. Її дочка страждала від гострих нападів холециститу. Протягом тижня я їй прикладала бавовняне полотенцеповязку на хвору печінку. Складала його в 4 шари, змочувала в сольовому розчині і залишала на усю ніч.
Пов'язка на печінку накладається в межах: від основи лівої грудної залози до середини поперечної лінії живота, і завширшки - від грудини і білої лінії живота спереду до хребта ззаду. Бинтується щільно одним широким бинтом, тугіше -- на животі. Через 10 годин пов'язка знімається і на ту ж область на півгодини накладається гаряча грілка.
Робиться це для того, щоб в результаті глибокого прогрівання розширити жовчні протоки для вільного проходження в кишечник зневодненої жовчної маси, що згустилася. Грілка в даному випадку обов'язкова. Що ж до дівчинки, то після того лікування пройшло немало років, і вона на свою печінку не скаржиться.
Не хочу називати адреси, імена, прізвища. Хочете - вірте, хочте - ні, але 4-слойная сольова пов'язка з бавовняного рушника, накладена на обидві грудні залози на 8-9 годин на ніч, допомогла жінці позбавитися за два тижні від раку грудних залоз. Моя знайома за допомогою сольових тампонів, накладених прямо на шийку матки на 15 годин, впоралася з раком шийки матки. Після 2 тижнів лікування пухлина потоншала в 2-3 рази, стала м'якша, зростання її припинилося. Такою вона залишилася до теперішнього часу.

Сольовий розчин можна використати тільки в пов'язці, але ні в якому разі не в компресі. Концентрація солі в розчині не повинна перевищувати 10%, але і не опускатися нижче 8%.
Пов'язка з розчином більшої концентрації може привести до руйнування капілярів в тканинах в області накладення.
Дуже важливий вибір матеріалу для пов'язки. Він має бути гігроскопічний. Тобто легко промокати і без всяких залишків жиру, мазей, спирту, йоду. Недопустимі вони і на шкірі, на яку накладається  пов'язка.
Краще всього використати льняну і бавовняну тканину(рушник), багаторазово вживану і не одного разу стирану. Кінець кінцем можна скористатися і марлею. Остання складається в 8 шарів. Будь-який інший з вказаних матеріалів - в 4 шари.
При накладенні пов'язки розчин має бути досить гарячим. Вичавлювати пов'язковий матеріал слід середньо, щоб він був не дуже сухим і не дуже вологим. На пов'язку нічого не накладати.
Прибинтовувати її бинтом або прикріпити лейкопластирем - і все.
При різних легеневих процесах(виключається при кровотечах з легенів) пов'язку краще накладати на спину, але при цьому потрібно точно знати локалізацію процесу. Бинтувати грудну клітку досить щільно, але не здавлювати дихання.
Живіт бинтувати як можна тугіше, бо за ніч він звільняється, пов'язка стає вільною і перестає діяти. Уранці, після зняття пов'язки, матеріал треба добре прополоскати в теплій воді.
Щоб пов'язка краще прилягала до спини, я на вологі її шари кладу між лопатками валик на хребет і бинтую його разом з пов'язкою.
Ось, власне, і все, чим хотілося б поділитися з читачами. Якщо у вас проблеми і ви не змогли їх дозволити в медичних установах, спробуйте скористатися сольовими пов'язками. Метод цей зовсім не якась сенсація. Він попросту був добре забутий.

Прочитав статтю Вахит Імаму "Захована історія татар".Привожу уривок з цієї статті.Прочитайте, українцям це усе так знайомо і близько.

Навряд чи в імперії, що називається нині Російською Федерацією, знайдеться, окрім татар, ще одна нація, що так нешанобливо, якщо не сказати безтурботно,відноситься до свого минулого, своєї історії. Історія для народу - все одно що аксакал для сім'ї. У мусульманському світі аксакали, їх досвід, навчання, заклики, ради були над усе. Але ось парадокс... У школах нашої республіки вже скільки десятиліть йшло викладання історії рідного краю і рідного народу по підручнику "Історія Татарської АССР". Він навіть наполовину не розкривав історію татарського народу і був написаний, природно, під керівництвом" російських " учених". Програми факультетів внз, де готували і готують фахівців-істориків, лише мимохідь і жахливо поверхнево освітлюють шлях, пройдений татарським народом. І навіть дітей, що приїжджають на екскурсію в Казань, біля воріт священного Кремля, який був серцем нашої колишньої держави, зустрічає російський " специалист"-гід; і він, демонструючи знайдені після археологічних розкопок зброю "росіян", прагне отруїти дитячі безневинні душі неправдивою думкою, що його предки оселилися на цих землях "ще тисячу років назад"...
     Татарський народ, на жаль, навіть наполовину не знає свою історію. Тому що в школах впродовж десятиліть ми вивчали лише російську історію. У шкільних або внз підручниках, якщо і згадувалося ім'я татар, то завжди тільки в образливому контексті: мовляв, саме цей відсталий і жорстокий народ встановив ярмо і впродовж віків гальмував " прогресивний" " розвиток" російської держави. Тому не лише знищення Казанського ханства катами Івана Кривавого, але навіть завоювання росіянами Прибалтики і Кавказу, Середньої Азії, Сибіру і Далекого Сходу підносилося виключно як " прогресивне" явище.Підхопили цю наскрізь фальшиву пісеньку і представники нашої нації : немало " вчених" захистило кандидатські і докторські дисертації. Але, окрім М. Худякова і Л. Гумилева, ні у кого з тисяч російських, татарських і інших учених не вистачило сміливості написати наукову працю про те, яке страшне лихо принесли російські колонізатори іншим народам. Про знищені держави і міста, зниклі нації і мови мовчали усі.Кожна " історична" книга завжди " успішно" обходила такі " прогресивні" явища. Навіть навпаки. І московські "геніальні історики", що прагнули зображувати російський народ як ангела, і " ученые"-манкурты, що підспівували заради м'яких крісел і жирних подачок "старшим братам", лізли з шкіри геть, щоб обчорнити істинну історію. Виявляється, на їх думку, прибалтійські народи страждали під шведським ярмом, а кавказькі нації гинули із-за розбою і грабежів, що чинили іранці або турки. Мусульмани Середньої Азії, розділені на три Жуза(плюс Хивинские і Бухарські ханства), виявляється, ніяк не могли порозумітися один з одним і самознищувалися; на додаток їм нібито загрожувало рабство з боку китайських імператорів. Далі. Усі без виключення малі народності, розселені від Кольського півострова до Тихого океану, виявляється, терпіли гніт від сибірських татар, а якути, нанайці, мансі, ханти, комі, евенки навіть представлення не мали про землеробство, і їм було уготовлено зникнення від голоду... А в історії людства російський народ, виявляється, виділявся своєю гуманністю, прогресивністю, прагненням допомогти іншим. Нібито тільки із-за вимушеної необхідності він " звільняв" кавказькі і прибалтійські народи від "іноземного ярма", " примиряв" середньоазіатських мусульман(аж до Афганістану), " врятував" від голодної смерті усі сибірські народності. Ось бачите, виявляється, російський народ став володарем однієї шостої частини землі із-за суворої необхідності, і те - як світовий суддя або співчуваючий старший брат. Воістину, де плюнув російський солдат - там "споконвічно російська" земля...
     Ось такою неправдивою історією і фальшивою політикою отруювали нашу свідомість. А уся історія інших народів, їх перемоги і успіхи в економіці, промисловості, містобудуванні, військовій справі, мистецтві і науці, досягнуті ще до завоювання російськими колонізаторами, або попросту замовчувалися, або привласнювалися тим же "старшим братом".Чи не тому сьогодні не лише берези, ліси, річки, степи, острови, але і чай, лазня, віник, чайник, глек, пряники... навіть дьоготь - усе " російське"...

(с)

Валовий зовнішній борг України за січень-вересень збільшився на 5% ,в т.ч. за III квартал - на 2,7%, до 132,446 млрд дол.

Відповідні дані обнародувані на сайті Національного банку України.

За дев'ять місяців зовнішній борг органів державного управління збільшився на 3,5%  (у III кварталі - на 12%) - до 26,784 млрд дол.

Зовнішній борг органів грошово-кредитного регулювання в січні-вересні скоротився на 25%  (у III кварталі - на 10%) - до 5,617 млрд дол., банків - на 10%% і 6%, відповідно, до 22,594 млрд дол.

Зовнішній борг інших секторів економіки за січень-вересень т.г. збільшився на 13% в т.ч. в III кварталі - на 3%, до 68,535 млрд дол.

Прямі інвестиції(міжфірмовий борг) виросли з початку року на 1,796 млрд дол., в т.ч. в III кварталі - на 8%, до 8,916 млрд дол.

Згідно інформації Нацбанку, 73% валові зовнішні борги номіновані в доларах США, 10,3% - в євро, 10,7% - в спеціальних правах запозичень, 2,6% - в російських рублях, 2% - в гривні.

Нагадаємо, в другому кварталі 2012 року валовий зовнішній борг збільшився на 1,6%, або 2,071 млрд дол. - до 128,955 млрд дол., в I півріччі - виріс на 2,2%, або 2,719 млрд дол.

Читати повністю на http://news.eizvestia.com/news economy/full/vneshnij-dolg-ukrainy-dostig-132-milliarda
    (с)
   
   Додам до вищесказаного наступне.На тлі зростання зовнішнього боргу, золотовалютні запаси України за 2012 рік,зменшились з $31, 8 млрд.до $24 млрд.До повного колапсу економіки залишилося зовсім небагато.Можливо,це і є кінець світу?
Цікаво, що за розвал економіки України,Путін 17 грудня 2012 р., вручив Миколі Азарову Орден Пошани.
Висновки робіть самі.

Трохи ностальгії для тих кому за...

Едуард Артем'єв, Саундтрек із к/ф"Свій серед чужих, чужий серед своїх".

До початку 18 століття місце Росії на картах займала Тартария

В середині XV століття, московські князі визнали себе молодшими братами роду Гираев, а кримських ханів своїми царями. Одночасно вони отримали підтримку і заступництво правлячої династії, а також певні права і обов'язки по "збиранню землі золотоординскої" в нову єдину державу на чолі з Гираями.

З початку XVI століття, коли Крим став вілайєтом(губернією) халіфату Османа, верховним правителем для Московії став вважатися султан в Стамбулі, проте, як виражаються зараз, правом "оперативного управління", як і раніше володіли кримські хани.

Відомо, що Іван III(дід Івана Грозного) на знак свого васального положення перед кримським ханом, приніс на Біблії присягу на вірність будинку Гираев, визнавши їх спадкоємцями роду Чингиз-хана. Ця присяга строго дотримувалася аж до 1700 року, і Московія платила данину Кримському А в 1570 році султан Османа Сулейман Кануни зажадав ліквідації автономії Московії.

Ось що писав історик К. Валишевский у своїй книзі "Іван Грозний" :
"З 1563 по 1570 р. Иванъ марно намагався запобігти татарське нашествiе... Безуспішно посли його, як Голий і Ржевскiй, являлися до хана з миролюбними розмовами і прекрасними подарунками...Але султан зажадав возвращенiя Казані і Астрахані і признанiя Московскаго держави підвладним Порту" ./ стор. 224./

Причина невдоволення сюзеренів своїм васалом крилася в наступному: в 1561 році Московія отримала звану неправдиву грамоту Константинопольського патріарха, де Івана IV визнали прямим спадкоємцем візантійських імператорів. Чи то ця брехлива грамота стала твором московських церковних владик, чи то за гроші її вигадали в Константинополі, без відома Вселенського Священного Собору. Не має значення. Сам факт посягання Івана IV на спадщину древнього титулу візантійського Кесаря зафіксований 1561 роком.

Природно, впродовж декількох років про це посягання московського князя донесли кримському ханові, який цілком обгрунтовано вважав Івана IV своїм підданим.

Хитра виверткість Івана IV не допомогла. Хан Девлет Гирай вирішив провчити норовливого самозванця, що зазіхнув на титул візантійського імператора. І в 1571 році війська кримського хана рушили в Московію. Московські князі виступили назустріч кримської кінноти і зупинилися на рубежах р. Оки. Проте кримський хан обійшов московітів і рушив, форсованим маршем прямо до Москви. Московський князь біг спочатку не оглядаючись в ярославські ліси, проте потім прийшов на переговори з "милосердним братом".

От як описує ті події Н.Карамзин в "Історії держави Російської" :

"15 червня він(Іван IV) наблизився до Москви і зупинився у Братовщине, де представили йому двох гінців від Давлет-гірея, який, виходячи з Росії(Московії), як величавий переможець бажав з ним(Іваном IV) щиро пояснитися... На питання Иоаннов про здоров'я брата його, Давлет-гірея, чиновник Ханський відповідав: "Так говорить тобі Цар наш:...Я скрізь шукав тебе, в Серпухове і в самій Москві; хотів вінця з голови твоєї : але ти біг з Серпухова, біг з Москви - і смієш хвалитися своєю Царською величчю, не маючи ні мужності, ні сорому!. знову буду до тебе,...якщо не зробиш, чого вимагаю, і не даси мені клятвеної грамоти за себе, за дітей і онучат своїх". Як же поступив Іоанн?. Бив чолом Хану"

Російські штатні історики постійно переконували, що ці "дикі татарські варвари" приходили в Московію, щоб чинити грабежи і розбої. Вони уникали давати пояснення військовому походу Девлет Гирая. Такими нехитрими методами знімалася відповідальність з московських князів за творені з їх вини розбої, і наполегливо замовчувалося, що в даному випадку кримський хан прийшов покарати васала-данника за звичайну непокору.

Івану Грозному нічого не залишалося, як "ударити чолом" ханові Девлет Гираю і очевидно, дати так звану "клятвену грамоту за себе, за дітей і за онучат своїх", як давали подібні клятви усі його предки. Так, рід московських Рюриковичів, до останнього свого коліна, залишався у васалах у ординців, а потім у кримських ханів.

Девлет Гирай залишив Московію, узявши з царя обіцянку, що той відмовиться від своїх задумів, інакше, пообіцяв знову явитися з військом.

Іван Грозний добре розумів, що другий удар від кримців Московія не витримає. Тому він зважився на вимушений і цілком усвідомлений вчинок, який в загальноприйнятій історії трактується як "дивна примха навіженства царя". У 1575 році він публічно склав з себе титул царя - спадкоємця Візантійського відмовився від престолу на користь свого далекого родича, касимовского хана Саин-булату і на декілька років пішов в Александровскую слободу.

Саин-булат прийняв царський титул за усіма канонами візантійського імператора, що покладаються.А Іван IV з тої годині втратив свій фальшивий титул, і ставши іменуватися, як і його предки, - московським князем. Актом зречення Іван Грозний продемонстрував кримському ханові і халіфату Османа, що не претендує на першість.

Негайно ж, після зречення Івана IV імператорського титулу, було споряджено велике посольство з багатими дарами у Бахчисарай, щоб доповісти Гираям про ці події, все пояснити і покаятися у виниклому раніше непорозумінні.

От як Іван IV напучував свого посла: ". поводитися смирно, втікати розмов колючих, і якщо Хан або Вельможі його спом'януть про часи Калити і Царя Узбека, то не робити гніву, але відповідати тихо: не знаю старовини; відає її Бог і ви, Государі"!.

Передостанній представник московського роду Рюриковичів виразно усвідомлював свою древню залежну спорідненість від великих Чингизидов. Гираи поставили Івана IV в той династичний ряд і на те місце, де йому і належало знаходитися. Проте, значно пізніше, російська правляча еліта постаралася вигадати інше, і тим самим, спробувала видати брехню за правду.

Джерело.

Мінюст дозволив слово " жид"
18.12.2012 14: 52

Проведений Міністерством юстиції України аналіз не виявив норм, якими б заборонялося вживання слів " жид", " жиди" або " жидівка".

Про це повідомили в Мінюсті, пославшись на міністерську відповідь головному редакторові видання "Київ єврейський" Елеонорі Гройсман.

"Проведений міністерством юстиції аналіз не виявив застосування в актах законодавства України термінів " жиди"," жид" і "жидівка ", а також норм якими б заборонялося вживання вказаних слів, - говориться у відповіді Мінюсту. - В той же час, в актах законодавства України вживаються терміни " єврейський", "особи єврейської національності", " євреї".

Чиновники підкреслюють, що згідно Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи і рівні перед законом.

Не може бути привілеїв або обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних і інших переконань,статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, по мовних або іншим ознакам.

Також в міністерстві нагадують, що забороняються будь-які форми дискримінації осіб і/або груп осіб за певними ознаками з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, а також юридичних і фізичних осіб.

Мінюст підкреслив, що держава сприяє консолідації і розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної і релігійної самобутності усіх корінних народів і національних меншин України.

Як відомо, в листопаді 2012 року президент Української ради єврейських жінок, головред сайту "Київ єврейський" Елеонора Гройсман попросила представників партії "В " Свобода" не називати євреїв " жидами", оскільки це слово їх ображає.
(с)

    Нещодавно дізнався про цікавий історичний факт. Виявляється,що герб Росії двоглавий орел прийшов туди не з Візантії,а залишився після Золотої Орди.
    В 1271 році Великий Хан Нугай взяв в жони Ефросінію доньку Византийського імператора Михайла. От Византії він отримав звання імператора Золотої Орди і византийський символ імператорской влади (Двоглавий орел), який потім  прикрашав шоломи великих ханів. Золота Орда пізніше прийняла Іслам, але двоглавого орла зберегла.
Ось такі монети чеканила Золота Орда

Культурний вплив Золотої Орди на Московське князівство був таким потужнім, що навіть коли владу першої на цих теренах було офіційно скинуто,на монетах продовжували друкувати в Московії надписи арабською


Монета  при Василии III. Рисунок з книги Э. К. Гуттена-Чанекого «Удельные, великокняжеские и царские монеты Древней Руси»

    Навіть російські історики визнають цей факт.Ось що вони пишуть з цього приводу:
"Двоглавий орел в XIV ст. відомий на мідних монетах хана Золотої Орди Джанибека(прав. у 1341-1357 рр.); у XV ст. цей символ переноситься з джучидских монет на російські монети, що відзначалося фахівцями з нумізматики.Саме ординський орел був добре відомий підданим московського великого князя. Тут він сприймався як один з символів царської, або ханської влади. "Ординський орел набагато переконливіше демонстрував рівність, що настала після 1480 р., в статусі великого князя і хана, чим нікому тут не відомі двоглаві орли Священної Римської імперії або Візантії". Перенесення зображення орла з джучидских монет на російські монети другої половини XIV ст. і карбування монет з аналогічним зображенням в російських князівствах XV ст. відзначалися відомими російськими нумізматами А. Ліщиновим і Р. Фасмером."
    Взагалі державні символи і регалії Русі-Росії мусульманського походження.
Росія була,є,та буде нащадком мусульманської Золотої Орди,а щоб приховати цей факт привласнила нашу історію,назву країни та народу,але про державні символи чомусь позабула.
Ось порівняйте: