Християни першого століття вірили, що вони побачать прихід Ісуса Христа і будуть жити разом з ним в його царстві. Та час йшов, Ісус не приходив.  Минуло століття і вже померли очевидці воскресіння Христового, минуло друге, а все залишилося як було. Віра людей почала руйнуватися, люди почали заробляти гроші на вірі інших людей. Деякі правителі держав вирішили таку чудову віру прийняти, і пообіцяли єпископам владу і гроші. Таким правителем був Візантійський Імператор Костянтина Великий.  Відступ від правди зародився вже давно, та ще не мав такого міцного ґрунту, дякуючи Костянтину він був узаконений на першому соборі.  1.Івана 2;19 -18 - Діти, це остання година, бо ви чули, що антихрист надходить, і нині з'явилося багато антихристів. З цього пізнаємо, що це остання година. Вони вийшли від нас, не були від нас: бо якби були від нас, то лишилися б з нами; але щоб виявилося, що не всі були від нас.


Перший Вселенський Собор відбувся у 325 р.  відбувся у місті Нікеї за імператора Костянтина Великого.  Цей собор було скликано, щоб підпорядкувати церкви державі, єпископам пообіцяли на цьому соборі гроші і владу.  Собор також змінив один догмат віри, на соборі з Ісуса Христа, зробили Бога, а  дерев'яний ставрос (хрест) символом християнства.  І з того часу Ісуса вважають рівним Богу, а ставрос ми носимо на шиї

 
 В соборі взяли участь багато християнських проповідників, які з бідних людей потім стали дуже багатими.  Костянтин передав  їм  в руки  різні культові споруди.  Вони почали добре одягатися, в них появилися добрі гроші.  Деякі єпископи не пішли на таку згоду з Імператором, такі єпископи  були прокляті цими людьми.  Серед них проклятий був і праведник Арія, який відмовився, від такого історичного шахрайства і не признав Ісуса Богом. Також на цьому соборі було  прийнято постанову про святкування Пасхи,  відступники від християнства сказали,  що «Великдень» є християнською Пасхою і затвердили її.  

 
Другий Вселенський Собор відбувся в 381 р. у місті Константинополі за імператора Феодосія Великого. Цей Собор було скликано  для того щоби з двох Богів зробити Три Бога. І на цьому соборі відступники заявили, що Святий Дух також Бог. З того часу в нас появилася трійця.   Одного єпископа собор засудив до прокляття , так як він  не погодився з такими догмами, його назвали учнем Арії, і прокляли.  

Також  цей собор затвердив нове розуміння про воскресіння померлих, на цьому соборі було прийнято офіційно вчення грецьких філософів і святі отці сказали що існує  Ад і Рай, що душа може страждати  в пеклі, чи жити в блаженстві в Раю.      
На Соборі були присутні 150 єпископів, серед яких були: Григорій Богослов (він був головою Собору), Григорій Ниський, Мелетій Антиохійський, Амфілохій Іконійський, Кирило Єрусалимський .


Третій Вселенський Собор відбувся в 431 р. у місті Ефесі за імператора Феодосія II Молодшого. Собор було скликано,  щоб долучити до Богів ще одну людину. Такої честі стати Богом, стала жінка, мати Ісуса Христа, цю жінку там назвали Богородицею, жінка що родила не людину а Бога.  На соборі також було підтверджено що всі символи віри  які були прийняті раніше є незмінні,  Бог  має три лиця  «Син, Бог, Дух Святи»
На Соборі були присутні 200 єпископів.


Четвертий Вселенський Собор відбувся в 451 році в місті Халкідоні за імператора Маркіана. Собор було скликано проти лжевчення архимандрита одного константинопольського монастиря Євтихія, який заперечував людську природу в Господі Ісусі Христі. Спростовуючи єресь і захищаючи Божественне достоїнство Ісуса Христа, він сам припустився крайності і вчив, що в Господі Ісусі Христі людське єство було цілком поглинуте Божеством, тому в Ньому слід визнавати тільки одне Божественне єство. Це лжевчення називається монофізитством, а послідовники його називаються монофізитами (єдиноприродниками).


П'ятий Вселенський Собор відбувся в 553 році в місті Константинополі при імператорі Юстиніані І. Собор було скликано з приводу суперечок між послідовниками Несторія та Євтихія. Головним предметом суперечок були твори трьох учителів сирійської Церкви, відомими в свій час, а саме: Феодора Мопсуетського, Феодорита Кирського та Іви Едеського, в яких чітко висловлювалися несторіанські хибні думки, а на Четвертому Вселенському Соборі нічого не було згадано про ці три твори.
Несторіанці у суперечці з євтихіанцями (монофізитами) посилалися на ці твори, а євтихіанці знаходили в цьому привід відкидати сам IV Вселенський Собор і зводити наклеп на Вселенську Православну Церкву, що вона начебто ухилилася в несторіанство.

На Соборі були присутні 165 єпископів.

Собор осудив усі три твори, а також Феодора Мопсуетського як такого, що не розкаявся; стосовно інших двох осудження обмежилося тільки їхніми несторіанськими творами, самі ж вони були помилувані, бо своєчасно відмовилися від своїх хибних думок і спочили у мирі з Церквою.


Шостий Вселенський Собор відбувся в 680 році в місті Константинополі за імператора Костянтина Погоната, і в ньому брали участь 170 єпископів. Собор було скликано проти лжевчення єретиків - монофелітів, які хоча й визнавали в Ісусі Христі дві природи, Божу і людську, але одну Божественну волю.

Після V Вселенського Собору заворушення, вчинені монофелітами, тривали і загрожували Грецькій імперії великими небезпеками. Імператор Іраклій, жадаючи примирення, вирішив схилити православних до поступок монофелітам і силою своєї влади повелів визнавати в Ісусі Христі одну волю при двох єствах.
Захисниками і роз'яснювачами істинного вчення Церкви стали Софроній, патріарх Єрусалимський, і константинопольський чернець Максим Сповідник, якому за твердість віри відрізали язик і відсікли руку.


Шостий Вселенський Собор осудив і відкинув єресь монофелітів і ухвалив визнавати в Ісусі Христі два єства - Боже і людське, і - за цими двома єствами - дві волі, але так, що людська воля у Христі не противна, а покірна Його волі Божественній.

Гідне уваги, що на цьому Соборі було відлучено, серед інших єретиків, і Римського Папу Гонорія, який визнав учення про єдину волю правильним. Постанови Собору підписали і римські легати: пресвітери Феоодор, Георгій і диякон Іоаон. Це ясно вказує, що вища влада в Церкві належить Вселенському Собору, а не Папі Римському.
На цьому Соборі були осуджені деякі нововведення Римської Церкви, які не узгоджувалися з духом постанов Церкви Вселенської, а саме: примушування до безшлюбності священиків і дияконів, суворі пости в суботи Великого посту, зображення Ісуса Христа у вигляді агнця (ягняти).



Сьомий Вселенський Собор відбувся в 787 році в місті Нікеї за імператриці Ірини (вдови імператора Лева Хозара), і в ньому брали участь 367 отців. Собор було скликано з метою вирішити проблеми з іконами, так як християн іконам не поклонялася.  Собор осудив і відкинув іконоборчу єресь і визначив - ставити і покладати у св. храмах, разом із зображенням Чесного і Животворчого Хреста Господнього, і святі ікони, шанувати і віддавати їм поклоніння, підносячись розумом і серцем до Господа Бога, Божої Матері і святих, на них зображених.

Та в той час не всі зрозуміли такого поклоніння іконам, і це поклоніння не поширилося сильно.
Шанування св. ікон було остаточно затверджено на Помісному Константинопольському Соборі в 842 році, за імператриці Феодори.

На цьому Соборі, з вдячності Господу Богу, який дарував Церкві перемогу над іконоборцями та всіма єретиками, встановлено свято Торжества Православ'я, яке належить святкувати в першу неділю Великого посту і яке відзначається й дотепер у всій Вселенській Православній Церкві.

Переглядаючи ці відступницькі собори, ми бачимо, що учасники соборів замість того, щоб проповідувати слово Боже,  яке вже було того часу написане, зайнялися іншим. Вони почали створювати свою антихристиянську віру.  На цих соборах було замінено всі язичні свята,  їх переробили  і видали за християнські, і святу неділю теж придумали там.  Ці люди пішли дуже далеко у своїй філософії, вони створили свою особисту віру, не таку як Ісус Христос , така гроші не приносить.

Цих людей які живуть сьогодні і жили в ті часи, чекає Божий Суд.  Яким буде цей суд невідомо мені,  Бог суддя він знає. Та знаю одне, що в останній книзі Біблії ап.Іван написав слова Ісуса Об'явлення 22:16-20 -  Свідкую я кожному, хто чує слова пророцтва цієї книги: Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій.  А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій.
(Об'явлення 22:16-20)

Якось в дев’яностих роках,  запросив мене мій знайомий на одну Божу проповідь, до кінотеатру Флоренція,  що на Троєщині.  Я сів біля виходу,  щоб коли почнуть сильно заливати своєчасно дременути звідти. Проповідь читав якийсь Пастор іноземець, який прибув туди зі своєю дружиною. Він біля 30 хвилин розповідав про людську душу, про життя після смерті. Потім інтурист розповів цікаву історію.

Я со своей женой был очень бедный человек, я спросил в своей жины, почему мы нищее Катрин? Она пожала плечами и сказала мне, потому что мы не платим десятину Богу. И она открыла мне Библию на книге пророка Малахия 2: 8-10  Можно  ли человеку обкрадывать Бога? А вы  обкрадывайте  меня.  Скажете : чем  мы обкрадываем  тебя ? десятиной  и приношениями.   Я взял все деньги которые были у меня и отнес их в церьков. И Бог меня благословил, я стал очень богатый человек, Вот братья и сестры я сегодня заплачу свою десятину Богу. Пастор демонстративно відкрив свою сумку дістав чорний пакет для сміття і туди положив сто доларову купюру, і на завершення сказав -Вот и вы братья ложите свои десятины .



Цей пакет пішов по рядам кінотеатру, люди туди клали гроші. Потім пакет повернувся назад до Пастора – інтуриста.  Він його поклав в свою сумку і пішов до виходу кінотеатру. В самому кінотеатрі залунала музика люди почали щось кричати і танцювати. Я вийшов на вулицю пастор якраз сідав до свого автомобіля, і мабуть думав як Бог мене сьогодні благословив.

Сьогодні вже не так відкрито збирають гроші для Бога. Збір десятин набрав більш офіційний вигляд. Вам дають папірець в якому написано ваше прізвище та ім’я, можливо папірець пустий, ви самі повинні своє ім'я написати.  Цей  папірець кладуть до конверту який вручають вам.  Ваше завдання християнина покласти  туди десяту частину від всього що ви отримали за місяць. Якщо ви продали будинок за 100,000  доларів,  ви повинні відати Богові 10, 000.  Якщо ви отримали зарплату 4000 гривень ви повинні Богу  дати 400 гривень.

Дуже дивна така діяльність церков  і відверто скажу мені нагадує аферистів які не хочуть працювати, а живуть за чужий рахунок. Тема цікава тому її будемо досліджувати

  Дійсно в п’яти книгах Мойсея пишеться про такий податок як десятина. П’ять книг Мойсея це не просто релігійні книги. Це одна з давніх  конституцій,  і  розповідають нам про державний устрій давньої держави Ізраїль.  В цих книгах записані також закони,  тих законів там біля 700. Серед них є і податковий закон про десятину. Книзі Левит 27:30-34 написано про десятину , а у 34 вірші написано хто її повинен  платити - Оце заповіді, що Господь наказав Мойсеєві для Ізраїлевих синів на Сінайській горі..  
 
 Для чого  ця десятина платилась?  Як ми знаємо  Ізраїль був розбитий на коліна , і коліно Левії не утримало  спадок на землю та майно.   Книга Числа 18:20,21 - І сказав Господь до Аарона: У їхньому Краю ти не будеш мати власності, і не буде тобі частки між ними, Я частка твоя та власність твоя поміж Ізраїлевими синами!  А Левієвим синам Я дав ось кожну десятину в Ізраїлі на спадщину, взамін за їхню службу, бо вони виконують службу скинії заповіту.
(Числа 18:20,21)

 В мене виникає просте питання, чи потрібно християнину  виконувати цей закон ?  Переглядаючи закон ми бачимо, що закон про десятину є частиною Мойсеєвого Закону, а християнин не під законом, він вільний від законна.  Чому тоді християнина  примушують  виконувати Мойсеєв Закон ?   Релігійні шахраї добре знають, що ви вільні від цього закону, та примушують людей його виконувати.  

Ісус навіть показав приклад, як потрібно вести фінансування церкви, і всі добре пам’ятають цей приклад. Одна жінка  поклала від всього серця пару копійок у Єрусалимському Храмі  і Ісус похвалив її,  що вона дала більше всіх.  Чому ця жінка дала більше всіх, тому що вона дала добровільно,  вона не платила десятину, вона дала просто так, від серця. Подібний принцип збору коштів  існував і в перших християн, вони добровільно складалися грошима для християнських справ.  Наприклад збирали гроші для збіднілих  і голодних Євреїв, тільки вони десятин не збирали, ап. Павло сказав, щоб робили так   – Нехай дає кожний, як дозволяє серце, не з жалю  чи примусу:  Бог любить того хто дає радо.      


 Всі це чудово розуміють , що непотрібно збирати  десятину,  тому що християнин не під закон ,  якщо ці лідири церков  вважають,  що вони під законом тоді  хай  обріжуться і  жертви приносять.  Та навіть якщо вони зробили собі обрізання, а ми християни стали євреями,  ми не повинні їм платити гроші.  Тому що вони не з коліна Левія,  ці аферисти не мають документів,  які підтвердили що вони  з коліна Левія, ці документи були спалені римлянами в 70 році нашої ери.

  Ці шахраї які дурять, людей, і виманюють гроші розповідають,  що вони мають особливий статус, що вони багато працюють в церкві, тому вони і отримують гроші.
 Апостол Павло теж вирішував важливі справи, та він працював  і жив за свій рахунок.  Діяннях  18:3-4  розповідається – А що  він був  того  самого ремесла, то перебував у них  і працював , бо ремесло їхнє було намети виробляти . Що суботи  він вів бесіди в синагозі й переконував юдеїв та греків.
Релігійні аферисти , не бажають брати приклад з апостола Павла,  вони не хочуть працювати. Вони хочуть добре жити за чужий рахунок і бути міліонерами.  Навіть Пастор африканець, який тут проповідує брехню,  він став міліонером.  Прості громадяни не розуміють що Богові гроші непотрібні, і грошима Богові вгодити не можна.  Вгодити Богові можна своєю особистою поведінкою, а психологічний хабар не відкупить вас від гріха.


 Також мене дивує поділ деяких церков на  священиків і мирян.  Священиками чомусь вважають людей які читають проповіді.    Апостол Петро вважав по іншому. 1 Петра 2:7-9 - Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує камінь, що його занедбали були будівничі, той наріжним став каменем,  і камінь спотикання, і скеля спокуси, і об нього вони спотикаються, не вірячи слову, на що й призначені були.  Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого…
(1 Петра 2:7-9)
Якщо ми всі християни є народом священиків,  то чому ми повинні платити гроші за  нашу спільну справу подібним людям до нас ?  Може  краще хай Пастори платять гроші за нашу роботу нам!  

 Ісус сказав «Ви даром  дістали даром давайте» , тільки чомусь ніхто з цих релігійних шахраїв даром давати знання не хоче,  вони хочуть їздити на лімузинах , жити в шикарних будинках,  вбиратися  в дороге вбрання, і це все за ваш рахунок.  Про таких Пастухів  ап Петро попередив  нас . 2 Петра 2:1-3   - А між людом були й неправдиві пророки, як і будуть між вас учителі неправдиві, що впровадять згубні єресі, відречуться від Владики, що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибіль.  І багато-хто підуть за пожадливістю їхньою, а через них дорога правдива зневажиться.  І в зажерливості вони будуть ловити вас словами облесними. Суд на них віддавна не бариться, а їхня загибіль не дрімає!
(2 Петра 2:1-3)


Ці пастухи відреклись від  правдивого Бога, вони відреклись і від  Ісуса Христа.  Ці аферисти  вірять своєму богові «Триголовому богу Мамоні». Апостол  Павло наказав своїм учням  Іменем Христа, таких ледарів цуратися,  тому що такі ледарі є «Брехуни».  2 до Солунян 3:6-8   -А ми вам наказуємо, браття, Ім'ям Господа Ісуса Христа, щоб ви цуралися кожного брата, що живе по-ледачому, а не за переданням, яке прийняли ви від нас.  Самі бо ви знаєте, як належить наслідувати нас. Бо ми поміж вами не сидні справляли,  і хліба не їли ні в кого даремно, але в перевтомі й напруженні день і ніч працювали, щоб не бути нікому із вас тягарем…
(2 до Солунян 3:6-8)
Дуже тяжко людині визнати себе обдуреною і обкраденою. Ми люди навіть після того, що прочитали тут,  будемо ходити до таких ледарів на проповіді,  навіть  будемо платити десятину.  Дуже тяжко змінити свої погляди віруючій людині, навіть тоді коли її носом тикають і показують, що її обкрадають і навчають брехні. Апостол Павло був іншою людиною чим ми.  Коли він мав ім'я Савл, був відомим фарисеєм, та  познайомився з Ісусом Христом,  він знайшов сили вийти з цієї фарисейської секти, він відмовився від своїх посад  і присвятив себе служінню Ісусу Христу і служив йому даром, заробляючи собі на життя своїми руками.

Багато людей вірять,що після смерті існує життя. Та жодна освідчини людина не повірить в такий міф, також в такий міф і не повірить та людина яка читала і досліджувала Біблію.  Після того як люди порушили заповідь Бога в едемському саду , і з’їли  з дерева  знання  добра і зла.  Бог сказав Адамові в третьому розділі книги Буття , в дев'ятнадцятому  вірші – У поті свойого  лиця ти їстимеш хліб, аж поки  не вернешся в землю, бо з неї ти взятий .  Бо ти порох і до  пороху  повернешся.   Дійсно  ми  створені з елементів землі , і коли помираємо на ці елементи розпадаємося, так як сказав Бог.  Та одна особа яка була в раю разом з людьми стверджувала протилежне,  ця особа коли підкупила  перших людей до зради перед Богом , вона сказала їм,  у  третьому  розділі  книги Буття,  в четвертому вірші – І сказав змій до жінки: « Умерти – не  вмрете !» З цих перших віршів  ми бачимо, що змій сказав, що люди не помруть. Тому вчення про безсмертя людей і життя  їхньої душі,  є не  від Бога  а від диявола. Релігійні брехуни по причині сріблолюбства викривляють вчення Христове.  Ці релігійні брехуни, основують своє вчення не на Біблії,  а  на своїх людських домислах та філософії .  Апостол Павло писав,  в Другому послані до Тимофія, у четвертому розділі, в третьому та четвертому  вірші – Настане  бо час, коли здорової  науки  не будуть триматися , але за своїми пожадливостями  виберуть собі вчителів , щоб вони їхні вуха влещували. Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться . Такими  байкарями  є вчителі які вчать  людей про безсмертя душі, і розповідають що людина після смерті  стає якоюсь летючою душею,  і відлітає кудись.  Своє вчення вони основують на одній притчі, чи байці яку розповів  Ісус фарисеям.  Цю  байку  ми розглянемо разом з вами, вона записана в Євангелії від Луки,  в шістнадцятому розділі.  Тут Ісус розповідав народу притчі,   про вірного  управителя, про те що не можна служити двом господарям,  чотирнадцятий вірш каже – Чули все це фарисеї, що були сріблолюбці,  та й стали сміятися з Нього. От й  Ісус і розповів їм одну байку , про цю байку читаємо з дев’ятнадцятого по тридцять перший  вірш – 19. Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував. 20. Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий, 21. і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому... 22. Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали. 23. І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. 24. І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!... 25. Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. 26. А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас. 27. А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого, 28. бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання! 29. Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх! 30. А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються. 31. Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри! Про що в цій притчі,  чи байці йде мова ? Невже Ісус тут розповідає  фарисеям про людину по імені Лазер,  який був бідним , і про якогось  багача ,який був багатий .  Ні,  тут Ісус розповідає  у своїй притчі про свою  першу християнську церкву яку приставляє в цій притчі Лазер, а релігійну  фарисейську  спільноту представляє  багач . Цією притчею Ісус показав,  що релігійна фарисейська спільнота буде  відкинута  Авраамом , який приставляв в цій притчі Бога . В ніякому  разі тут мова не йде про  міфічне життя після смерті , так як Ісус не вірив  в таке життя.  Ісус вірив у воскресіння чи повернення до життя, про це воскресіння він сказав своїм учням, в Євангелії від Івана, у п’ятому розділі в двадцять восьмому і двадцять дев’ятому вірші – Не дивуйтесь цьому, бо надходить година , коли всі,  в гробах, - Його голос почують, і повиходять ті,  що чинили добро, на воскресіння життя , а котрі зло чинили , на воскресіння  Суду.   Апостол Павло також не вірив,  що існує життя  після смерті і що людина кудись відлітає коли помирає .  Він казав,  в книзі  Діяння Апостолів , у двадцять четвертому розділі , в  п’ятнадцятому вірші -  І маю надію я в Бозі, чого вони і самі сподіваються , що настане воскресіння праведних і не праведних.  Апостол  Павло також описав як це воскресіння  відбудеться,  в Першого Солунян він пише, в третьому розділі з тринадцятого по вісімнадцятий  вірш – Не хочу ж я , браття , щоб не відали про покійних, щоб не сумували , як і інші,  що надії не мають . Коли бо ми віруємо , що Ісус був умер і воскрес. так і покійних через Ісуса приведе Бог із Ним. Бо це ми вам кажемо словом Господнім,  що  ми,  хто живе , хто полишений до приходу Господнього , - ми не попередимо покійних.  Сам Господь із наказом при голосі  Архангела  та при  Божій  сурмі зійде з неба , і перші воскреснуть померлі  в Христі , потім ми, що живемо й зосталися , будемо схоплені  разом із ними  на хмарах на зустріч Господню  на вітрі,  і так завсіди  будемо  з Господом .  Отож потішайте один  одного цими  словами. З слів ап Павла ми бачимо, що він не вірив  в літаючі душі , після смерті , Павло вірив у воскресіння  і це воскресіння відбудеться коли прийде Господь.  Та в наш час  багато  брехливих проповідників вчать  про те,  що людська душа безсмертна , ці брехливі  проповідники краще знають,  чим сам Ісус Христос , чим апостол Павло , чим сама Біблія, що відбувається після смерті з людьми  .   В книзі Еклізіястова  написано,   в дев’ятому розділі у п’ятому вірші  - Бо знають живі,  що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати  немає вже їм,  бо забута вже пам'ять про них . Далі  ми розглянемо, що таке душа, що про це каже Біблія.    Ви скажете ! Як  не існує безсмертної душі? Про що говорить Біблія в книзі  Буття, а в цій книзі в другому розділі  сказано про якусь душу. І ми можемо про це прочитати в сьомому вірші – І створив Бог людину з пороху земного.  І дихання  життя  вдихнув  в ніздрі її, - стала людина живою душею.  Якщо ви ще раз прочитаєте цей вірш більш уважно, то побачите, що Бог душі людині не давав , він дав людині «дух життя»  і тільки тоді людина стала душею.   Слово душа на єврейській мові пишеться «нефеш»,  що означає фізичне життя. Тому цей самий вірш в Біблії  Хоменко переклав у своєму перекладі Біблії так – Тоді Господь Бог утворив чоловіка з  земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих  життя , і чоловік став живою істотою.  Якщо в людини забрати дух життя , чи буде вона душею живою, чи живою істотою ? Звичайно людина жива до того часу поки в ній є енергія Бога , дух життя.   Після того як енергія  життя  покидає тіло людини ,  людина перестає бути душею . Еклезіястова в дванадцятому  розділі написано, у сьомому вірші – І вернеться  порох у землю, як був , а дух вернеться  знову до Бога , що дав був його. В Російському синодальному перекладі Біблії , є цікаве посилання на слово душа. Якщо ми візьмемо Біблію і відкриємо на Євангелії від Матвія на шістнадцятому  розділі, і  зачитаємо  двадцять п’ятий вірш – Ибо хто хочет душу*  свою сберечь, тот потеряет ее: . Ми бачимо над словом «душа*» відмітину,   внизу  читаємо  «Жизнь» .  Слово «душа» в Біблії  означає «життя».  Таку душу, чи таке життя мають всі  тварини, тому в книзі Еклезіястова у третьому  розділі, в  дев'ятнадцятому  вірші  Біблія повідомляє – Бо доля людських синів і доля звірини однакова доля  для них, як оці помирають, так само помирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищості  людям,  марнота бо все!  І далі  Біблія каже , в двадцятому  вірші - Все  до місця одного йде: все повстало із пороху і вернеться все до пороху.  Біблія  не вчить нас, вірити в життя  після  смерті.   Біблія вчить нас вірити в прихід  Божого  правління на землю, і воскресіння померлих людей які будуть  записані в книзі життя, чи в пам’яті Бога.  Даниїла пише у дванадцятому розділі, з першому  по третій  вірш  - І постане того часу Михаїл, князь великий, що стоятиме за синів народу твого; і постануть важкі часи, яких ще не було від тієї пори, як заіснували люди, аж донині; але врятуються цього часу з твого народу всі, котрі знайдені записаними в книзі.  І багато тих, що сплять у земному тліні, пробудяться, одні для життя вічного, інші на вічну наругу і ганьбу.  І розумні будуть сіяти, мов світила на небі, і ті, що навернули багатьох до правди, – мов зорі, повік, назавжди.  

Ми з дитинства чуємо розповіді про «Ад» чи по нашому «Могила» а по єврейському «Шеол» в індуїзмі «Пекло».  Ми чомусь думаємо, що десь є місце де Бог катує  душі людей, чи катують ці душі людей чорти з рогачами. Та ця наука про Ад  не Біблійна,  хоча в Біблії зустрічається слово Ад чи Шеол.  Щоб ми знали правду, нам потрібно розглянути основні доктрина на яких базується вчення про Ад в якому катують померлих. Це вчення не має Біблійної основи, тому коли спілкуєшся з людьми які вірять в Пекло, на прохання показати де в Біблії написано про це місце катування, вони скажуть, там так прямо не написано. Там не написано, тому що це не Біблійне вчення,  Ад це Грецьке слово Аїд, яке належить Грецькій культурі і ніякого відношення до Біблії, та Євреїв немає.

Аїдом також називали царство мертвих, що, за уявленнями давніх греків, містилося десь на краю світу або під землею; в інших міфах Аїд розташований за річкою Океаном, як місце життя тіней померлих. Аїд, де перебувають тіні, Гомер відрізняє від Тартару — місця ув'язнення титанів. Згодом Аїд став уявлятися місцем, де нібито душі померлих караються за гріхи, вчинені на землі.

За віруваннями греків, входи в Аїд були розташовані біля озера Аверно (в Італії), біля Тенарського мису (в Лаконії), в Пілосі (на заході Пелопоннесу) та в інших місцях. До воріт Аїда тіні померлих приводить провідник душ — Гермес. Через річку Стікс, яка відмежовує царство тіней, померлих перевозить Харон. При вході стоїть триголовий пес Кербер, який усіх пропускає в Аїд, але звідти не випускає нікого. Тіні померлих стають перед судилищем, у якому беруть участь Еак, Мінос, Радамант і Тріптолем. В Аїді тече річка Лета, ковток води з якої змушує забути про земне життя. Володарі підземного царства Аїд (Плутон) і Персефона. Ті, що образили богів, приречені в Аїді на довічні муки (Данаїди, Сісіф, Тантал (міф)). В Аїді багато страховищ і демонів. Там можна зустріти Гекату, ериній, горгон, гарпій, химеру, єхидну, гідру, Емпусу. Мало хто із смертних міг повернутися з підземного царства. Еней і Одіссей зійшли в Аїд, щоб побачитися з близькими. Розповіді про зішестя смертних у підземне царство були поширені в середньовіччі («Божественна комедія» Данте). Уявлення стародавніх народів про Аїд (у римлян Орк) частково були прийняті християнством. Відомий вислів Данте: «Lasciate ogni speranza, voi ch'entrate» — «Облиште всяку надію ті, хто входить сюди».
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%97%D0%B4

В давні часи еллінська культура мала дуже великий вплив на сусідні країни, дуже сильно була поширене грецьке письмо і димонувало над письмом інших народів. Тому було з чотирьох Євангелій тільки одна написана на івриті, це Євангелія від Матвія.  Всі інші Євангелії і послання Апостолів  були написані на грецькій мові, крім послання до Євреїв.  

Якщо писалася книга Діяння на івриті то в такому слові як «Ад» стояло єврейське слово «Шеол», і цей вірш в Дії Апостолів 2:30,31  виглядав по іншому - А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,  у передбаченні він говорив про Христове воскресіння, що не буде зоставлений в «шеолі», ані тіло Його не зазнає зотління.
(Дії Апостолів 2:30,31)    
Тому будемо досліджувати, що таке «Шеол», і що під ним розуміли фарисеї та саддукеї.



3. Фарисеи ведут строгий образ жизни и отказываются от всяких удовольствий. Всему тому, что разум признает за благо, они следуют, считая разум лучшим охранителем во всех желаньях. Они выдаются своим почтительным отношением к людям престарелым и отнюдь не осмеливаются противоречить их предначертаниям. По их мнению, все совершающееся происходит под влиянием судьбы. Впрочем, они нисколько не отнимают у человека свободы его воли, но признают, что по предначертанию Божию происходит смешение Его желания с желанием человека, идти ли ему по пути добродетеля или злобы. Фарисеи верят в бессмертие души и что за гробом людей ожидает суд и награда за добродетель или возмездие за преступность при жизни; грешники подвергаются вечному заключению, а добродетельные люди имеют возможность вновь воскреснуть. Благодаря этому они имеют чрезвычайное влияние на народ, и все священнодействия, связанные с молитвами или принесением жертв, происходят только с их разрешения. Таким образом, отдельные общины засвидетельствовали их добродетель, так как все были убеждены, что фарисеи на деле и на словах стремятся лишь к наиболее высокому.


4. По учению саддукеев, души людей умирают вместе с телом; они не признают никаких других постановлений, кроме постановлений закона. Они считают даже похвальным выступать против учителей своей собственной философской школы. Это учение распространено среди немногих лиц, притом принадлежащих к особенно знатным родам. Впрочем, влияние их настолько ничтожно, что о нем и говорить не стоит. Когда они занимают правительственные должности, что случается, впрочем, редко и лишь по принуждению, то саддукеи примыкают к фарисеям, ибо иначе они не были бы терпимы простонародьем.

http://www.vehi.net/istoriya/israil/flavii/drevnosti/18.html

Читаючи про вчення цих двох релігійних сект давнини, ми бачимо чим вони відрізняються.  Фарисеї вірять,  що душа людини не зникає, а знаходиться в «шеолі».  В цьому «шеолі» знаходяться, як душа праведника так і душа нечестивого , тільки душа праведника  буде повернена  до життя з допомогою  воскресіння.   А душа нечестивого там залишаться.  

Саддукеї навпаки не вірили що людська душа може повернутися до життя, вони стверджували,  що як померла людина вона ніколи не воскресне. Тому вони і спровокували Ісуса Христа таким запитанням.  Від Луки 20:28-38 - та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого. Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер. І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.  І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.  А по всіх умерла й жінка.  А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.  Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.  А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,  ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.  А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.  Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.
(Від Луки 20:28-38)  
Ісус відповів їм чітко і ясно, що воскресіння буде  «А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,  ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши».  Що цими хоче сказати Ісус?   Чи означають слова Христа, що людей вже не буде, а будуть Анголи ?  Тут Ісус каже,  що ми будемо «рівні Анголам» , а Анголи не мають родин і дітей не народжують. Ісус вчить саддукеїв, що ми люди після воскресіння не будемо одружуватися, ми будемо жити як Анголи, але будемо людьми.

 Далі Христос продовжує  «А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.  Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.» Ісус розділяв погляд на воскресіння з фарисеями,  і ніколи з ними про їх вчення не сперечався.  Він засуджував  фарисеїв  тільки за те що вони  не від серця все робили, та не мали любові до Бога творця.   Дійсно для Бога ми живі,  ми всі є в його пам’яті,  і прийде час коли людські життя,  які є в пам’яті Бога  воскреснуть,  одні на життя , інші будуть далі знаходитися  в Шеолі, чи Могилі.

Шеол це місце в якому не існує життя.  Шеол це місце де людина спить, тому в шеолі знаходяться всі як праведники так і нечестиві. Екклезіяст 9:10 - Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!
(Екклезіяст 9:10)
 Деякі люди  давнини коли їм було погано, просилися до Шеолу Йов 14:13  -О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!
(Йов 14:13)
Тому Ісус сказав про свого друга Лазера який помер. «Лазер спить» «я йду розбудити його» Шеол це не вчення про муки людей, шеол це вчення  про сон людей, як грішних так і праведних, тому і Ісус  Христос міг туди спуститися, і знаходитися  там  три дні і три ночі.  Євреї розуміли під шеолом просто могилу, і вірили що люди оживуть воскреснуть.  Вони знали що там ніхто нікого не катує, тому і праведний Ісус там був і воскрес.  Ми люди там теж всі будемо,  будемо там спати до назначеного часу а потім  воскреснемо.      
Чи можна християнину сказати що душа його спить і чекає час на воскресіння до життя ? Можна сказати і так, тільки не можна сказати. що душа людини літає після смерті і десь живе в раю чи аду.  Тіло людини знаходиться в могилі, а душа живе в пам’яті Бога. І це життя людське, чи душа,  воскресне, чи повернеться до життя, в тілі у назначений час  і «людина стане живою істотою»  
Про воскресіння з мертвих, так пише Єврейська Енциклопедія.  
ВОСКРЕСЕНИЕ ИЗ МЁРТВЫХ ( , тхият ха-метим), вера в то, что в определенное время мертвые будут оживлены во плоти и будут снова жить на земле. Воскресение из мертвых следует отличать от веры в какой-либо вид личного существования в ином мире после смерти
http://www.eleven.co.il/article/10974


Наша сучасна релігійна брехлива система базує свої вчення про Ад, не на Біблії. Ці брехуни навчають нас стародавнім міфам Греції і розповідають, що існує Ад.  Що Бог когось катує в цьому Аду, за допомогою  чортів.  Нам потрібно, якщо ми  хочемо знати правду досліджувати Біблію.  Ісус сказав  «Пізнайте правду,  правда зробить вас вільними» Знання слова Бога звільнює людину від всіх  цих міфічних  вчень, які несуть брехню і страх. Правда про Бога, несе любов і розуміння  його дій.  

Одна жінка яка належала релігійній  харизматичній церкві  мені розповідала  про Ад.  «Ось з’явився до мене Ісус, він був весь в білому, він взяв мене за руку і сказав, пішли я покажу тобі що відбувається з мертвими. І він вів мене по тунелю  і я бачила світло, потім темрява і бачила я душі людей які мучилися в полум’ї  і великий черв їх пожирав, та вони не вмирали.Я бачила молоду дівчину яка терпіла страшну муку. Ця дівчина побачила Христа і кричала Господи прости мене бо я грішила. Господь сказав що  він нічим її допомогти вже не може.  Та мені сказав Ісус, це дівчина яка чинила блуд ……….»
 Ось такі бредні розповідають люди які вірять в Ад , і  базують свої вчення на Грецькій філософії.  Правду сказав Павло що «Бог цього віку засліпив  таким людям розум,  що для них не засіяло світло Євангелії»  


Бог цього віку все робить щоб ці люди не знали правди, та і наша гордість теж протидіє правді,  нам тяжко змиритися з тим що багато часу ми слухали брехню і вірили в дурість  І ми будемо придумувати  до такого вірша  з Біблії  свої  фантазії  Дії Апостолів 2:30,31- А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,  у передбаченні він говорив про Христове воскресіння, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.
(Дії Апостолів 2:30,31)  
 Люди тут починають фантазувати, вони бачать що Ісус був  в Пеклі чи Аду.  Правда на питання,  що він там робив ?  Чи навіщо Бог туди його послав на муки ?  Це не зрозуміло для них,  деякі включають фантазію,  щоб викупити померлих у чортів.  
 
Та цей вірш чітко показує, що людина не літає як душа.  Цей вірш показує, що Ісус помер і був в могилі, а Бог його воскресив  в тілі, і його тіло не бачило тління.  Коли ми помираємо наші тіла тліють і руйнуються, а тіло Христа не встигло зруйнуватися.   Так само як Бог воскресив тіло Христа,  він так само воскресить і наші зотлілі тіла, він їх відновить.

Біблія немає міфічних повідомлень, це деякі люди перетворюють повідомлення Біблії на міф.  Перший міф,  який чомусь створили люди, це міф про Рай, люди чомусь упевненні,  що Бог оселив  перших людей в небесному Раю.  Та Біблія нам каже про земний рай і вказує  координати цього плацдарму. В книзі Буття в другому розділі  з дев’ятого по  чотирнадцятий вірш – І зростив  Господь Бог  із землі кожне дерево принадне на вигляд і на  їжу смачне, і дерево життя посеред раю і дерево Пізнання  добра і зла. І річка з Едему виходить щоби поїти той рай. І звіти розділяється  і стає чотирма  початками.  Імення  одному Пішон, - оточує він всю землю Хавіла , де є золото.  А золото тієї землі добре; бделій і камінь  онікс.  Імя другої річки  Гіхон-  вона оточує ввесь краї Етіопії . А імя річки третьої – Тигр, - вона протікає на сході Ашшуру. А четверта річка – вона Ефрат.

Ніякому разі в Біблії мова не йде про якийсь небесний рай.  Біблія чітко повідомляє нам координати проживання перших людей на землі,  це район Месопотамії сучасний Ірак.

Міф другий , деякі люди чомусь гадають, що в раю непотрібно було працювати, а тільки насолоджуватися  життям,  в п’ятнадцятому вірші  цього розділу книги читаємо – І взяв Бог людину і в едемському  раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.
Тут ми  бачимо,  що перші люди Адам і Єва жили в раю і працювали там.  Бог навіть дав їм деякі накази і  заповіді.  Один такий наказ записано в першому розділі книги Буття, в двадцять восьмому вірші – І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них:  Плодітьсь і розмножуйтеся .  Цей наказ нас інформує, що сексуальні відносини між Адамом і Євою в Раю були. Тому міф третій, що Бог вигнав людей з Раю тому що вони мали сексуальні зв’язки, також зруйнований.  

Якщо ви пам’ятаєте ми з вами читали в другому розділі, дев’ятий вірш - І зростив  Господь Бог  із землі кожне дерево принадне на вигляд і на  їжу смачне, і дерево життя посеред раю і дерево Пізнання  добра і зла.  Так от  наступний і важливий наказ якраз і стосувався цього дерева,  Адам і Єва  які жили і працювали  в раю з цього дерева плодів їсти  не мали права.  Другому розділі книги Буття, з шістнадцятого  по  сімнадцятий вірш ми читаємо – І наказав Господь Адамові , кажучи : Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти.  Але з дерева  знання  добра і зла - не їж  від нього, бо в день  їди твоєї від нього ти напевно помреш.

Що це було за дерево ? І навіщо  Бог його посадив  у цьому плацдармі для життя  під назвою Едем ?   Дерево знання  добра і зла,  скоріше мало символічний  значення,  це дерево і ця заповідь не їсти  з дерева знання добра і зла,  повинна була демонструвати послухання,  вірність,  людей Богові. Якщо люди  залишилися в послуханні Бога,  вони притримувалися тих принципів які були закладенні Богом  в людях. Ми пам’ятаємо, що Бог створив нас по образу і подобі  своїй, тому ми і маємо ті якості які має Бог, це любов,  терпіння, ревність, та інші.  

Порушення  послухання Богові, означало бунт,  і зміну цих якостей на добрі і погані , наприклад , ревність може бути як добра ознака характеру, так і погана. Ревність до  добрих справ,  це добра ознака характеру  людини, та ревність може бути і  заздрістю, заздрість це зло.  Якщо  люди залишилися в послуханні Бога і не їли з дерева добра і зла, ми тоді жили в іншому світі  з повною гармонією з природою, і земля була подібна до того плацдарму який збудував Бог,  для перших людей.

Та як повідомляє Біблія,  люди  в Едемському  саду були не одні.  На землі для керування людьми був назначений  Херувим. Про цього Херувима  пише пророк Єзекиїл, в двадцять восьмому розділі своєї книги, в тринадцятому вірші -   Ти був  в Едемі  у саду Божім. Усяке  дороге каміння прикрашало  твою одіж.  І чотирнадцятий вірш  каже – Ти був  херувимом покровителем блискучим. Ти  був на святій  горі Божій, ходив  серед  вогнистих камінь (  Під вогнистими  каменями тут Біблія підрозуміває і інших божих  Ангелів).  

Що сталося з цим Херувимом ? П’ятнадцятий  вірш повідомляє – Ти був зразковим у своїх учинках до того часу,  як тебе створено, аж покіль  не повстало беззаконня  в тобі. Пророк Ісаї написав  про це творіння  Бога так , в  чотирнадцятому  розділі  , в  дванадцятому  та в тринадцятому  вірші - Як же  ж ти впав  із неба,  ти блискучий сину зірниці ? Як тебе повалено на землю, тебе що підбивав всі  народи ? Ти говорив у своєму серці: На небо зійду , над Божими зорями  мій престол поставлю й возсяду на горі зборів , на краю півночі . Зійду на вершок хмар, зроблюся, як Всевишній   З цих віршів ми бачимо,  Херувим  що керував землею захотів більшої влади, він захотів отримати вищий титул, титул Бога.

Для  досягнення своїх корисних планів,  він підкупив людей, і  про це ми читаємо в третьому розділі  книги Буття ,  з першого по  п’ятий вірш -  З усіх польових звірів що їх створив Господь Бог, найхитріший був змій. Він сказав до жінки «Чи справді Господь Бог велів  вам не їсти з ні якого дерева, що в саду?» Жінка відповіла змієві: «Нам дозволено їсти плоди з дерева  що в саді. Тільки плод з дерева що посеред  саду, Бог наказав нам: «Не їжте його, а ні доторкайтеся , а то помрете» .  І сказав  змій до жінки :  «Ні на певно  не помрете! Бо знає Бог що коли ви скуштуєте  його, то відкриються  очі ваші і ви станете як Бог, що знає добро й зло.  

І Єва послухала цього Херувима, який  використовував просту  змію для спілкування,  Єва думала що порушення заповіді відкриє людям щось нове, вона їла і дала своєму чоловікові Адаму, і він теж їв. З цього моменту люди  зайняли сторону цього Херувима,  Біблія називає його Дияволом, з грецької мови на нашу це слово означає «звинувачення»  Сатана означає «противник».

Коли люди з’їли  плід, що вони отримали ? Вони  не стали Богами, як їм обіцяв Диявол. Вони втратили довіру творця до них, також вони втратили своє  послухання перед Богом.    Втрата страху перед Богом,  і порушення  його заповіді, привела нас до сучасного стану на планеті земля. Ми  відмовилися від Божого правління, і самі  створили своє правління на землі, тому знищуються  ліси , забруднюється  атмосфера ,  надра землі пустіють. З того моменту як люди порушили заповідь Бога вони керують землею самостійно.  Ап Іван писав, в  1 Івана, в п’ятому розділі, в дев’ятнадцятому вірші - Ми знаємо що ми від Бога , а весь світ лежить у власті злого.  Ми люди з моменту зради  разом з  зі зрадником Херувимом  керуємо землею,  ми використовуємо  під час свого  керування  свої низькі почуття , це заздрість , любов до легкої наживи,  і не розуміємо одного що ми помремо,  в псалмі Бог каже - Я сказав ви Боги , та помрете як прості люди.  

Теологія нам розкриває проблеми нашої планети,  ми на протязі  віків змінювали системи правління, та успіху не одна система  так і не-досягла.  Причина цього провалу людського правління  пов'язана з  відмовою людей підкорятися Богу . Люди  підкоряються на жаль своїм особистим бажанням, жадності,та лицемірству, і тим самим є слугами  невидимого правителя цього світу,  Ісус Христос  його називав князем світу, це  написано в Євангелії від  Івана,  в чотирнадцятому  розділі , в тридцятому вірші – Небагато вже Я говоритиму  з вами, бо надходить князь світу цього. Цей невидимий князь світу , також  пропонував Ісусу  владу на землі. Матвій в своїй Євангелії пише , в шостому розділі , у восьмому вірші  - Знов диявол бере  Його   на високу  гору, і показує всі царства на світі  та їхню славу , та каже  до Нього: « Це все Тобі дам,  якщо впадеш і мені Ти поклонися.  Така пропозиція диявола нам показує,  що дійсно світ належить йому.

Досліджуючи  Біблію,  бачимо з першої  книги  Буття,  з  першого розділу,  що Бог не сам брав  участь в розбудові всесвіту, перший розділ цієї книги  в двадцять шостому вірші каже – І сказав Бог: «Створімо  людину за образом Нашим, за подобою Нашою». З цих віршів  видно,  що Бог до когось звертається .  Книга Йова відкриває нам очі  на це звернення  правителя всесвіту.   В цій книзі, Бог звертається до праведника Йова, в тридцять восьмому розділі , з четвертого по сьомий вірш, і ми  читаємо – Де ти був, коли землю основув Я ? Розповіж , якщо знаєш !  Хто основи її поклав , чи ти знаєш ? Або хто розтягнув по ній шнура ?  У що підстави її  позапущувані,  або хто поклав камінь  наріжний її,  коли разом  співали всі зорі поранні  та радісний окрик здіймали всі Божі сини . З цього звернення  Бога до Йова ми бачимо,  що коли створювалася земля Бог був не один, разом з ним  раділи цьому творенню сини Божі,  тому в книзі Буття  Бог каже  «Створімо  людину за образом Нашим, за подобою Нашою».   

Ми люди для правління  державою створюємо  парламенти , якісь ради , щоб нею керувати. Така подібна рада  існує і в правителя всесвіту , Бог не диктатор  і одноосібно  нічого не робить.  Про таке зібрання ми читаємо в цій самій  книзі Йова. в  першій главі, у шостому вірші, ми бачимо – І сталося  одного дня, і поприходили Божі сини,  щоб стати при Господі. І прийшов поміж ними  й сатана .   Далі ми читаємо  у сьомому вірші – І сказав Господь до сатани: «Звідки ти йдеш ?» А сатана відповів Господові й сказав: «Я мандрував  по землі тай й перейшов її».  Восьмому вірші Бог каже «  Чи звернув ти увагу на раба Мого  Йова ?  Бо немає такого як він, на землі: муж він невинний та праведний ,що Бога боїться , а від злого втікає» . Далі у дев’ятому вірші ми бачимо що опозиціонер сатана,  в цьому парламенті  Бога,  підіймає питання,  «Чи ж Йов даром боїться Бога?»   

Ця цікава розповідь в книзі Йова  і відкриває нам очі,   чому Бог не знищив перших зрадників   в едемському саду, які порушили його закони.  Бог є демократична особа,   він не диктатор.  Як ми пам’ятаємо  перші люди порушили  заповідь Бога і з’їли з дерева знання  добра  і зла і захотіли  бути Богами , одним словом керувати собою самостійно, нагадаю про це написано в  третьому розділі книги Буття , в четвертому і п’ятому вірші .  Так як Бог є не диктатор він  право вибору людей поважає, хоча знає що їхнє правління  нічого доброго не принесе,  в книзі Еклізяастова Біблія каже , у восьмому розділі , в дев’ятому вірші – Усе я бачив , і серце своє перекладав я до кожного чину, що відбувається під сонцем . І був час коли  запанувала  людина над людиною на лихо для неї.

Знаючи про те що людське правління нічого доброго не принесе,  Бог  придумав план порятунку своїх  вірних служителів людей . Цей Божий план порятунку людей є основною темою  Біблії , і в першій книзі Біблії ми читаємо  одне важливе пророцтво, яке має пряме відношення до людей.  Це пророцтво записане в книзі Буття , в третьому розділі в чотирнадцятому і п’ятнадцятому вірші – І до змія сказав Господь Бог: «За те що  зробив ти оце, то ти проклятіший за всю худобу, і над всю звірину польову! На своєму череві ти будеш плазувати, і порох їстимеш у всі дні свойого  життя. І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою,  між насінням твоїм  і насінням  її . Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту».

На перший погляд тут йде мова про прості відносини в тваринному світі,  між людьми та зміями .  Та ми пам’ятаємо з минулої статті,  що сам конфлікт виник між Херувимом  та Богом і людьми.  Херувим  хотів  отримати вищий титул у вселеній, титул Бога,  а проста змія тут  ні до чого,  змію Херувим просто використав для того,  щоби здивувати Єву і звернутися до неї. Нагадаю у третьому розділі книги Буття,  в першому вірші  через змію херувим каже  – « Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю»  .   

 Відповідь на це пророцтво дає остання книга Біблії,   книга  Об’явлення.  Апостол Іван був у заслані на острові Патмосі , що в Середземному морі.  В книзі Об’явлення Іван пише , в першому розділі  з дев’ятого по одинадцяти вірш  – Я Іван, ваш брат  і спільник у біді, і в царстві,  і в терпіні Ісусі , був на острові , що зветься  Патмос , за Слово Боже і за свідчення  Ісуса Христа . Я був в дусі Господнього дня,  і почув за собою голос  гучний, немов сурми , який говорив:  «Що бачиш напиши те до книги».  І от, Іван і написав до своєї книги  Об’явлення  також розуміння того пророцтва, яке  ми читаємо в книзі Буття  , в третьому розділі в чотирнадцятому і п’ятнадцятому вірші.

Іван  пише  в дванадцятому розділі  своєї книги  з першого  по дев’ятий вірш – І з’явилася   на небі велика  ознака: Жінка зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на голові її вінок із дванадцяти зір. І вона мала в утробі, і кричала від болю, та муки терпіла від породу. І з’явилася інша ознака  на небі, - ось змій червоноогняний, великий, що мав сім голів та десять рогів , а на його головах сім вінців . Його хвіст змів третину зір  із неба  та кинув до долу. І змій стояв перед жінкою,  що мала вродити, щоб з’їсти дитину  її, коли вродить. І дитину вродила вона чоловічої статті , що  всі народи  має пасти   залізним жезлом.  І дитина її була взята до Бога  престолу Його . А жінка втекла до пустині де мала місце від Бога для неї вготоване, щоби там годувати  її тисячу двісті шістдесят день.  І сталася на небі війна:  Михаїл та його Ангели вчинили зо змієм війну.  І змій  воював і анголи, та не втрималися  і вже не знайшлося  їм місця  на небі. І скинутий був змій великий вуж стародавній, що зветься диявол і сатана , що зводив усесвіт, і скинений  він додолу, а з ним  і його ангели  були скинені .

         Апостол Іван бачив видіння, чи фільм, який йому було показано на небі.  Він як ви звернули  увагу бачив «ознаки »  і це говорить про те,  що відбувається в цьому видінні,  чи фільмі,  має інший вигляд.  Жінка яку бачив Іван демонструє  Божу спільноту  десь у космічному просторі, одним словом на небі.  Бог своєю  нареченою, чи  жінкою називає навіть свою земну спільноту та вірних йому людей в Ізраїлі.  Пророк Ісая пише в п’ятдесят четвертому  розділі,  у п’ятому вірші – Бо муж твій,  Творець твій,  - Господь Саваот йому Ймення, а твій Викупитель – Святий Ізраїлів,  - Він Богом усієї землі буде званий .

   Дитина яка  буде пасти народи яку народила жінка, чи небесна Божа спільнота , це Ісус Христос ,  тому що він буде пасти народи і керувати світом.  Під змієм   Об’явлення  підрузуміває   сатану ,  того херувима зрадника,  який спокусив перших людей і бажав отримати вищу владу.   Так от  пророцтво записане  в книзі  Буття про Жінку де Бог сказав  «І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою,  між насінням твоїм  і насінням  її . Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» має інше значення .   Це пророцтво розповідає нам про ворожнечу дітей Бога і дітей Диявола, насіння Бога буде  протидіяти проти  слуг диявола,   як на землі , так і на небі , в результаті  насіння Бога переможе це  угрупування зла і зітре йому голову.

Пророку  Даниїлу,  Бог відкрив  всі правлячі світові Імперії  аж до нашого часу,  які символізували істукан.  Про це пророцтво написано в книзі Даниїла,  в другому розділі ,  в цьому пророцтві,  на завершення своєї розповіді про світові правлячі імперії   Даниїл написав , у сорок четвертому вірші  - А за днів тих царів Небесний Бог поставить своє царство, що навіки не зруйнується і те царство не буде передане іншому народові. Воно потовче  й покінчить  усі  ті  царства, а сама буде стояти навіки .  Це пророцтво говорить нам про початок судового процесу над Сатаною і його знищеннями, разом з його насінням.

У давні часи, люди науки вважали, що земля тримається на трьох слонах, чи на великому киті,  який плаває в безмежному океані. Також науковці  давнини думали, що у землі є край. Таку думку вчених  того часу могли розділяти  тільки ті люди,  які ніколи не читали Біблію. Тому що в Біблії більше  чим три тисячі  років  тому в книзі Йова описана на чому тримається  земля,  в 26 розділі,  у 7 вірші читаємо: Він над порожнечею північ  простяг, на нічому Він землю повісив .

 Пророк Ісая написав, в 40 розділі в 22 вірші:  Він Той Хто сидить  понад кругом  землі а мешканці її – немов  та сарана . Люди  які не читали Біблію  переслідували  Леонардо да Вінчі ,Миколу Коперника , Джордано Бруно  і інших науковців,  які стверджували що земля кругла і висить в просторі .  Цікаво те що у 22 вірші пророка Ісаї    в якому написана слово «Круг»  в  оригіналі стоїть єврейське слово «Хуг» що означає ядро.

Також  Біблії описується колообіг  води, в книзі  Еклезіяста ми читаємо, в першому розділі, в 7 вірші: Всі потоки до моря пливуть, але море - воно не наповнюється : до місця  звідки пливуть, ті потоки  вони повертаються, щоб знову плисти.  В наш час відомо, що  ріки течуть в море  з моря вода випаровується і у  вигляді дощу наповнює ріки заново, і вони знову течуть в море.  



Давні люди вірили в різні міфи і самі придумували походження світу.  Наприклад  єгиптяни вірили в такий міф :  З безмежного  океану  появився  Бог Атум  який створив світ і інших Богів,  потім з бутону  квітки  появилася  Богиня  Ра,  яка  плакала від радості і з її сліз появилися люди.

Вавилоняни  12 тисячоліття до Христа описують створення  світу так: Мардук убив богиню-матір Тіамат і половину її тіла використав для того, щоб створити Землю, а іншу — для небес та підземного світу.

Чи розумно створення світу  і людей  описує  Біблія ? Про це ми можемо дізнатися з книги Буття  з першого розділі, з першого по двадцять восьмий вірш.
 
З першого по п'ятий  вірш  Біблія пише.
На початку Бог створив Небо та землю.
А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.
І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло.
І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви.
І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший.

Ці вірші  нам показують початок створення землі,  як для  спостерігача  який знаходиться на землі .  Спостерігач бачить спочатку пусту землю,  потім він бачить світло, та сонця він ще не бачить. Так як воно знаходиться  можливо  в тумані чи туманності.  Він бачить також якусь  невидиму  силу  яка щось творить,  маю на увазі Дух Божий.

З шостого вірша  по восьмий  ми читаємо.
І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.
І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.
І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок день другий.

Ці вірші  демонструють нам  утворення  атмосфери  навколо землі,  її Біблія називає твердю. Як відомо  атмосфера має  властивості захисту землі від космічної активності, тому її можна назвати  твердю,  чи так як назвав  атмосферу пророк Ісаї  в 40 розділі  в 22 вірші в другій частині - Він небо  простяг, мов  тканину  тонку, і розтягнув  Він його, мов намет  на мешкання.

 
В дев’ятому по тринадцятий вірш читаємо наступне.      
    І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так.
    І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно.
    І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так.
    І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно.
    І був вечір, і був ранок, день третій

 Біблії нас послідовно інформує  про  утворення  світу для проживання. Що ми  маємо на цей час, ми маємо  землю, ніч , день, воду, атмосферу.  Тому розумно,  що може появитися  трава.  Та  як відомо трава  опиляється різними комахами,  бджолами , тому  деякі вчені скептично відносяться до цих віршів.  Правда деякі  вчені  вважають,  що запиляться   деякі трави можуть  вітром, а дослідники  Біблії покладають свою  надію на опилення трави та дерев на Дух Божий який носився над землею .


  Хочу привернути вашу увагу до  14  вірша,  в якому Біблія нам повідомляє про створення сонця і всіх світил небесних: І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками.
Якщо ми уважно читали  третій вірш там ми бачили,  що Бог створив світло. Ми знаємо що світло без сонця  неможливе тому розумно,  що сонце було утворене Богом раніше  і було прикрите туманом  і для спостерігача який знаходився на землі  воно було невидиме. Так буває і сьогодні коли на вулиці дощова чи  хмарна погода. Коли туман був розійшовся,  тоді спостерігач побачив всі світила  небесні.
 
Далі Біблія описує процес створення  тваринного світу  і людей,  який є також послідовними.

 Двадцять шостий вірш  повідомляє нам.
І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі.
Що значить за образом і подобою створив Бог людину ? Значить чи це, що Бог подібний до людини і має таку саму зовнішність як ми люди, звичайно ні.  Ісус  Христос сказав:  Бог є Дух.  Апостол Павло писав є тіло Духовне  є тіло фізичне. Тому  слова  по образу і подобою , мають інше значення. Тут  Біблія  має  на увазі,  що ми подібні Богу правом вибору свого життя, ми маємо почуття,  ми можемо творити, як це робить Бог.  

Деякі люди які недовіряють Біблії  з посмішкою відносяться до  такого процесу створення. Тому що вважають, що за тиждень такий процес створення не міг відбутися. Для такого процесу створення потрібні  роки, чи тисячоліття. Я особисто погоджуюся з такою думкою, що для таких процесів створення  потрібен час.Та вимір часу може бути різним,  для нас людей  година життя  це ніщо, а для комах  це все їхнє життя. Тому  творчий період  створення  землі міг бути інший для творця.  Ап Петро писав, в 2 Петра в 3 розділі  в 8 вірші: Нехай же  одне  це  не буде заховане від вас , улюблені,  що в Господа один день – немов  тисяча років .  Тому  процес творення світу міг мати інший відлік часу.

Створення світу творцем є актуальне і сьогодні. Причин на існування цієї думки існує багато, вчення Чарльза Дарвіна  потерпіло крах,  так як еволюція  є не можливою ідеєю і ми на-протязі всієї історії людства  спостерігаємо деволюцію,  чи мутацію вищих осіб в нижчі. Якщо  ви будете йти  в безмежній  пустинні  і побачите дім  біля якого стоїть криниця, в домі є електрика, кондиціонер, а холодильник   набито різними стравами, не вже ви подумаєте, що все це появилося  само собою.  Звичайно  ви  будете  в цьому будинку шукати господаря.  Земля є таким  Будинком  у  безмежній пустинні всесвіту , а її господар Біблія каже Бог, який посилив в цьому будинку  поганих квартирантів  людей ))))   


Так як ми з вами узнали, що земля має творця і це розумно. Поглянемо ще раз, що наука каже про це створення сьогодні. Пам’ятаю як вчився в школі нам розповідали, що вселена розширяється а потім звужується, такий процес немає початку і кінця . Сьогодні вчені спостерігають інший процес, вони бачать, що вселена тільки розширяється . 

І погоджуються з такою думкою, що була відправна точка цього розширення, одним словом вони стверджують, що був початок походження вселеної.  Теорія великого вибуху не суперечить Біблії,  навпаки  ця теорія  показує нам, що Біблії говорить правду.


Люди науки стверджують, що напочатку нічого не було, ні сонця, ні місяця, ні землі, була пустота, вибух збудував все.
Для того щоб відбувся вибух потрібна енергія, чи закони виникнення такої енергії,  чи джерело  такої енергії.  Біблія каже що таким джерелом  енергії є Бог . Псалом  35 :10   каже нам  : Ибо  у тебя  источник жизни: во свете  Твоём  мы видим свет.  В перекладі  Огієнка  цей вірш  написано в тридцять шостому псалмі в десятому вірші .

Що цікаво сам вибух не є конструктивною силою, яка щось будує.  Вибух це сила яка навпаки руйнує .  Якщо ми закладемо вибухівку під якесь авто і підірвемо його, чи отримаємо з автомобіля літак ?  Звичайно  ми отримаємо  кусок металу. Вибух є енергією хаосу і безладу, а спостерігаючи за  вселеною ми бачимо порядок. Апостол  Павло писав  в 1Коритянам  14;33 вірші : Бо  Бог не є  Бог  безладу, але миру.  (порядку) 


Для того, щоб щось появилося потрібна енергія і ця енергія повинна бути інтелектуально розвинена.  Ця енергія  повинна враховувати всі фізичні закони, чи створювати ці закони. Пророк Ісаї пише про таку енергію в сороковому розділі своєї книги, в двадцять шостому верші: Підійміть височину ваші очі й побачите, хто те створив? Той хто зорі виводить за їхнім числом  та кличе ім’ям їх усіх! І ніхто не загубився через всесильність та могутність  Його.

Біблія не описує великий вибух, вона описує початок творення землі для проживання людей. Причина того що Біблія не описує вибух проста, вона писалася для мешканців землі і її повідомлення творення   відповідають тим  словам  які записані  в книзі Буття,  у  першому  розділі в першому вірші : На початку створив Бог. Ми бачимо що творення має початок, так і сучасна наука теж так каже, що був початок .

Чи правдиве створення людини описує Біблія в книзі Буття,  в другому розділі  сьомому вірші ? - І створив Бог  людину  з пороху земного. І дихання  життя  вдихнув в ніздрі її, -  і стала людина живою душею (Чи як переклав  Хоменко слова,  живою душею  , живою істотою) . Зимне походження   людини є науково підтверджене. Ми всі складаємося з елементів землі, ми не пришельці  і нас ніхто сюди  не закинув як диверсантів з іншої галактики. 

Біблія нам повідомляє мету створення людини Богом. В першому розділі  книги Буття в 28 вірші Бог дає завдання людям  виконувати ціле-направлену  роботу, ми читаємо - І поблагословив їх Бог, і сказав  Бог до них, плодітесь й розмножуйтесь, і наповнюйте землю, оволодівайте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим  на землі .

В Буття в другому розділі в п’ятнадцятому вірші ми читаємо : І взяв Господь Бог людину і в едемському  раї  вмістив був її, щоб порала  його та його доглядала .  З цих віршів ми бачимо  завдання яке Бог дав людині , він наказав нам  розбудовувати землю і перетворювати її в рай. Це завдання живе в нас на генетичному рівні, ми на протязі тисячоліть будуємо Рай. Правда наш Рай чомусь не дуже гарно виглядає. Про причини такої проблеми,  ми поговоримо наступного  разу.   

Сама відома і поширена книга на землі є Біблія.  Не існує в принципі родини яка немає цієї книги в домашній бібліотеці. Та багато людей не дивлячись що мають цю книгу,   ніколи в житті  її не читали. Деякі пробували читати та так і не хватило терпіння завершити це читання.

Біля цієї книги ходять багато суперечок і різних міфів. Біблію як відомо писали люди на протязі  тисячоліття.  Перші книги  Біблії  написав Мойсеєм в пустині в 1513 році до нашої ери. Завершив написання Біблії апостол Іоанн приблизно в 96 році нашої ери, книгою  «Об’явлення» .

Звичайно в нас виникає питання,  чи Біблія дійсно слово Бога. Апостол  Петро писав процю книгу  в своєму послані, 2 Петра в першому розділі  в двадцять першому вірші  - Бо пророцтво   ніколи не було з волі  людської, а звіщали його святі Божі  мужі проваджені Духом  Святим.
Якщо ми звернемо увагу на стиль  написання  Біблії  то можемо побачити, що це дійсно так.

Відомий пророк Ісаї який жив 765 році до нашої ери пише так, у першому розділі  своєї книги, в першому і другому  вірші – Ведіння Ісаї, Амосового сина, яке він бачив  про Юдею та про Єрусалим, в дні Узії, Йотама , Ахаза та Єзекії, Юдиних царів . Послухайте ви небеса , і ти земле бо говорить Господь.

 
  Також пророк Єремія пише наступне, в першому розділі своєї книги, з четвертого по  п’ятий  вірш – І прийшло мені слово Господнє, говорячи : Ще поки тебе формував  в утробі материній,   Я пізнав  був тебе, і ще поки ти вийшов  із нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам.

 Кожен пророк був обраний особисто творцем для написання Біблії , жоден з них не пише від себе,  а пише так «І було мені слово Господнє»  чи    «Так говорить Господь».  Стиль написання Біблії  дійсно відповідає стилю написання книги під диктовку  іншою особою. 

Тому апостол Павло, в другому послані до Тимофія  сміло написав в третьому розділі  в шістнадцятому  вірші - Усе писання  Богом  натхнене  і корисне  до  навчання,   до докору,  до неправди,  до  виховання в праведності .

Та чи дійсно Біблія є книгою від Бога ?  Попробуємо з вами  ми дослідити це,  розглянувши деякі докази. Перший доказ який пропоную розглянути  в Біблії це пророцтва,  так як ми знаємо що це книга  пророцтв.     

Всім відома історична постать персидського царя Кіра,  який жив  590 -529 році  до нашої ери. Цей могутній цар завоював Вавилонську імперію  і захопив місто Вавилон. На той час Вавилон був  міцним градом  і вважався неприступним  з військової точки зору.  Та  539  році  до нашої ери  цар  Кір  підійшов до цього міста. 

Жителі міста і правляча верхівка  того дня святкували свято   і так вірила в неприступні мури Вавилона,  що навіть ворота  міста не закрила, а тільки підняла мости  над річкою,  яка омивала місто.

Геродот давньогрецький історик пише,  що Кір перекопав русло ріки яка омивала Вавилон.  Вода тоді  в річці впала так що можна було перейти річку вбрід, що і зробили перси,  вони вільно перейшли річку  і  зайшли через відкриті ворота в місто. У Вавилоні  почалася паніка, в одному кінці міста люди святкували  свято  в іншому кінці йшли бої .

Про ці події за 150 -180 років  написав  пророк Ісаї в 45 розділі  в 1-2 вірші – Так говорить Господь до помазанця свого Кіра : Я міцно тримаю тебе за правицю щоб перед обличчям   твоїм повалити   народи  ,  із стегон царів розв’яжу пояси, щоби відчинити двері перед тобою  , а брами не будуть замикані. Я перед тобою  піду повирівнюю висунене двері мідяні зламаю. Пророк  Ісаї як ми бачимо за 150 років  вказав не тільки  історичну подію,  що  ворота будуть відкриті, а навіть назвав ім’я  правителя завойовника  Кір .

Він також вказав навіщо Бог обрав цього правителя. В той час народ Ізраїлю був загнаний в рабство до Вавилона. Єрусалим був спустошений і храм Бога був зруйнований. Кір як писав Ісаї в книзі повинен був виконати волю Бога, відбудувати Єрусалим і Храм.  Ісаї в сорок-четвертому  розділ 28 вірш пише - Хто до Кіра  говорить:  Мій пастирю, всяке моє пожадання він виконає та Єрусалиму він скаже : Збудований ти будеш! а храмові: Будеш закладений!.

 Йосиф Флавій писав, що для Кіра  це пророцтво було як об’явлення, і як відомо він виконав всі вимоги пророцтва. Кір відав наказ повернути євреїв до Єрусалиму, а саме місто відбудувати  разом з храмом. В 1879 році було знайдено глиняний  циліндр Кіра,  на якому  написано «Що до жителів  Вавилона, я  їх зібрав всіх і повернув їх в рідні місця проживання»

Циліндр Кіра

Наступне пророцтво яке ми розглянемо, це пророцтво про Олександра Македонського. Про якого писав пророк Даниїла, за 200 років. Пророк Даниїл жив  в ті часи коли єврейський народ знаходився у Вавилонському рабстві. В 607 році до нашої ери він як і інші євреї був юнаком відправлений до Вавилона. І пророк Даниїла був свідком виконання пророцтва про яке повідомив Ісая.

Даниїла в п’ятому розділі, в першому вірші пише - Цар Валтасар зробив великий пір для тисячі своїх вельмож, і в присутності тисячі пив вино. В четвертому  і п’ятому вірші Даниїл продовжує  – Пили вино і величали Богів, золотих і срібних, мідних, залізних, дерев’яних і камінних. Аж ось тієї хвилини вийшли пальці людської руки,  і писали навпроти  свічника на вапні стіни царського палацу.

Напис на стіні дуже стурбував царя Валтасара,  він  попросив мудреців  різних чаклунів щоби  ті пояснили значення слів на стіні.  На стіні  було написане «Мене мене, текел упарсін». Так як  Даниїл  також був серед тих мудреців він пояснив значення слів які були написані на стіні, в двадцять-шостому по двадцять-восьмий вірш  Даниїла  пише : Ось розв’язка цієї речі: «Мене» – прорахував  Бог царство твоє  і покінчив  його. «Текел» - ти зважений  на вазі і знайдений  легеньким. «Перес» - поділене царство твоє, і віддане мідянам  та персам. Тридцятий вірш пише : Тієї ночі був вбитий Валтасар,  цар  халдейський

Серед істориків було багато суперечок навколо царя Валтасара, історики вважали, що за часів Кіра такого царя не було. Так як правителем Вавилона вважали  царя Набоніда. Та в наш час  істориками доведено, що Валтасар був сином  Набоніда  царя Вавилонської Імперії .

Цікаве ведіння бачив Даниїла під час правління царя Валтасара,  приблизно 540 році до нашої ери.  Даниїл пише, у восьмому розділі  своєї книги -

1. За третього року царювання царя Валтасара з'явилося мені, Даниїлові, видіння по тому, що з'явилося мені перше.
2. І бачив я в видінні, і сталося в моєму видінні, а я був у твердині Шушані, що в окрузі Еламі, і бачив я в видінні, ніби я був над потоком Улай.
3. І звів я очі свої та й побачив, аж ось один баран стоїть перед потоком, і в нього два роги. А обидва ці роги високі, і один вищий від другого, а той вищий виріс наостанку.
4. Я бачив барана, що колов на захід, і на північ, і на південь, і жоден звір не міг стати проти нього, і не було нікого, хто б урятував від його руки. І він робив за своїм уподобанням, і став величний.
5. І я придивлявся, аж ось козел з кіз приходить із заходу по поверхні всієї землі, і не дотикається до землі. А той козел мав подобу рога між своїми очима.
6 І прийшов він до того барана, що мав ті два роги, якого я бачив, що стояв перед потоком, і помчав на нього в лютості своєї сили.
7. І я бачив його, що він добіг аж до барана, і роз'ярився на нього, та й ударив того барана, і зламав йому ті два роги, а в барана не було сили стати проти нього. І той кинув його на землю, і потоптав його, і не було нікого, хто б вирятував барана від його руки.
8. А козел з кіз став аж надто великий. А коли він зміцнився, то був зламаний той великий ріг, а замість нього виросли чотири подобі рога на чотири вітри неба.

 Пророк Даниїла не розумів того ведіння, тому далі ведіння йому пояснює ангел -
 
16. І почув я поміж берегами Улаю людський голос, що кликнув і сказав: Гавриїле, виясни йому це видіння!
17. І він прийшов туди, де я стояв, а коли він прийшов, я настрашився й упав на обличчя своє. І сказав він мені: Зрозумій, сину людський, бо на час кінця це видіння!
18. А коли він говорив зо мною, я зомлів, і припав своїм обличчям до землі, але він діткнувся до мене, і поставив мене на моєму місці,
19. та й сказав: Ось я об'являю тобі, що буде в кінці гніву, бо на кінець призначеного часу це видіння.
20. Той баран, якого ти бачив, що мав ті два роги, це царі мідян та персів.
21. А козел, той волохатий, це цар Греції, а той великий ріг, що між очима його, це перший цар.
22. А той зламаний ріг, і що стали на його місці чотири, це чотири царства постануть із цього народу, але вже не в його силі.

Згідно історії  та пророцтва,   баран символізує царів  Мідо-персії,  два роги на барані це дві держави. Козел символізує царя  Греції,  один ріг це одна держава. В 332 році  до нашої ери Олександр Македонський виконав це пророцтво.  Олександр завоював Мідо-персію і зломив два роги  барана.  Після  смерті Олександра  один його ріг зломився  і  його імперія розвалилася  на  чотири держави,  що символізують чотири рога які потім вийшли з козла.