А.Толстой. Гіперболоїд інженера Гаріна"  (1925—1927) 

".....  Шесть тысяч рабочих и служащих Золотого острова были набраны со всех
концов света. Первый помощник Гарина, инженер Чермак, носивший звание
губернатора, разместил рабочую силу по национальностям на пятнадцати
участках, отгороженных друг от друга колючей проволокой.
На каждом участке были построены бараки и молельни по возможности в
национальном вкусе. Консервы, бисквиты, мармелад, бочонки с капустой,
рисом, маринованными медузами, сельдями, сосисками, и прочее, и прочее
заказывались (американским заводам) также с национальными этикетками.
Два раза в месяц выдавалась прозодежда, выдержанная в национальном
духе, и раз в полгода - праздничные национальные костюмы: славянам -
поддевки и свитки, китайцам - сырцовые кофты, немцам - сюртуки и цилинд-
ры, итальянцам - шелковое белье и лакированные ботинки, неграм - набед-
ренники, украшенные крокодильими зубами и бусами, и т.д.
Чтобы оправдать в глазах населения эти колючие границы, инженер Чер-
мак организовал штат провокаторов. Их было пятнадцать человек. Они раз-
дували национальную вражду: в будни умеренно, по праздникам вплоть до
кулачной потасовки.
Полиция острова из бывших врангелевских офицеров, носивших мундир ор-
дена Зои - белого сукна короткую куртку с золотым шитьем и канареечные
штаны в обтяжку, - поддерживала порядок, не допуская национальности до
взаимного истребления.
Рабочие получали огромное в сравнении с континентом жалование. Иные
посылали его на родину с ближайшим пароходом, иные сдавали на хранение
Расходовать было негде, так как только по праздникам в уединенном ущелье
на юго-восточном берегу острова бывали открыты кабаки и Луна-парк. Там
же функционировали пятнадцать домов терпимости, выдержанные также в на-
циональном вкусе.

.....)

.... слів бракує для тих "розумників".

тільки що прислали :

Мы друг на друга не похожи.
У каждого своя судьба.
Но в чем-то интересы наши схожи,
Cвязала интернета нас тропа.


Мы долго все на блогах зависали,
Но день пришел, пришел тот час,
Когда за дверью виртуальной оказались,
Где я и встретил каждого из Вас.

Кто молод,кто чут-чуть постарше,
А кто любитель пошутить,
Кто смотрит в глубь, а кто подальше,
Но всем нам есть о чем поговорить.


За шутками,общением ,заботой,
Мы стали чуточку дружней.
Связало нитью нас особой,
Казалось разных бы людей.

Мы в сеть спешим, спешим читать коменты
Спешим заметками порадовать друзей.
Мы с замираньем сердца смотрим "ленты",
И пишем про любовь и про детей.

Как жаль что виртуален этот мир,
Бокал вина поднимем друг за друга.
И за связавший нас невидимый эфир,
В пучине дней и жизненного круга.

слухати обовязково))))))

На днях прийшлось двох людей закинути в ігнор. Хоть не практикую такого, адже кожна людина має право висловлювати свою точку зору. Але осіб, особливо чоловіків, які навішують на мене негативні ярлики і перекручують написане на свій лад, не потерплю. 

Як Ви боретесь з подібними явищами?

добавлю: такі особи зустрічаються і в реалі, їх в ігнор не посадиш.

Кажуть завтра у Львові падатиме сніг. А там вже і до новорічних та різдвяних свят недалечко :)

Одним із атрибутів зимових свят є паперові сніжинки. Це найулюбленіше заняття діток, і дорослим не гріх зайнятись такою творчістю. Саме творчістю, бо зі звичайного паперу можна створити цілі шедеври)) Сніжинки вирізаються за готовими схемами або власними імпровізованими, можна як із білого так і кольорового паперу, так із фольги. Можна створити обємну сніжинку, можна намазюкати кольоровим клеєм або блискітками. Не бійтесь фантазувати і створені сніжинки стануть чудовою прикрасою на вашій ялинці, люстрі або вікні, вдома або в офісі, стануть маленьким але радісним подарунком для рідних, близьких і знайомих!

http://pozashkillya.ostriv.in.ua/publication/code-2EE86C919FBA8/list-262c43c3f27

http://blog.i.ua/community/3062/1125421/#p6

До чого ми вели ту усю розмову? Кажеш, євреї цінують себе більше, ніж українців. хіба це дивно?

Гірше те, що євреї цінують своїх більше, ніж українці самі себе.... От з тим треба щось робити))))

Наведу один приклад. Є у нас одна проблема, яка потребує серйозної допомоги. Я вже не говорю про місцеві організації   Після звернення до Конгресу українців в мене залишилась зламана пошта, а до Союзу українок - відраза до вишитих сорочок. Це все лише популізм...

в свій час допомогли тільки євреї.

Банально: не поважаєте себе, то при чім тут інші. Чи можливо є інші версії?

Росіянам рекомендую утриматись від коментарів.

майже сплю.... не спиться... зроблю чай .... що робите? поглажу випрану одежу і білизну... - завтра))))) Ви ще гладите? а капуста не заквашена ще, коли встигну???? завтра свято - Романа... і де ж стільки Романів взялось? Роман хіба українське імя? Українці у вишитих сорочках? Чому, навіщо?? Хіба це допоможе? Краще без них....Вже й зима, а дублянка ще не була в хімчистці.... Чи може самій почистити? Чим?

.....Піду чай поп'ю