я лише розібрався з наголосами
БеркУт
Я не люблЮ тебе, ненАвиджу, беркУте!
За те, що в грУді ти ховаєш серце люте.
За те, що кров ти п'єш, на низьких і слабих
З погордою глядиш, хоч сам живеш із них;
За те, що так тебе боїться слабша твар,
Ненавиджу тебе за теє, що ти цар!
І ось блищить мій кріс — ціль добра, вистріл певен,
І вбійчеє ядро під хмари понесе він.
І замість нести смерть згори на земне ложе.
Ти сам спіткаєш смерть під хмарами небОже.
І не як божий суд, але як труп бездушний
Ти впАдеш, сУдові тих моЇх куль послушний.
І не остатній ти! Нас є стрільців стосот;
І все, що звесь беркУт, полоще кров'ю рот,
ВивИщуєсь над мир, тривогу й пОстрах сіє, —
Те кулі не уйдЕ, як слушний час наспІє.
А труп бездушний ми без жАлю, без промови
Ногою кОпнемо й підЕмо дальш на лови.
22-24 мая 1883 Франко Іван