Я не визнаю будь-якої влади над собою, окрім влади Бога. І мене постійно дивує, як люди з легкістю готові віддати владу над собою кому завгодно в обмін на щось "стабільне".
Влада у нас похідна від совітської влади - це влада терористична за своєю природою і походженням. І ми всі можемо зараз бачити її терористичні методи у дії, не з книжок, архівів чи документального кіно - у прямих трансляціях і на власному досвіді.
Я не взнаю жодної політичної партії, і жодного їх лідера - всіх їх дозволила влада, дала добро на їх діяльність. Котра зводиться до одного - в клубах за різними політичними інтересами утримувати людей у рамках радянських законів, зковувати людську ініціативу та направляти її в ніщо.
Будь-які закони такої влади зводяться до одного: одним все за рахунок інших, іншим - що залишиться. Або іншою мовою: перерозподіл благ, відібраних у одних, на користь інших, котрі взагалі нічого віддавати і чи створювати не вміють.
При чому, якщо хтось все ж згадає, котре століття зараз і де ми живемо, то нас переконуватимуть що скрізь так, що людна грішна за своєю природою, що краще буде на світі тім, що тут будь-яка влада від Бога, закони для всіх, що завжди так було і т.д. і т.п.
Але добиває мене те, що навіть зараз знаходяться люди, котрі намагаються брати участь у діяльності партій, і бачать своє майбутнє в поєднанні з партійною діяльністю. Бо там, мовляв, люди, там життя, там діяльність та рух. Ніби у природі життя і руху нема, і людина без влади над собою і партій жити повноцінно не може.
Я не маю на увазі партійних функціонерів, бо ті знають, яку роль грають і за що отримують платню та свою порцію розподілених благ.
Найгірше, що межа між нами проходить крізь сім'ї, крізь родини, крізь душі.
І що з цим робити я не знаю. Тому закриваю свій блог.