Самотність

Іноді вона крадеться у нічній тиші, коли не горить світло у віконечках сусідів, а ти намагаєшся нарешті заснути в холодному ліжку;

іноді хлопає по плечу у величезному натовпі, коли всім навколо весело, а тобі...;

іноді вона дихає на шкло здоровезного літака, холодно нагадуючи "Застібнути ремні";

іноді відлітає з мінорними звуками гітари у пустій кімнаті;

іноді падає на долоню сніжинкою нерозуміння близьких;

іноді вколе злим жартом незнайомців, що ідуть на зустріч;іноді ліниво вийде назустріч пухнастим блакитнооким котом, коли ти відкриєш двері в пусту квартиру;

іноді промайне далекою і чужою посмішкою невипалкової знайомої;

іноді кличеш, мрієш про неї серед суматохи буднів;

іноді тікаєш від неї, як метелик, до світла монітора.

САМОТНІСТЬ...

У житті кожної людини є періоди (від декількох хвилин до десятків років), коли вона почувається одинокою. Це трапляється і в шкільні роки, коли ми шукаємо собі компанію і близьку людину. І в молодості - періоді великих сподівань, якщо вони не здійснилися, і, здається, ніхто у світі тебе не розуміє. І в дорослості, коли діти (вони ж тільки вчора були маленькими!) йдуть будувати власне життя. І тим більше, у старості, коли родичі далеко, а робити нічого. Вона забрідає і на роботу, коли раптом виявляється, що твої нові - геніальні! - ідеї нікого не цікавлять. І в сім'ю, коли близька, здавалося б, людина несподівано виявляється чужою і далекою.

Буває. У кожного. Інколи. Чому ж кішки скребуть на душі, коли це трапляється з нами? Схоже, що страх самотності закладений генетично, адже в стародавні часи люди виживали тільки племенами, а залишитися одному означало померти від кігтів тигра, голоду або холоду. У середні віки людей, які жили самі по собі де-небудь на далекому пагорбі, визнавали відьмами або чаклунами, віддавали тортурам інквізиції, поки не зізнаються, і спалювали на багаттях. Та і у наш час легше жити, коли у тебе багато друзів і добрих родичів – хто, якщо не вони, допоможуть в скрутну хвилину?

Але жодні роздуми і слова не зможуть описати те ниюче почуття, яке розриває душу на шматочки...Що ж робити з цим почуттям? Кидатися на пошуки нових знайомих чи судорожно з тремтячим голосом дзвонити до старих? Чи не закінчиться це черговим сумуванням? Мудрець сказав: “У кінці кінців кожний залишається на самоті. Власне тут і стає важливим, ким він насправді є.”Мабуть, головний засіб від самотності не боятися її. А щоб така порада не ставала замкненим колом, треба розвивати себе, ставати краще, добріше, перетворюватися на цікаву людину. А для цього варто подумати і знайти свої інтереси, зрозуміти, що цікаво для інших і, головне, якою має бути людина, щоб бути цікавою для вас. А тоді – розвивати у собі ці якості. Займатися своїм удосконаленням можна самостійно, за допомогою книжок, зі своїми друзями, на консультаціях або тренінгах, де професійний психолог допоможе вам підібрати відповідні вправи і завдання.

Різні бувають історії самотності. Кожна людина знаходить свої пригоди і свій унікальний вихід з ситуації, що склалася. Жодна нав'язувана думка не приживеться, і ми завжди бачимо світ крізь призму власного досвіду.