Чорне золото Волині?

  • 12.05.16, 00:30
На Волині знайшли найбільше у світі родовище нафти
16:08, 1 квітня, п'ятниця
Відро нафти

У Маневицькому районі Волинської області науковці знайшли величезне нафтове родовище.

Про це повідомила прес-служба Волинського інституту нафти і газу.

За словами вчених, ця знахідка переверне хід української історії.

"Ресурси цього родовища дозволять Україні стати поруч з провідними країнами світу. Завдяки нафті наша держава нарешті зможе розвиватись так само швидко як США, Норвегія чи Японія", — кажуть науковці.

Геологи додають, що на 1 квадратному кілометрі площі можна буде видобувати до рекордних 97 тисяч тонн нафти. За попередніми оцінками фахівців, нафта залягає на глибині від 400 до 3800 метрів.

До слова, до цієї знахідки найбільшим родовищем нафти у світі було родовище в Абу-Дабі.podmig

Головне - відокремлювати зерна від полови.

  • 11.05.16, 02:20
План деоккупации Донбасса


Заместитель министра по вопросам оккупированных территорий Георгий Тука сообщил, что сам лично видел стратегический план деоккупации Донбасса. Пусть еще не утвержденный президентом и СНБО, но план есть. 
 
Это хорошо. Но было бы еще лучше, узнать в чем он состоит конкретно. Георгий дал понять, что пока его озвучивать нельзя, но намекнул, что возможно возобновление торговли с оккупированными территориями. И ввернул сюда аргумент, что "отгородившись колючей проволокой, мы ментально потеряем население, которое озлобится в отношении нас". 
 
По этой теме уже много раз писалось и говорилось. Разными людьми. Но раз, спустя два года после начала оккупации, у Украины появился хотя бы набросок плана деоккупации Донбасса, думается, что стоит вновь выделить главные тезисы, которые реально помогут не потерять часть населения Донбасса. Именно часть, потому что другая часть является украинофобами и коллаборантами. И о ней говорить вообще нет смысла. Это пустая трата времени. И материальных ресурсов. Влюблять в себя кофманов, губаревых, плотницких и захарченок Украине не нужно. Им должно быть предложено два пути: украинское СИЗО либо выезд на их историческую триколоровую Родину. 
 
В плане деоккупации должна идти речь, как материально помочь жовто-блакитным дончанам и луганчанам. 
 
Как помочь им выехать и обустроиться на территории подконтрольной Украине. А если они не хотят или по каким-то причинам не могут, то они должны получать от государства специальный денежный соцпакет. 
 
Но получать его должны не все подряд, а только те, кто пройдет проверку СБУ. Те, кто, как минимум, не засветился на "праздниках", "референдумах", "протестах" и "парадах" "восставших". 
 
По засветившимся же, должен работать закон о сепаратизме. С лишением гражданства и всех выплат, как минимум. 
 
Это серьезная и масштабная работа для СБУ и срочная для Рады. И ее нужно делать. Немедленно. 
 
Нельзя кормить коллаборантов. Это преступление перед собственным народом, часть которого уже отдала самое ценное, что есть у человека - жизнь. 
 
Наши дончане и луганчане не должны собирать кучи разных справок, должны максимально быстро и комфортно пересекать линию разграничения. Их дом Украина и они должны это чувствовать. Именно этих людей нельзя терять. Именно о них должно заботиться государство. 
 
Что же касается торговли, то с моей точки зрения, допустим лишь бартер. И лишь в тех случаях, где без взаимодействия с коллаборантами не обойтись. Например, уголь на продукты. 
 
Во всем остальном должна быть поставлена задача экономического удушения оккупированных территорий с прямо пропорциональным этому росту цены оккупации Донбасса для России. 
 
И, естественно, реформы, реформы, реформы в Украине. Без них победы не будет. 
 
Абсолютно четко ясно, что эту войну в первую очередь можно выиграть экономикой, а не пушками. Пушки должны отбить охоту коллаборантам и их российским кураторам лезть дальше по украинской земле. 
 
Вкратце и тезисно, деоккупация выглядит так. Ну, а что видел Тука, мы скоро узнаем. 
 
P.S. А картинка марта 2014 из Донецка пусть напоминает государственным деоккупантам и о "гражданской войне", и о "триколоровой федерализации" и вообще обо всем. Так с кем вы собрались торговать? Кого собрались "ментально не потерять"? Этих? 
 


© С. Запорожский [06.05.2016] 

Друга хвиля «Панамських документів»

  • 11.05.16, 02:02
600 українських прізвищ в офшорах: друга хвиля «Панамських документів»

11.05.2016 01:44:46 | Джерело: http://www.radiosvoboda.org/

Українські журналісти продовжують викривати схеми, в яких задіяні політики різних рівнів. Окрім президента Петра Порошенка, в якого вже раніше була виявлена компанія на британських Віргінських островах, вони знаходять компанії його близьких партнерів. Багато інформації з оприлюдненої бази даних можна отримати й про колишніх посадовців. Це може стати у пригоді й правоохоронцям, переконані журналісти програми розслідувань "Схеми".
У ніч на 10 травня була відкрита для всіх охочих база даних із інформацією з так званих "Панамських документів". Її оприлюднив Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів. Близько 600 прізвищ належать українським бізнесменам та посадовцям. В режимі "онлайн" можна подивитися, з якими фірмами та компаніями пов'язані ці особи.


Журналісти програми "Схеми" аналізують всі 600 найменувань бази даних, які мають українське походження. Катерина Каплюк, журналіст програми розслідувань "Схеми", зізнається, що в переліку багато знайомих прізвищ, але цікавлять саме ті, які мають стосунок до влади. Якщо бізнесмени мають офшорні компанії і відкрито про це заявляють, у цьому нічого поганого немає. Якщо ж компанії пов'язані з чиновниками та їхніми партнерами, при цьому задіяні у непрозорих оборудках - це потрапляє до уваги журналістів та має бути предметом інтересу для відповідних органів


"Окрім нинішніх політиків, там є інформація і про колишніх. Там є компанія сина Юрія Іванющенка - Арсена, яка раніше була співвласником "7-го кілометру" (це великий ринок в Одесі). Раніше припускали, що це могла бути його компанія, зараз вже є конкретні докази. Так само є багато даних стосовно колишніх бізнесменів часів Януковича. Є дані про компанію Руслана Цеплакова, це близький друг сина Януковича. Прикметно, що ця компанія стосується виведення грошей із "Південкомбанку", яким володів Цеплаков. Тепер є конкретні докази не лише для журналістів, але й для правоохоронних органів, що, наприклад, власник банку виводив гроші на свою ж компанію", - повідомляє Катерина Каплюк, журналіст програми розслідувань "Схеми".


Оточення президента в офшорах

Журналіст програми "Слідство.Інфо" Дмитро Гнап опублікував інформацію з посиланням на "Панамські документи", яка стосується Петра Порошенка та його найближчого оточення. За його повідомленням, компанія Intraco оплачувала перельоти президента, а також відпочинок і навчання доньки Ігоря Кононенка, колишнього першого заступника голови фракції "Блок Петра Порошенка". Згідно з розслідуванням журналіста, кінцевим бенефіціаром, тобто вигодоотримувачем від діяльності компанії Intraco є Сергій Зайцев, бізнес-партнер як Порошенка, так і Кононенка, пише Дмитро Гнап. Сергій Зайцев очолює департамент із зовнішньоекономічної діяльності компанії "Рошен". Ситуацію із його причетністю до згаданої офшорної компанії у компанії поки що не коментують.


?
Сам Ігор Кононенко раніше заявляв, що інформація про його та Петра Порошенка причетність до цієї компанії не відповідає дійсності.


?
Чи потрібен спеціальний орган для розслідування офшорних схем?


Представники "Самопомочі", "Батьківщини" та Радикальної партії в парламенті вимагають створення тимчасової слідчої комісії для розслідування офшорних оборудок політиків і перших осіб держави. Сергій Лещенко - член президентської фракції - заявляє, що проект постанови про створення такої комісії вже місяць лежить у Верховній Раді і його навмисне не реєструють. Проект підписали представники депутатської групи "Єврооптимісти", зазначає депутат Сергій Лещенко.


"Це робиться свідомо для того, щоб тему "Панамського скандалу" прибрати з медійного простору, щоб вона не стала частиною політичної дискусії в Україні. Ми бачимо, як у світі йдуть у відставку прем'єр-міністри, змінюються коаліції, йдуть у відставку політики, ведуться розслідування. В Україні ця тема просто замовчується", - зазначає депутат Сергій Лещенко.


?

У "Народному фронті" заявляють, що створено робочу групу щодо відпрацювання цього законопроекту. Після чого можна переходити до розслідування, наголошуєМаксим Бурбак, голова фракції "Народний фронт".


"Дуже багато галасу ми чуємо. "Бла-бла-бла" з усіх ефірів, а жодних результатів немає. Хочу нагадати усім політикам, які створили зараз широку опозицію, що ми створили зараз дуже багато органів, які мають повні права боротися із корупцією і розслідувати всі ці гучні заяви. Замість того, щоб говорити для ток-шоу, займіться справою - напишіть бодай заяву у правоохоронні органи", - зазначає Максим Бурбак.


Жодних наслідків від "другої хвилі" не буде - політолог

Політтехнолог Тарас Березовець намагання створити тимчасову слідчу комісію вважає "стрясанням повітря", що ні до чого не призведе. Те, що кошти на рахунках мають корупційне походження, треба ще довести, а достеменну інформацію мають Сполучені Штати та влада Панами. Без їхнього співробітництва вся оприлюднена інформація нічого не вартує, пояснює політолог. Жодних наслідків друга хвиля "панамського скандалу" в Україні не матиме, переконаний Тарас Березовець.


"Навіть батько Дейвіда Кемерона, прем'єр-міністра Великобританії був втягнутий в цей скандал, як і лідери багатьох західних країн. Це в жодному випадку ні до відставки, ні до імпічменту не призвело. Єдиний, хто пішов у відставку - прем'єр-міністр Ісландії. Те, що ми на сьогоднішній день побачили, більше схоже на елемент політичної боротьби і намагання будь-як у цю всю історію притягти конкретно Порошенка", - пояснює експерт.


12 травня у Лондоні має відбутися світовий антикорупційний саміт, однією з головних цілей якого має стати боротьба з офшорами та ухилянням від сплати податків. В саміті планує взяти участь й український президент. Офшорний скандал з його прізвищем ніяк не вплине на репутацію Петра Порошенка в рамках міжнародного заходу, вважає політичний експерт.


В Україні на кінець травня, згідно з попередньою інформацією, планується розгляд низки законопроектів для деофшоризації економіки.


Перейти на першоджерело

"Чё ты можешь повторить?"

  • 09.05.16, 01:10
«Можем повторить». Превращение Дня Победы в свою противоположность, — российский журналист
6.05.2016 23:50 


Последний раз попытку показать дочке День Победы я предпринял года четыре назад, и уже тогда это был ад. Вход на Красную площадь только через металлоискатели и досмотр сумок. Перекрытое метро. Перекрытые переходы. Перекрытые улицы. Перекрытое все. Сплошные загоны из ограждений. Шеренги милиции и внутренних войск. Закрытый Александровский сад и какое-то там церковное богослужение. Совершеннейший кич в оформлении города. И толпы, толпы, толпы пейзан, счастливых от всего этого. Ощущение, что это больше не твой праздник, что это все сделано не для тебя, что ты здесь — лишь нежелательный элемент, от которого ограждаются ментами и ВВ-шниками, было полным.

Поэтому уже несколько лет я каждый раз на День Победы стараюсь уехать из Москвы. Смотреть на это стало совсем уже невозможно. На несколько дней страна, и в остальное время не очень-то здоровая в психическом и нравственном плане, превращается совсем уже в палату номер шесть. Начинается очередной пик обострения. Не пробиваемый никакими медикаментозными средствами. Глаза становятся стеклянными, речи бредовыми, мировоззрение шизофреническим. Пена на губах, деды воевали, можем повторить, фашисты, бандеры, ядерный пепел, Крымнаш, Абамачмо. Фальшивые пилотки, фальшивая форма, фальшивые ордена, наряженные в фальшивые гимнастерки дети, фальшивые наклейки, фальшивые гвардейские ленточки. Зачем вы детей в военную форму одеваете? Зачем вы на одетых в военную форму детей ордена вешаете? Зачем снимаете клип про мертвого мальчика в телогрейке? Зачем девочка рисует пеплом вашего кремированного дедушки про войну? А черт его знает… Так принято.

Победобесие — очень точное определение.

При этом ответить, что именно мы можем повторить — не в состоянии уже практически никто. Ну что ты хочешь повторять-то, скажи мне, недоросль в пилотке, галифе и массо-габаритным макетом ППШ через плечо? Отступление до Волги? Тактику выжженной земли — своей земли — при отступлении? Сожжение подмосковных деревень, чтобы немцам не достались? Жизнь в землянках при минус сорка? Пайку хлеба в сто двадцать пять грамм? Детей у станка по двенадцать часов в цехах без крыш? Закон о пяти колосках? Невозможность рожать детей у женщин-технарей бомбардировочной авиации от подвешивания стокилограммовых бомб? Штрафбаты? Заградотряды? Миллион погибших при штурме Берлина? Отправку раненных ветеранов на Валаам? Отправку пленных ветеранов прямиком из немецких концлагерей в ГУЛАГовские? Репрессии сорок седьмого года? Двадцать семь миллионов погибших? Семьдесят лет незахороненные останки на Синявинских высотах? Что ты повторять-то собрался, дурак? Ты и вправду считаешь, что деды воевали за это?

Нет. Молчит.

А новость о том, что первый штурм Брестской крепости советские войска проводили совместно с вермахтом, что оборонявший крепость польский гарнизон потом добивали именно советские войска, что первый парад в Бресте был совместным советско-фашистким, что по лендлизу поставлялось все вплоть до свиного жира, что под Липецком была школа Люфтваффе, что в Германию даже уже после объявления войны по инерции шли эшелоны с продовольствием, что война вообще началась в тридцать девятом году — этой информации в шизофреническом мировоззрении просто не существует.

Смысл Дня Победы приобрел прямо противоположное своему изначальному значение, и что этот день представляет из себя теперь, я больше не понимаю. Изначальный посыл мне был понятен. Чтобы никогда больше такого не повторялось. Чтобы помнить. Чтобы не забывать. Чтобы преклонить колени. Да, тогда это все тоже было враньем. Но по крайней мере на словах постулировались антивоенные принципы. И техника, которая шла по Красной площади, постулировалась как техника защиты, а не нападения. Защита наших окуклившихся рубежей от проклятых буржуинов.

А теперь что?

Какие рубежи защищают ваши идущие по Красной площади реактивные системы залпового огня «Град», «Ураган» и «Смерч»? Что сбивает выставленный на Триумфальной площади «Бук»? Какие города утюжат самоходные артиллерийские установки «Гвоздика» и «Акация»? По чьей земле ездят броневики «Тигр»? По каким горам в две тысячи восьмом работали «Искандеры» и «Точка-У»?

«Сейчас вы видите, как по Красной площади идут системы залпового огня «Ураган». Они успешно применялись в Чечне и Грузии», — эту фразу я услышал как-то, когда наткнулся по телевизору на трансляцию парада. Произносила её девочка телеведущая, с приподнято-радостной интонацией. Бог мой, девочка, что ты несешь? Ты вообще видела, что эти «Ураганы» с Чечней сделали? Ты видела, во что они превращают села? Видела чеченское село Зоны, в котором не осталось ни одного целого дома, а только лишь печные трубы посреди пепелищ? Целое село печных труб — один в один как в кино про войну, только наделали все это уже не немецко-фашистские оккупанты, а вот эти вот твои системы залпового огня. Ты вообще видела, как они работают? Это даже со стороны страшно.

Тот, кто хоть раз видел всю эту технику в действии, кто хоть раз видел, что она делает с деревнями, с домами, с людьми, с человеческой жизнью, кто хоть раз видел, во что артиллерийский снаряд может превратить тело человека, и во что превращаются тела тех, кто горит внутри этой техники — способность восхищаться всем этим лязгающим громыхающим железом теряет уже навсегда. Лицо само каменеет от их вида.

И еще, конечно, запах. Соляры, солидола, нагретой на солнце брони… Это уже навсегда. Это из памяти уже не вытравить.

Восхищение оружием массового поражения, оружием неизбирательного действия, может быть только в извращенной логике. Это ненормально. Норма-то как раз противоположна — отторжение.

Фото Sputnik/Scanpix

И, конечно же, совершенно поменялись смыслы, которые несет в себе это оружие.

После Грузии, Крыма и Донбасса — это больше не символы защиты.

Это символы агрессии. Нападения. Оккупации.

«Град» — это Донецкий аэропорт.

«Бук» — это сбитый «Боинг».

Т-72 — это Дебальцево.

Бронетранспортер «Тигр» (котрый изначально вообще хотели назвать «Карателем») — это авиабаза Бельбек.

«Искандеры» — это Грузия.

И эти ассоциации — уже навсегда. Это оружие заработало себе именно такую славу.

Этот парад — больше не парад техники, спасшей мир от коричневой чумы. Это парад техники, убившей десять тысяч человек в некогда самой братской нам стране. Вот эта вот техника, прямо сейчас, вот в этот вот самый момент, бьет по промзоне украинского города Авдеевка.

Что вы там забыли?

Это больше не парад защитников и освободителей. Это парад оккупантов. Ваши танки вызывают теперь только тошноту. И ничего более.

Изменить, вывернуть посыл такого дня, как День Победы, на прямо противоположный, извращенный на сто восемьдесят градусов — это надо суметь, конечно же.

Ну и, безусловно, торговля. Торговля Победой. Способная принять самые невообразимые формы. Пошив гвардейских ленточек зеками в лагерях. Со стороны одно это у живущего в адекватном мире индивидуума не должно уже укладываться в голове. Но нам, живущим в стране, где торгуют пилотками, орденами, детской военной формой, перевязанной гвардейскими ленточками водкой, безумными социальными роликами, аномальными телесериалами, концертом Газманова в честь Победы в Арабских Эмиратах, гомосексуальными наклейками с занимающимися анальным сексом двумя человечками у одного из которых вместо головы серп и молот а у другого свастика…  Ну, какие там зеки с ленточками, о чем вы, право слово.

Собственно, в современной России корректнее этот день называть уже не Днем Победы, а Всероссийским Днем Торговли Победой.

Впрочем, корм, безусловно, в коня. Народу нравится. Он радостно раскупает.

И предприимчивые люди с удовольствием делают на этом деньги. В Греции, которая млеет сейчас от хлынувшего после закрытия Турции и Египта потока русских туристов, к примеру, рыночную стоимость символов победы тоже понимают отлично. Пилотка на бутылке ракии, которую я видел в греческом курортном городке в пивной лавке рядом со стрипклубом для ублажения чувств русского патриота, поехавшего отмечать День Победы почему-то не в Крым, а в гейропу — вот самый точный символ того, во что превратили эти миллионы смертей сегодня.

Фото Sputnik/Scanpix

Вашей победой уже торгуют даже зазывалы кабаков в Греции, уважаемые господа патриоты, а у вас все «дедывоевали» да «можемповторить».

А тем временем в Москве прошел сбор продуктов для деревень. В том числе и для живущих в деревнях ветеранов Тверской и Ленинградской областей.

Сбор. Продуктов. Для деревень. И ветеранов. Ленинграда.

Ну, с Днем Победы.

Аркадий Бабченко.

Волшебные точки на руке человека.

  • 09.05.16, 00:06

-Точка активации силы.

Если собрать вместе кончики всех пальцев, она будет находиться в ямке в центре ладони.

Если Вы чувствуете вялость, упадок сил, апатию, сонливость, массируйте эту точку.

-Точка тепла.

Находится на подушечке верхней фаланги среднего пальца.

Воздействие на точку помогает согреться, стимулирует обмен веществ, снимает состояние тревоги.

Ее можно массировать в волнительных ситуациях, перед экзаменом или важной встречей.

-Точка сердца.

Находится на подушечке верхней фаланги мизинца. Помогает при сердцебиении.

-Точка сексуальности.

Это устьице, расположенное на расстоянии 3 мм. вверх от начала роста ногтя безымянного пальца.

Если потерян интерес к противоположному полу или снизилась сексуальность, нужно разблокировать энергетический потоки, идущие через меридиан безымянного пальца.

-Точка при боли в голове.

Находится между большим и указательным пальцем на пересечении косточек.

Тогда большой палец ляжет примерно на середине линии жизни, указательный с обратной стороны ладони (можно наоборот).

Здесь нужно нажимать сильно. Если больно, значит, точка найдена. Три-четыре активных нажатия и за таблеткой можно не ходить.

Источник: interesno.cc

Чому ветерани не святкують Дєнь пАбєди.

  • 08.05.16, 23:23
Украинский журналист взорвал соцсеть объяснением отказа от празднования 9 Мая

Фото Sputnik/Scanpix


Украинский журналист Павел Шуклинов объяснил, почему он не будет праздновать День Победы, чем вызвал бурный резонанс в социальных сетях.

Об этом Шуклинов написал на своей странице вFacebook.

“Я не буду праздновать 9 мая — так называемую победу в так называемой “великой отечественной войне”. Как десятками лет не праздновали ее настоящие ветераны, которых нет уже в живых. В этот день они вспоминали погибших друзей. А мы будем вспоминать родственников. Но не праздновать войну, развязанную советским режимом садистов и нацистами. Они убили десятки миллионов людей. И эту правду надо знать”, — написал журналист.

“В 1922 году страна победившего красножопого маразма начала свое триумфальное единение с рейхсвером. Учения, химические опыты, совместные танковые и авиационные школы, обмен опытом в создании концлагерей. В российском Липицке тренировали пилотов, которые потом бомбили весь мир. Включая мою Украину. Танковая школа немцев в Казани. Там готовили убийц, которые потом жгли всю Европу. И мою Украину”, — отметил Шуклинов.

“В Самарской области РФ подонки открыли совместную школу химической войны. Готовили специалистов для Дахау и Аушвица. Оба режима искали эффективный способ уничтожения еврейского народа, славян и всех прочих. Хреново это слушать, да, совки?

В России были заложены основы будущих наступательных сил Германии, ставших в 1939 году ужасом для Европы. Но перед этим сволочи в 1938 году заключили соглашение между НКВД и Гестапо. Краснопузые начинают восстановление экономики Германии совершенно официально — эшелоны сырья идут нацистам. В 1939 году советский и немецкий режимы вступают в сговор, который и способствовал началу Второй мировой войны. К этому времени все было готово. Две сестрички договариваются о ненападении на 25 лет и начинают делить Европу. Первая – Польша. Совместный парад двух агрессоров в Бресте. Триумфаторы. Победители. Русские живодеры и немецкие нацисты. Два больных режима, развязавших войну, в которой погибли более 70 миллионов людей”, — обличает журналист.

“Начинается Вторая мировая. Германия, нашпигованная специалистами и ресурсами из России, идет вперед и захватывает первые страны. Совки и нацисты довольны собой. Приходит черед Финляндии – русский идет и туда, ведь он иначе не может. А нацист идет во Францию. Сегодня русский не знает, а ведь его - РАШИСТА, за эти войны в декабре 1939-го года исключают из Лиги наций – современного ООН. За агрессию”, — пишет Шуклинов.

“Дальше нацисты берут Данию, Норвегию, Нидерланды, Бельгию, Люксембург. Русские захватывают Прибалтику и часть Румынии. От успехов кружит голову. Ведь столько можно захватить, убивая невинных людей. Но если немцам стыдно за свою роль, россияне продолжают “культ победы”. Культ насильников и убийц. Культ “захвати и отбери”. Вот, что надо помнить 9 мая. Вот, что надо рассказывать детям, вспоминая миллионы погибших украинцев. Они умерли не потому, что на нас напали и надо было защищаться. А потому, что русским и немецким нацистам захотелось войны и новых территорий. Война была задумана двумя безумными режимами. А расплачиваться пришлось всему миру – как и сегодня, когда Европа вынуждена оплачивать отложенный счет деградации России”, — заключает журналист.

“Мой отец — фронтовик никогда не праздновал 9 мая, он всегда поминал погибших. И настроение у него было соответствующее”, “Мой дед-ветеран в этот день всегда пахал огород и только вечером поминал погибших… Никогда не ходил на парад считая это кощунством”, — комментируют пользователи Facebook.

Источник:apostrophe.com.ua


Готується маскарад "із воєнторгу".

  • 07.05.16, 01:00
Мрії про деокупацію 
Незважаючи на ворожі обстріли, окремі урядовці допускають можливість відновлення торгівлі з окупованими районами Донбасу
Іван БОЙКО   

До Дня 71-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні в містах Донецької та Луганської областей (контрольованих українською владою) пройде автопробіг, повідомляє прес-центр штабу АТО. Зокрема, 6 травня автопробіг пройде в Краматорську і Бахмуті, 7 травня — в Лисичанську, 8 травня — в Старобільську, 9 — у Станиці Луганській. Місцевим мешканцям продемонструють військові автомобілі, уніформу та макети стрілецької зброї часів Другої світової війни.

«Також відбудуться святкові музичні виступи для ветеранів, інформаційні акції для місцевих мешканців Донбасу щодо місця і ролі українського народу у перемозі над нацистськими загарбниками», — зазначають у штабі АТО.

Водночас новопризначений заступник міністра з питань окупованих територій Георгій Тука допускає відновлення торгівлі з непідконтрольними районами Донбасу. Мовляв, це може бути першим кроком до деокупації.

«Існує дві протилежні точки зору. Одна полягає в тому, щоб відгородитися колючим дротом. Вона абсолютно деструктивна. В результаті ментально ми отримаємо втрату населення, озлобленість людей по відношенню до нас. А здійснюючи виплати на окуповану територію, ми будемо субсидувати виробничі потужності агресора, — сказав пан Тука в інтерв’ю «Громадському Радіо». — Протилежна точка зору в тому, що потрібно зняти всі обмеження. Істина, як завжди, лежить посередині».

Утім усі ці плани поки що нездійснені, адже окупанти в останні дні збільшили кількість обстрілів, особливо на приморському напрямку, в районі Авдіївки, Мар’їнки, Світлодарської дуги і Докучаєвська. Ворог також активно шпигує за бойовими порядками ЗСУ.

За даними керівника групи «Інформаційний опір» Дмитра Тимчука, швейна фабрика у Донецьку на замовлення ватажків «ДНР» пошила велику партію комплектів військової форми українського зразка, з відповідними нашивками (частина — з символікою батальйону «Айдар», частина — з символікою бригад ЗСУ). Отже, найближчим часом ворог планує нові провокації за участі перевдягнених «карателів».

ДО РЕЧІ

За час проведення АТО опізнано 681 загиблого з понад тисячі тіл, які було доставлено у Дніпропетровське обласне бюро судмедекспертизи, повідомила завідувачка відділу молекулярно-генетичної експертизи Дніпропетровського обласного бюро судмедекспертизи Ольга Івашина. За її словами, імена ще 290 бійців вдалося встановити завдяки експертизі ДНК.

«109 загиблих учасників АТО, імена яких встановлено, поховали в різних містах і селах по всій Україні. Їхні тіла було перевезено до Івано-Франківської, Миколаївської, Львівської, Чернігівської, Закарпатської, Волинської, Кіровоградської, Запорізької, Сумської, Київської, Черкаської, Житомирської, Полтавської та Вінницької областей», — повідомила Івашина. І додала, що неопізнаними наразі залишаються 130 загиблих.

На сьогоднішній день тіла 259 невідомих бійців (їхні особи не вдалося встановити шляхом ДНК, окільки виділений генотип немає з чим порівнювати) захоронено на Краснопільському кладовищі Дніпропетровська.

Таємниці сучасного Тернопілля...

  • 07.05.16, 00:50
Нахабство — друге щастя? 
У заповідній зоні «арештували» базу відпочинку, збудовану без жодних дозвільних документів
Світлана МИЧКО   

Корпус незаконної бази відпочинку «Аквамарин» (Фото  з сайта Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.)

Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Касперівський», що на півдні Тернопільщини, можна по праву назвати одним iз найкрасивіших місць не тільки регіону, а й усієї Західної України. Але цим воно приваблює, на жаль, не лише туристів та природолюбів. Упродовж останнього десятиліття там не раз реєстрували випадки самовільного вирубування дерев, захоплення земельних ділянок, недозволеного будівництва та інших порушень природоохоронного, і не тільки, законодавства. А нещодавно тернопільська поліція домоглася арешту цілої бази відпочинку з гарною назвою «Аквамарин», під яку мешканець райцентру Заставна сусідньої Буковини, такий собі пан С., незаконно урвав більш як 0,8 гектара заповідної землі. Як повідомив «УМ» начальник сектору комунікації Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Сергій Крета, спритник без жодних дозвільних документів, яких апріорі бути не може, вибудував чималу відпочинкову базу з кількома корпусами, господарськими будівлями, басейном та іншими об’єктами. До того ж попри те, що база функціонувала ще з 2013 року, її господар навіть не був зареєстрований приватним підприємцем і не сплачував до державного бюджету жодних коштів.

На всі споруди «Аквамарину», вiдповiдно до рішення суду, було накладено арешт, також незаконну базу від’єднали від електропостачання. А її власнику інкримінували відразу чотири статті Кримінального кодексу, а саме — частини другу та четверту статті 1971 — самовільне зайняття земельних ділянок особливо цінних земель, самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці; частину 3 статті 240 — порушення правил охорони або використання надр, вчинені на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду; статтю 246 — незаконна порубка лісу; частину першу статті 252 ККУ — умисне знищення територій об’єктів природно-заповідного фонду. Відтак дуже хотілося б вірити, що справедливість незабаром восторжествує, однак після розмови зі слідчим Юрієм Барабаном, який веде цю справу, особисто в авторки цих рядків з’явилися сумніви.

По-перше, виявилося, що обласний апеляційний суд у відповідь на оскарження власника незаконного «Аквамарина» залишив за ним право користуватися базою, на якій той начебто проживає. По-друге, за словами слідчого, звинувачений поводить себе надто зухвало і нахабно. Тож не виключаю, що відчуває над собою надійний «дах». До речі, є інформація, що мати звинуваченого працює суддею у Чернівецькій області.

Блогер про 9 маЙя.

  • 06.05.16, 22:50

Вот только без обид от некоторых. А если и будут - вы уж извиняйте. Похер.
Мое понимание дней победы, символов, парадов и прочей тупой шушеры. Скоро начнется - флаги, "деды воевали", полки и ленты. Дело ваше. Ваша страна, ваши понятия, ваша категорическое незнание истории. Начнем с того, что подняв на параде портрет Сталина - вы насрали на могилы десятков миллионов погибших. Это факт. И с этим не спорят. Решив, что победили только Русские - вы сделали это снова, в этот раз попачкав память миллионов тех, кто умирал и даже не знал русского языка.
А теперь вот что. Маленький пример. 11 числа Израиль будет поминать погибших. Всех. Это называется Йом ХаЗикарон. День памяти. Не будет парадов. Не будет праздника. Не было наград и 30 летние ветераны прошедшие через пару войн не обвешаны бирюльками. Не будет встреч с народом. Они и есть народ. Потому что у вас праздник. А у них - скорбь. Не "помню и горжусь", а "помню и скорблю". Никто не будет бухать за победу, орать песни и ненавидеть весь мир. Никто в этот день не будет вспоминать врагов. Вся страна будет вспоминать своих, а не чужих. Не будут танков на улицах, гостей из Мозамбик и ебанутой толпы. Будет тишина...
На 2 минуты вся страна...вся. Все автобусы, машины на трассах, заводы, люди на работах и в парках. Молодеж в кафешках. Все. Все миллионы израильтян застынут в минуте молчания склонив головы и поминая погибших. Всех и везде. И не будет "ветеранов сперматозоидных войск". Не будет камер и пидарасов-агитаторов.
Вся страна застынет в минуте молчания и печали. Потому что они все знают - это не праздник. Побед не бывает. Бывают только жертвы. Они все воевали и официантка подавшая вам кофе в кафе тоже возможно ветеран. И парнишка на мойке моющий вашу машину тоже наверняка воевал. Они все воюют 70 лет без перерыва. И побеждают всегда, но никогда не празднуют победы. Потому что после войны остаются вдовы, сироты. Кто то не родит. Кто то не похоронит своих родителей. 
Что праздновать? Они выигрывают войны, хоронят друзей, возвращаются домой и начинают снова пахать. Что бы за 70 лет уйти далеко вперед многих"великих". Кормить их помидорами из пустыни и читать их выебоны в сетях. Слушать об их величии, особенности и мировом значении. 
Они просто пашут, дают технологии. Самое современное оружие. Самую совершенную агронауку. Просто работают и не пиздят. У них нет ничего кроме песка и они не умеют продавать свои ресурсы. 
А потом снова война. И снова гибнут ребята. И снова нет парадов. Просто каждый год вся страна молча скорбит.
Наверно если весь мир поймет, что в войнах нет побед. И это не повод для радости. Если все научатся не радоваться смерти врага, а скорбеть по своим - может меньше крови будет. Не знаю. Но верю.


Медіація і шлюбний контракт.

  • 06.05.16, 17:37
Любов iз контрактом 
Велике кохання часто закінчується марудним розлученням. Як через нього пройти з найменшими втратами?
Майя ОРЕЛ   

Фото з сайта usingpeople.net.
Для більшості подружніх пар в Україні це нагальне питання. Адже статистика розлучень у нас іще та — щороку шість iз десяти шлюбів розпадаються.Отже, зневірившись одне в одному, досхочу насварившись, набивши гори посуду, а частенько й фізій, українці приходять до суду розлучатися. Зазвичай судові засідання стають справжніми реаліті-шоу: подружжя, маючи вдячних глядачів, смачно з’ясовує стосунки й зводить рахунки. Місяцями, іноді й роками. До цього дійства залучаються діти, знайомі, друзі, родичі, сусіди. А якщо вже доходить до поділу майна і виплати аліментів — о, начувайтеся всі! Усім розвага, тільки подружжю тоскно до млості.Які ж існують варіанти? Можна найняти адвокатів, і ті будуть представляти в суді ваші інтереси так, що вам навіть не потрібно буде там з’являтися. Однак цей варіант у нашій країні є доступний украй обмеженій кількості людей — занадто дорогий.Знаходимо посередника

— Що ж може бути нам по кишені? — цікавимося у фахівця з сімейного права Катерини Власик.

— За кордоном зараз дуже популярною є процедура медіації, тобто мирного врегулювання спорів, — говорить адвокат. — Люди, які хочуть розлучитися, перед тим як звернутися з позовом до суду, приходять до юриста — медіатора. В його присутності, з його допомогою вони аналізують конфлікт і шукають таке його рішення, що задовольнило б обидві сторони. На відміну від судового процесу, під час медіації сторони доходять згоди самостійно. Адже медіатор не приймає рішення за них. Він лише пропонує шляхи досягнення компромісу, враховуючи індивідуальні особливості сторін. Наслідком медіації є швидке та комфортне розлучення з підписанням медіаційної угоди, укладанням нотаріально посвідчених договорів (поділу майна, сплати аліментів, участі у вихованні дитини). У Великобританії, наприклад, сьогодні в такий спосіб вирішується до 85% спорів. На жаль, в Україні немає закону про медіацію. Однак фактично багато юридичних фірм займаються медіаційною практикою. Їхні клієнти приходять у суд уже повністю підготовленими до розлучення, на засіданнях не з’ясовують стосунки, а чітко заявляють про свої узгоджені позиції. Це економить час, гроші й нерви.

Що ж, цікавий варіант. Однак є в ньому, на наш погляд, один недолік: з’ясування стосунків фактично переноситься із зали судових засідань до кабінету медіатора.

Пункти зобов’язань

Менш конфліктним варіантом юристи вважають укладання шлюбного договору, так званого контракту. Він, на їхню думку, прекрасно узгоджує велике кохання й меркантильні інтереси.

— Закордонний досвід свідчить, що шлюбні договори — це не холодний розрахунок, а дієвий механізм захисту та спокою кожного з подружжя, — говорить Катерина Власик. — На моє глибоке переконання, люди, що укладають договори, є юридично грамотними й відповідальними, оскільки вони виключають майновий інтерес із емоційних стосунків, врегульовують це питання у правовій сфері. Адже люди, що беруть шлюб, повинні думати й про прозу життя. Розумієте, коли в сім’ї все добре, то і з майновими, і з фінансовими питаннями все ясно і прозоро. А коли починається тривалий процес розлучення, ситуація змінюється. Люди починають поводитися інакше. Недобросовісна сторона може приховати майно, попросити якесь майнове доручення чи зобов’язання на свою користь — скільки є таких випадків! А шлюбний контракт захищає в таких ситуаціях. Він дуже допомагає тоді, коли подружжя не може вести конструктивний діалог.

— І які ж питання можна врегулювати у шлюбному договорі?

— Під час розлучення люди не можуть зазвичай поділити рухомість і нерухомість, домовитися про аліменти, сваряться через позики й кредити тощо. Механізм вирішення цих проблем можна розписати в договорі. Наприклад, зазначити, що в разі розлучення чоловік не лише сплачує аліменти дітям, а й утримує дружину, яка через хворобу дітей або батьків свого часу не могла закінчити навчання і не отримала спеціальність. Можна записати, що чоловік і дружина мають право брати кредит без згоди іншої сторони. І виплата кредиту є проблемою того, хто його взяв. Або можуть без згоди іншої сторони продавати своє власне житло, отримане, наприклад, за заповітом, чи купувати якусь нерухомість. Тобто шлюбний договір регулює питання розподілу майна, виплати аліментів, боргових зобов’язань, питання користування житлом.

— Навіщо записувати в контракті, наприклад, пункт про аліменти, якщо суд і без нього зобов’язує батька виплачувати відповідні кошти на утримання дітей?

— Якщо в чоловіка немає офіційної зарплати, то стягнути з нього можуть максимум півтори тисячі гривень на місяць. Це стандартна сума аліментів по Києву. Якщо ж він працює, то дружина буде отримувати 20-30% з мінімальної зарплати. А якщо дружині дуже пощастить, то одну четверту офіційної зарплати чоловіка. І то, лише в тому випадку, якщо в нього немає інших дітей. Якщо є інші діти, то вона на своїх отримає одну шосту. Часто жінка в результаті розлучення залишається з половиною майна і без аліментів, і без допомоги. Тобто в програші. А коли в шлюбному договорі написано, що у випадку розлучення батько виплачує на дітей таку-то суму, суд бере це до уваги, і дружина та діти отримують більше.

— А в яких випадках контракт може захистити від боргових зобов’язань?

— Якщо, наприклад, чоловік тихенько взяв у кількох банках кредити, витратив їх бозна на що і втік. Чому дружина з дітьми мусить потерпати від колекторів? Вона може записати в шлюбному контракті, що боргові зобов’язання чоловіка на неї не розповсюджуються, і в такий спосіб захистити себе і від колекторів, і від боргових зобов’язань чоловіка у будь-яких позичальників.

— Можна в шлюбному договорі записати умови, за якими подружжя обов’язково повинне розлучитися?

— Ні, не можна: розлучення — це справа добровільна. Хочу — розлучаюся, а хочу — ні. І ви нікого не можете зобов’язати розлучитися. І на підставі, наприклад, подружньої зради не можете відсудити собі більше майна, тому що Сімейним кодексом це не передбачено.

— Тобто пункти шлюбного договору визначені положеннями Сімейного кодексу? А як же індивідуальний підхід до клієнтів?

— У нас ієрархія правових норм: Конституція, кодекси, закони, підзаконні нормативно-правові акти. Отже, шлюбний договір повинен виходити з тих норм, які прописані в Цивільному і Сімейному кодексах. А те, що однозначно суперечитиме їхнім положенням, у майбутньому може стати підставою для оскарження контракту якоюсь зі сторін — або в цілому, або саме в цій частині. У нас для шлюбного договору передбачена обов’язкова нотаріальна форма, нотаріус не піде на оформлення договору, якщо його положення явно протирічать законодавству. А те, що ви називаєте забаганками, можна прописати у цивільно-правовій угоді, яка, по суті, стає додатком до шлюбного договору.

— Добре, подружжя уклало шлюбний договір, живе десять, двадцять років. За цей час змінилися обставини їхнього життя, положення договору цим обставинам перестали відповідати. Як бути в цьому випадку?

— Якщо з роками подружжю щось не подобається в контракті, вони можуть його переписати — увесь або окремі пункти. Можуть за згодою взагалі не зважати на його положення під час розлучення.

— Чи може з часом хтось із подружжя оспорити шлюбний договір?

— Звичайно, може. Його можна оспорити будь-коли, якщо з’ясується, що хтось на момент укладання контракту мав важке психічне захворювання або підписав документ iз примусу. (Однак якщо на той момент не було офіційного рішення про недієздатність цієї особи, то не факт, що її визнають недієздатною. Крім того, під час підписання контракту людина пише в нотаріуса, що вона усвідомлює свої дії, свої права та обов’язки, що на неї не чиниться тиск). Отже, це все дуже неоднозначно, адвокати можуть вдатися до вивертів. Оспорювання шлюбного договору відбувається в суді, а там змагальність сторін, хто як себе представить. Зазвичай таке оспорювання — це просто фактор морального тиску на іншу сторону, свідоме затягування процедури розлучення і предмет для торгу.

* * *

Зауважимо, що сьогодні в Україні практика укладання шлюбних договорів є мало поширеною. Договори укладають здебільшого дуже багаті люди, які не хочуть втратити своє майно в результаті розлучення. Але я думаю, що з часом, як і на Заході, укладання таких договорів стане повсякденною справою, адже йдеться про правову культуру суспільства.

P. S. А як же пункти про те, хто виноситиме сміття, гратиме з тещею в шахи, робитиме з дитиною уроки, про те, скільки разів на тиждень любитися, де і коли? Тобто де в шлюбному контракті пункти про життя?

А немає, кажуть юристи. Бо шлюбний контракт укладається для полегшення процедури можливого розлучення. А «для життя» підписуються цивільно-правові угоди. Щоправда, як засвідчує адвокатська практика, якщо чоловік не хоче носити тещу на руках, ніякий договір його не примусить.

 

ЗВЕРТАЄМО УВАГУ

* Умови, механізм укладання шлюбного договору, вимоги до його змісту викладено в главі 10 Сімейного кодексу України.

* Для укладання шлюбного договору необхідно звернутися до нотаріуса, який вносить його в реєстр правочинів.

* Якщо договір укладається особами, що є подружжям, він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

* Якщо договір укладається особами, що лише мають намір узяти шлюб, він після нотаріального посвідчення діятиме з моменту реєстрації шлюбу.

 

МОВОЮ ЦИФР

За даними Держслужби статистики, минулого року в Україні було зареєстровано 278 тис. шлюбів і більш як 168 тис. розлучень. Тобто розпадається 6 із 10 шлюбів.

Причинами розлучень є:

— близько 25% — через конфлікт інтересів, відчуження в стосунках;

— близько 20% — через зловживання алкоголем;

— 15% — на ґрунті матеріальних труднощів;

— 12% — у зв’язку з подружньою зрадою і ревнощами;

— 5% — через незадоволення житловими умовами та інтимними стосунками.