Донедавна такий сценарій розвитку подій мало хто міг передбачити. Адже саме Дніпропетровськ серед усіх південно-східних областей постав найпотужнішим форпостом на шляху російської агресії. Ще коли Путін став анексувати Крим, тут зібрався проукраїнський мітинг із небувалою для міста кількістю учасників. Коли ж розпочалися бойові дії на Донбасі, саме в Дніпропетровську вперше стали активно формувати добровольчі батальйони. І така згуртованість пов’язувалася насамперед із потужною фігурою керівника групи «Приват» Ігоря Коломойського.

Як зізнається Ігор Валерійович, власну кандидатуру на посаду голови Дніпропетровської ОДА він зі своєю командою запропонував сам. Він одразу заявив про свою націленість на те, щоб забезпечити у регіоні спокій, щоб Дніпропетровщина залишалася частиною неподільної України. А пам’ятне висловлювання новоспеченого голови облдержадміністрації щодо «шизофреніка» Путіна тільки додало Коломойському балів.

Вибори до Верховної Ради підсилили переконаність у тому, що команда Коломойського й Блок Порошенка — якщо й не «близнюки-браття», то щось до цього близько. Адже в ряді мажоритарних округів перемогли кандидати, які донедавна про такий успіх могли хіба що мріяти. Як, приміром, яскраво виражений представник національного спектру політичних сил Андрій Денисенко, який ніколи публічно не розмовляв російською, а тепер впевнено переміг у центральному виборчому окрузі російськомовного Дніпропетровська. Пан Андрій ішов на вибори саме під егідою Блоку Порошенка, але при цьому вважався людиною, наближеною й до Коломойського.

Те ж саме можна сказати і про деяких інших нових нардепів — Віталія Купрія, Максима Курячого, Валентина Дідича та навіть Дмитра Яроша. Звісно, і про Бориса Філатова, який здавна вважається людиною Ігоря Валерійовича.

Але той же Філатов ще під час виборчої кампанії почав потихеньку відхрещуватися від своєї приналежності до Блоку Порошенка. Уже в парламенті його не взяли до фракції БПП. Тож можна говорити, що «тліти» ситуація почала ще раніше — щоб досягти апогею біля офісної будівлі «Укртранснафти», куди після зміни державою керівника заявився Ігор Коломойський та, не добираючи висловів, обматюкав одного з журналістів. Нагадаємо, ті події призвели до догани Президента держслужбовцеві Коломойському.

Далі було більше. Позавчора голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко озвучив версію про опосередковану причетність вищезгадуваного Денисенка до ситуації з убивством у Волновасі Донецької області працівника СБУ Віктора Мандзіка (позивний «Панчер»)

Згідно з довідкою МВС, 22 березня міліція порушила справу «за фактом організації озброєної злочинної банди з метою скоєння нападів на підприємства, установи, організації та окремих громадян». Правоохоронні органи розшукують підозрюваного в безпосередньому виконанні убивства помічника депутата від БПП Андрія Денисенка — Дениса Гордєєва, який був юристом «Правого сектору». Фігурантами справи є також Артем Мартиненко, Дмитро Іванов, Станіслав Джумаєв та Олександр Сіренко.

Згідно з документом, 21 березня о шостій годині у Волновасі військові зупинили три вантажівки, відібрали у водіїв документи й телефони та висунули претензії, що водії начебто рухаються не в тому напрямку. Через деякий час на мікроавтобусі прибули ще двоє військових і приєдналися до претензій проти водіїв. Після цього на місце під’їхали Мандзік і прокурор району Сергій Браговський. Між ними і військовими виникла словесна перепалка, в результаті якої один із військових наказав привести зброю до бойової готовності. Чоловіків кинули на капот і скрутили їм руки. Мандзік представився працівником СБУ та спробував вирватися, після чого один із військових вистрілив у повітря, а потім — у голову Мандзіку. Працівник СБУ помер у лікарні, не приходячи до тями.

У рамках розслідування проведено обшуки в Донецькій та Дніпропетровській областях, виявлено 9 автоматів, 5 гранатометів, 31 гранату, 24 гранати до підствольного гранатомета, 4295 набоїв, тротилові шашки та інше.

Андрій Денисенко назвав такі звинувачення ахінеєю. «Те, що вони роблять зараз, наливайченки, порошенки і інші, — це нищення України. Сьогодні руйнується форпост української державності. Заява про те, що Корбан, Олійник і Денисенко причетні до вбивства офіцера СБУ — адекватна? Ні Олійник, ні Корбан в очі ніколи не бачили Гордеєва», — каже нардеп.

Корбан і Олійник є не лише заступниками голови ОДА, а й людьми, здавна наближеними до Коломойського.

Тим часом Денисенко, Віталій Купрій, Валентин Дідич і Олександр Дубінін (ще один мажоритарник від Блоку Порошенка по Дніпродзержинську) оголосили, що виходять із фракції БПП на знак протесту проти звинувачень керівництва Дніпропетровщини в причетності до злочинних дій.

Не забарилися з реакцією і в БПП. «Рада фракції партії «Блок Петра Порошенка» вважає виголошену цими депутатами позицію такою, яка дискредитує саме поняття народного депутата. Ми всі балотувалися в парламент, щоб писати і приймати реформістські закони, а не відстоювати приватні бізнес-інтереси та покривати кримінальні злочини», — зазначається в поширеній заяві. У фракції заявляють про ймовірність подання з боку Генпрокуратури на розгляд Верховної Ради щодо необхідності позбавлення цих нардепів недоторканності.

Отож можна говорити про те, що коса найшла на камінь всерйоз. Чи справді Дніпропетровськ піде на ескалацію конфлікту, покаже анонсоване на сьогодні віче.

Але швидких перемог у Москви та її шісток на Донбасі немає, тим більше що зруйнований ущент новий термінал аеропорту Донецька та кілька захоплених дрібних сіл (не важливих у стратегічному плані) аж ніяк не додають окупантам відчуття хоч якогось тріумфу. На стратегічних напрямках — у районі Дебальцевого на Донеччині та в районі Бахмутки на Луганщині — ворог добряче отримав по зубах. Значно знизили активність бойовики і на Маріупольському напрямку. За таких умов російському агресору лишається тільки одне — брехати. Кремлівська пропаганда вже кілька днів розповідає, що ось-ось, ледь не з хвилини на хвилину утвориться такий собі «дебальцевський котел», і українські вояки ще можуть встигнути вийти з оточення, що бойовики вже вийшли на околиці міста тощо.

Утім наші бійці насправді лишилися на позиціях і дали доброго прочухана брехливим окупантам. Можливістю вигаданого «виходу з оточення», тобто втечею з поля бою, не скористався ніхто. Відтак у штабі АТО спростовують інформацію про нібито утворення «дебальцевського котла», а також про пернможне просування бойовиків. «Жодного «котла» немає. Це фантазії. Скажіть тим, хто передає такі новини, щоб вони перестали курити те, що курять», — висміює російські та окремі українські ЗМІ прес-офіцер АТО Леонід Матюхін.

Те, що бойовикам не вдалося взяти в оточення Дебальцеве, підтверджують і в групі «Інформаційний спротив». Адже, за даними розвідки, завдяки ефективним діям української артилерії до Росії з Горлівки вже повезли «двохсотих» у вантажівках «Урал». Більше двохсот поранених окупантів доставили із зони боїв у госпіталі Красного Луча, Сніжного та Шахтарська. Відсіч бойовики отримали і в районі Малоорловки.

«У результаті масованих дій української артилерії у відповідь зазнали серйозних втрат як передові підрозділи супротивника, так і «другі ешелони», зосереджені в даному районі для «широкомасштабного наступу», — зазначає організатор групи «ІС», нардеп Дмитро Тимчук. — У цей час серед бойовиків ширяться панічні чутки, що з Дебальцевського плацдарму й одночасно з боку Авдїївки українські війська проводитимуть контрнаступ, щоб «відрізати Горлівку». Тому на другорядних напрямках Горлівки противник уже покинув низку позицій і блокпостів».

Розгром ворога під Дебальцевим підтверджує і речник АТО Андрій Лисенко. «Тривожна інформація про те, що начебто Дебальцеве можуть узяти в котел, не відповідає дійсності, — каже пан полковник. — Фронт урегульований, ті частини, які вирушали з боку терористів, були просто розбиті. Терористи зазнали значних втрат. Ми зараз поки що не називаємо остаточну кількість військової техніки, яку вони втратили, але це десятки одиниць і сотні бійців».

Але ворог не вгамовується: учора вранці ворожі танки та піхота атакували Вуглегірськ. На момент здачі цього номера «УМ» у місті тривав бій. Водночас підрозділи оперативного командування «Північ» заявляють, що позаминулої доби ними знищено в районі «Бахмутського шляху» 22 бойовики, ще понад 30 поранено. А поблизу окупованого села Жолобок українська артилерія підбила десяток ворожих танків. Бойовикам також не вдалося відтіснити сили АТО від Нікішиного, попри спроби зайти з флангу.

Начальник Генштабу ЗСУ Віктор Муженко заявляє про достатню кількість сил і засобів для того, щоб завдати остаточної поразки бойовикам на Донбасі. За його словами, на даний момент українська армія веде бойові дії з сепаратистами і окремими російськими військовими.

Загалом, за даними штабу АТО, позаминулої доби в запеклих боях загинуло 5 українських воїнів, ще 29 — поранено. Портал «Слово і діло», посилаючись на інформацію з відкритих джерел, вказує, що з початку антитерористичної операції загинуло щонайменше 1422 бійцi антитерору.

Минулої неділі — висловлюючи з усією країною скорботу за суботніми жертвами масового обстрілу житлового району у Маріуполі сепаратистами, яких вояками і бойовою технікою підживлює Росія, — так звані великі телеканали скасували показ розважальних проектів. Понад 30 загиблих і сотня поранених у результаті лише одного епізоду біснування російсько-терористичних військ на сході України! Із квітня у результаті бойових дій загинуло на сході країни вже більше п’яти тисяч людей, а отримали поранення й різного роду ушкодження близько одинадцяти тисяч! Тож не зреагувати канали не могли. Але...

Скажімо, замість проекту власного виробництва «Орел і решка» на «Інтері» поставили російський фільм. «Включив ТБ о 22.30. Канал «1+1»: кацапське кіно, і в куті свічечка зазагиблими від кацапської зброї. Канал «Інтер»: кацапське кіно, і в куті свічечка за загиблими від кацапської зброї. Канал СТБ: кацапське кіно, і в куті свічечка за загиблими від кацапської зброї. Канал «Україна»: кацапське кіно, і в куті свічечка за загиблими від кацапської зброї. Канал «Ентер-фільм»: кацапське кіно. В куті свічечка за загиблими від кацапської зброї відсутня. Поминаємо загиблих від рук окупанта за допомогою культури окупанта?» — такий емоційний опис вечірнього показу зробив на сторінці у соцмережі киянин Микола Шило.

Дискусії стосовно того, чи повинні українські канали показувати російські фільми, з участю яких акторів і скільки, точаться майже рік. Найменш залежним від російських серіалів, в яких багато славних ментів, піхотинців, спецназівців і ФСБшників, виявився головний канал однойменної медіа-групи Ігоря Коломойського «1+1». Бо для його цільової, жіночої, аудиторії таке наповнення було не цікавим. Перенасиченими російськими ментами, піхотинцями, десантурою був, за великим рахунком, і лишається ICTV — чоловічий канал групи StarLightMedia Віктора Пінчука; недалеко відкотився і канал «Україна», який належить Рінату Ахметову. Керівник «плюсів» Олександр Ткаченко в одному з інтерв’ю ще у квітні минулого року мимохідь пояснив: «Багато наших конкурентів не знають, що робити із заздалегідь купленим продуктом — якими-небудь «Морськими дияволами» або серіалами про хоробрих російських ментів і спецназівців».

Активно втручалося в ситуацію фільмопоказу останнім часом лише Держкіно. Наприкінці минулого року не видали прокатних посвідчень «Мамам-3», і «Тарасу Бульбі», а також двом сезонам серіалу «Кремінь», уже у січні — серіалу «Білі вовки». Ще у листопаді за зверненням Мінкульту, СБУ і Національної спілки кінематографістів за результатами клопотань Експертної комісії з питань розповсюдження та демонстрування фільмів заборонили аж 69 фільмів за участі Михайла Порєченкова, який дозволив собі у Донецьку постріляти заодно із сепаратистами.

Є немало тих, хто вважає заборони неефективними. Засновник і перший гендиректор «1+1» Олександр Роднянський, який з 2002-го працює в Росії, переконаний: «Починати нову країну із заборони кінофільмів та серіалів, навіть пояснюючи це війною з сусідом, мені здається, непристойно, неефективно. Оскільки і серіали, і фільми все одно доступні. Та й просто безглуздо. Забороняти їх на тій підставі, що в них знімався той або інший артист, відомий своїми ворожими переконаннями, — взагалі неприйнятно». Звичайно, нині продюсер Роднянський зацікавлений в українському ринку збуту, але неначе мають сенс його слова: «... з таким самим успіхом можна заборонити видання книжок Езри Паунда і Кнута Гамсуна на тій підставі, що вони підтримували німецьких нацистів, або видатних класиків, оскільки вони були расистами, ксенофобами, антисемітами тощо».

Утім порівняння не надто коректні. Наприклад, норвежський письменник Кнут Гамсун у 1920 році отримав за свою творчість Нобелівську премію, а вже потім підтримував нацизм. Не зважаючи на те, що вже у 1943 році він висловлював невдоволення особисто Гітлеру, Кнута Гамсуна після війни віддали під суд. У в’язницю не потрапив, дякуючи поважному віку (за 85 років), але заплатив штраф. Івану Охлобистіну, який є нев’їзною персоною в Україну за свою антиукраїнську позицію, творчо до Кнута Гамсуна точно вже не дорости, принаймні нобелiвським лауреатом він ще не став. Тому навіть 71 заборонений для масового показу фільм за участі актора, який дозволяє принижувати українців за національною ознакою, — не велика втрата для культурного розвитку. Замість подивитися «Інтернів» багатьом корисніше буде почитати біографію Кнута Гамсуна або найвідоміший його роман «Голод», який він написав порівняно задовго до приходу до влади Гітлера, у 1890 році.

Спроби законодавчо захищати вітчизняний інформаційний простір від впливу на свідомість людей через фільми і серіали з Російської Федерації робили депутати ще попереднього скликання. На останньому своєму позачерговому засіданні 20 жовтня попередній склад Верховної Радине зміг ухвалити закон про заборону російських серіалів. Тоді парламенту не вистачило голосів для включення до порядку денного жодного з трьох запропонованих народними депутатами законопроектів. Власне, усі розуміли, що голосів забракне, тому розцінювали ті спроби переважно як популістські.

У нинішній ВР, де немало колишніх медійників, уже зареєстровані три законопроекти, автори яких хочуть захистити інформаційне поле. Бо в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України інформаційна безпека має бути пріоритетним завданням держави. Найперше, законодавчо хочуть заборонити публічне використання аудіовізуальної продукції, яка прославляє збройні формування держави-окупанта, а з порушників стягувати штрафи в розмірі від 10 до 50 мінімальних заробітних плат за кожен випадок ігнорування заборони. Про це йдеться у законопроекті №1317 авторства Миколи Княжицького («Народний фронт») і Вадима Денисенка («Блок Петра Порошенка»), який ухвалили у першому читанні.

Не включили у порядок денний для розгляду цього тижня законопроект № 1768, яким пропонується заборонити участь резидентів держави-агресора в статутному капіталі вітчизняних телерадіоорганізацій, та № 1824, положення якого пропонують наділити Національну раду з питань телебачення і радіомовлення повноваженнями призупиняти ліцензії та застосовувати штрафи до ліцензіатів, які порушують закон. Навколо пропозицій за номером 1768 зчинили резонансне публічне з’ясовування стосунків. Канал «Інтер» заявив, що це спроба тиску безпосередньо на цього мовника. Вікторія Сюмар, представниця «Народного фронту», повідомила, що законопроект не внесено до порядку денного 27 січня через позицію «Блоку Петра Порошенка». Натомість представник останнього Микола Томенко в ефірі «Інтера» розповів про спробу «тих людей, які представляють уряд (це все люди з однієї фракції, проурядової), натиснути на власників (медіа. — Авт.)». Наступного разу медійні проекти розглянуть, можливо, 3 лютого.

Лише нагадаємо, що 29 відсотків акцій «Інтера» належать російському «Первому каналу», решта — Дмитру Фірташу і Сергію Льовочкіну. Саме в ефірі «Інтера» — багато російських фільмів й інших проектів, неоднозначних сюжетів, які складно назвати проукраїнськими. У новорічну ніч показували співака Йосипа Кобзона, який підтримує загарбницьку політику Путіна стосовно України, є у нас персоною нон-грата. Просто нахабно не догледіли? Чи спеціально провокували? Формально Кобзон співав у проекті власного виробництва «Інтера». Фактично це той вид програм, які «склеюють» з частин, зроблених в Україні й Росії (зокрема проект «Жді мєня»). Бурхлива реакція багатьох посадовців, переважно у соціальних мережах, із закликами й обіцянками позбавити «Інтер» ліцензії мала масовий відгук в активної інтернет-спільноти. Але не могла завершитися нічим іншим, ніж попередженням від Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Бо так закон велить.

Чи на повну чиновники і посадовці використовують існуючі норми, щоб не піаритися чи завойовувати лояльне ставлення до себе телеканалів та їхніх власників, а перетворювати ефіри українських телеканалів на справді українські? Однозначно, ні.