Однотурові, НЄ СПАТЬ!!!

  • 27.09.15, 01:45

Сергій Лещенко

"На черный день"
Команда АВАКОВА вывела 40 МИЛЛИОНОВ ДОЛЛАРОВ на Панаму!!!

 25 вересня 2015, 14:16

В последнем номере "Зеркала недели" Юлия Мостовая описала разговор высокопоставленных руководителей Украины, который иллюстрирует сговор между ними с целью взаимного покрытия коррупции.

"...А уж молчаливых коррупционных взаимозачетов – просто не счесть. "О! Да твой орел, я смотрю, тридцатку "зелени" через "Ощад" вывел!" "Ха! А твой по номиналу погасил за счет государства облигации, купленные для тебя на внешнем рынке с дисконтом 40-60%!". Вот так в декларации одного "орла" появился миллиард, а тещу другого снимают с розыска. Сочлись".

Диалог не содержит отсылок к конкретным фамилиям. Сегодня я расскажу о первой части этого "взаимозачета".

Этот случай уже несколько недель пересказывается в политических коридорах, хотя отголоски скандала практически не вышли наружу. Речь идет о переводе "тридцатки зелени через Ощад".

По моей информации, на самом деле было выведено более 40 миллионов долларов. Это было сделано депутатом от "Народного фронта" по фамилии Игорь Котвицкий.

Депутат с такой фамилией мало известен читателям и телезрителям. Он не блокирует трибуну и не разоблачает с пламенным пафосом. Часть людей утверждают, что Котвицкий – это "кошелек" Арсена Авакова. Часть – что партнер в бизнесе. До избрания в парламент он руководил семейной корпорацией действующего министра внутренних дел.

Летом этого года Котвицкий вывел из Украины 40 миллионов долларов на счет офшорной компании из Панамы. Для этого Котвицкий перекупил долг одного из украинских юридических лиц перед зарубежной компанией.

Когда этот факт вскрылся, начались проверки и внутренние расследования. Оказалось, что деньги были положены на счет Котвицкого в "Сбербанке России" во время Революции достоинства и находились там весь 2014 год. А для перевода денег использовался государственный "Ощадбанк Украины", которым руководит соратник Яценюка и Авакова Андрей Пышный.

Для того, чтобы совершить транзакцию на Панаму, "Ощадбанк" должен был провести проверку происхождения средств, поскольку депутат Котвицкий является "политически значимым лицом" – или politically exposed person (PEP) в терминологии ФАТФ. Однако "Ощадбанк" пропустил перевод денег, похоже, не удостоверившись в их законности – иначе он бы спросил у Котвицкого, почему эта огромная сумма – 40 миллионов долларов, почти миллиард гривен – отсутствует в декларации за 2014 год.

Получив добро "Ощадбанка" на перевод, Котвицкий наткнулся на другой блок. Перевод, вопреки инструкциям, заблокировали в НБУ по городу Киеву. Однако вмешательство начальника департамента регистрационных вопросов и лицензирования НБУ Леонида Антоненко, которому пожаловались на незаконную блокировку, позволило деньгам покинуть пределы Украины.

Когда перевод незадекларированных Котвицким 40 миллионов долларов из Украины на Панаму был окончен, а в истеблишменте начался шум, депутат не придумал ничего лучше, как... "вспомнить" о своих сбережениях и через полгода после окончания декларирования подать "уточненную" декларацию.

ИСХОДНАЯ ДЕКЛАРАЦИЯ ДЕПУТАТА КОТВИЦКОГО



Оба документа я получил в аппарате Верховной Рады. Не знаю, как вы, но я с трудом представляю человека, который мог бы "забыть" о своем депозите в размере почти 1 миллиард гривен.

УТОЧНЕННАЯ ДЕКЛАРАЦИЯ ДЕПУТАТА КОТВИЦКОГО



На самом верху бытует мнение, что 40 миллионов Котвицкого на самом деле частично (или полностью?) являются деньгами Арсена Авакова.

И пришло время называть вещи своими именами. Аваков уже не один месяц строит свою отдельную политическую карьеру. Сегодня, когда рейтинг Яценюка равен нулю, Турчинов неизбираем, а Кличко не отвечает вызовам времени, появление на защищенном счету Авакова (Котвицкого) 40 миллионов долларов более чем достаточно для успешной избирательной кампании всеукраинского масштаба.

На момент транзакции такой возврат денег от украинского лица зарубежному кредитору был законен. Однако история вызвала бурю на верху и потребовала найти сакральную жертву. Ею стал Антоненко – его попросили уйти из Нацбанка "по согласованию сторон". Подобной участи избежал Пышный, который пропустил незадекларированные деньги депутата. Возможно, потому, что за Антоненко стоит всего лишь первый зам главы Нацбанка Александр Писарук, а за Пышным – целый Арсений Яценюк.

p.s. І ШО??? Будемо аплодувати й голосувати за ЦИХ далі?

А ШО?..

  • 26.09.15, 21:21
Брянські ЗМІ схвильовані заявою Соскіна про повернення Стародубщини до складу Сіверщини   podmig
26 вересня 2015

В Україні пропонують забрати у Росії «історичну частину Сіверщини» - Брянську область, і включити її до складу «Української народної республіки». Про це в ефірі телеканалу 112 заявив політичний експерт, директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін.

З таким вступом вийшла топова новина про територіальні претензії з боку України чи не на усіх більш-менш розкручених інформаційних сайтах Брянської області РФ.

За словами Соскіна, якщо нова Конституція України буде передбачати надання спецстатусу окремим суб'єктам, то націоналісти можуть підняти питання про перезаснування країни в історичних кордонах.

«Давайте і в Чернігівській області, на Сіверщині окремий район зробимо. Давайте підтягнемо «Свободу», Олега Ляшка, Юлю Володимирівну, Гриценко. Створимо Сіверщину і скажемо: «Нам Суми та Чернігівщина, але не вистачає третього шматка». Завжди в Сіверщину входила Стародубщина, Брянська область. Тому ми формуємо зараз бригади добровільні і беремо під контроль нашу історичну територію, яка була частиною УНР», - заявив Соскін.

Ці слова політолога найбільш схвилювали й стали розривом шаблону в тому числі для місцевих брянських журналістів зі своїм специфічно-фривольним стилем, замішаним на прогалинах в історичних знаннях і міфах про так званий "єдіний народ". Пом'янули при цьому і наш ресурс:

newvv.net

Вірш стране Иуд, стране рабов.

  • 26.09.15, 18:18
Відомий російський музикант Андрій Макаревич, який гостро критикує Кремль за війну проти українського народу, опублікував у Facebook новий вірш. За його словами, вірш "навіяв Шлосберг". 24 вересня депутата псковських законодавчих зборів Льва Шлосберга, який у серпні минулого року оприлюднив інформацію про загиблих у Донбасі псковських десантників, позбавили повноважень. Таємне голосування з питання про позбавлення Шлосберга повноважень пройшло на 45-й сесії Псковських обласних Зборів. За позбавлення депутата повноважень проголосував 41 депутат, проти - всього тільки троє.

живые мертвецы 2 серия

 Вірш Макаревича:
 Хожу по краю
 Не выбираю
 Стезю другую.
 Меня спасая,
 Кричат - "Ондрюша,
 Вернись на сушу!"
 Спасибо, знаю.
 Простите, трушу
 Обилья флагов,
 вранья и быдла,
 Всего, за что мне
 бывает стыдно.
 Я сам не лучший
 И не ответчик
 И вот награда -
Кричит газетчик:
 "Кто ваш попутчик?
 А мне не надо.
 Один, мол, в поле?
 Так я не воин!
 Не слышно вони -
 И я спокоен.
 Ни с кем не лаюсь.
 Ни в чём не каюсь.
 Хожу по краю-с.
 Гуляю-с.

Гибель империи.

Геть духовних повій з української сцени!!!

  • 25.09.15, 23:00
Колаборантки на сцені
Активісти закликають Президента забрати звання народних у Таїсії Повалій та Ані Лорак

Христина ІНЖУВАТОВА   

«Ми нє куріци, нє птіци...»

У Львові громадські активісти просять Президента забрати звання народних артисток України в Ані Лорак, Таїсії Повалій та Ірини Білик. На площі біля Оперного театру у середу представники Економічного бойкотного руху, ГО «Галицька фортеця» та Волонтерського полку тримали плакати з написами: «Геть колаборантів з української сцени» та «Ми нє куріци, нє птіци, ми — народниє певіци». Поруч у клітці кудкудакали «головні герої» акції — кури, на яких одягли маленькі портрети трьох виконавиць.

«Наша акція стосувалася не лише цих співчок, а й інших представників вітчизняного шоу-бізу, які висловлюють підтримку агресору чи співають на окупованій території, чи повторюють, мовляв: «треба все забути і пробачити», — уточнив очільник Економічного бойкотного руху Олег Радик. — Тому ми закликаємо позбавити високого звання таких артистів. Наші акції продовжаться. До прикладу, впевнений, що Потап у Львові виступати не буде».

Активісти кажуть, реакція артистів на їхні заходи зазвичай лише одна — вони впевненні, що обурення громадськості — провокація. Втім активна позиція львівських громадських організацій вже завадила виступам у Львові Ані Лорак та Володимира Гришка. «Минулого року Ані Лорак у Львові так і не виступила, — уточнює Олег Радик. — Поїхала до Одеси, де її виступ призвів до крові».

УМ


75%, 6 голосів

25%, 2 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Шизоид и его узкая щель.

  • 25.09.15, 01:01
Диктатор-психопат.
 Щель, через которую Путлер видит мир/

Игорь Гарин

Писатель, доктор физико-математических наук

Вчера, 20:28 
Все диктаторы без исключения живут в сумеречном мире своего необратимо искаженного сознания

ДАРТ ПУТЛЕР

Как автор десятитомника «Йехуизм» («Тоталитаризм»), я на протяжении 40 лет детально изучал диктаторский склад психики значительного числа тиранов и некрофилов. Я пришел к выводу, что во многих случаях психика диктатора или тирана является формой злокачественной психопатии. 

Почему психопатии? Потому что к основным чертам психопата относятся:

— садистские наклонности, бессердечность, нетерпимость, патологическая подлость и супернарциссизм; 

— сверхэгоизм и органическая неспособность любить других людей или проявлять к ним сочувствие, безразличие к боли других людей;

— абсолютная неспособность к сожалению или ощущению вины за всё совершаемое;

— безответственность, непредсказуемость и непонимание результатов своих импульсивных действий;

— патологические коварство, ложь и отсутствие каких-либо моральных устоев; 

— исключительная подозрительность, доходящая до паранойи, и крайняя, садистская жестокость, сопровождаемая полным отсутствием чувства вины и раскаяния.

— постоянная готовность воевать и резкое удешевление «пушечного мяса».

— неспособность посмотреть на себя глазами другого человека. Вместо того, чтобы осознать свою вину за содеянное, психопат ищет причину неудач в конспирологических мифах и обвиняет в своих неудачах исключительно «вражеское окружение».

— бесконечная череда непоправимых ошибок; почти всё, к чему прикасается диктатор-психопат, обращается в тлен.

Путин верит в то, что его ведет звезда или высшая воля, что у него есть миссия

— органическая неспособность признавать просчеты и ошибки. 

Эти черты присущи практически всем диктаторам-психопатам. Я бы добавил к этому патологическое самозашоривание: диктатор-психопат видит мир через узкую щель, считая все находящееся за ее пределами несуществующим или незначительным.

По мнению одного из основателей науки о человеческом насилии, Эриха Фромма, изучавшего человеческую разрушительность, для патологически деструктивной личности имеет значимость только то, что касается ее самой, а остальной мир в эмоциональном отношении не имеет ни запаха, ни цвета, и потому она воспринимает окружающее в искаженном, сильно деформированном виде, несоответствие с которым ведет ее к ипохондрии, тревоге, гипертрофированному беспокойству за свое физическое и моральное здоровье.

Теперь — почему именно формой злокачественной психопатии? 

Потому, что у диктатора все перечисленные качества растут со скоростью саркомы и смертельно опасны для окружающих. Еще потому, что после долгих лет единоличной власти у диктаторов неизбежно усиливаются комплексы ксенофобии, подозрительности и страха. Это своим неизбежным следствием имеет шараханье из стороны в сторону без тщательно продуманных или рациональных планов, что лишь усиливает психопатический эффект.

Дело в том, что все диктаторы без исключения живут в сумеречном мире своего необратимо искаженного сознания и воспринимают мир в жутко деформированном виде, что, собственно, получило название психопатии или «поехавшей крыши». И именно этим своим патологическим «зазеркальем» они стараются заразить окружающих и максимальное количество сограждан, что, увы, удается с гораздо большей легкостью, чем возможно в среде здравомыслящих людей, но вполне реально и характерно для быдла, на которое они опираются. Ибо только быдло не разумеет психопатические поступки диктатора, подпадающие под многие статьи УК РФ, например:

Ст. 160. Присвоение и растрата.

Ст. 282.1. Организация экстремистского сообщества.

Ст. 285. Злоупотребление должностными полномочиями.

Ст. 286. Превышение должностных полномочий.

Ст. 353. Планирование, подготовка, развязывание или ведение агрессивной войны.
 
Сам диктатор воспринимает свою психопатию как железную, непреклонную волю, как бесстрашие или знак провидения. Он верит в то, что его ведет звезда или высшая воля, что у него есть миссия («великая идея» людоедства). Да, как зверь, он интуитивно ощущает ледяное дыхание в затылок, но он никогда не отступает, он непреклонен и будет идти только вперед — каждый к своему бункеру, как Гитлер, к своей земляной норе, как Хусейн, к своему забору, как чета Чаушеску или к канализационной трубе, как Каддафи.

Почти все общие черты диктатур — беспощадная «зачистка» политического пространства, «вертикаль власти», несменяемость, направленная деформация сознания электората, энергичное создание дебильных конспирологических мифов, звериный страх и подсознательное ожидание расплаты — являются следствиями вышеупомянутых серьезных и неизлечимых «сдвигов по фазе», иногда мягко называемых неадекватностью.

У меня есть серьезные основания полагать, что когда состоятся суды над нынешними диктаторами, то диктаторы прошлые покажутся по сравнению с ними белыми и пушистыми. Хотя бы потому, что в наше время информацию о преступлениях гораздо труднее скрыть.

Самый большой для меня парадокс - почему катастрофически огромное количество людей восторженно принимают именно диктаторско-гитлеровский тип и готовы беззаветно служить всем этим Бокассам? Но, как говорится, рабы и холопы любят тиранов и славят своих палачей. И все равно непостижимо: как в современном мире без границ возможно вести свинско-ущербную жизнь и упиваться кубинско-северокорейским счастьем?

Завершу эссе высказыванием Станислава Белковского: «Народ Путина не беспокоит. Он уже разобрался с народом. Он понял, что с этим народом можно делать всё, что угодно.

Изоляция

Ми те, що ми п'ємо.

  • 23.09.15, 22:22
Склянка життя чи отрути?

Від якості питної води залежить не тільки здоров’я та довголіття, а й генофонд нації


Якщо людина не вживає якісної питної води, порушується водний гомеостаз організму. (Фото  з сайта lvivpost.net.)

Водний гомеостаз організму

Основою життя на Землі є вода. Наші прадавні нащадки — амфібії — вийшли з гідросфери на сушу вслід за примітивними рослинами. З океану людина захопила і понесла в собі, під покровом шкіри, частину своєї «батьківщини» — морської води. Доказом цього є дивна подібність у співвідношенні основних хімічних елементів і особливостях їх регулювання в крові мешканців суші та в морській воді. Нагадаємо, що в роки Другої світової війни радянські військові хірурги, залишившись без донорської крові, з успіхом використовували розведену морську воду. На західних фронтах такий кровозамінник отримав назву — розчин Квінтона.

Рана, яку людина отримає в морській воді, не така болюча, як така ж рана на суші. Хоча здавалося б, що морська вода повинна спричиняти нестерпний біль. Імовірно, проявляється первинне походження цих двох «гідросфер». Ембріон людини на 97% складається з води, а у новонароджених її кількість становить 77% маси тіла. Основна частина води — 70% — зосереджена в самій клітині, а 30% — це позаклітинна вода, яка поділяється на дві частини: менша (десь 7%) — це кров і лімфа, яка є фільтратом крові, а більша частина обмиває клітини. Цю воду називають міжтканевою або інтерстиціальною, тобто проміжною.

До 50 років людина трохи усихає, і вода становить лише 60% від її маси. Дитина більш насичена водою, і старість у розумінні біології — це втрата вологи клітинами і виснаження водних ресурсів міжклітинної рідини. Ми «висихаємо», закислюємось, костеніємо і вмираємо. Навіть кістки наші на 20% складаються з води. Нашими артеріями, венами, лімфатичними вузлами також тече внутрішньо-судинна рідина.

Слина, шлунковий сік, сеча, піт, сльози — це все вода і відповідні біологічні молекули. Це певним чином упорядковані біологічні системи, або ліотропні рідинні кристали. Іншими словами, живий організм — це складні, але спеціально упорядковані рідкі системи. Отже, людина представляє собою систему з’єднаних судин, якими безперервно течуть потоки різних рідин, що взаємодіють одна з одною.

Кожна рідина має свої, чітко фіксовані властивості і характеристики. Ні на секунду не припиняється рух у міжклітинному просторі. Все це забезпечує надходження поживних речовин у клітини через міжклітинні рідини і видалення відпрацьованих продуктів через ці ж шляхи. Це ніби річки. Однак ці річки можуть перетворитися на стояче болото. Тоді виникає застій. Якщо ці річки прискорюються, як гірські потоки, тоді знову все стає на свої місця. Людина ж сприймає цей плин через свої відчуття, стани, енергетику. Вода є електролітом, який є провідною системою для руху життєвої енергії — «прани». За рахунок цієї енергії людина і живе. Ця енергія у воді і є саме життя.

Особливе значення для існування будь-якого живого організму має співвідношення зв’язаної і вільної води. Це співвідношення закладає природа при зародженні живого. Чим довше в часі це співвідношення залишається стабільним, тим довше живе людина — саме в гармонії і ритміці з Природою.

Для того аби це співвідношення стабільно підтримувалося, людина повинна щоденно вживати якісну питну воду. Доросла людина вживає в середньому 2,5 літра води на добу. Із цієї кількості 1,2 літра припадає на питну воду, літр — на воду з їжі, а 0,3 літра — на воду, яка утворюється в самому організмі в процесі обміну речовин. Отже, для організму людини головне значення має якісна питна вода. Не даремно Всесвітня організація охорони здоров’я наголошує: до 80% усіх проблем зi здоров’ям, які має людина, — це проблеми якісної питної води.

Людина, особливо діти, повинні пити лише чисту, високоякісну питну воду, яка і визначатиме стан здоров’я її організму. Це так звана природна столова питна вода, яка містить у своєму складі всі ті мікроелементи, які потрібні організму людини. Це природна, біоенергетична, структурно-упорядкована або «жива» вода, властивості якої найбільше відповідають складу внутрішньоклітинної води.

Газована вода: повільна міна?

Для підтримання водного гомеостазу (рівноваги) ми п’ємо кожен день. Хто п’є воду, хто — каву або чай, а хто — пиво, соки, газовану воду, чи ще гірше — слабоалкогольні напої. Основа кожного напою — вода, а сам напій — це відповідний розчин, і органiзм сприймає його не як чисту питну воду.

Газована вода — це консервована питна вода. Вона, за рахунок вуглекислоти, має спотворену структуру і біоенергетику щодо природної води, і її не можна розглядати як питну воду, особливо зараз, коли через негативний вплив довкілля людський організм дуже забруднений і суттєво відрізняється від природного, а газована вода лише погіршує цю картину.

Дорослій, здоровій людині невелика кількість газованої води не зашкодить, але дуже часто вживати такий напій не варто. Особливо — солодку газовану воду, яка провокує проблеми зі здоров’ям.

У будь-якій газованій воді є вуглекислий газ. Сам по собі він не шкідливий, і використовують його насамперед як консервант. Однак присутність вуглекислого газу в організмі людини збуджує шлункову секрецію, підвищує кислотність шлункового соку і провокує метеоризм, збільшує виділення газів. Людям із виразковою хворобою, з підвищеною кислотністю і низкою інших хвороб шлунка і кишечнику перед вживанням будь-якої газованої води слід випустити газ із пляшки шляхом струшування, хоча властивості питної води при цьому не відновлюються до природної.

Дітям до трьох років взагалі не варто давати газовану воду. Дитячий організм, який росте, засвоює газовану воду не так, як природну, і це приводить до порушення природних обмінних процесів в організмі, зокрема до ожиріння, появи алергійних процесів, до карієсу зубів. У США, у зв’язку з епідемією ожиріння серед молоді, в школах заборонено вживати газовану воду.

Слабоалкогольні напої — отрута організму

Слабоалкогольний напій? Для чого? Щоб людина постійно була під «невеличким» градусом? Але для організму людини це — страшна отрута, бо постійно в організмі відбувається порушення водного гомеостазу. В першу чергу ці зміни стають відчутні для тих органів, які містять найбільше зв’язаної води: це мозок людини, статеві клітини, кровоносна і лімфатична системи. Якщо слабоалкогольний напій людина вживає щоденно, то через швидку зміну водного гомеостазу формується схильність до різних хвороб, передусім психоемоційної і статевої систем організму, а далі — до скорочення самого віку життя.

Нагадаємо, що спричиняють в організмі людини молекули етилового спирту. Паралізується діяльність кори головного мозку, з-під його домінуючого впливу звільнюються нижчі центри, розгальмовуються безумовні рефлекси, знижується поріг виникнення позитивних емоцій.

Зробимо простий розрахунок. Візьмемо пляшку пива чи напою, в якому міститься, наприклад, 5% алкоголю, тобто 20 грамів етилового спирту або 50 грамів горілки. Це означає, що коли дівчина чи хлопець дорогою зі школи, вишу, випиває пляшку пива чи слабоалкогольного напою, то споживає не менше четвертини склянки горілки (!). А якщо кілька пляшок на день? Якби ми побачили цю дівчинку, яка випиває півсклянки горілки, ми були б шоковані. Але дівчина п’є слабоалкогольний напій чи пиво. На це, на жаль, у нас не звертають увагу. Однак пивний алкоголізм нічим не відрізняється від винного та горілчаного. Що ми не пили б — ми п’ємо етиловий спирт.

Крім того, пиття пива чи всіляких тоніків не потребує ніякого ритуалу. Ідеш зі школи, роботи, купив у кіоску, яких зараз безлiч, і випив. Усе виглядає «пристойно». Або приніс додому, усівся перед телевізором і потягуєш. Тим паче, що реклама нас переконує, буцімто пиво — це практично «газировка» чи навіть компот!

Чим шкідливо для молоді пиво? У цьому віці організм ще не зовсім сформований і не надто стабільний водний гомеостаз організму. Молода людина, яка вживає такі напої, сама собі скорочує життя.

Основний закон життя

Для того, щоб бути здоровим, — слід прагнути цього. Лише через велику любов і повагу до себе, як до свідомої, самоорганізованої частини Природи, можна бути (чи стати) ендоекологічно чистим і здоровим.

Якщо людина постійно не вживає якісної питної води, а п’є лише різні напої (газовані, на консервантах чи з використанням етилового спирту), то постійно порушується водний гомеостаз організму. Відтак змінюють свою функцію ті органи, які мають найбільше води: мозок, кров, статеві органи, печінка. Серед недуг, які виникають через зневоднення організму, — астма, алергії, підвищений кров’яний тиск, запори, діабет, аутоімунні хвороби.

Лише здорова, жива, природна, екологічно чиста питна вода здатна підтримувати водний гомеостаз людини, забезпечити повноцінне довголіття.

Якщо ви, читачу, — молода людина, прошу завжди пам’ятати, що будь-які штучні напої є небезпечні для вашого здоров’я. А якщо ви — виробник таких напоїв, задумайтесь: чи не краще натомість випускати якісну питну, «живу» воду, яка даруватиме Людині найцінніше — здоров’я. Не будьмо байдужі до самих себе!

Михайло КУРИК,
професор, директор Українського інституту екології людини


Завальсована цензура Вальцмана.

  • 22.09.15, 01:12
Пристрасті по Шустеру
Хто виграв від зняття з ефіру скандального шоу?

Наталка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО   

Закрити глотку!

Досі не вщухають пристрасті навколо зняття з ефіру каналу «1+1» відомого політичного ток-шоу «Шустер live». Нагадаємо, що в останній момент скандальне шоу, де мали обговорюватися питання тарифів та правомірності затримання напередодні у Верховній Раді радикала Ігоря Мосійчука, канал вирішив замінити фільмом «Зимовий вальс», пояснивши пізніше це тим, що «в ситуації, що виникла в країні в останні кілька днів, суспільство уже вкрай напружене і поляризоване, і канал не готовий накаляти його ще більше». Хоча буквально за два тижні до того генеральний директор каналу Олександр Ткаченко, «благословляючи» вихід «Шустер live» на «1+1», зазначав, що «зараз, коли політична ситуація в країні загострилася, критично важливо створити широкий майданчик для конструктивного діалогу. Я сподіваюся, що це стане можливим завдяки партнерству з командою Савіка». «Безефірне» шоу одразу ж прийняв із розпростертими обіймами «112-й канал», де Шустер виходив до того, а кількість переглядів в інтернеті побила всі рекорди. Сам Савік на спроби «1+1» нагадати, що в нього контракт і він не має права виходити деінде, відреагував різко: «Я не ваш раб. Я не якесь лайно у ваших руках... Частіше дивіться у дзеркало, там ви побачите більше правди» і додав, що востаннє його намагалися зняти з ефіру «29 листопада 2013 року після саміту у Вільнюсі, коли Янукович не підписав Угоду про асоціацію».

Інтрига полягає в тому, що досі незрозуміло, чи було це особисте рішення Олександра Ткаченка, чи він просто виконував вказівку згори. А якщо так, то чию: власника каналу, олігарха Ігоря Коломойського чи адміністрації Президента? Останнє особливо зацікавило глядачів з огляду на те, що після розборок із «Укртранснафтою» стосунки між Петром Олексійовичем та Ігорем Валерійовичем переросли в режим холодної війни, тому підігрувати один одному їм начебто ні до чого.

АП вустами речника Президента Святослава Цеголка одразу ж «відхрестилася» від причетності до інциденту. Втім це не переконало деяких експертів. «Особисто для мене заборона Шустера — це поганий сигнал. По-перше, значить, хтось на самісінькому вершечку влади, в адміністрації Президента чи в Кабміні, саме так уявляє комунікацію з медіа. Спочатку газета «Вести», тепер Шустер. А по-друге, значить, Коломойський вступив в активну стадію переговорів iз владою. Стежимо тепер за долею «Укрнафти». І готуємося до затяжної — можливо, дуже затяжної — боротьби з виривання олігархічних ікол», — зауважив журналіст і народний депутат Сергій Лещенко на «Фейсбуці».

Ще одну версію озвучив журналіст Громадського ТБ Богдан Кутєпов. «Це стратегія Коломойського: виставити Ляшка (основного гостя ефірів) мучеником. І сьогодні відомому шулеру Савіку це теж дозволяє кричати про утиски та цензуру, яка йде просто від АП. Це хитрющий хід Бєні: ведмежа послуга Пороху і виведення Ляшка в другий тур президентських виборів. Люди, подумайте: проект Коломойського «1+1» виганяє інший проект Коломойського з ефіру. І його тут же підхоплює канал «112» із неймовірним покриттям і якому вже нема чого втрачати, бо Нацрада не зупиниться. Ну. Шукайте завжди, кому вигідно», — написав він

У тому, що цей скандал зіграв на руку його учасникам, передусім — самому Шустеру, переконана і відомий медіа-експерт, головний редактор «Телекритики» Наталія Лігачова, яка назвала головною причиною скасування ефіру «самоцензуру власника під маскою соціальної місії». «Він показав свою «незалежність», його підтримала вся студія, Юра Бутусов (головний редактор сайту «Цензор.нет». — Авт.) у тому числі. Сам Савік і Ляшко звинуватили «злочинну владу» Порошенка. Ще один, хто виграв, — Ляшко, а Коломойський і «плюси» — в г... Ой, надто багато недалекоглядності останнім часом спостерігається. Ну і «112-й», звичайно, третій із тих, хто злиже вершки», — стверджує експерт.

Як розгортатимуться події далі: повернеться «Шустер live» на «1+1» на білому коні чи шукатиме інше місце — наразі не відомо. Але це не так і важливо. Бо за всіма цими пристрастями за Шустером якось на другий план відійшла проблема, яку озвучив журналіст і політолог Віталій Портніков: «Українські політики й олігархи досі сприймають політику як шоу. Досі бояться шоу, а не реальних наслідків своїх кроків. Досі вірять у чарівну силу телевізійних маніпуляцій і в те, що саме вони визначають настрої людей. І варто тільки відключити або включити рубильник, як усе зміниться». Але біда в тому, що політику як шоу сприймають і відсотків 80 українців. А це вже проблема набагато серйозніша, ніж зняття з ефіру однієї окремої програми.

поматросила и бросила

БлогиШустер і контрольована свобода слова за гроші
27 сентября 2015, 09:53

З огляду на ситуацію довкола зняття програми Шустера з "1+1" актуалізувалася дискусію щодо стану свободи слова в Україні.
 
Моя загальна оцінка така. Нині маємо гібридну модель в сфері медіа: це так звана контрольована свобода слова та своєрідна свобода слова за гроші. В цій моделі ключову роль відіграють власники медіа, а вже потім медіа-менеджери. Про закони і журналістів мовчу, оскільки вони на другому плані в цій системі координат.
 
От і в справі щодо "1+1" варто аналізувати формальні та неписані домовленості по лінії Коломойський-Шустер-Ткаченко. З угодою все зрозуміло, вона більш-менш типова. А от щодо неписаних редакційних принципів інформації мало. Джерела говорять, що було визначено коло політиків та партій про яких "або добре, або нічого" та тих,про яких "або погано, або нічого". Саме у невиконанні цих домовленостей слід шукати причину конфлікту.
 
Інша цікава обставина, хотілося б з'ясувати фінінсову складову угоди. Як каже один мій знайомий - невиліковний оптиміст: всі гроші від Коломойського до компанії Шустера офіційно сплачувалися і оподатковувалися в Україні. І ніяких офшорів!
 
Отож, без вищезгаданої інформації дуже важко бути об'єктивним в оцінці сторін цього конфлікту.

Екскурс в не далеку історію.

  • 22.09.15, 00:30
Как Киев разрушал монополию Кремля на Украину
 Александр Пасховер
Александр Пасховер

Обозреватель НВ

Вчера, 11:11 
Петр Шелест, первый секретарь ЦК КПУ 50 лет назад вызвал истерику у кремлевской верхушки, замахнувшись на святая святых - экономическую и этнографическую свободу. Никто не хотел уступать. Ни тогда, ни сейчас.

2 август 1965 года из Киева в Москву, в президиум ЦК поступило довольно дерзкое, как по тем временам письмо от первого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста. В нем руководитель республики просил разрешения Кремля на самостоятельные внешнеэкономические контракты:

«Во время пребывания делегации Украинской ССР на различных международных конференциях и сессиях ООН представители ряда развивающихся и капиталистических стран неоднократно поднимали перед нашими представителями вопрос о возможности организации непосредственной торговли с Советской Украиной», - пишет Шелест.

Челобитная Шелеста взорвала московскую политическую верхушку. Анастас Микоян, член Политбюро ЦК, в желании Шелеста самостоятельно торговать с заграницей, усмотрел неслыханную антиленинскую крамолу. Он заявил, что еще в 1920-х вопрос о монополии внешней торговли был решен в пользу Центра.

В эти же дни министерство внешней торговли СССР приняло еще одно решение, которое должно было показать, кто в доме хозяин. В Москве приняли решение по бросовой цене продать в Швейцарию 450 тыс тонн украинского подсолнечного жмыха.

Все зацентрализованно предельно, до глупости (Петр Шелест)

Киев никто даже и не спросил. «Все зацентрализованно предельно, до глупости», – такова оценка Шелеста тех экономических реалий СССР. И он, где возможно, решил действовать самостоятельно. Иногда - подпольно. Часто - тонко. Изредка - предельно грубо. Например, Шелест попросил у Москвы выделить Украине дополнительные 15 тыс тонн стали для ремонта меткомбинатов. Ему отказали. Тогда он самовольно передал сверхплановый прокат украинским заводам. Его отчитали.

Начал строительство киевского Дворца Украина. Москва запретила проект, так как в Киеве уже был Октябрьский Дворец. Мол, хватит с вас. Шелест пошел на хитрость, и написал, что планирует возвести кинотеатр. В результате построил Дворец Украина. По этому случаю была образована правительственная комиссия. Шелесту влетело.

Брежнев приказал Шелесту сдать в закрома Родины не менее 1 млрд пудов пшеницы, тот генсеку отказал: «Ты, Леонид Ильич, как хочешь, но я такой команды в Украине не дам».

В 2008-м в Москве я познакомился с сыном Петра Шелеста, Виталием Шелестом. Он мне так объяснил причину отказа выделить Центру миллиард пудов пшеницы: «Отец не мог его исполнить, поскольку в этом случае нужно было бы вымести все зерновые запасы вплоть до кормовых, и обречь животноводство на верную гибель».

В итоге члены президиума в один голос заговорили, что Шелест (о, ужас!!!!!) подрывает ленинский принцип монополии внешней торговли, и что в Украине слабо ведется борьба против буржуазного национализма. Больше всех возмущался Александр Шелепин, бывший председатель КГБ, а на тот момент председатель комитета партийного контроля при ЦК КПСС и Совета Министров СССР:

«Дело дошло до того (о, ужас-2!!!!), что в Севастополе при вручении награды Черноморскому флоту, флоту русской славы, все выступления были на украинском языке. В Крыму русских больше, но передачи по радио, по телевидению ведутся на украинском языке. И вообще украинский язык насаждается в ущерб русскому. Так что националистическая линия просматривается не только в вопросе о внешней торговле, но и в политике, в идеологии».

Дело дошло до того (о, ужас-2!!!!), что в Севастополе при вручении награды Черноморскому флоту, флоту русской славы, все выступления были на украинском языке. (Александр Шелепин)

Как же так? - затараторили Михаил Суслов, секретарь ЦК КПСС и председатель Совета министров СССР, Алексей Косыгин. - Севастополь – город русской славы, а надписи на украинском?

В 1970-м Шелест издал книгу Україно наша Радянська. В этом труде он допустил следующий идеологический промах, он уделил слишком большое внимание дореволюционной Украине и идеализации Запорожской Сечи, которую фактически уничтожила императрица Екатерина II.

-  Архаизм – эти ваши казаки – сказал Суслов Шелесту.

-  Если бы не казаки, то и тебя бы здесь не было – казаки грудью закрыли границы страны от кочевников, от турок. Казаков еще цари использовали для защиты родины. Мы перед ними должны головы склонить, - ответил Шелест Суслову.

В 1970-ом Андропов и Брежнев стали готовить почву под «уход» «буржуазного националиста» Шелеста. В первую очередь они сменили руководство КГБ Украины. С лета 1970 года это стратегическое ведомство возглавил Виталий Федорчук. Как рассказывал мне в свое время Леонид Кравчук, в Киеве Федорчук был единственным, кто не боялся Шелеста. Все остальные перед руководителем республики трепетали. Он был огромного роста, мощного телосложения. Разумеется, не физические данные делали позицию Шелеста в украинской столице незыблемой. Шелест – был здесь в настоящем, а не искусственном авторитете. И именно это позволило ему обеспечить Брежневу поддержку украинской партноменклатуры при свержении в 1964-ом Никиты Хрущева (о чем потом Шелест сильно жалел, это мне уже рассказывал его сын Виталий Петрович).

Шелест, конечно, плоть от плоти – партийный функционер, коммунист со всеми вытекающими большевистскими перегибами. При нем в Украине и диссидентов ловили и Вячеслава Чорновола судили. Тем не менее, лет семь назад его сын, Тарас Черновол вот что мне сказал: «Отец мне говорил, что Шелест был бОльшим националистом, бОльшим патриотом, нежели множество тех, кто сегодня рвет на себе сорочку».

В общем, широк человек. ;) Шелест – коммунист, и слишком далеко от линии партии он, конечно, не уклонялся.

Но то, что началось происходить в Киеве с приходом Федорчука, это уж совсем вышло из берегов. 19 сентября 1970 года Шелест сделал вот такую запись в дневнике: «Федорчук занимает явно экстремистскую позицию, проявляет чересчур большую «активность и смелость». Безусловно, делает все это не самостоятельно, а с санкции и поддержки Москвы … «Докапывается», почему не было настоящей борьбы против националистов и «труда» Дзюбы. По его мнению, борьба тогда, когда просто без разбора сажают в тюрьму».

Перед XXIV съездом КПСС, в марте 1971 года, он зашел в кабинет к Брежневу. Генсек интересовался первым секретарем Донецкого обкома Владимиром Ивановичем Дегтяревым.

– Мы на него имеем некоторые виды. – И как бы пошутил: – Нет, пусть останется на Украине, хоть один будет первый секретарь русский.

– На Украине семьдесят национальностей. Мы никого не делим, тем более коммунистов, по национальностям, - поясняет Шелест. - Что касается русских, то их в составе ЦК компартии Украины 40%. Среди руководящего административного состава республики русских 58%. Национальный вопрос мы часто создаем сами. Это вопрос гнилой интеллигенции и чересчур «идейных» деятелей. Простой рабочий народ этого не чувствует, для него такого вопроса нет.

– Я просто имел в виду, что за национальным вопросом надо смотреть, - закрыл тему Ильич.

Уже 26 февраля 1972 года Шелест записал в своем дневнике: «Подбираются к известному писателю Виктору Некрасову, уже вызывали его на допрос. О художнике Гончаре говорят, что он у себя на квартире имеет коллекцию старинных икон, большой любитель искусства, но и несколько «вольнодум», хотя и член партии. КГБ домогается всю эту коллекцию «прикрыть» из-за боязни, что на квартире у Гончара собирается интеллигенция. Ставят все эти вопросы, а за моей реакцией «присматриваются». Ну что ж, и пусть. Но я не могу такие вопросы слепо, тем более тупо решать».

30 марта 1972 года в Москве началось заседание политбюро.

– Говорят, на западе Украины кое-где поднимают голову бандеровцы и оуновцы, а их там проживает пятьдесят тысяч человек, – заводит Брежнев старую пластинку о главном.

– В республике много вывесок и объявлений на украинском языке. А чем он отличается от русского? Только искажением последнего. Так зачем это делать? – подхватывает Михаил Соломенцев, председатель Совета министров РСФСР.

…. Обсуждение, в котором принимает участие глава советского правительства Алексей Косыгин, шеф КГБ Юрий Андропов, а также партийные руководители советских республик, затягивается до глубокой ночи.  

– В нашем искусстве, театрах, кино очень много отступлений от нашей идеологии. – подводит итог Брежнев. - В мемуарной литературе, особенно военной, слабо освещают роль партии, ее организаторскую силу. Непонятно, почему на Украине в школах должны изучать украинский язык? Произведения Шевченко кое-где используются в националистических целях.

В 1972-м в Украине начинают массово арестовывать диссидентов. Из Комитета Глубокого Бурения (как тогда иронично называли КГБ) пришли люди за «неправильными» украинскими писателями, поэтами, «гнилой интеллигенцией» такими как Евгений Сверстюк, Василий Стус, Леонид Плющ, Семен Глузман. Десятки, сотни арестов.

Вечером товарищи с Лубянки (КГБ) ему [Шелесту] настоятельно порекомендовали более не посещать Украину.(Виталий Шелест)

В мае 1972 года, как выразился Виталий Шелест (сын Петра Шелеста), «Брежнев приказал отцу в течении 24 часов собрать вещи и явиться в Кремль». Формальная причина – переход на новую должность. «Вечером товарищи с Лубянки (КГБ) ему [Шелесту] настоятельно порекомендовали более не посещать Украину», - рассказывал мне Виталий Петрович.

Строптивого Шелеста Брежнев заменил на своего покорного земляка из Днепропетровска, Владимира Щербицкого. В Украине родилась шутка: история страны делится на три этапа: 1. Допетровский; 2. Петровский; 3. Днепропетровский.

В 1984-м престарелый Шелест завершил свою карьеру в России в конструкторском бюро автоматики военного завода. В 1989-ом он впервые после изгнания официально посетил советскую Украину. Она уже тогда кипела антибольшевистскими страстями. В 1989-ом я вернулся с службы в советской армии, и хорошо помню, как был поражен надписи выведенной на украинском языке, краской, на памятнике Ленина в окружении революционеров, что стоял в центре на площади Революции, ныне Майдан Независимости. На постаменте кто-то большими буквами вывел - Кат (Палач).

Через два года 1 декабря 1991 года на всеукраинском референдуме украинцы 90,3% голосов избрали самостоятельный от Москвы путь развития. Свыше 90% голосов за это решение отдали в 20 областях из 26 существующих в УССР плюс Севастополь.

Меньше всех голосов за отделение от СССР дали Крымская АССР и Севастополь – 54,2% и 57.1% соответственно. По 83,9% за смерть СССР и за Независимость Украины дали в Луганской и Донецкой областях. 85.4% - в Одессе. «Чемпион» по отделению Тернопольская область - 98,7% и Ивано-Франковская обл. – 98,4%.

Иными словами, в защиту жизнеспособности СССР выступило абсолютно меньшинство во всех регионах Украины. Американский политолог Збигнев Бзжежинский спросил тогда у совсем старенького Шелеста, как он относится к этому факту. И хотя бывалый коммунист сожалел о развале СССР, он сказал: «Это выбор народа».

Контрольоване безумство.

  • 22.09.15, 00:22
 РФ десятиліттями обманює світ.
Технологии информационной диверсии, разработанные КГБ, работают и после развала СССР

Потрібно порівнювати не російське чи українське та протиставляти їх, потрібно виходити з порівняння української та західної історії, адже у них є дуже багато спільного. Ані у Заходу, ані у України немає власної тези стосовно того, що саме зараз відбувається. Маю зізнатися, що здригаюся кожного разу, коли чую від своїх західних співрозмовників про «український дискурс», «українську версію подій», оскільки такі заяви виходять з припущення, що Україна має власний публічний простір для обговорення життєво важливих питань існування як держави, ухвалення певного національного консенсусу.

Це велика помилка. У України такого публічного простору немає. Українські медіа насправді не репрезентують націю, і всі ми знаходимося під довгостроковим впливом російської історії, яка у часи мого студентства, а це було за часи СРСР, називалася «ідеологічна диверсія». І її метою було не просто створення пропаганди; це прагнення створити в суспільстві опонента повністю викривлену картину реальності, у якій ніхто, незважаючи на доступність інформації, не зможе дійти логічних висновків стосовно самозахисту та оборони власної країни, сім’ї чи спільноти.

Україна є сусідом країни, якою керує наступник того ж КДБ, що відповідало за розробку технологій інформаційної диверсії. Саме ці техніки, що використовувалися за часів Холодної війни, використовуються ними й досі – не лише в Росії, але й в Україні, Великобританії, по всьому світу. Саме тому я кажу, що ми усі є певною мірою жертвами російського дискурсу.

Десять років чи більше, відвідуючи форуми чи займаючись перекладами, я бачила, як на Заході сприймали Україну: мені одразу казали «так, ми все знаємо про вас. Україна – це розділена країна, половина є прозахідною, інша половина є проросійською». Це відоме кліше – ви могли більше нічого не знати про Україну, але точно чули, що це розділена країна. Насадження цього кліше – частина інформаційної підготовки Росії до нинішньої війти, насадження стереотипу про Україну як про майже неіснуючу, розколоту країну. І майже ніхто з тих, хто сприймав це кліше, не питав себе: «якщо половина України є прозахідною, а половина – проросійською, то де ж, власне, сама Україна?». Є ще багато пропагандистських трюків, котрі ми не помічали.

Ми всі – жертви інформаційної війни, що триває останні 20 років

У березні 2014 року, коли увага світу була зосереджена на анексії Криму, в дні так званого референдуму в Росії сталася ще одна важлива річ. Російський парламент прийняв закон, що подовжував строк секретності документів ВНК, НКВС та КДБ, виданих з 1919 по 1991 рік. Думаю, це найкращий доказ того, що ті ж самі техніки застосовуються і досі. Ми всі – жертви інформаційної війни, що триває останні 20 років.

Повертаючись до того, що українські медіа не репрезентують український народ. У 90-х роках українські медіа намагалися створити публічний простір для національної дискусії. Це був такий собі період постколоніального відродження. Різкий поворот відбувся на межі тисячоліття; з того часу присутність російських медіа в Україні, російського контенту в українській пресі та російських наглядачів все збільшувалася.

Власне, федералізації, якої зараз вимагає Росія, передувало розчленування українського інформаційного поля. В країні немає жодної газети, яка б покривала усю країну, від Ужгорода до Донецька. Є регіональні видання, регіональні канали. Нам довелося битися у війні, маючи націю, яка майже нічого не знає про себе через таку викривлену подачу того, чим насправді займалося українське суспільство останні 15 років.

У цій війні на кону стоїть не те, чи штовхнуть Україну знову у російську сферу впливу. Навіть не те, чи вдасться Кремлю розділити та розколоти ЄС так же, як він намагався зробити з Україною. На кін поставлено ключове для усієї нашої нації питання – у ХХІ сторіччі, та, можливо, навіть у наступному. А саме – до якої межі можна маніпулювати суспільством? Чи ми готові лишити нашим дітям і онукам новооруелльский світ, з яким ми зіткнулися у цій війні? Чи повіримо ми у величезне потьомкінське село, створене за кращими технологіями Луб’янки та Голівуду, яке навчилося створювати абсолютно нереальну картину світу, синтез Оруелла та Хакслі?

Я дуже песимістично налаштована стосовно долі людства. Моя країна також є його частиною, але загроза настільки велика, що стосується усіх; хоча, звісно, це доля письменника – кричати, мов, Касандра: «Прокинься, Троє!».

Втім, мені спав на думку один цікавий приклад: кілька тижнів тому я давала інтерв’ю угорській журналістці, молодій дівчині, яка більшу частину свідомого життя провела у ЄС. Я пояснювала їй, чому Україна двадцять років не говорила про себе, тоді як Росія увесь цей час вигадувала неправдиві історії про Україну та годувала ними світ. Вона слухала дуже уважно, а потім запитала: «Але ж усі ЗМІ маніпулюють громадською думкою, в усьому світі. Це їх характеристика за визначенням». І саме цей аргумент я чудово пам’ятаю як одну з технік радянської контрпропаганди: зрівняти супротивників, сказати, що обидва мають недоліки, обидва брешуть. І я тут же зреагувала: «Є різниця, маніпулюєте ви своїми глядачами, щоб продати їм новий шампунь, чи щоб змусити їх напасти на іншу країну та вбивати її громадян з вигаданої причини». Якщо мова йде про природнє бажання жити краще, це одна справа; якщо ж насаджується агресія, заздрощі, ненависть, а потім все це мобілізується – це вже технологія контрольованого безумства. І всі ми певною мірою є жертвами цих технологій, які у Росії, для прикладу, використовуються вже поколіннями.

Выступление Оксаны Забужко в рамках 12-й встречи Ялтинской Европейской Стратегии

Новини зі сходу України.

  • 21.09.15, 23:23
  Боевиков заменяют российскими солдатами из-за неуправляемости первых

Боевиков заменяют российскими солдатами из-за неуправляемости первых

В Донецкой и Луганской областях боевиков заменили российские регулярные войска, сообщил глава Донецкой военно-гражданской администрации Павел Жебривский.

"Те (боевики) как обкурятся или напьются, гатят из чего ни попадя, и не обращают внимания ни на какие команды из Кремля или Донецка. А сегодня на передовые рубежи вышли регулярные российские войска", - цитирует Жебривского Лига.

При этом он отметил, что соблюдение режима прекращения огня связано, в том числе, с такой ротацией ополченцев в Донецкой и Луганской областях на солдатов регулярных российских войск.

Напомним, также Павел Жебривский заявил, что опасается обострения ситуации в Донбассе после Генассамблеи ООН.


Новоприбывшие солдаты РФ в Луганске
https://stopterror.in.ua/info/2015/09/novopribyvshie-soldaty-rf-v-luganske/
 

  Россияне продолжают резать Донбасс на металлолом
https://youtu.be/gnzO8C6tOl0
   
Стежка війни.
Журналісти детально описали шляхи вторгнення російських військ у Донбас
Вчoра, 14:14 

Російські військові використовувалися принаймні 60 доріг для перетину кордону
Фото: Міноборони РФ

Російські військові використовувалися принаймні 60 доріг для перетину кордону

Британський портал журналістських розслідувань Bellingcat опублікував масштабний аналіз Russia's Path(s) to War (Російська стежка війни), присвячений дослідженню шляхів вторгнення російських військ у Донбас.

Основну увагу в дослідженні приділено подіям літа 2014 року. Журналісти вивчили інформацію з відкритих джерел і загальнодоступні супутникові знімки.

Аналіз супутникових знімків привів дослідників до висновку, що використовувалися принаймні 60 доріг для перетину кордону.

Зазначимо, що Bellingcat також відомі дослідженням причетності Росії до катастрофи Боїнга-777 рейсу MH17 в небі над Донбасом.