Мрії збуваються!!!

  • 13.10.15, 01:30
Сила нескорених
Завтра Україна вперше відзначатиме День захисника України на державному рівні

Іван ЛЕОНОВ   


День захисника України відтепер є державним святом і неробочим днем, яке відзначається 14 жовтня, у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас iз Днем Українського козацтва. Також саме цей день традиційно вважається днем створення Української повстанської армії (УПА) — військово-політичної формації українського визвольного руху. Отже, вибір дати 14 жовтня для святкування Дня захисника України є історичною традицією вшанування українського війська саме на Покрову.

Нагадаємо, що це свято було встановлено указом Президента Петра Порошенка рік тому «з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості» — саме 14 жовтня 2014 року — відповідно жодних святкових урочистестей ще не проводилося. Цим же указом глава держави скасував указ Президента Леоніда Кучми 1999 р., яким встановлювалося свято — День захисника Вітчизни, що відзначалося щорічно 23 лютого.

Пізніше Президент Порошенко виступив з ініціативою зробити з 2015 року. День захисника України державним святом і неробочим днем із внесенням відповідних поправок до Кодексу законів про працю, вже у березні 2015 року Верховна Рада підтримала цю ініціативу.

Минулого тижня Президент Порошенко, виступаючи на форумі учасників АТО, запропонував відзначати свято Дня захисника України під гаслом «Сила нескорених». Адже саме силу нескорених продемонстрували українські воїни, які відстоюють незалежність та суверенітет України у війні з російським агресором. На думку глави держави, День захисника України має стати всенародним святом, таким же значимим, як Різдво, Великдень чи День незалежності.

«14 жовтня, Покрова Пресвятої Богородиці, ще з козацьких часів був святковим днем захисників Вітчизни. Тому минулого року, свідомо викреслюючи з українського календаря чуже, штучно до нас привнесене свято російської армії-окупанта (23 лютого. — Ред.), я цілком природно зупинив свій вибір на 14 жовтня. Цей день має символізувати нерозривний зв’язок усіх поколінь захисників України. Вважаю, що на Покрову слід вшановувати пам’ять і тих, хто у різні часи боронив нашу землю від ворога. Для нас це свято не тільки народне і релігійне, а й національне. Воно єднає країну, закликає усіх до згуртованості перед сучасними викликами та загрозами», — відзначає Петро Олексійович.

Згідно з іншим указом Президента, підписаним днями, відзавтра й надалі щорічно, у День захисника України органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об’єднання громадян мають установлювати (вивішувати) Державний Прапор України.

Серед іншого, Національний банк України ввів учора в обіг 50 тисяч штук п’ятигривневих монет «День захисника України». У військових частинах і установах у ці дні проводять уроки мужності, зустрічі з учасниками АТО, ветеранами ЗСУ. 

Зі святом, дорогі наші чоловіки!!!

Мирного неба нам всім над головою!

Нобель за правду.

  • 11.10.15, 01:30
Нобель для Івано-Франківська
Престижну відзнаку з літератури здобула білоруська письменниця українського походження Світлана Алексієвич

Ігор ВІТОВИЧ   

Світлана Алексієвич.

Приємною сенсацією для України стало вчорашнє оголошення Нобелівським комітетом премії з літератури за 2015 рік. Лауреатом престижної нагороди стала білоруська письменниця Світлана Алексієвич. Її вирізнено з-поміж інших претендентів «за багатоголосу творчість — пам’ятник стражданню і мужності наших часів».

Світлана Алексієвич народилася в Івано-Франківську. З нашою країною вона пов’язана ще й через маму-українку. Батько ж письменниці — білорус, і після того, як він закінчив військову службу, родина переїхала до Білорусі, де батьки працювали вчителями. Після закінчення школи Алексієвич працювала вчителькою та журналісткою. З 1967 по 1972 рік вивчала журналістику в Мінському університеті. Через свої дисидентські погляди Світлана потрапила за розподілом на роботу в провінційну районну газету. Після повернення до Мінська вона розпочала працювати в «Сільській газеті». Впродовж багатьох років Алексієвич збирала матеріали для майбутньої книжки «У війни не жіноче обличчя». Книга вийшла 1985 року і базувалася на інтерв’ю з сотнями жінок, які брали участь у Другій світовій війні.

Цей твір став першим у монументальній серії «Голоси утопії», в якій життя в Радянському Союзі описується з погляду звичайної приватної особи. «Своїм своєрідним робочим методом, добросовісно скомпонованим колажем людських голосів Алексієвич поглиблює наше розуміння цілої епохи», -- наголошується в прес-релізі Нобелівського комітету.

Наслідкам катастрофи на Чорнобильській АЕС присвячена книга Світлани Алексієвич «Чорнобильська молитва» (1997). Натомість роман «Цинкові хлопчики» (1990) описує війну СРСР в Афганістані 1979-1989 років. Останній твір письменниці «Час секонд хенд» (2013) є останнім з серії «Голоси утопії». До цієї ж серії належить книга «Останні свідки» (1985). Щоденники медсестри та письменниці Софії Федорченко про досвід російських солдатів часів Першої світової війни та документальні повісті Алєся Адамовича про події Другої світової війни мали важливий вплив на Алексієвич.

З огляду на її критику білоруського режиму, письменниця певні періоди свого життя мешкала за кордоном, зокрема в Італії, Франції, Німеччині та Швеції. Книги письменниці видані багатьма мовами у різних країнах світу.

УМ

Небачена роботоздатність ВР.

  • 08.10.15, 04:55
Тарифи як козирна карта

Наталка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО   

Незважаючи на передвиборчі пристрасті, депутати показали, що вони можуть працювати і конструктивно.
Попри застереження політологів, які прогнозували продовження передвиборчої кампанії в сесійній залі, учора Верховна Рада приємно дивувала своїм конструктивізмом. А ще — дотриманням регламенту, про що і депутати, і головуючий за останній час майже забули. Навіть закони, які не викликали особливих суперечок, депутати відмовлялися голосувати за спрощеною процедурою. Причиною цього, очевидно, стала вимога фракції «Самопоміч» та деяких інших учасників коаліції чітко дотримуватися букви закону. «Ми прийняли рішення не голосувати за будь-які, навіть найпотрібніші країні рішення, якщо вони не пройдуть процедуру в парламенті: комітети, погодження тощо», — озвучив учора ці вимоги лідер фракції «Самопоміч» Олег Березюк. Голосують усі

На цій хвилі депутати прийняли закон, який дозволяє мобілізованим, які відслужили 11 місяців, укладати контракт на службу в ЗСУ від 6 місяців (раніше мінімальний термін був три роки), а також ухвалили у другому читанні закон, що легалізує службу іноземців та осіб без громадянства у складі Збройних сил України, і спростили таким особам процедуру отримання громадянства (щоправда, як зазначають експерти, це не стосується бійців добровольчих батальйонів, які першими стали на захист кордонів, а зараз вкотре опинилися за бортом). Водночас депутати відправили на доопрацювання закон, який розширював права військових прокурорів.

Ще одним позитивним голосуванням стало надання родинам героїв Небесної Сотні статусу ветеранів війни. Цей закон передбачає пільги для «сімей осіб, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у Революції гідності». Також у законі наголошується, що він не поширюється на родини міліціонерів та бійців внутрішніх військ, які в той час були по інший бік барикад.

Утім не обійшлося і без передвиборчої риторики. Головною темою для піару стала газова тема та пов’язані з цим обіцянки зниження тарифів для населення. Цю тему вкотре підняла лідер фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко, яка презентувала законопроект про зниження рентної плати на видобуток газу. «Ухвалення закону призведе до збільшення видобутку газу, до зменшення енергозалежності від Росії і, безумовно, до зменшення тарифів на газ і на тепло для людей», — наголосила вона.

Загалом до порядку денного сесії учора було внесено аж вiсiм законопроектів, які стосуються регулювання газового ринку і ціни на газ. Очевидно, що саме навколо цих питань розгорятимуться найпалкіші дискусії в залі і будуватимуться кулуарні домовленості, оскільки всі розуміють, що зниження тарифів — чи не головна козирна карта перед майбутніми виборами. От тільки в чиїх руках вона опиниться і чи дозволять її розіграти взагалі?

Так що з Донбасом?

Ще одним актуальним питанням, яке жваво обговорювалося в парламенті, стали підсумки паризької зустрічі у нормандському форматі. Про це доповідали міністр закордонних справ Павло Клімкін та уповноважений Президента з мирного врегулювання конфлікту на Донбасі Ірина Геращенко, про це жваво дискутували в кулуарах. Остання, зокрема, зазначила, що українській делегації вдалося наполягти на своєму, всупереч позиції Росії. «У Москві розраховували погрозами та підняттям ставок примусити Україну здійснити низку небезпечних кроків, однак українська сторона відстояла чотири «ні» з таких питань. Перше — переглянути зміни до Конституції в частині децентралізації з урахуванням вимог бойовиків, продиктованих Москвою і спрямованих на послаблення нашої держави. Друге — прийняти новий закон про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей і забезпечити набуття ним чинності — до обрання легітимних представників регіону. Третє — ухвалити новий спеціальний закон про місцеві вибори на тимчасово окупованій частині Донбасу, який би ґрунтувався на пропозиціях, що суперечать українському законодавству та міжнародним стандартам і створюють лазівки для легітимізації терористів та сепаратистів. І четверте — прийняти новий закон про амністію», — наголосила Геращенко. А перший заступник голови фракції БПП Ігор Кононенко в кулуарах повідомив журналістам, що в питанні амністії може бути задіяний хорватський сценарій, коли процедура тривала 11 років. «Ключова позиція Президента така, що ніякої стовідсоткової одночасної амністії не буде. Кожна персоналія, кожен злочинець, кожна справа буде розглянута судом і після розгляду суду буде прийнято персональне рішення по кожній людині, яка була там задіяна»,— зазначив він.

Утiм ці домовленості не знімають iз порядку денного питання прийняття у другому читанні скандального Закону про внесення змін до Конституції у частині децентралізації, який спровокував сутички під парламентом 31 серпня. «Цей закон не такий уже й скандальний, як його намагаються видати. Він не міняє тіло Конституції по суті, як цього хочуть росіяни, а там є лише згадка про окремий закон. І не голосувати його неможливо, бо це є у Мінських домовленостях, і ці домовленості для нас важливі, бо від них залежать санкції Заходу, які виснажують агресора», — коментує ситуацію політолог Олександр Палій.

Відкритим лишилося і питання проведення виборів на підконтрольних бойовикам територіях. Депутати прийняли звернення до країн-партнерів iз проханням посилити тиск на Росію для недопущення псевдовиборів на Донбасі. Хоча директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов переконаний, що вони таки відбудуться. Питання лише в тому, коли і за яким сценарієм. «Україна наполягає на тому, щоб вибори відбувалися за українським законодавством. Але як реально це забезпечити? Україна стоїть на тому, щоб Росія забрала свої війська, а тоді проводити вибори. Росія ж каже, щоб провели вибори — тоді ми заберемо війська. Тому треба йти на компроміси, бо без виборів — війна. Швидше за все, вибори на Донбасі відбуватимуться під контролем міжнародних організацій — так, як це зазвичай буває у постконфліктних суспільствах», — пояснив він у коментарі «УМ».

Коли верстався номер, стало відомо, що лідери «ДНР» і «ЛНР» погодилися перенести вибори на 2016 рік. Про це в Мінську заявили представники псевдореспублік Денис Пушилін і Владислав Дейнего, наголосивши, що це була їхня ініціатива. «Ми з задоволенням відзначаємо, що пропозиція «ЛНР» про перенесення виборів на Донбасі на 21 лютого 2016 року за умови повного виконання Києвом політичних пунктів «Мінська-2» врахована «нормандською четвіркою». Ми вивчили заяви та рекомендації пані Меркель і пана Олланда. Провели сьогодні тут, у Мінську, консультації з представниками ОБСЄ та Росії. Отримали вказівки від наших лідерів Олександра Захарченка та Ігоря Плотницького», — йдеться в заяві, поширеній «Донецькою службою новин». Як-то кажуть, далі буде...

 

ВР закликала світ посилити тиск на Росію для недопущення псевдовиборів на Донбасі.

УМ

Доживемо - побачимо.

  • 08.10.15, 04:44
Без права на амністію
Ватажки бойовиків, а також рядові вбивці та кати не зможуть узяти участь у майбутніх виборах на окупованій частині Донбасу

Іван ЛЕОНОВ   

Під час демонстративної і погодженої сторонами деескалації на фронті (відведення танків, гармат і мінометів) у політичних кабінетах зростає напруга через суперечливе питання місцевих виборів на окупованих територіях. За словами Президента Петра Порошенка, наступним кроком у мирному врегулюванні конфлікту є «повернення України на Донбас». Глава держави також нагадав, що саме у вівторок бойовики мають оголосити про скасування своїх псевдовиборів. Утім, коли цей номер «УМ» готувався до друку, ватажки терористичних «ДНР» і «ЛНР» усе ще мовчали.

Звісно, вчора в Мінську, під час засідання Тристоронньої контактної групи щодо врегулювання конфлікту на сході України, мало обговорюватися й підґрунтя для виборів на окупованих територіях Донбасу. При цьому у вітчизняному МЗС наполягають, що питання проведення виборів має регулювати новий закон, а самі вибори повинні відбутися на засадах українського законодавства і принципів ОБСЄ, ще й «на території, яка зараз перебуває в окупації, коли вона буде поза окупацією».

До речі, під час переговорів у Парижі Росія безуспішно намагалася нав’язати Україні необхідність прийняття нових законів про амністію, особливості самоврядування Донбасу і про вибори. «Росія наполягала, що повна амністія має бути запроваджена до місцевих виборів на Донбасі. Цього не сталося, бо амністія може бути надана тільки законно обраними органами влади, тому ця спроба була відкинута», — каже заступник голови адміністрації Президента України Костянтин Єлісєєв.

Глава МЗС України Павло Клімкін, у свою чергу, вважає, що проводити вибори в окремих районах Донецької та Луганської областей потрібно тільки після проведення амністії членів незаконних збройних формувань згідно з українським законодавством та доведення їх непричетності до скоєння злочинів.

«Чи можемо ми допустити тих, хто реально відповідав за стрілянину, за знищення малайзійського «Боїнга», за обстріли Волновахи, Маріуполя, до обрання? Абсолютно ні!» — каже пан Клімкін. І додає, що тільки в разі проведення відповідних правових процедур Київ буде готовий передати владу на Донбасі тим, кого оберуть жителі регіону.

Лідер парламентської фракції БПП Юрій Луценко додає, що новий закон про вибори на окупованій території має з’явитися до кінця року. За його словами, «ні «Моторола», ні «Гіві», ні інші виродки з автоматами не можуть брати участь не тільки у виборах, а й у житті Донбасу». Власне, на амністію не варто розраховувати й ватажкам «ДНР» та «ЛНР» — Олександру Захарченку та Ігорю Плотницькому разом із їхнім оточенням.

«Я думаю, що пан Захарченко, який організував державний заколот і особисто давав накази стріляти по українських громадянах, не тільки не може брати участі у виборах, а й має постати перед спеціальним судом», — каже Юрій Луценко.

А ТИМ ЧАСОМ...

Збройні сили України продовжують відведення озброєння калібром менше 100 мм на Луганщині (на Донеччині відведення розпочнеться за два тижні), в умовах відносного перемир’я. Звісно, час від часу відбуваються зіткнення з ворожими ДРГ, але у штабі АТО не вважають дії диверсантів серйозним порушенням Мінських угод. Слідом за українськими танками, більшість яких уже від’їхала від лінії розмежування на 15 км, цими днями почнуть відводити і протитанкові гармати Д-48 i Д-44 та міномети.

Паралельно місія ОБСЄ зафіксувала відведення бойовиками «ЛНР» лише 30 танків. У групі «Інформаційний спротив» зазначають, що північніше Луганська терористи лише «для картинки» демонстративно відводять невеличкі групи техніки (по 3-5 танків), тоді як ударні групи (10-15 танків) старанно маскують у лісосмугах.

УМ

Попыхи в стране подлецов.

  • 06.10.15, 22:12
«В текстах, речевках и призывах на скорую руку заменили Донецк на Дамаск».
 РоССийские СМИ об Украине.

06.10.2015 10:59.
Гиркин рассказал, как боевики из Донбасса переехали в Сирию...

Украины на российском телевидении почти не осталось, оно теперь занято поиском сирийских истоков русского православия и как никогда громкими одами президенту Путину. Комментируя его появление на Генеральной ассамблее ООН в Нью-Йорке, телеканалы РФ называли его выдающимся мировым лидером, а его выступление - долгожданным, самым важным и даже историческим.(ред .Как же? На руССком в ГА ООН свою речь ещё никто не толкал.stena Для особого колорита злобному карлику надобно было у беглого Вити туфлю из страусиной кожи прихватить). crazy

«Из российских телевизоров стремительно исчезает Донбасс и Украина, на смену приходит Сирия, - пишет «Газета.ru». - Технологии военно-информационных кампаний уже обкатаны, люди мобилизованы, так что новый фронт Россия открывает, имея за плечами серьезный опыт».

«Во вторник в Минске Украиной и самопровозглашенными народными республиками был подписан новый договор об отводе вооружений, создающий буферную зону почти в 30 километров. В ДНР поспешили назвать заключение этого договора окончанием войны. В Украине с выводами не спешат, но признают, что это действительно большой шаг на пути к миру. В России это событие, совпавшее с первым днем бомбежек в Сирии, почти не заметили. В Минюсте тем временем сообщили, что рассмотрят вопрос об экстрадиции летчицы Савченко, если Украина признает приговор российского суда и гарантирует наказание. Возможно, в обмен на это как-то решится вопрос с российскими «офицерами ГРУ», которые недавно предстали перед украинским судом. В общем, ситуация впервые за долгое время выглядит обнадеживающей».

«Но это, увы, не означает, что конфликт в Донбассе разрешен, - отмечают в «Газете». - Отвода вооружений и даже подвижек в судьбе украинской летчицы мало для того, чтобы война закончилась. Впереди решение вопроса о конституционной реформе Украины, закона об особом статусе Донбасса и проведение выборов в ДНР и ЛНР, которые Украина уже назвала «фейковыми» и потребовала отменить. Речь идет скорее об очередной заморозке, на этот раз, возможно, более продолжительной. России сейчас выгодно как можно скорее закончить украинскую кампанию. Украине – наоборот: находясь в центре внимания, она может рассчитывать на помощь Запада, прощение по кредитам, сочувствие по поводу жесткости большого соседа. Но, судя по новостному пейзажу, все внимание Запада теперь сосредоточено на Сирии. Это новая горячая точка и на российской карте».

«В считаные дни военно-информационные технологии, применявшиеся в конфликте с Украиной, переформатировали и теперь направили на сирийскую кампанию, - продолжается статья. - Уже появились сборщики материальной помощи Сирии у метро и теснят сборщиков помощи Донбассу. Те же эксперты, которые вчера объясняли телезрителям идеи Новороссии, сегодня в прямом эфире конструируют «Новосирию». «Патриотические» блогеры забыли про Стрелкова и пишут оды Башару Асаду. Подчас кажется, что в текстах, речевках и призывах на скорую руку просто заменили город Донецк на город Дамаск. В одночасье появились «сирийские ополченцы», которые променяли борьбу за «Русский мир» на борьбу с запрещенным в России «Исламским государством». Донбасс уже не так интересен, нужны новые враги, новые подвиги, новые воззвания. Все это индустрия войны, которая сформировалась за полтора прошедших года».

Надежда

С выводами насчет сообщения российского Минюста о возможной экстрадиции Надежды Савченко в «Газете.ru», похоже, погорячились. Потому что сообщение это было больше похоже на очередное извращенное издевательство путинского режима, а не на вариант разрешения проблемы, связанной с похищенной российскими наемниками гражданкой Украины.

«Переживаете? Болеете за свою гражданку? Ночей не спите? А вы подайте челобитную по всей форме, когда закончится суд, что признаете наше решение, - написали по этому поводу «Грани.ру». - Что и у себя дома Надежда Савченко будет считаться преступницей, как в России, и сидеть, как в России, и мучиться, как в России. Гарантии еще предоставьте, в соответствии с конвенцией, что она точно из российского СИЗО отправится в украинскую колонию. Вы будете лгать, и я буду знать, что вы лжете, и вы будете знать, что я знаю, но бумажку пришлите, и ее в должный срок рассмотрят - ну, допустим, в Минюсте. Рассмотрят и вынесут решение: отказать. По той причине, к примеру, что может быть «нанесен ущерб интересам», или по какой другой - разве это важно? Важно, что вы надеялись, унизились, ходатайствовали... И даже признавали вину приговоренной, точно зная, что она невиновна ни в чем. А с этой бумажкой российские адвокаты смогут и в Страсбург приехать, отбивая разные там апелляции».

«Вот в Киеве, к примеру, судят российских военнопленных, Александрова и Ерофеева, и это тоже безусловно политический показательный процесс, и прокурор уже запросил пожизненное для невезучих бойцов, но кого он напугал своим демонстративным шагом, кроме несчастной безгласной родни подсудимых? - Продолжает корреспондент «Граней». - Россия от своих отреклась. Да и вообще непонятно, стоит ли пленным, когда и если их выпустят, возвращаться домой. Ясно только, что Александрова с Ерофеевым Родина примет совсем не так, как встретит освобожденную Савченко страна Украина. Главное же различие заключается в том, что в Киеве судят оккупантов, хоть и служивых людей, подчинявшихся приказу, как бы там от них ни открещивались в Минобороны РФ. В Донецке Ростовской области судят защитника Отечества - словосочетание затрепанное, но в данном случае более чем уместное. Оттого и сопровождается это дело постоянным глумлением над законом, совестью, справедливостью, здравым смыслом. И не только в настоящем, но и в будущем, когда у приговоренной якобы появится шанс вернуться на Украину. Минюст разъясняет это со всей очевидностью, хотя решать пытается совсем другие задачи. Минюст куражится, и зрелище это постыдно».

О продолжающемся судебном процессе над Савченко на прошедшей неделе подробно писала «Медуза». «Допрос Савченко начался с ходатайств ее адвокатов Ильи Новикова, Марка Фейгина и Николая Полозова, - говорится в репортаже ее корреспондента. - Они просили, чтобы их подзащитная давала показания с помощью детектора лжи и специалиста-полиграфолога, а также чтобы во время ее допроса на стену зала заседаний проецировалась карта Луганской области. Так Савченко, по мнению защитников, смогла бы лучше доказать, что 17 июня 2014 года ее не было вблизи поселка Металлист рядом с Луганском, и что она не координировала обстрел, в ходе которого погибли Волошин и Корнелюк, а еще несколько мирных эвакуировавшихся жителей пострадали. С детектором лжи разобрались довольно быстро: все-таки по Уголовно-процессуальному кодексу суд, а не машина оценивает достоверность тех или иных показаний. За карты стороны воевали подольше. Те, что есть в материалах дела, сторона обвинения предоставлять отказалась. А против карты Google («Полученной, как я понимаю из интернета», — недовольно сказал председательствующий на процессе судья Леонид Степаненко) сторона обвинения выступила, потому что с точки зрения УПК карта является «недостоверной» и «не официальной».

Дальше - хронология событий, приведших украинскую летчицу в российскую тюрьму, со слов самой Савченко.

«15-го и 16-го украинская армия отбила у сепаратистов населенный пункт Счастье, - рассказывают в «Медузе». - «Ход действия операции я вам раскрывать не собираюсь», — холодно сказала подсудимая. Так же она отвечала и на все вопросы прокуроров о дислокации частей или о технике, стоящей у них на вооружении. Рано утром 17 июня Савченко позвонил комбат «Айдара» Сергей Мельничук и сообщил ей об обстреле и раненых южнее Счастья. Савченко подняла несколько человек из личного состава, а сама на автомобиле Nissan вместе со своей волонтеркой-сестрой Верой поехала к месту».

«Дело происходило в районе населенного пункта Стукалова Балка. Боя уже не было, рассказывала она, на дороге стояли брошенные сепаратистами маршрутная «Газель» и две частные машины с боеприпасами. Савченко обнаружила четверых раненных солдат, позвонила Мельничуку и сестре, сказала, чтобы за ними приехали на легкой технике, потому что бронемашину легче заметить и уничтожить. Минут через 15 за ранеными приехала машина с двумя бойцами «Айдара», но ее, рассказывала Савченко, тоже подбили. Она предложила им отступать — как получится, сама же пошла еще южнее. Что было дальше с ранеными, она так и не сказала. Поселок Металлист, где в это же время велся обстрел, оставался в трех-пяти километрах к западу от нее. Савченко рассказала, что засаду она почувствовала, когда до нее оставалось метров двести. Она остановилась, но тут прямо перед ней, метрах в двадцати, появился вооруженный сепаратист. «Попалась. Иди сюда», — произнес он. Савченко решила не сопротивляться — открыв огонь, она могла привлечь внимание к скрывающимся раненым. Парень даже не отнял у нее автомат. Они вместе, беседуя, прошли до основной засады. Вот там Савченко уже разоружили, у нее забрали деньги. На голову надели мешок и пообещали «отправить в расход». Это было за час до того, как начался обстрел поселка Металлист, во время которого погибли сотрудники ВГТРК».

«Савченко привезли в спортивный зал военкомата в Луганске, приковали наручником к спортивному снаряду. Там были и другие украинские пленные; их приковывали наручниками к гирям, например. На следующий день в спортзал впустили группу корреспондентов российских федеральных телеканалов. И только от них, по ее словам, она узнала о гибели Волошина и Корнелюка. Савченко сказала на телекамеры, что была наводчицей огня. На суде она пояснила, что сделала это просто так: «Это российские журналисты, какая разница, что им говорить». И добавила: она действительно звонила командиру полка Мельничуку, но не координировала ведение огня, а лишь просила не стрелять по дороге. Бойцы ЛНР, рассказывала Савченко, вели себя агрессивно, но в целом нормально. Кормили тем, что ели сами, вели разговоры об обмене военнопленными. Тогда же Савченко увидела нынешнего главу ЛНР Игоря Плотницкого — он представлялся министром обороны самопровозглашенной республики. Именно Плотницкий, считает Савченко, принял решение о том, чтобы отправить ее в Россию».

«23 июня ее сначала везли на машине с мешком на голове и в наручниках, а потом передали двум людям в военной форме, которые, в отличие от многих сепаратистов, совсем не говорили по-украински. Они прошли через лес, сели в новый автомобиль, там Савченко приняли люди в масках. За три с половиной часа пути они не обмолвились с ней ни словом. Потом Савченко оказалась в синей «девятке» с двумя людьми в штатском. Потом ее ждал бежевый микроавтобус и еще два часа дороги. Большую часть пути глаза Савченко были закрыты, однако один раз ей удалось разглядеть дорожный указатель «Богучар — 60 км». Богучар — это райцентр в Воронежской области, до украинской границы от него больше 70 километров. Савченко рассказала, что оказалась у поста ДПС, к ней подошел полицейский. «Правый сектор»? — спросил он ее («Правый сектор» признан в России экстремистской организацией, его деятельность запрещена). «Я военнопленная», — ответила она. Савченко отвезли в мотель «Евро» на трассе «Дон» (окраина Воронежа) и держали там под охраной. К ней начали приходить российские следователи. Один сказал, что она будет свидетелем по делу Авакова-Коломойского (главное дело, возбужденное СК РФ по мотивам украинских событий). «Я их даже не видела ни разу», — пожала плечами Савченко. В июле ее арестовали уже в рамках собственного дела».

Старый тупик с нового ракурса

Однако, остается факт: руководство РФ увлеклось новой, более масштабной войной, и пытается спешно «заморозить» конфликт в Украине. «Собеседники в ополчении говорят, что от российских кураторов они получают жесткий наказ не открывать ответный огонь и не проводить наступательных операций», - пишет «Газета.ru»  в другой своей статье.

По словам ее корреспондента, «самопровозглашенные республики, поддерживаемые Москвой, собираются провести выборы отдельно от Киева 18 октября и 1 ноября. Кампания пройдет в три этапа. По официальной версии — ради экономии средств, но реально ее растягивание может означать желание Москвы попробовать договориться с Киевом позже. По информации «Газеты.Ru», Россия, как и ранее, сохраняет в регионе две цели. Переложить на украинскую сторону ответственность за жизнеобеспечение на отколовшихся территориях, но при этом сохранить за собой контроль над их властями, чтобы оставить рычаг давления на Киев. При этом синхронизированные с Киевом выборы, как предполагалось изначально, должны были придать самопровозглашенным республикам легитимность».

«Киев же отказывается от такого сценария, - продолжается статья. - Принятые им законы о выборах и особом статусе отдельных территорий Луганской и Донецкой областей не оставляют маневра для Москвы и ЛДНР. Кроме того, Украина требует до всех основных политических реформ полного вывода незаконных вооруженных формирований из республики и возврата под свой контроль границы с Россией. Такие условия создают для Москвы риск уничтожения ее ставленников в Донбассе».

И снова немного о погоде...


Обзор подготовила Софья Петровская, «ОстроВ»

А чого ви чекали від засновника ПР?

  • 06.10.15, 10:10
Слідами Януковича
На Черкащині бюджетників викликають на килим та вербують до пропрезидентської партії

Людмила НІКІТЕНКО   

Бюджетникiв у Черкаськiй областi до лав провладної партiї записують примусово.

Схоже на те, що в черкаських чиновників минув переляк, викликаний Революцією гідності. Отож замість того, щоб жити по-новому, перед місцевими виборами вони не зрадили традиціям часів Януковича, включивши в роботу старий та звичний адміністративний ресурс.

«Надійшла інформація, що голова Канівської райдержадміністрації викликав до себе двох сільських голів, які були членами Всеукраїнського об’єднання «Черкащани», і влаштував їм «розбір польотів» за те, що вони підтримали іншу політичну силу, а не партію Порошенка», — обурюється голова Черкаської обласної ради Валентина Коваленко в оприлюдненій заяві. За словами Валентини Михайлівни, активне «вербування» бюджетників у ряди пропрезидентської партії відбувається за тією ж системою, яка працювала при режимі Януковича.

Окремі голови районних державних адміністрацій, наголошує голова облради, викликають до себе сільських голів, державних службовців і змушують їх писати заяви на вступ до пропрезидентської партії. Людям не дають вибору, зазначає Валентина Коваленко. Про таке неподобство місцевого чиновництва вона вже поінформувала голову Черкаської облдержадміністрації Юрія Ткаченка.

«Розуміючи, що таке адмінтиск влади та чим може закінчитися «інакомисліє», бюджетники змушені йти у провладну партію, боячись утратити свою роботу, посаду, хоч і мають страшенний внутрішній спротив (це можна сказати і про кількох головних лікарів обласних лікарень)», — веде далі Валентина Коваленко. Вона заявляє, що, незважаючи ні на що, система працює по-старому, ламаючи «через коліно» гідність людей та їхню віру в справедливість. Люди чекали змін, сподівалися на чесні демократичні вибори, а насправді їх «заганяють у партійне стійло». Не віриться, зізнається Валентина Михайлівна, що таке діється після Майдану, який став символом протесту проти брехні, цинізму та свавілля влади.

«Я вимагаю від представників пропрезидентської партії у Черкаській області припинити застосування цинічної та протизаконної практики злочинного режиму Януковича. Не сійте розпач та хаос у свідомості людей, втомлених війною і низьким рівнем життя», — така позиція голови Черкаської обласної ради.

УМ

Допомога постраждалим в АТО.

  • 05.10.15, 22:32
У Києві канадські лікарі безкоштовно прооперують бійців АТО та активістів Понеділок, 05 жовтня 2015, 14:14

У Києві 23 жовтня – 1 листопада канадські медики проводитимуть безкоштовні пластичні операції пораненим активістам Майдану і бійцям АТО.

Як сказала на брифінгу директор гуманітарних ініціатив громадської організації Ukraine Canada Foundation Христина Валер, з такою ініціативою виступила її організація спільно з урядом Канади, повідомляють "Українські новини".

"З 23 жовтня по 1 листопада ми будемо в Києві оперувати в Центральному військовому госпіталі, будемо проводити операції для поранених активістів і воїнів ... Операції є безкоштовними", – сказала вона.

Валер повідомила, що на даний момент йде пошук поранених, які потребують оперування.

"Ми сподіваємося, що ми зможемо зробити 30-40 операцій", – додала вона.

Будь-який бажаючий поранений може записатися на операцію за телефоном: +38 095 435 30 33.

За її словами, уряд Канади виділив 1,2 млн канадських доларів на проведення цієї місії. Валер зазначила, що це буде вже третя місія, в ході попередніх двох були прооперовані близько 60 осіб.

Крім того, планується проведення ще однієї такої місії в лютому 2016 року.

Канадські лікарі спільно з українськими колегами проведуть операції на обличчі і верхніх кінцівках, а також займуться усуненням посттравматичних черепно-лицевих деформацій, дефектів м'яких тканин і рубців.

Все про: АТО Українська правда

Будь ласка, поширте цю інформацію.


Фсьо карячьо, прекрасная маркіза!?!

  • 04.10.15, 02:02
«Санкции нужно снимать».omg
 Западные СМИ об Украине

02.10.2015 08:35.

«Россия остается угрозой Украине, и судьба страны не может быть «разменной монетой» в попытках заручиться помощью Москвы для разрешения сирийского кризиса», предупредил в воскресенье министр иностранных дел Латвии Эдгарс Ринкевичс. В интервью The Wall Street Journal  в кулуарах Генеральной ассамблеи Организации объединенных наций в Нью-Йорке. «Ринкевичс приветствовал нынешний перерыв в боях на востоке Украины. Однако, когда западные чиновники говорят, что сепаратистские и российские силы и тяжелое оружие остаются в регионе, предупреждает он, снижение противостояния далеко от завершения. «Я боюсь, что если мы сейчас не будем обращать внимания на Украину, в какой-то момент мы можем увидеть, что дела снова значительно ухудшились, - сказал он. - Думаю, что над нами все еще висит эта угроза», - процитировала Ринкевичса WSJ.

Речь, собственно, о том, что западные чиновники всю прошедшую неделю давали понять, что готовы «обменять» Украину на сотрудничество с Россией. Сильным поводом для таких разговоров стало участие президента РФ Владимира Путина в Генеральной ассамблее ООН в Нью-Йорке, и даже его встреча с президентом США Бараком Обамой. Что интересно, ни одна из сторон так и не призналась, кто был ее инициатором, ссылаясь на другую. Зато западные СМИ дружно писали о «прекращении изоляции» Путина. При этом Белый дом заявлял, что на встрече будут обсуждаться проблемы Украины и Сирии, а Кремль - проблема Сирии и, если хватит времени, два президента затронут и украинский вопрос.

«Внутри ЕС существуют разногласия относительно политики санкций, - продолжается статья The Wall Street Journal. - С проникновением в Европу десятков тысяч мигрантов со Среднего Востока в последние недели, некоторые страны начали заявлять, что приоритетом теперь является разрешение сирийского конфликта. Правительства вроде венгерского, греческого и словацкого давно высказывали сомнения относительно санкционной политики блока, в то время как президент Франции Франсуа Олланд предположил в начале этого месяца, что, если перемирие будет удерживаться и местные выборы в Украине пройдут благополучно, санкции можно будет начать снимать».

«Срок действия экономических санкций ЕС завершается в конце января, - говорится также в ней. - Их возобновление потребует поддержки всех 28 стран-членов. Латвия, как и другие страны Балтии, была среди самых больших сторонников этих мер. Ринкевичс предупредил, что минский процесс далек от завершения и сказал, что для партнеров Латвии было важно следить не только за уровнем насилия на востоке Украины, но и за выполнением Россией ключевой задачи соглашения - возвращением Киеву контроля за украинской частью границы. Эта задача, которая должна быть выполнена до конца года, является крайне необходимой для перекрытия поставок повстанцам. «Если мы говорим об имплементации Минска, мы не можем упустить этот элемент. Это понятно, - сказал он. - Если мы оставим проблему восточной Украины… нерешенной, готовьтесь к проблемам в будущем».

За примерами далеко ходить не нужно. Вот, например, что происходило в медиапространстве Германии. Вице-канцлер и министр экономики этой страны Сигмар Габриэль, как написала Die Welt, сделал подарок Путину, заявив, что нужно отменять санкции против России и возобновлять полномасштабное сотрудничество с нею.

«Глава СДПГ и министр экономики ведет речь о сильном влиянии Путина на президента Сирии Башара аль-Ассада: «Конфликт вокруг Украины не может настолько сильно влиять на отношения между Германией, Европой и Соединенными Штатами с Россией, чтобы прекратить сотрудничество с Россией в Сирии», - сказал Габриэль в пятницу, - цитирует Die Welt. - И - невозможно долго сохранять санкции и просить другую сторону о сотрудничестве. Отношения с Россией должны измениться. Ключевые представители СДПГ в федеральных землях смотрят на это таким же образом, и теперь выручают своего партийного лидера. Прежде всего, премьер-министр Мекленбурга-Передней Померании, Эрвин Селлеринг. Он сказал Die Welt: «Мы должны снять взаимные санкции как можно скорее. Они никому не помогли, зато нанесли ущерб многим предприятиям и работникам в Германии». Это касается, прежде всего, предприятий из сферы сельского хозяйства и пищевой промышленности, но также и других экспортоориентированных отраслей, поясняет глава правительства Шверина (город в Мекленбурге-Передней Померании. - «ОстроВ»)».

«Селлеринг выражал уверенность, что Германия и Россия имеют общий интерес к возвращению к более тесному сотрудничеству, - продолжает немецкое издание. - «А конфликты лучше всего решать, общаясь». Вопреки критикам, в прошлом году он организовал в своей федеральной земле «День России», чтобы собрать вместе предпринимателей из России и Мекленбурга-Передней Померании. Повторение этого формата запланировано на 2016 год, сообщала государственная канцелярия Шверина. Премьер-министр обосновал свое заявление также тем, что завершение санкций потребуется из-за сильной миграции беженцев в Германию. По словам Селлеринга, федеральный министр экономики Габриэль «полностью прав»: «Крупные кризисы можно преодолевать только тогда, когда мы привлекаем Россию как партнера».

Нидерландский подарок Путину

Между тем, еще больший подарок получил президент РФ от голландцев - тех самых, что потеряли почти 200 своих граждан в сбитом над Донецкой областью самолете МН17. Популярный местный сайт, связанный с правыми кругами, объявил, что собрал подписи для проведения референдума о согласии граждан Нидерландов с соглашением об ассоциации между Украиной и ЕС. Причем подписей было собрано почти 450 тысяч вместо необходимых нидерландским законодательством 300 тыс.

«Как только подписи будут проверены властями, референдум должен быть проведен в течение шести месяцев, - поясняют в The Financial Times. - Непонятно, какое влияние он будет иметь, и будет ли вообще, на вступление в силу соглашения о свободной торговле с Украиной, которое, несмотря на жалобы со стороны России, назначено на начало 2016 года. По нидерландскому законодательству, инициированный референдум будет по сути только «рекомендательным» для правительства. В случае явки свыше 30 процентов и голосования большинства против соглашения, правительство Нидерландов обязано пересмотреть свои нормативно-правовые акты, ратифицирующие соглашение с Украиной».

«Приветствуя применения прямой демократии, ведущие нидерландские партии, включая входящую в правящую коалицию Партию труда, все подтвердили свою поддержку соглашению с Украиной, демонстрируя возможную сложность принуждения к политическому развороту, - говорится дальше в статье британского издания. - И все же при этом чиновники ЕС обеспокоены тем, что референдум может иметь непредсказуемые политические результаты, если голосование будет нельзя проигнорировать. Это может как отсрочить имплементацию торгового соглашения, отдав дипломатическую победу России, так и отклонить соглашение полностью - поскольку его ратификация требует единогласия ЕС, - в случае решительного голосования против. Веб-сайт выбрал целью соглашение с Украиной, потому что это допускалось законодательством Нидерландов. Оно также касается вопросов вокруг экономического расширения ЕС, включая потенциальную либерализацию визового режима и просьб о помощи, в сторону государства, разрушенного в конфликте с поддерживаемыми Россией сепаратистами».

В кольце огня

Имея на себе весь этот груз проблем, ЕС намерен пересматривать свою политику отношений с соседями, пишет Reuters, статью которого опубликовал сайт The New York Times.

«Мечта Европейского Союза построить «круг друзей» от Кавказа до Сахары обернулась кошмаром, когда конфликты за его границами погнали потоки беженцев в Европу, - говорится в ней. - В отличие от успеха его восточного расширения, трансформировавшего бывшие коммунистические страны в процветающие рыночные демократии, «Европейская политика соседства», запущенная в 2003 году, стала демонстративным провалом. ЕС предлагал деньги, техническую помощь и доступ к рынкам, но не членство, 16 странам на востоке и юге в обмен на принятие его демократических, административных и экономических норм. «Когда мы смотрим на ситуацию сейчас, сложно избежать вывода, что мы окружены не «кругом друзей», а «кольцом огня», сказал в начале этого года бывший премьер-министр Швеции Карл Бильдт».

«Провал в стабилизации или демократизации окружения ЕС произошел отчасти из-за сил за переделами контроля Брюсселя: обиды России за крах Советского Союза, а также политического и религиозного противостояния на Среднем Востоке. Пять из шести стран «Восточного партнерства» - Украина, Молдова, Грузия, Армения и Азербайджан - ослаблены неразрешенными «замороженными конфликтами», в которых замешана Москва. Шестая, Беларусь, настолько авторитарна, что является объектом санкций ЕС и воздержалась от предложения о зоне свободной торговли. Чиновники ЕС теперь признают, что программа, разработанная для вовлечения и трансформации соседей блока, была изначально ущербна из-за смеси самонадеянности и наивности».

«Идея заключалась в том, чтобы иметь круг друзей, которые будет сближаться с нами, но не станут членами ЕС. Это было, скорее, патронирование, когда Европейский Союз говорит каждому, что делать, потому что мы верили, что они хотят быть, как мы», - говорит Кристиан Даниэлссон, глава департамента политики соседства и расширения Европейской Комиссии. Подход ЕС предлагал слишком малое вознаграждение, связанное со слишком многими условиями, с назойливым мониторингом, которому инстинктивно противостояли, как угрозе своим интересам, авторитарные руководители и местные олигархи от Минска и Баку до Каира и Алжира. Он предусматривал стандартные отношения для государств с широко расходящимися уровнями экономического развития и управления, большинство из которых слабо оснащены для применения рыночного, экологического законодательства ЕС или законодательства в сфере здравоохранения и безопасности. Считалось, что группы стран в Северной Африке или южном Кавказе будут сотрудничать и торговать друг с другом, когда на самом деле они мало хотели работать вместе, или не хотели вовсе. Сейчас политике соседства ЕС предстоит фундаментальное переосмысление, с более сдержанным, гибким и дифференцированным подходом, которому предстоит быть представленным 17 ноября. Окажется ли он более эффективным, увидим позже. Ян Бонд, бывший британский посол, а ныне - сотрудник Центра европейским реформ, назвал текущую политику «мешаниной из непоследовательности и самообмана».

«Реальность состоит в том, что срочная потребность ЕС сдержать и организовать поток из сотен тысяч беженцев со Среднего Востока, Азии и Африки, скорее всего, возьмет верховенство над другими приоритетами в делах с соседями, - предполагают в Reuters. - Это означает, что Брюссель перенаправит деньги, предназначенные на экономическое развитие и административные реформы, на строительство сооружений для удержания беженцев на месте и предотвращения их проникновения в Европу. Кругу друзей придется ждать лучших времен».

База

Для всех этих колебаний есть пока только одна благородная почва. «Россия планирует вторую крупную военною базу возле границы с Украиной, где НАТО обвиняет российские войска в помощи промосковским сепаратистам в войне с украинскими силами, - говорится в другой статье Reuters, также опубликованной в The New York Times. - Новая база будет вмещать 5 тысяч солдат и тяжелое оружие, согласно документам и людям, работающим на месте. Это восточнее, чем другая строящаяся база в Белгородской области, о которой Reuters сообщал ранее в этом месяце, но все же близко к границе с удерживаемыми сепаратистами частями восточной Луганской области, где велись тяжелые бои. Базы являются частью российского военного наращивания в соответствии с новой линией военного противостояния с Западом, идущей от Черного моря на юге до Балтийского на севере, что отдает эхом «Железного занавеса» периода Холодной войны».

«НАТО и прозападное правительство Украины говорят, что Москва использует базы у границы с бывшей советской республикой как перевалочные пункты для отправки войск на территории, где почти 8 тысяч человек были убиты с апреля прошлого года, - продолжается она. - Документы показывают, что министерство обороны России намерено превратить старую военную базу в городе Богучар, в Воронежской области, в крупную базу с десятками зданий и специальными помещениями для более чем 1,3 тысяч бронированных машин и амуниции. Новая база, с десятком бараков и территорией для 5210 солдат, складами для ракет, медпунктом, плавательным бассейном и крупным тренировочным комплексом будет за 45 километров от украинской границы. Согласно тендерным документам, опубликованным российским правительственным сайтом zakupki.gov.ru, министерство планирует перевести мотострелковую бригаду из Нижнего Новгорода на северо-западе России в Богучар наряду с войсками, которые обучают отвечать на ядерные, биологические и химические атаки».

В то же время по другую сторону границы, помимо предполагаемых «отпускников» и местных головорезов, остаются иностранные «легионеры», которым некуда деваться от этой войны.

«Расселл Бентли прибыл на Донбасс в декабре прошлого года, убежденный, что будущее человечества зависит от победы поддерживаемых Россией повстанцев над украинской армией, которую он описывает как «поддерживаемых ЦРУ нацистских подонков», - рассказывает The Guardian. - «Это надежда на будущее мира, - говорит 55-летний Тексан в недавнем интервью в Донецке, едва ли его новом доме. - Потому что если Донбасс падет, с фашистами прямо у границ с Россией, как только начнет стрелять атомное оружие, это будет не одно или два, это будет оно все, дружище, и это касается нас всех». Путь Бентли на Донбасс был извилистым. Рожденный в Остине, Техасе, Бентли служил три года в армии США, баллотировался в сенаторы Миннесоты на платформе легализации марихуаны в 1990 году, а затем провел годы в американской тюрьме за контрабанду сотни килограммов марихуаны через границу с Мексикой. Впервые он заинтересовался Украиной в прошлом году. Работая подрезальщиком деревьев в Остине, он следил за протестами на Майдане в начале 2014 года по альтернативным новостным сайтам и верил, что они «конечно, совершенно надуманные с самого начала». В июне прошлого года он увидел видео последствий украинской воздушной атаки на здание в Луганске. «Когда я это увидел, я плакал. Я сказал: «Я поеду туда и я убью нескольких говнюков, которые это совершили». И я это сделал».

Реальность, похожая на анекдот: «Когда Бентли прибыл в Донецк, повстанцы сначала подозревали, что он может быть американским шпионом. Он сглаживал трения на протяжении шестичасового допроса, когда местные спецслужбы спрашивали, верит ли он, что правительство США было причастно к нападениям 9/11. «Я ответил, что, конечно, я в это верю, только дурак не верил бы. Только идиоты и лжецы говорят, что это не было намеренно контролируемое разрушение».

«Регион стал хабом для тех, кто верит, что мир находится в тисках конспирологии, обвиняя ЦРУ, масонов, корпоративный капитализм или сионизм, и что Кремль и донбасские повстанцы являются последней линией обороны, - констатируют в британском издании. - Никто не знает точно, как много иностранцев воюют вместе с повстанцами, но источники утверждают, что их может быть «сотни», прибывающих из таких дальних мест, как Колумбия, Индия и Бразилия, все готовые бороться с «фашистами», которые, как они считают, воюют на стороне Киева… 24-летний Рави Сингх, индийский коммунист, четыре года управлявший индийским рестораном в Кристчерче, Новой Зеландии, прибыл на Донбасс четыре месяца назад, после того, как прочитал о конфликте онлайн и поверил, что он был спровоцирован ЦРУ. «Я останусь тут до победы, - сказал он, одетый в форму повстанцев, за ужином в кафе в центре Донецка, получив свободный вечер вне казармы. - Украинцы трусы, они не будут воевать лицом к лицу, они бросают бомбы в наш тыл, в гражданских».

«Главная проблема для многих бойцов - как оставить территорию повстанцев, - отмечают в The Guardian. - Большинство прибыло в Россию по краткосрочным туристическим визам, которые с тех пор давно просрочены, так что они не могут снова пересечь российскую границу. Пресс-секретарь украинского министерства иностранных дел подтвердил, что любой из иностранных бойцов, кто пересечет границу в сторону контролируемой Украиной территории, будет арестован и обвинен, как минимум, в участии в незаконных вооруженных формированиях, что влечет за собой длительный тюремный срок. Хавьер Бенитез, 24-летний врач из Бадахоза в Испании, прибыл на Донбасс в феврале и жил около Луганска, оказывая медицинскую помощь гражданским лицам и повстанцам. Он устал от зоны конфликта и хочет вернуться в Испанию, чтобы сдать медицинские экзамены, но его российская виза просрочена. Посольство Испании в Москве посоветовало ему выехать через Украину, но хотя он и заявляет, что не воевал, его незаконный въезд в Украину и медицинская помощь бойцам-повстанцам все же может принести ему серьезные проблемы. Бентли считает, что может найти выход из проблемы, и планирует составить письмо президенту России, Владимиру Путину. «Я проливал нацистскую кровь на ту землю, и я проливал собственную кровь на эту землю, поэтому я собираюсь просить Путина о российском гражданстве», - сказал он».

Обзор подготовила Софья Петровская, «ОстроВ» 

Коли гармати мовчать...

  • 02.10.15, 08:08
Спочатку танки і гармати
Цими днями в зоні АТО має розпочатися відведення озброєння калібром менше 100 мм

Іван ЛЕОНОВ   

Сьогодні в Парижі має відбутися зустріч президентів України, Німеччини, Франції та Росії у форматі «Нормандської четвірки». Головним питанням порядку денного, звісно ж, є виконання Мінських угод. Тож не дивно, що російська сторона надіслала офіційному Києву запит про двосторонню зустріч президента РФ із Президентом України. Можна лише припустити, що Володимир Путін бажає зустрітися з Петром Порошенком, щоб спробувати нав’язати «замороження» конфлікту на Донбасі. Адже спроба домовитися з президентом США Бараком Обамою з українського питання, кілька днів тому, завершилася провалом для ВВП, через що він повернувся з Нью-Йорку розгніваним.

Паралельно цими днями в Мінську Тристоронній контактній групі вдалося нарешті підписати угоду про відвід озброєння калібром менше 100 мм на 15 км від лінії зіткнення з кожного боку. Під угодою поставили підписи спецпредставник ОБСЄ Мартін Сайдік, представник України Леонід Кучма і спецпредставник Росії Азамат Кульмухаметов. Тим самим була втілена в життя ініціатива Президента України Петра Порошенка, запропонована ним раніше в продовження Мінських домовленостей. Не дивно, що в офіційному Києві вважають цю домовленість сторін «однією з дипломатичних перемог України».

Голова ОБСЄ Івіца Дачич одразу привітав цю угоду, яка «є доброю ознакою волі всіх продовжувати мирний процес», а також «має забезпечити додатковий імпульс зміцненню режиму припинення вогню».

За словами Мартіна Сайдіка, угода передбачає спочатку відведення гармат і танків, а потім ще й мінометів у два етапи. Так, перший етап розпочнеться через два дні після повного припинення вогню і завершиться через 15 днів, а другий етап триватиме 24 дні. Контролюватиме відведення озброєння шляхом моніторингу та верифікації місія ОБСЄ. У штабі АТО додають, що перший етап почнеться з Луганщини, а вже потім цю процедуру перенесуть на інші території, які йдуть уздовж лінії розмежування.

Міністр оборони Степан Полторак учора повідомив, що Україна вже розпочала роботу з підготовки відведення зброї. Водночас міністр закликає підлеглих не розслаблятися і бути готовими до будь-якого розвитку подій: «Чесно кажучи, я дуже сумніваюся в тому, що Росія в особі президента Путіна відмовилася від агресивних намірів щодо України.»

Один iз ватажків бойовиків Денис Пушилін, який у Мінську представляв окуповану Донеччину, вважає, що підписання «вимученої угоди» про відведення техніки калібром менше 100 мм означає припинення війни. Лідери самопроголошених «ДНР» і «ЛНР» Олександр Захарченко та Ігор Плотницький підписали цей документ позавчора. Утім уже вчора неадекватний Захарченко заявив про припинення відведення озброєнь калібром менше 100 мм. Ватажку терористів «привиділося», що Україна нібито обстріляла Донецьк учора вранці.

«У документі все чітко прописано — відведення починається з моменту припинення вогню на наступний день. Вогонь у четвер не припинився, відведення відкладається»,— каже Захарченко.

І це при тому, що, за даними штабу АТО, саме терористи тричі обстріляли позиції ЗСУ позаминулої доби. Ворожі диверсанти не припиняють провокувати захисників України безладним вогнем з автоматів і кулеметів. Мало цього, за даними української розвідки, ворожі снайпери отримали вказівку вбивати, у першу чергу, українських офіцерів і розвідників. Отже, окупанти, насправді, не бажають припинення війни.

ДО РЕЧІ

США восени надішлють до України радіолокаційні системи контрбатарейної боротьби (нові радари Q36). Про це повідомив віце-президент США Джо Байден під час зустрічі з Президентом України Петром Порошенком. Серед іншого, Сполучені Штати Америки також виділять допомогу на військові потреби уряду України в розмірі 21,5 млн. доларів. Відповідний меморандум днями підписав президент США Барак Обама.


Кому там ще малавата будєт?

  • 02.10.15, 03:03
Олігархи хочуть узяти реванш
Чи стануть мiсцевi вибори етапом очищення влади

Сергій ЩЕРБЕНКО   

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.

В астрономії чорними дірами називають надважкі зірки, які притягують усе, що потрапляє їм на шляху. Від них не може вирватися навіть світло, тому вони, образно кажучи, світять і гріють тільки самих себе.

Українських олігархів цілком можна порівняти з чорними дірами економіки, адже до них прилипає все, що трапляється на шляху.

Енергетичний ринок, продаж енергетичного вугілля ТЕС «прилипли» до Ріната Ахметова. Газорозподільні мережі, колись побудовані всією країною, опинилися в розпорядженні Дмитра Фірташа. Акціонерним товариством «Укрнафта», де 51% належить державі, чомусь розпоряджався менеджмент від міноритарного акціонера Ігоря Коломойського.

Відмінною рисою олігарха є використання в його бізнесі державних монополій або ресурсів. Така система сформувалася не за один рік і особливо розцвіла при Вікторові Януковичу. Для олігархів це був зручний Президент — сам крав й іншим дозволяв, якщо з ним ділилися.

Революція гідності знесла сімейний клан упиря-Президента, проте залишила недоторканними головні олігархічні групи України. Тим більше що один iз них, Ігор Коломойський, на відміну від Ріната Ахметова, спочатку активно допомагав захищати свій бізнес і свою країну. Захищав приблизно до весни цього року, поки у влади не дійшли руки до самих олігархів, яких почали послідовно й поступово відлучати від держави.

Відставка з поста «губернатора» Дніпропетровщини зачепила тільки самолюбство олігарха, а ось закон про акціонерні товариства, який вивів iз-під його впливу «Укрнафту», серйозно вдарив по кишені.

Загалом політика деолігархізації, яку так довго чекала країна, для самих олігархів стала першою загрозою за останні 10 років. Відреагувавши, олігархат вивів на вулиці Києва «тітушок» і навіть приватні батальйони. Але Президент був непохитний.

«Ніяк впливати на рішення державної влади України щодо політики демонополізації вугільної галузі України ми не дамо», — різко відповів він і дав 24 години на евакуацію найнятих демонстрантів зі столиці.

Утiм це був тільки початок затяжної війни. Одна тільки «Укрнафта» не сплатила державі більше 9 млрд. гривень податків і платежів. Це величезна сума, яку забрали від бюджетників, малозабезпечених і пенсіонерів. Зокрема, цих коштiв потребує й оборона.

І якщо в минулому олігарх дав кілька мільйонів на добровольчі батальйони, то, залишивши мільярди в кишені, він точно не залишився у програші.

Величезні гроші дають величезні можливості, тим більше якщо в олігарха свій телеканал. А якщо їх кілька?

Телеканал «Інтер» контролює Дмитро Фірташ, «1+1» — Ігор Коломойський, ТРК «Україна» — Рiнат Ахметов. «112» говорять про Сергія Арбузова, хоча там господарем називають то одного, то іншого політика.

Кожен випуск новин, кожна програма олігархічного телебачення так чи інакше знецінює і принижує дії влади. Про деолігархізацію, звичайно, жодного слова. Замість тем вигадують міфи, і не біда, якщо потім виявляється, що це брехня, головна мета — залишити негативне враження.

Зокрема, у квітні обговорювали, що влада нібито віддасть селище Піски сепаратистам. У липні панікували, що влада віддасть Широкине і навіть сам Маріуполь. У серпні телеканали дали можливість підняти істерику з приводу змін до Конституції.

Жодне зі звинувачень не підтвердилося, зате не залишилося ілюзій щодо свободи слова в олігархічних ЗМІ. Ток-шоу Савіка Шустера вилетіло з ефіру «1+1», швидше за все, тому що Господарю не сподобалося надання слова Михайлу Саакашвілі, заклятому опоненту олігарха.

Бійки біля парламенту, чвари між політиками, контроль ЗМІ і підкуп політиків — усе це олігархічний опір, відчайдушна спроба залишити все як є, по-старому.

У зв’язку з голосуванням на місцевих виборах ситуація загострюється знову. Олігархи намагаються закріпитися якщо не на центральному, то на регіональному рівні. Отримати контроль за самоврядуванням у містах-промислових гігантах країни. Привести до влади свої партійні проекти в місцевих радах, підкупивши існуючих політиків у Верховній Раді.

Політичний експерт Андрій Миселюк вважає, що олігархічну коаліцію в політиці зараз становлять кілька сил. До складу «широкої опозиції», за його словами, входять три крила: «Самопоміч», радикали Ляшка, «УКРОП» і «Відродження», за якими стоїть Коломойський; Опозиційний блок і «Батьківщина».

«Увесь час раніше Україна була олігархічною країною і весь час олігархи були разом iз діючою владою», — пояснює Президент Порошенко в інтерв’ю The Washington Post. — Тепер у нас дві загрози: номер один — Росія і номер два — олігархи. Це загрози українській свободі, майбутньому України, українським цінностям».

Місцеві вибори або стануть етапом очищення влади, або, навпаки, олігархи проведуть до місцевих рад представників своїх кишенькових партій і далі шантажуватимуть владу, щоб вона не заважала їм збагачуватися.