Мрійлива невідомість

  • 11.05.11, 19:38
[Приєднана картинка] Підбори відбивали її повільні кроки по парковій алеї. Навколо не було нікого, лиш вона і власні думки. Стиха накрапав теплий літній дощик, краплини приємно стікали по шкірі, дівчина підняла руки їм назустріч і закружляла в такт мелодії своєї душі. Сьогодні вона існувала для себе, нарешті так чудово було усвідомлювати всередині легкі егоїстичні нотки. Не хотілося більше нічого, тільки щирих посмішок і ніжних обійм. Просто гуляти ось так одній, не чуючи сторонніх голосів...

Читати далі...

Поряд у далечині

  • 26.04.11, 13:23
Я кохаю тебе. Вже без надриву, без страху, без болю. Просто кохаю. Град припинився у моїй душі, накрапає тихий дощик, настільки легкий, що часом я змушую себе його не відчувати. Я все ще ховаюсь під твоєю парасолькою. Краплини стікають по її прозорим краям, як сльози на моєму обличчі: без зайвих слів, нічого не маючи на увазі, тихо, із ледь помітним здриганням вологих повік.Я більше не тримаю зла, на відчуваю ненависті, але на ковдру байдужості досі не вистачає грошей. Я відпустила… Ти не мій...

Читати далі...

Цікаво №2

  • 25.04.11, 17:21
Китайці вважають число "4" нещасливим, тому що його вимова схожа за значенням до...?
[Приєднане голосування]

Цікаво

  • 24.04.11, 12:45
Ось таке маленьке питаннячко. Цікаво, що ви виберете? Одразу скажу, що я відповіла неправильно, керувалася інтуїцією і логікою, але... не допомогло. Можливо, хтось знає одразу, але чур не гуглити, втрачається весь азарт! Шарль де Голь сказав: "Як можна керувати країною, у якій 246 сортів...(чого)?"
[Приєднане голосування]

Цитата

  • 23.04.11, 11:23
Ми або робимо себе сильними, або робимо себе слабкими. Кількість роботи одна і та ж. (К. Кастанеда) [Приєднана картинка]

Просто кава

  • 22.04.11, 21:33
Вона стояла на балконі, тримаючи в руках чашку ранкової кави. Сонце вже почало свій шлях по блакитному небосхилу, але проміння лише злегка торкалося її очей. Місто оживало, а вона ніби з-за куліс спостерігала за метушнею акторської трупи. Пелена спокою із відтінком байдужості оповивала її в цей час. Думки більше не випереджали одна одну в голові, божевільно гарцюючи свої дикі танки. Запалила цигарку. Спостерігала, як дим прозорою блакитною цівочкою піднімався вгору, малюючи на шляху...

Читати далі...

Пастельного кольору очі

  • 18.04.11, 15:16
Вона сиділа на лавці у парку, тихий теплий вітерець колихав її каштанові локони, а сонечко ніжно торкалося своїм промінням рум’яних щічок. Вона спостерігала за повільним плином білосніжних хмаринок у блакитній далечині. Серце грало ласкаву мелодію на струнах її душі, а очі відблискували усіма барвами ранкової веселки. Поблизу на майданчику бавилися дітлахи із доступним лише їм захопленням, весело сміючись, бігаючи туди-сюди, що навіть кролик-дюрасел позаздрив би їхній невпинній, такій...

Читати далі...

Цитата

  • 17.04.11, 20:26
Уж лучше голодать, чем что попало есть. И лучше одному быть, чем вместе с кем попало. (О. Хайям) [Приєднана картинка]

Озирнись

  • 17.04.11, 11:49
Свічка горить довго, поволі, нікуди не поспішаючи, ніби отримує від цього відоме лише їй одній задоволення. Та врешті-решт віск закінчиться, вогню не залишиться живлення і він згасне… Чому ж вона так необачно продовжує палати, наближаючи свою загибель? Можливо, варто просто крапнути ранкової роси, трішки охолодити, а потім знову піднести сірника, відновити тепло, і так по колу, бо їй теж хочеться жити, а ми сліпі і нерозумні натискаємо на педалі по-максимуму… Кудись женемось без упину, у...

Читати далі...

Крила

  • 16.04.11, 12:54
Не хочу так! Втомилась від блюзнірства! Просто хочеться натиснути заповітну кнопочку і вимкнути світло. Назавжди! Навколо лише темрява: м’яка, ніжна, безпечна. Ніщо більше не нагадує про колишнє: ні запальні слова друзів, ні розмірений тон мами, ні глузливий його погляд… У цьому затишному закутку, в потемках, де більш нікого нема,ти одна, нічого не зобов’язана ні їм, ні власному серцю. А воно хотіло просто кохати і бути коханим! Лише відчувати легкий бриз його посмішки, ледве помітне...

Читати далі...