Цей краєвид мов писаний пером, Що Бог сховав від розуміння миру, По небу хмарний ковзає пором Та сонячного возить пасажира. Вклопотані скінчилися жнива, Потік думок в душі зриває греблю, До вирію збираються слова Та падають, знесилені, на землю. Їх підбирати, бавити – пусте, Нехай повзуть до майбуття у поті, Бо результат – весною зацвіте І дасть плоди, але це буде потім. Ще літо хоче розтягнути мить, Ще музика вистукує серцева, А осінь тут. А осінь вже...

Читати далі...

Ідоли острова Пасхи, Що витріщились на океан, Не знають ніякої ласки, І жодних серцевих ран. У них і сердець немає – Суцільний камінь різаний, Не обіцяють раю, А тішать людей мармизами. Без радості, без тривоги, Без прокльонів і без подяки, Це є еталонні боги – Сліпі, глухі і ніякі.[Приєднана картинка]

Пусті думки. Порожня філіжанка. Гарячий чайник стигне у кутку. По снах мандрують денні забаганки Та мрію причаровують хитку. Втекти б кудись… та вислизає втеча. Завмерли руки. Ходить тільки час, Заповнюючи тиші порожнечу Схвильованими римами. Для Вас.[Приєднана картинка]

Коли життя покінчить Із негодою, Що забирає душі І тіла, Ми візьмем репарації Свободою, Свободою від сірості І зла.[Приєднана картинка]

Гука до себе ніч дрімотна, Дарує втому та журу, Мовчазний вітер прохолодний Тумани варить у яру. У світу вкрадена основа, Хвилин розірвана петля, І я не тут. Я – Всесвіт зновуІ що мені ота Земля?[Приєднана картинка]

Клаптики дня – врізнобіч, Темрява лляється відрами, Божаться сни бути світлими, Вікна підкреслюють ніч. В небо не хочуть чомусь Тіні з крильми незворушними, Ритми шепочуть в навушниках, До підвіконня тулюсь. Контури хмарні – тонкі, Колір – розмазаний й ягідний, Муза торкається лагідно. Руки у музи – м’які. [Приєднана картинка]

Якби зібрати кам’яні серця. Сталеві душі. Погляди холодні, Які не знають Теплого лиця, Та кинути у всесвіту безодню. Вони в житті Не хочуть дивини, Для них кохання з мріями – Порочні. Чи зможуть звідти Виповзти вони, Чи пропадуть, нарешті, остаточно?[Приєднана картинка]

Холодне блищить залізо, Пророчить криваву лють, І котиться день донизу, Й життя добігає путь. Хапають повітря коні, Чека на смертельну мить, Ненависть тепер в законі, Допоки небесне спить. І множаться цим потвори, Дітиська лихих стихій. Он ворог іде. Вже скоро З’ясуємо, хто правий.[Приєднана картинка]

Я з неба зняв світанку стрічку, Поклав до ночі у ліхтар, Пило ранкове сонце річку Та в очерет пускало пар. Ходили зголоднілі коні, Губами шарпали траву, Хилились верби у поклоні І бігав вітер по ставу. Давай-но, вітре, давній друже, Складем історії нові, Нехай почують небайдужі Що ми ще є, що ми живі. Хай знають, ми є недаремно, Хай душ своїх потішать жар, А згине день і стане темно, Тоді я увімкну ліхтар.[Приєднана картинка]

Який красивий вечір за вікном, Та кольорова гама неповторна, І я дивлюсь і ще не марю сном, Навіщо ця примара ілюзорна? І я живий – небачений етюд, Така картина, що ціни не скласти, А унизу повзе мовчазний люд, І топиться в своїм мовчазнім щасті.Малюнок Ніно Чакветадзе[Приєднана картинка]