Я знову загубив від сну відмичку...

Я знову загубив від сну відмичку,

Шукав її на ліжку, та дарма,

За вікнами дзвеніла електричка,

І місяць сіяв зорі жартома.

У голові тлумилися без крику,

Під тупотіння витончених ніг,

Кудлаті вівці, що не знали ліку

Та випасались на думках моїх.

Одна, маленька, лізла межі очі,

Компанію хотіла говірку,

І я лежав, і намагався ночі

Придумати причину хоч яку.