Запотілим вікном...

Запотілим вікном

Ніч малює хреста

На старенькій дубовій

Підлозі,

Кофеїну бадьорість

Смакують вуста,

І думки розчиняються

В прозі.

За краєчком уваги

Живе відкриття,

А яке – червоніє,

Не каже,

Може, щось про зірки,

Може, щось про життя,

Чи небачених снів

Вернісажі.

Десь лопочать гаї,

Десь вирують міста,

Десь жалю не було

І немає,

А у мене вікном

Ніч малює хреста,

І межу з потойбічним

Стирає.