У тих серцях, де не буяла повінь...

У тих серцях, де не буяла повінь,

Де не було гучних весняних злив,

Де не ходив крихкий надії човен,

І розпач за човном тим не ходив,

Де не жила за ближнього тривога,

Не відали за помилок стида,

Там не було ніколи, певне, Бога,

Бо Він в такі серця не загляда.