Я бачив день...

Я бачив день. Він блиснув за горою

Та кинув в небо свій сліпучий жар,

І люди нескінченною юрбою

Текли у ньому під покровом хмар.

А він дражнив, він кликав потаємне,

Що кожен мав, але ховав в собі,

Що мало сенс чи плакало, даремне,

В безсилій проти долі боротьбі.

Когось вперед заманювала слава,

А хтось хотів сполохати журбу,

І день палав натхненно, бо цікаво

Чи спинить щось, нарешті, ту юрбу.

Він шаленів, йому все було мало

І посмішок, і скривлених гримас,

Та за його спиною ніч стояла

І мовчки свій очікувала час.

06.01.2016