Подорожником вишиті...

Подорожником вишиті

Візерунки доріг,

В них життя моє криється,

Що прожити не зміг.

І у осені заспаній,

І у жвавій весні,

Я був щастям не кликаний

Навіть в доброму сні.

Від людей не ховаючись,

Не цураючись справ,

Світлим мріям не зраджував,

І горів, і бажав.

Я був щиро упевнений

У всесиллі добра,

І незвичне вирізьблював

Гострим вістрям пера.

Та в мовчанні оглухлому

Маю пустку та сніг,

Що вкриває, як ковдрою,

Візерунки доріг.