Моє кохання, мила та незвична...

Моє кохання, мила та незвична,

Ти – подих вітру свіжого в душі,

Твоє життя в мені, багаторічне,

Народжує непрохані вірші.

Ти більш реальна, аніж Дульсінея,

Не в змозі роз’єднати нас судьба,

Твої ідеї – то мої ідеї,

Твої печалі – то моя журба.

Нехай в цім світі не панує тиша,

Та добра доля оминає дім,

Тебе кохаю, хто ж іще напише

Мені світанок поглядом своїм?