про Київ

..відповідь на оце
1237-1238-Москву розграблено та спалено монголо-татарами.
1610-зайнята поляками.
1812-захоплена французами, спалено на 80%.
1917-захоплено більшовиками.

про злість

Вами керує той, хто вас злить.

© Лао-Цзи

prey

про медаль..

   Вона засвідчує: Росія почала «визволяти» Крим ще при президентові Януковичу, в один день із розстрілом Небесної сотні

Такі медалі “За повернення Криму” одними з перших отримали колишні кримські “беркутівці”. Ті самі, що розстрілювали мирний Майдан...

Такі медалі “За повернення Криму” одними з перших отримали колишні кримські “беркутівці”. Ті самі, що розстрілювали мирний Майдан...

Російська влада продовжує роздавати своїм “героям” новітні нагороди – медалі з викличною назвою “За повернення Криму”. Одними з перших разом із російськими військовими ці відзнаки за анексію української території отримали зрадники – колишні горе-бійці сімферопольського “Беркута”. Ще більше шокує інша деталь – оформлення цієї медалі. Датою початку операції з “повернення” півострова вказано не 27 лютого, коли сепаратистське керівництво кримського парламенту оголосило незаконний референдум про вихід з-під юрисдикції України, а 20 лютого. Якраз того дня снайпери на Інститутській розстрілювали майданівців...

20 лютого жодних збурень у Криму і не проглядалося. На вул. Банковій у Киє­ві ще правив президент Вік­тор Янукович. Наступного дня, 21 лютого, він разом із лідерами опозиції і за посередництва представників Франції, Німеччини, Польщі підписав угоду про врегулювання політичної кризи в Україні. Штормило у Києві, а кризою у Криму навіть не пахло. Ніхто не бачив там жодної загрози. Однак, судячи з напису на медалі, у ті трагічні дні Росія вже почала загарбувати українські землі. Медаллю вона зізналася в очевидному злочині, задокументувала свою агресію.

Дата “20.02.2014” на російській медалі спростовує твердження Кремля про те, що сепаратизм в Україні, зокрема у Криму, був пород­жений “переворотом київської хунти” (під цим, очевидно, мається на увазі усунення Януковича від влади, за яке український парламент 328 голосами проголосував 22 лютого). Вона доводить, що свої окупаційні дії Москва розпочала ще за попередньої легітимної влади, за правління свого сателіта Януковича.

Закарбована дата російського “геройства” може вказувати і на те, що саме озброєні посланці з Росії 20 лютого сіяли смерть на київ­ському Майдані, провокуючи всі подальші події. Експерти кажуть, що ця дата певною мірою пояснює й те, чому Янукович, прихопивши коханку, капітали, мистецькі раритети, спішно дременув з України саме через Крим. Ця медаль є додатковим аргументом нинішньої української влади про те, що вій­ну проти України Кремль розпочав ще з Майдану.

Юристи кажуть, що цей речовий доказ може згодом фігурувати на судовому процесі у Гаазі, де розслідуватимуть злочини на Майдані, оскільки йдеться про збіг дат розстрілу Небесної сотні і початку операції із “повернення Криму”.

Окрім іншого, російська медаль з дивною датою ставить у незручне становище уряди Казахстану і Білорусі. Бо вони підтримали операцію росіян “з визволення Криму”, яка, судячи з усього, відбувалася ще тоді, коли при владі в Україні перебував законний на той час президент. 

звідси

тим часом злі бандери...

...футболять футбол:




...будують нові стадіони:



P.S: вибачаюсь за якість фото, зроблені старовинним айфоном prostite

...про "злих" галичан..

Звістка про росіянина Тараса Романця, який знемагає від болю та самотності у Львівському обласному госпіталі інвалідів війни та репресованих ім. Ю. Липи у Винниках, облетіла Інтернет. Внаслідок хребетно-спинно-мозкової травми, яка сталася понад півтора роки тому, 25-річний хлопець залишився прикутим до ліжка. Має численні пролежні. Але доглядати за ним нікому, оскільки Тарас не має в Україні родичів та дому.

Молодий чоловік родом з містечка Углич Ярославської області. Там у нього залишилася мати, яка потерпає від прогресуючої форми розсіяного склерозу: приїхати до сина не може, сама потребує догляду. Хлопець прибув до України п’ять років тому – нібито, щоб відвідати бабусю. Гостював довго, познайомився з дівчиною з селища Славського. Почали жити разом, народилася дочка.

Життя пішло шкереберть на початку квітня минулого року. У той фатальний вечір Тарас їхав скутером на заправку. Неподалік йшли ремонтні роботи. Хлопець послизнувся на щебені, впав та зламав шию.

Карета “швидкої” доставила його до місцевої лікарні. У хлопця діагностували перелом хребців із забоєм важкого ступеня, перелом таза. Скерували до Львова. Потерпілий переніс близько десяти операцій. Хребет пацієнта збирали по осколках: довелося “позичити” кістку зі стегна. Для подальшого лікування відправили до відділу кістково-гнійної хірургії Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих.

Ще двадцять років тому хворі з таким діагнозом не виживали. Якби з допомогою оперативних втручань не стабілізували зламану шию, мозок відмер би. Нижня частина тулуба залишилася паралізованою, тіло вкривають гнійно-некротичні пролежні, до ран потрапила інфекція, тож піднімається висока температура тіла... Чоловіка відвідувала кохана жінка – годувала з ложки. Але потім від неї і слід простиг – залишила хлопця напризволяще. Доглядати за ним нема кому, хоча, за словами медиків, біля такого хворого постійно має перебувати хтось із родичів або соціальний працівник. Лікарні бракує медсестер. Родини Тарас не має, а соціального працівника, як і пенсію з інвалідності, надати не можуть, оскільки він – громадянин іншої держави. Реабілітологи вчили хлопця самостійно їсти, користуватися інвалідним візком, але через гнійні рани на тілі він пересісти у нього не може. Щоправда, за словами медперсоналу, чоловіка час від часу відвідують друзі, але матеріально не допомагають. Від початку його лікували за державний кошт. Кажуть, ли­ше на ліки та перев’язочні матеріали витратили понад 18 тис. гривень. У госпіталі хлопець перебуває близько десяти місяців. Якби мав дім та родину – його давно виписали б, але нема куди...

Громадськості стало відомо про знедоленого пацієнта, коли сусід по палаті виклав про нього інформацію в Інтернеті. Там йшлося про те, що Тарас не має навіть ватно-марлевих пов’язок, потрібно багато ліків і донорська кров. Галичани повелися, як добрі самаряни: на його біду відгукнулися сотні людей. За словами лікарів, відвідувачів йому тепер не бракує – незнайомці забезпечують гарячими обідами, продуктами, одягом, грошима... Навідуються також аптекарі: приносять памперси, медикаменти. Доброзичливці навіть спрезентували маленький телевізор.

Страницы:
1
14
15
16
17
18
19
20
21
предыдущая
следующая