Він говорив"Кохаю",не кохаючи,
Вона ж тремтіла вся від ніжних почуттів.
Він цілував палкі вуста,назавжди покидаючи.
Вона ж повірила в реальність своїх снів.
Він не повернеться...Іще вона не знала.
У болі і чеканні день за днем минав.
Та у душі надія тихо помирала,
А він вже іншій поцілунки дарував.
Вона ніколи більше не кохатиме,
Бо серце скам"яніло й навіть не болить.
Прошу вас-не кажіть"кохаю",не кохаючи.
Йдучи назавжди,краще промовчіть.
Не смогу я уснуть до утра,
Ты проснёшься в холодной постели,
И в душе моей снова зима,
В твоём сердце метут метели.
А недавно была весна,
Радость встреч и чудес ожиданье,
И не верили мы тогда
В то,что будет у нас расставанье.
Крикнет сердце:"Ну кто ж виноват,
Что разбилась любовь на осколки?"
А в ответ лишь холодный твой взгляд
Моё сердце пронзит как иголкой.
Вот багряная осень пришла,
И любовь привела другую,
Но она мне сейчас не нужна,
Я во сне лишь тебя целую.
Почему ты уходишь,любовь?
Ведь сердца ещё не остыли.
Но заплачет лишь тихо она:
"Вы же сами меня погубили".
Ты прости,что сберечь не смогли
Наши самые светлые чувства.
В наших душах погасли огни,
И для нас никогда не зажгутся.
Там,де сонце за обрій сідає,
Де нам пісню співає весна,
Тихо вечір нас проводжає
В світ чарівний,де ти і я.
Там здійснилися наші мріі,
Там сплелися руки й серця,
І так палко вуста шепотіли
Найніжніші у світі слова.
Чи це сон?Чи це дивна казка,
У якій тільки ти і я?
У якій тільки ніжність і ласка,
І безмежна любов моя...
Гаснуть зорі,шепочуть"Вже ранок",
Але ти не відпустиш мене.
Скоро день,ось вже й світанок,
Він за нами невблаганно йде.
Знову день нас новий розлучає,
Знову вечір надію несе.
Не страшні нам тривоги й печалі,
Бо любов наша понад усе!
Не залишай мене одну,не залишай!
Прошу тебе,мене не відпускай!
Не віддавай мене холодним вітрам,
Я лиш тобі усе життя своє віддам!
Чому ти йдеш?Чому мене ти покидаєш?
Чому кохання наше так жорстоко ти вбиваєш?
Навіщо я повірила словам,
Коли ти шепотів:"Тебе нікому не віддам"?
Усе минуло...Час для мене зупинився...
Лиш тільки синій погляд у душі
Назавжди залишився...
Лиш осінь за вікном кружляє листопадом,
І срібна ніч проллється в душу зорепадом...
Під синім небом ти така єдина,
І кращої немає на Землі,
Ти наша рідна мати-Україна,
Сьогодні низько ми вклоняємось тобі!
Не раз ти кров"ю багряною обливалась,
Не раз тебе хотіли підкорить,
Та ти сльозами обмивалась,
А потім знову підіймалась,
І ворогам на зло продовжувала жить.
Ще й досі тебе ділять,розривають,
І зерна ненависті сіють між людьми,
Та все це марно,бо нас віра і любов єднає,
І Схід,і Захід-Українці ми!
То ж з днем народження тебе,моя Вкраїно!
Сьогодні ми піднімем келихи вина,
Щоб ти завжди цвіла вишневим садом,
І щоби вільною й соборною була!
Я опять в царство грёз улетаю,
И опять о тебе лишь мечтаю,
Без тебя мои дни пусты,
Я хочу,чтобы знал это ты.
И быть может,всё это зря,
Без тебя пропадаю я,
Без тебя вдохновения нет,
А с тобой моя жизнь-это свет.
Ты позволь лишь себя любить,
Ты на свете мне всех дороже,
Хоть не можешь ты мир заменить,
Но и он тебя тоже не сможет...
Прилечу я в сны твои
Даже хоть на крыльях ночи,
Прошепчу я в них тебе,
Что люблю тебя я очень.
Пусть в разлуке мы сейчас,
Знаю,тоже ты тоскуешь,
Только гордость сильней нас,
Ты молчанье не нарушишь.
Не могу я без тебя,
По тебе я так скучаю.
Днём и ночью жду тебя,
О тебе сейчас мечтаю.
Где же ты,любимый мой?
Ты прийди,люби меня нежно.
Знай,что в сердце у меня
Горит искорка надежды...
Вновь пишу я о любви,а в конце три точки...
Моё сердце ты разбил на мелкие кусочки,
Я устала плакать,я устала страдать,
Я устала тебя бесконечно ждать.
Но как жить без тебя,я даже не знаю,
Я по тебе безумно скучаю,
Я без тебя до боли тоскую,
Ну кто мне придумал жизнь вот такую?
И опять ты прийдёшь-моё сердце растает,
И в бездонных глазах я опять потеряюсь,
А потом снова скажешь,что будешь скучать,
Ну а я улыбнусь...И опять буду ждать...
Не осуждай людей ты никогда напрасно,
Умей прощать, другим желай добра,
И защитит тогда тебя Господь от всех напастий,
И от любых болезней исцелит тебя.
Пусть даже ты идёшь дорогою тернистою,
Но если в твоём сердце огонёк любви горит,
Не бойся ничего-ведь Богородица Пречистая
От всех печалей и невзгод тебя хранит.
Что впереди?Что день грядущий нам готовит?
Груз прошлого оставь-всегда иди вперёд.
И верь-ты не один,и что бы не случилось-
Будь благодарным Господу за всё!
Моя любовь,как вольная птица,
В синем небе опять свободно кружится,
Почему улетаешь?Я кричу тебе вновь,
Ну зачем я тебя отпускаю,моя белая птица-любовь?
Грустный сон мне опять приснится,
Что она никогда больше не возвратится,
Я хочу любви,я о ней мечтаю,
И я в синее небо за ней улетаю...
