В інтерв'ю виданню DELFI він заявив, що угода в Мінську гірше за Мюнхенську угоду 1938 року – коли керівники Великобританії, Франції та Італії погодили з лідером Німеччини Адольфом Гітлером передачу Німеччині Судетської області Чехословаччини. Це угода, про яку тепер часто відгукуються як про спробу «умиротворити агресора», стала прологом до Другої світової війни. В інтерв'ю Радіо Свобода Вітаутас Ландсбергіс також дуже жорстко відгукнувся про підсумки мінської зустрічі: «Агресор отримав, що йому було потрібно, а жертва нічого».
– Ви вважаєте, що Путін переміг на цих переговорах, отримав все, що йому потрібно?
– Важко так оцінювати, що переміг. Але чому керівники двох важливих європейських держав були такими слабкими, так поступилися – ми не знаємо, які цьому причини. Можливо, якісь невідомі засоби шантажу, залякування.
– Ви припускаєте, що Меркель і Олланд піддалися страхові чи чомусь ще й фактично змусили Україну піти на невигідні умови для себе і вигідні умови для Путіна?
– Мабуть, так. Тому що коли пан Путін був стривожений і звернувся сам до них з проханням чи то поїхати до Обами, відмовити від постачання оборонною зброєю, нехай Україна гине, а потім закликав їх до себе – це його ініціатива була. Це його дипломатична гра – як зірвати ці просування реальної допомоги для України. Йому це вдалося. Чому вони так вчинили замість того, щоб сказати йому просто: «Пане Путіне, ви стривожені, ви хочете, щоб ситуація не погіршувалася, так що ви робите? Відкликайте своє вторгнення, постійне постачання зброєю і навіть військовослужбовцями, які там начебто борються за нову державу на частині України». Але від нього нічого не вимагали, а вийшло так, що вимога /була висунута/ до України! І Україна змушена буде платити за всі руйнування, як ніби вона дійсно програла війну, а переможець накладає на неї всілякі економічні зобов'язання, грошові зобов'язання. Тоді будуть смоктати кров з Євросоюзу.
– Як ви вважаєте, чому Меркель і Олланд пішли на це? Можливо, вони вважають, що потрібно зараз уникати якогось нового спалаху насильства з розрахунку на те, що економічні санкції змусять Росію змінити курс?
– Навіщо гадати? Їхня поведінка була дивна, тим більше, що від пана Олланда нічого було багато очікувати, але пані Меркель весь час виглядала послідовною і досить самостійною, міцною жінкою в політиці, гідною, щоб її бачили лідером. А зараз вона це втратила.
– Думки, подібні Вашій, дотримуються багато людей в Європі?
– Я не можу говорити за Європу і за більшість. Але я знаю політичних аналітиків та науковців, які це оцінюють як катастрофу. Я думаю, що якщо це дійсно катастрофа, то не тільки для України.
– А для кого?
– Для західної демократичної цивілізації. Так поступатися диктатору з не демократії ...
– Ви порівнювали в інтерв'ю DELFI Мінськ з Мюнхеном і навіть сказали, що нинішня угода гірша. Але ми знаємо, що після Мюнхена була велика європейська війна. Ви побоюєтеся, що і зараз може статися це?
– Після Мюнхена деякі діячі оголошували, що вони привозять мир. Але зараз всі знають, що це була дурість. Вони отримали війну і плюс до цього – приниження. А зараз – що пан Олланд проголошує? Виграли
майже що мир, перепочинок. Мабуть, деякі політики не розуміють, або я не знаю, які у нього там радники, хто підсовує такі концепції, що віддати Україну – це виграш. Україна ж поставлена зараз під диктат Кремля через підставних осіб, через найманців, яким начебто надане право навіть схвалити чи не схвалити, про що, можливо, погодилися глави держав. Ще розіграли спектакль, що начебто Путін хороший, а от сепаратисти щось там вимагають, а Путін все-таки їх вмовив. Це ж спектакль! Як він їм скаже, так вони скажуть. Виграє цей маріонетковий театр, а Захід киває головами.
– Ви не припускаєте, що насправді, між Меркель і Путіним є якась домовленість, і треба просто дати Путіну можливість вийти гідно з цього конфлікту? А далі його політика буде політикою поступового згортання дій в Україні. Чи Ви вважаєте, що це тільки буде заохочувати Путіна до подальших агресивних дій?
– Мало означає те, що я сьогодні вважаю. Подивимося, що буде завтра. Чому Путіну потрібні ще два дні, щоб громити українців, особливо у Дебальцевому? Ще підуть, можливо, в інші місця. І скажуть: ми ж домовилися, два дні ми можемо вбивати, це легально – нападати, бомбити, вбивати. Вони пристали на цю умову. Дуже дивна ситуація, дивний текст. Зрозуміло, що з кремлівського боку він розумно прорахований. Можна потім пояснювати, якщо їм буде невигідно, вони наступного дня скажуть, що Україна зірвала, не виконує там щось, не оформляє відсікання території. А до якої лінії? Області, що ще не встигли захопити? Притому ніби йдеться про кордон. Але цей кордон Україна не контролюватиме. Це тільки на словах – ось коли-небудь їй передадуть контроль, але якщо погодиться Захарченко. Що, Захарченко вище за них усіх? Вони через Захарченка розігрують цей ляльковий театр, петрушку. Захід охоче заплескав цій петрушці.
– Захід складається з різних країн. ЄС об'єднує країни від Атлантики до російського кордону. Ймовірно, існує різний підхід в Португалії, у Франції і в Литві, яка межує з Росією. Литовське суспільство відчуває себе зараз захищеним в цій ситуації?
– Після такого відступу, якщо ще скажуть остаточно, що Україні не будемо допомагати, нехай вона гине чи нехай капітулює, так чого тоді чекати іншим!
– Ви вважаєте реалістичними сценарії появи так званих «зелених» чоловічків у країнах Балтії?
– Насамперед, треба говорити серйозно. При чому тут «зелені чоловічки»?! Це спецназ, спеціальні загони, підготовлені, на жаль, за
допомогою німців для такої трошки іншої війни в масках, щоб обдурювати когось. Не будемо говорити про чоловічків. Це спеціальні російські війська для такої замаскованої, а насправді добре підготовленої диверсійної війни. Ці війська можуть з'явитися скрізь. Якщо є ще недолік кількісний, то вже оголошено, що Кадиров влаштує завод з виготовлення цих спецвійськових у себе в Чечні. Ніхто не звертає уваги. Чому? У разі чого, там будуть готувати тисячі. Гроші є на такі справи. А в разі чого пан Путін скаже – це не я, це Кадиров там щось робить, звертайтеся до Кадирова. Вони ж дурять весь світ.
– Але чому Німеччина йде на такі кроки?
– Таке питання вже поставали, і не тільки у Великобританії. Хто
уповноважив цих двох керівників говорити від імені Євросоюзу? Це невідомо. Їхні парламенти уповноважили їх? А українська Рада дала згоду, щоб Порошенко підписував такі погані для України документи? Напевно, мають рацію ті, хто говорив, що ця угода не для того, щоб її виконували. Поки на цьому зіграли. Я думаю, що два виграші вже більше близькі пану Путіну – це «Містраль». І якщо Франція передає це озброєння високої продуктивності для агресора, щоб використовували проти жертви, то на чиїй стороні стоїть тоді Франція і Європа? На чиєму боці – на боці агресора? Вони бояться стати на бік жертви. Але необов'язково вставати так відкрито на бік агресора! А друге питання. Шкода, що Росія зберігає традицію поганого і втрачає свою високу духовну культуру.
Оригінал матеріалу – на сайті Російської редкції Радіо Свобода