Также В. Кияшко отметила, что всего в дошкольных учреждениях украиноязычным образованием охвачено 10,5% детей, а школьников, обучающихся в украинских классах, - 14%.

«Это конечно мало. Я говорю специалистам управления образования, что надо больше. К нам часто обращаются родители учащихся с просьбами открыть в той или иной школе украиноязычные классы. Однако, я считаю, что в таком классе должно обучаться не менее 20-ти детей», - отметила она.

Kyiv Post обратился к Сергею Куюну, директору консалтинговой компании «А-95», с целью выяснить, что происходит на рынке топлива, и стоит ли ожидать дальнейшего роста цен на бензин и дизельное топливо.

Сергей Куюн: На сегодняшний день те сети, которые торгуют импортным продуктом, повышают цены меньше, чем растут оптовые цены на украинских заводах.

Азаров говорил о том, что 60% рынка нефтепродуктов за импортом, хотя мы видим, что по итогам 2010 года на импорт приходится 40%, а в январе этого года - 30%, что является абсолютно нормальной, взвешенной, оптимальной структурой рынка.

Привозное топливо — это то, которое в Украине не производится. Это бензин стандарта Евро 5 и дизельное топливо Евро5 и Евро 4, которое у нас не производится вовсе, либо же производится в ограниченных количествах.

Таким образом, ни о каком диктате импортеров речи быть не может.

КР: Тогда почему растут цены на бензин?

СК: Украинский бензин на 90% состоит из импортной, преимущественно российской, нефти.

Рынок зависим от внешних колебаний. В январе цены на нефть достигли 100 долларов за баррель, а в феврале мы увидели повторение этого рекорда в связи с ситуацией в Египте.

Второй фактор, который в январе сыграл роль, - это увеличение ставок акцизного сбора на бензин почти на 40% - с 132 евро до 182. Этот налог начал с нового года включаться в цену поставляемых в Украину и производимых в Украине нефтепродуктов, что, безусловно, толкнуло цены вверх.

Цены на украинский бензин на 90% состоят из цен на нефть. Нефть нам продают по мировым тарифам. Нефтеперерабатывающие заводы цены сдержать не смогут, поскольку они зависят от мировых котировок. Таким образом, тезис, что украинские заводы смогут стабилизировать цены — абсолютно лживый. Все это конъюнктурная игра, и заигрывание с целью введения пошлин.

КР: Однако отечественные НПЗ просят правительство ввести пошлины на импорт нефтепродуктов, поскольку, по их словам, они не могут конкурировать с дешевым топливом, привозимым сюда из Беларуси. Существует ли такая проблема?

СК: Действительно, Беларусь стала членом Таможенного союза с Россией и Казахстаном и нефть получает дешевле. Однако проблемы дешевого белорусского топлива нет, поскольку это топливо продается на бирже по мировым ценам, в привязке к мировым котировкам. Да, эти цены бывают ниже от тех, которые выставляют украинские заводы. А бывают, что выше.

Более того, в Беларуси все топливо продается на открытой бирже, и таким образом формируется рыночная прозрачная цена на него. В то же время, мы не понимаем за сколько топливо продают украинские нефтеперерабатывающие заводы, ведь у нас биржи нет. И тут наши НПЗ, которыми владеют преимущественно российские компании, заявляют, что белорусы им мешают.

Если им так трудно живется в Украине, то почему они обращаются за помощью к украинским властям, а не к российским? Или же почему они не попросят помощи в дешевой нефти у своих материнских компаний? Насколько мне известно, нефть сюда идет по контрактам достаточно высоким, и, соответственно, прибыли большой не получается у здешних компаний, ведь всю прибыль забирают их материнские российские компании.

Более того, они нашли врага в форме импорта, написав в обращении, что им вредит импорт не только из Беларуси, но и из стран Евросоюза. Это подписали, в частности, представители «Лукойл-Украина» и ТНК-ВР. Теперь эти компании говорят, что не против поставок из стран Евросоюза. Однако они не отозвали свою подпись от просьбы ввести пошлины на импорт по всем направлениям. Тут имеет место лукавство. Некоторая игра.

КР: Что будет происходить с ценами на бензин?

СК: Все будет зависеть от того, как поведет себя цена на нефть в мире. Рынок нефти был перегрет, но сейчас наступило охлаждение, благодаря тому, что в Египте страсти по-тихонько утихают. Второе — все будет зависеть от пошлины. Если пошлину введут в марте, как могут сделать, тогда нужно будет прибавить 1,30 грн. к цене на бензин и порядка 80 коп. - к цене на дизтопливо.

Цена на бензин сейчас не отвечает рынку, поскольку действует договоренность между Клюевым и компаниями, достигнутая 28 января на заседании экспертно-аналитической группы при Кабинете Министров по рынку нефтепродуктов, об удержании цен в пределах 9 грн за литр.

Тогда было договорено до 15 февраля придержать цены на бензин, посмотреть, что можно сделать, посмотреть на рентабельность топливных компаний и потом вынести решение. Очередное заседание этой группы перенесли по инициативе Минэнерго на следующую неделю.

Думаю, что уже и чиновникам стало понятно, что цена не может быть такой дальше. Объективно, по той формуле, которую использует Минтопэнерго, цена на бензин марки А-95 должна быть 9,40 грн. за литр, а на дизтопливо 8,60 грн. за литр. То есть цена должна быть на 30-40 копеек выше нынешней.

По оценкам операторов рынка, цены для того, чтобы отвечать рынку, должны быть 9,50-9,60 грн. за литр бензина и 8,80-8,90 грн. за литр дизтоплива. Получается, что сегодня компании торгуют бензином А-95 без прибыли. И долго так продолжаться не может.

При нынешних ценах компании не делают запасов топлива и много не завозят. Поэтому, если цены не поднять в ближайшее время, это может привести к ценовому взрыву, или даже хуже того — к дефициту топлива весной.

КР: Продолжает ли скандально известная польская компания «Ливела» поставлять сюда нефтепродукты без ввозных пошлин и сыграла ли она роль в нынешнем беспорядке на рынке топлива?

СК: Эта компания уже не занимается деятельностью в Украине, и все налоги идут в казну. Однако, не исключено что она опять появится, поскольку только при неуплате налогов можно каким-то образом сбить цены на нефтепродукты.

Эта компания создала эффект большого отложенного подорожания топлива в стране. В то время, как в мире с августа по ноябрь цена на топливо серьезно росла, в Украине на заправочных станциях она даже немного упала. Когда Ливела перестала работать, цены выстрелили и это имело эффект взрывного роста. Таким образом, если в других странах цены на бензин росли 4 месяца, у нас это произошло очень резко - за 2 месяца.

http://www.kyivpost.ua/ukraine/article/ekspert-benzin-dolzhen-podorozhat.html

Министр аграрной политики уверен: и гречки нам хватит, и хлеб дорожать не будет 31 августа 2010 Министр аграрной политики Николай Присяжнюк прогнозирует урожай гречки, в полтора раза превышающий потребление на внутреннем рынке в 2010 году, Об этом он заявил во время выступления в эфире Винницкой областной государственной телерадиокомпании «Винтера». «Я уверяю, что в этом году производство гречихи будет в 1,5 раза больше, чем мы потребляем», - сказал Присяжнюк. По мнению Присяжнюка, ажиотаж вокруг возможного дефицита и подорожания гречки возник из-за неурожая этой культуры в России. О том, что будет с урожаем и ценами на другие виды сельхозпродукции, министр рассказал в интервью "Газете..." - Николай Владимирович, как аномальная жара скажется осенью на стоимости хлеба? Стоит ждать повышения цены? - В этом году кризисного подорожания хлеба не будет. То же можно сказать и о двух первых кварталах следующего года. В случае увеличения затрат на производство хлеба, правительство предусмотрело компенсацию хлебопекам процентных ставок по кредитам, привлеченным для закупки зерна. Вместе с тем я подписал приказ, согласно которому Аграрный фонд ежемесячно будет реализовывать по 40 тысяч тонн муки по ценам, позволяющим снивелировать любое повышение цены. - Повышение цены на 5-10 % - это кризисный показатель? - Я говорю о вероятном подорожании в рамках инфляции. Никакого другого подорожания быть не может... http://mycityua.com/articles/country/2010/08/31/131640.html

Через напади на інспекторів ДАІ, які останнім часом почастішали, правоохоронці вирішили нагадати, що даішники мають право стріляти у водіїв.

Якщо у США місцеві дорожні патрульні у кожному бачать потенційного злодія, в Україні, навпаки, вважається, що всі водії - нормальні люди. Тому тримати громадянина на мушці "просто так" вітчизняним інспекторам заборонено.

Однак у ДАІ вирішили нагадати, в яких випадках водій може отримати поранення або й загинути від рук даішника, пише Сегодня.

Діставати зброю міліціонеру можна тільки у разі явної загрози йому чи іншим людям, а превентивно (спочатку вийняти пістолет, потім попросити у водія документи) заборонено, пояснив начальник прес-служби кримської ДАІ Микола Астапов.

Список правопорушень, через які можна отримати поранення або й загинути від рук даішника, виглядає так:

- напад на інспектора, що загрожує його життю і здоров'ю (з вогнепальною або холодною зброєю, лопатою, палицею, тощо);

- захоплення або спроба захоплення заручника (пасажира, пішохода, інспектора);

- спроба наїхати транспортним засобом (машиною, трактором, мопедом) на інспектора або інших людей (наприклад, понятих, свідків і потерпілого від ДТП, сторонніх);

- спроба втекти від переслідування на авто, якщо при цьому виникає небезпека для інших людей і автомобілів. У цьому випадку зазвичай стріляють по колесах;

- погрожування зброєю (автомат, пістолет, граната, ніж, навіть якщо це травматика, муляж або іграшка) інспектору або навколишнім людям;

- невиконання команди інспектора залишатися на місці або спроба заволодіти його зброєю;

- загроза чи спроба нацьковування навченого собаки (вівчарки, бійцівської, тер'єра) на інспектора та інших людей.

Коли інспектор не має права стріляти:

- якщо від куль можуть постраждати сторонні люди (пішоходи або, у випадку переслідування порушника, водії і пасажири інших автомобілів);

- коли перед ним вагітна, літні люди, людина з явними ознаками інвалідності (без ока, руки, ноги, тощо), неповнолітній. Заборона не діє в разі групового або збройного нападу таких людей, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників міліції, а також якщо у нападників є в руках зброя (наприклад, у вагітну з пістолетом або інваліда з рушницею стріляти можна).

Інспектор зобов'язаний:

- перед застосуванням зброї попередити про це голосом: "Стій, стріляти буду", потім зробити попереджувальний постріл вгору і лише потім стріляти на ураження. Приведення зброї в бойову готовність (явне зняття із запобіжника) також є попередженням про можливі постріли в зловмисника.

- завдати мінімальну шкоду здоров'ю нападника (стріляти в ногу, руку, а не в тулуб або голову).

- якщо нападник поранений, негайно надати йому медичну допомогу та повідомити про цей випадок безпосереднього начальника або чергового по ДАІ. ======

Для тих, до кого не зрозуміло: Даішники можуть вбивати людей за любим надуманим приводом, а потім будувати версії своїх "законних дій". http://www.segodnya.ua/news/14225794.html

Очередное повышение цены на этот продукт, ударило, в первую очередь по карману малообеспеченных слоев населения. Хлебопеки Луганской области называют 2 причины подорожания: 19 миллионов гривен задолженности и отсутствие муки.  Журналист свердловского корпункта телеканала «ИРТА» Анна Щелокова знает подробности «хлебной» ситуации.

Безответственность является как бы синонимом всего, что происходит в нашей жизни. Мы привыкли к тому, что никто ни за что не отвечает. Дороги разбиты – спросить не с кого, повышаются тарифы, а качество услуг остаётся на том же уровне – тоже нормально, канализационные стоки потоками бегут по тротуару – устоявшаяся норма жизни. Нахамили в райисполкоме, водитель в маршрутке послал туда, куда не ступала нога человека – возмущаться бессмысленно, жаловаться некуда.

Во всём этом просматривается типичный совковый подход к клиенту – кто помнит поведение продавцов в советских магазинах, тот поймёт о чём речь. Складывается впечатление, что тебе делают невероятное одолжение тем, что берут у тебя деньги и отпускают товар. Слава Богу, в сегодняшних супермаркетах продавцы научились вежливости, по крайней мере, в большинстве.

Но получается так, что аналогичное отношение к клиенту перекочёвывает и в другие сферы жизни – не только дороги, маршрутки и коммунальная сфера являются рассадником безответственности. В некоторых казалось бы цивилизованных сферах услуг практикуется то же самое.

Реальная, недавно произошедшая история.

Интернет – что можно придумать прогрессивнее? На нём завязано очень многое, во всяком случае, в сфере онлайн-СМИ это просто незаменимая вещь. Нет интернета – нет работы. А вот когда его нет начинается та самая безответственность.

И вот это случилось – не в первый раз, между прочим. Интернет упал. Звонок в службу поддержки провайдеру. На все вопросы один ответ: не знаем, не работает, выясним почему сразу починим.

Интернет отсутствует два часа. Повторный звонок провайдеру. Всё такой же спокойный и безучастный голос на том конце провода обещает, что завтра в 10 утра «к вам придёт наш мальчик и всё починит». Всё. Рабочий день закончился преждевременно.

Утро, 10 часов. Интернета нет, мальчика тоже нет. Очередной звонок в службу поддержки. Ответ ошеломляет: «а кто вам сказал, что он придёт в 10 часов?  Нет, он придёт в первой половине дня». Замечание, что вот уже половина рабочего дня потрачена в пустую, никого особо не беспокоит – голос на том конце провода не утратил убийственного спокойствия. Да и чего ему беспокоиться – зарплату ему платят, очевидно, за присутствие в офисе, а не за довольных клиентов.

Половина первого. Первая половина дня неуклонно близится к логическому завершению. Очередной звонок – очередной ответ: «мы в курсе (читай: «как вы нас задолбали»), занимаемся, ждите». На вопрос «сколько можно ждать» и «кто оплатит убытки» – «мы ничего сделать не можем, ждите, к вам уже вышел человек».

13-30. Интернет заработал. Неизвестно стараниями ли провайдера или просто что-то само собой включилось. В офис так никто и не пришёл.

55 гривен в месяц за безлимитный интернет как бы небольшая сумма, если пересчитать на дни – 1,66 в день, сущие копейки. Которые никого не спасут. А фактический ущерб от неэффективно потраченного рабочего времени? Об этом речь вообще не идёт. В договорах, которые подсовывают интернет-провайдеры клиентам, по этому поводу написано что ни в коем случае никогда и ни за что они ответственности не несут. И так везде. К слову, такая же ситуация и с размещением сайтов в интернете – если ваш сайт не работает, пусть даже и по вине вашего хостинг-провайдера, пусть даже несколько дней, ваши проблемы никому не интересны, об этом в договорах также написано. А альтернативы нет, потому что у всех остальных то же самое.

Вот и приходится перестраховываться, подключаться дополнительно к другим поставщикам услуг, переплачивая деньги. Пусть небольшие, но деньги. Которые ещё заработать надо.

Это я затронул только одну сферу, но подобная ситуация практически везде. Суть в том, что вездесущая безответственность для нас стала нормальным явлением. Мы сами её порождаем, поощряем, плодим и терпим. И при этом хотим жить «как в Европе», а желательно даже лучше. Но до тех пор, пока наш менталитет не коснутся серьёзные изменения, всё это не более чем бесплодные фантазии. Автор: Сергей Сакадынский http://sakadinsky.org/?p=323#more-323

Міністерство економіки 15 лютого погодило КМДА закупівлю послуг з річної оренди приміщень у будівлі ПАТ "Київ проект" на вул.Богдана Хмельницького, 16-22.

Оренда трьох кабінетів №1203, 1204, 1303 обійдеться бюджету столиці в 750 тис грн.

В обґрунтуванні закупівлі, проведеної за неконкурентною процедурою "закупівля у одного учасника", повідомляється, що ці приміщення були вперше орендовані 13 лютого 2010 року. Також повідомляється, що кабінети орендуються через нестачу вільних приміщень в будинку столичної мерії.

"У зв'язку з відсутністю вільних приміщень в адміністративній будівлі  Київської міської державної адміністрації, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 36, Головному управлінню, необхідно орендувати окреме приміщення для розміщення в ньому власного офісу", - йдеться в обґрунтуванні. http://kiev.pravda.com.ua/news/4d6d10643bf6e/ Хто з’їв дитячі сніданки? Насправді, повноцінне харчування учнів 1-4 класів, безкоштовне гаряче та дієтичне харчування учнів 5-11 класів передбачені Законами України та Постановами Кабінету Міністрів України. І те, що місцева влада виконує ці норми не можна вважати досягненням. У Києві, вочевидь, ситуація інша – тут з прямого обов’язку вирішили зробити сенсацію, даремно сподіваючись, що ніхто не помітить. Право на безкоштовне харчування у школі мають «пільговики» - діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти з сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», діти, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи. Крім того, діти мають бути забезпечені спеціальним дієтичним харчуванням за висновком медкомісії. Всі інші школярі, які не потрапляють під категорію пільговиків за соціальним статусом чи рекомендацією лікарів – змушені харчуватися, хоча і за пільговою ціною, але платно. В рамках реалізації соціально-орієнтованої муніципальної політики, з 2006 року, згідно з Розпорядженням КМДА № 1301 від 30.08.2006 р., підписаним Л.М. Черновецьким, абсолютно всі учні 1-11 класів, навіть ті, які не належали до пільгових категорій, забезпечувалися так званим «другим сніданком». «Другий сніданок» включав у себе вітамінізовані напої, молоко, кисло-молочні продукти, соки і хлібо-булочні вироби або глазуровані пряники чи вівсяне печиво. Ця практика була збережена навіть у кризових 2008-2009 роках…

Государственная служба статистики сообщает, что в 2010 году реальный валовой внутренний продукт повысился на 4,2% по сравнению с аналогичным периодом 2009 года

"Проблема экономического роста Украины связанна с тем, что у нас не создаются новые предприятия. Если посмотреть на экономическую политику нашего правительства, то можно увидеть, что эта политика не создает никаких новых производств, не способствует развитию внутреннего рынка", - такое мнение высказал эксперт-экономист Борис Кушнирук..

По словам эксперта, поскольку в Украине практически не создается новых предприятий, которые производили бы новые товары и услуги, то экономический рост Украины всегда будет зависеть от роста мировой экономики.

"Тот рост, который мы сейчас имеем, связан не столько с действиями правительства, сколько с удачной внешней конъюнктурой. Выросли мировые цены на продукцию металлургии, химпрома, машиностроения и продукты питания. И пока на мировых рынках все хорошо, экономика Украины также будет демонстрировать рост, но как только там произойдет падение – в Украине все упадет в два раза больше", - сообщил Кушнирук.

"...Мне очень паршиво после этой поездки. Как будто увидел свою первую любовь после многих лет разлуки в виде спившейся беззубой вокзальной лярвы". З російських інтернет-коментарів після відвідин України

Ясна річ, що Мережа – не аргумент, там можна знайти безліч різних висловлювань, як у підтримку якоїсь тези, так і проти неї. Але коли говорять про перше кохання, то тут уже мимоволі задумуєшся, бо ж ті почуття для кожного з нас святі.

То що ж саме привело нас до такого стану, коли люди, які колись нас любили, тепер бачать нас такими, як той росіянин?

Наші здобутки

Якщо спробувати проаналізувати українські справи по можливості об'єктивно, доведеться зробити неминучий висновок, що особливими здобутками країна похвалитись не може. Натомість маємо такі "показники", з якими в цивілізований світ нас не впустять навіть при дуже великому нашому бажанні. Бо маємо:

– неадекватно низький загальний рівень життя, стійке зменшення кількості населення;

– постійний витік мізків і активної частини людей, особливо молоді, із країни;

– згасаючу неефективну сировинну економіку, відсутність модернізації існуючих виробництв та інновацій;

– відсутність інвестицій в економіку, витік грошових ресурсів в офшори;

– сплюндроване й покинуте напризволяще село із приниженим фермерством, яке в розвинених країнах є годувальником;

– обезкровлення зародків демократії та парламентаризму;

– низький рівень компетентності діючої влади, і, як наслідок, – відсутність довгострокових та перспективних реформ, підміна таких реформ незначними косметичними процедурами;

– тотальну, де-факто зведену до рангу закону, корупцію;

– небезпечно високу різницю в доходах між бідними та багатими;

– затискання свободи слова, переслідування опозиції;

– контрольовані владою судову систему, Конституційний суд і прокуратуру, зневажання владними структурами законів та правосуддя;

– низьку культуру й мораль правлячого режиму, нехтування ним державною мовою й національною самобутністю.

Коротше кажучи, маємо олігархію при владі. Саме ця обставина і є основною причиною всього вищеозначеного. Розглянемо її трохи детальніше.

Демократія, буржуазія, олігархія

Демократія. На сьогоднішній день кількість функціонуючих демократичних режимів у світі – найбільша за всю історію.

Більше половини населення світу живе в країнах, де періодично проводяться вибори. Народ повсюдно проголошується джерелом політичної влади. Навіть диктатури зазвичай подають свої дії "від імені народу". Вибори, навіть коли вони сфальсифіковані, стали своєрідним ритуалом "легітимізації" влади.

При цьому рівень економічного розвитку сам по собі не дозволяє передбачити, чи встане країна на шлях демократії, і чи буде демократизація успішною.

Становлення демократії, коли населення поділене на протиборчі регіональні, етнічні чи релігійні групи, дається особливо важко. Водночас успішне вирішення цієї проблеми, засноване на компромісах і загальних цінностях, у кінцевому підсумку призводить до стабільних систем, яким політичний плюралізм надає гнучкість і збалансованість, як, наприклад, у США, Індії.

Країни із тривалою історією автократії легко можуть повернутися до автократичних режимів навіть при формально демократичному устрої державної влади.

Вершиною демократії вважається не підпорядкування меншості більшості, а захист інтересів меншості більшістю.

Буржуазія й олігархія. Як і монархія, олігархія втратила свою привабливість як система правління й була дискредитована в основному вже після Першої світової війни. Після Другої світової були розвінчані фашизм і расизм. А після закінчення холодної війни та ж доля спіткала комуністичні режими й латиноамериканські військові диктатури.

Однак це не означає, що в сучасному західному світі відсутнє поняття олігархії. Олігархічні групи користуються певним впливом у Європі й Америці. Звичайно, у різних країнах могутність олігархії далеко не однакова.

Яка ж різниця між "західними" олігархами й нашими? Можливо те, що відбувається тепер в Україні – нормальна річ?

Ні.

Наша ситуація як для розвиненого суспільства – річ не зовсім нормальна. Бо на Заході, де віддавна утвердився буржуазний лад, демократичний капіталізм, відпрацьовані дієві механізми стримувань і противаг – існують також конкретні механізми протидії олігархії. Наприклад, законні системи лобіювання.

У той час як наш лад – суто олігархічний.

Важлива відмінність демократичного капіталізму від олігархічного – у політиці перерозподілу доходів.

У "них" через систему прогресивних податків, а також податків на власність, держава перерозподіляє доходи від багатих до бідних. Наша ж держава, ставленик олігархату й сумлінний виконавець його волі, перекачує гроші від бідних до багатих.

На цивілізованому Заході століттями відшліфовувались відносини між соціумами та класами, і продовжують шліфуватись й тепер. Розвинені країни тому "розвинені", що вони розвивались. Там були відпрацьовані механізми внутрішньої регуляції інтересів, які допомогли сформувати громадянське суспільство, утвердити правову державу.

Україна благополучно минула таку важливу стадію історичного розвитку, на якій формуються цивілізаційні інститути. Але ж еволюцію не обманеш.

Зробити стрибок через період розвитку – це не через недопалок переступити. Тут потрібні чіткі розрахунки, глибоке розуміння ситуації та точний облік своїх можливостей. Надалі – виразна програма, постійний моніторинг процесу, адекватна реакція на виклики часу й дієва координація всіх сил і засобів. І навіть у такому випадку ніхто не дасть гарантії, що заплановане буде повністю виконане.

Зайве говорити, що в нас нічого такого не тільки не було зроблено, але такий варіант розвитку навіть не ставився на порядок денний.

Ну й, ясна річ, тепер нічого дивуватись тому нескінченному болоту, яке невідомо звідки з'явилося на самому початку нашого шляху до процвітання.

"Скажіть, яке суспільство ми збираємося будувати, і я його буду будувати", – просив Леонід Кучма ще в 1992 році. Бідний партійний функціонер, чи хоч тепер він знає відповідь на те своє розпачливе прохання?..

Як відомо, між поняттями "буржуазія" і "олігархія" існує значна різниця.

Загальна тенденція усталеної буржуазної системи така, що на відміну від олігархії, буржуазія, приблизний аналог середнього класу – не зацікавлена у використанні влади для пригноблення інших соціальних груп. Адже це може призвести до нехтування принципами верховенства законів, що суперечить головному інтересу буржуазії. Бо для підприємця, не наближеного до влади, будь-який відступ від єдиних правил гри веде до втрати доходів.

Доведено практикою багатьох країн, що в умовах правової держави наймані працівники отримують можливість законно боротися з буржуазією за розширення своїх прав.

При олігархії робити це надзвичайно важко, оскільки для придушення протестів вона задіює всі державні сили на чолі з горезвісним адмінресурсом.

В Україні права дрібних і середніх власників так слабо захищені саме тому, що при владі знаходиться їхній конкурент – олігархія, для якої середній клас є реальним суперником. У такому безсилому стані дрібні підприємці й власники ні для кого ніякої загрози не представляють. І, звичайно, не є буржуазією.

Суспільство приречене залишатися слабким і піддатливим до насильства весь час знаходження олігархії при владі.

У минулому сторіччі деякі держави наздоганяючої економіки насаджували й вирощували буржуазію свідомо й цілеспрямовано. Кінцевий результат цих перетворень був один: правова держава, у якій закон єдиний для всіх.

У нас ніякі буржуазні перетворення не проводилися ніколи – ні "знизу", ні "зверху". У цьому – головна причина як нашої відсталості, так і нездатності побудувати сучасну демократію.

І коли в нас до цих пір не з'явився повноцінний середній клас, то нема кому й впроваджувати в основи державного ладу такий важливий принцип, як рівність усіх перед законом.

За деякими ознаками заробляння грошей олігархія схожа на буржуазію. Але тільки зовні. Олігархія заробляє в основному за рахунок привілеїв, які їй дає влада. І ці доходи в кількісному вимірі значно більші від помірних "чесних" грошей рядових буржуа.

Тому буржуазія зацікавлена в розвитку й модернізації своїх виробництв для більшого та стабільного прибутку. А олігархії, яка й так отримує величезні бариші, розвиток їхніх виробництв ні до чого.

Тому буржуазії потрібен закон, а олігархії – можливість обходити його.

Олігархія за своєю природою системно корумпує державу, створюючи підґрунтя для авторитарного правління. Верховенство закону відсутнє, оскільки можновладці мають майже необмежені можливості формувати й постійно змінювати закони "під себе".

У таких умовах вибори постійно фальсифікуються, а демократія вироджується у фікцію.

Від ВР до сільради інтереси олігархії представлені там або самими олігархами, або їхніми довіреними особами. Процес лобіювання має тільки одну форму: підкуп депутатів із боку олігархічних структур. Це не лише позначається на якості законодавчої діяльності, а й дискредитує діючу систему парламентаризму.

Економічна політика держави перетворюється на процес переводу виробничих потужностей, нерухомості та ресурсів – у приватну олігархічну власність.

Якщо при цьому виникають економічні проблеми, то держава вирішує їх найпримітивнішим методом: перекладанням цих проблем на плечі громадян, через регулярне підвищення цін та тарифів на комунальні послуги.

Маскуються ці шахрайські дії гаслами про нібито необхідність проведення "непопулярних" реформ.

Такі "реформи" ми вимушені відчувати на собі вже майже два десятки років. І все це – при падінні рівня і якості життя.

Тому не дивно, що в рейтингу якості життя, який щорічно складає ірландський журнал International Living, Україна опустилася з 68 на 73-е місце, і знаходиться тепер між такими "розвиненими" державами, як Намібія (72) та Ботсвана (74).

Андрій Прилоус, спеціально для УП http://www.pravda.com.ua/articles/2011/02/28/5970025/