Ющенко їздить по ЄС, його не полишають месіанські амбіції ....


Віктор Ющенко намагається, за власним визначенням, зупинити подальшу ізоляцію України від ЄС і скочування її під російський контроль ."spasibo "

Екс-президент розпочав своє європейське турне з британської столиці.  Виступаючи в Українському інституті у Лондоні, Віктор Ющенко намагався переконати аудиторію, що він не прагне відбілити  режим Януковича, з яким європейці відмовляються розмовляти, а дбає про стратегічні українські інтереси. Після Лондона він попрямував у «серце Європи», себто до Брюсселю.

 Третій український президент дав зрозуміти, що доводитиме європейським співрозмовникам небезпеку подальшого скочування України з проєвропейського курсу і перетворення її на “Білорусь-2” в орбіті Росії, яка за словами Ющенка саме у цьому і зацікавлена.

Нагадавши про те, що лише на обслуговування боргів українському урядові наступного року треба 10 мільярдів доларів, Ющенко сказав, що українська економіка на тлі скорочення виробництва "стоїть четвертою” у черзі на дефолт.

 Ющенко побоюється, що шанс повернути Київ на європейську колію може бути втрачений “на десятиліття”, якщо у жовтні наступного року на планованому саміті ЄС у Вільнюсі не будуть підписані вже розроблені угоди про Асоціацію та про Зону вільної торгівлі з ЄС.

Віктор Ющенко був змушений відповідати на запитання  Тиждень.ua про те, як саме він збирається переконати ЄС у тому, що відновлення повноцінних взаємин з Януковичем і особливо підписання угод про Асоціацію та Зону вільної торгівлі не стане винагородою чинній українській владі саме за її антиєвропейський курс?

Зараз у приватних розмовах європейці наполягають, що президентові Януковичу не хочуть подавати руки саме тому, що він зневажливо ігнорує прохання, заклики і вимоги європейських партнерів.

Ющенко відповів як завжди, обтічно: “Якщо ми будемо персоніфікувати проблеми, - відповідав Ющенко, - то можемо не дійти до Європи в черговий раз... Президент є той, якого обрали. Підкреслюю – це не герой мого роману. Це та політика, якої я не поділяю... І дві третини суспільства політики, яку він проголосив, не поділяють... Але ми живемо і ще мінімум два роки будемо жити відповідно до Конституції при цьому президентові. У нас є два варіанти поведінки: зробити вигляд, що це проблема однієї людиниі впасти в паузу. Я не вірю в політичну паузу. Я стверджую, що кожний день такої паузи з Україною творить сценарій Білорусія-2. За два роки такого сценарію ми дійдемо доситуації, коли, думаю, при моєму поколінні вийти з неї буде вже неможливо!”

Віктор Ющенко не сказав з ким саме він зможе розмовляти в Брюсселі. Промовляючи у Лондоні, він не похвалився переговорами з британцями і не називав імен, що дає підстави припускати, що його переговори були не з найвищими посадовцями.  

Тим часом лондонські політики могли бути значно прихильнішими до аргументів Ющенка у порівнянні з представниками таких країн як Франція чи Німеччина.

Лондон дуже критично дивиться на Януковича та його дії, але Британія завжди наголошувала, що бачить Європейський Союз якомога ширшим об’єднанням з наголосом на використанні переваг спільного ринку. Можливість членства України в ЄС британців не лякає.

Тим часом німецькі та французькі діячі бачать Євросоюз інакше, наголошуючи на тісності й гомогенічності. Велика Україна зі своїми незґрабними і дуже неєвропейськими лідерами, корумпованістю й контрастом між бідністю мас та всемогутністю олігархів їх просто лякає.

Віктор Ющенко вибрав собі безнадійне в теперішній ситуації завдання. Якщо він взагалі його перед собою ставив.

tyzhden


Банда Януковича не хоче, щоб банда Путіна займала їх територію

  • 07.12.12, 13:23
Відомий американський державний діяч, міжнародний політолог, Збігнев Бжезінський під час виступу в Конгресі США прокоментував перспективи приєднання країн СНД та, зокрема, України до Євразійського союзу, який хоче створити президент РФ Владімір Путін.

За словами Бжезінського, у короткостроковій перспективі націоналістична тенденція, яка зараз спостерігається у Росії, потенційно може створити імпульс для таких ідей, як Євразійський союз.

«Але якщо дивитися на речі реально - хто захоче приєднатися до Євразійського союзу? Я не думаю, що список буде довгим», - зауважив Бжезінський.

«Як щодо Януковича? Там був багатообіцяючий шанс, але як виявилося, Янукович і його фінансові спонсори більше зацікавлені в ідентифікації власної території майже так само, як банда. І вони не хочуть, щоб інша банда займала їх територію. Вони говорять Росії: ми з вами, але це наша територія, і тільки ми володіємо правом красти і обманювати в цій зоні - це наше, а не ваше. І це визначає тон дискусії про гегемонію Росії при режимі Путіна», - заявив Бжезінський.

«Лукашенко до якійсь мірі в схожій позиції, хоча він вразливіший. Грузія стає можливим кандидатом на союз з Росією і це може коштувати їй дружби з США у зв'язку з важливістю нафтопроводу Баку-Джейхан», - зазначив він.

«Казахстан з Назарбаєвим на чолі? Дуже сумнівно. Він і так дуже добре маневрує між Росією і Китаєм і усім іншим світом. Карімов і Узбекистан? Ще менше шансів - Узбекистан дуже твердий у питаннях державної незалежності», - сказав Бжезінський.

tyzhden

Україна-поліцейська держава

  • 06.12.12, 21:17

Cиловикам дозволено без відома людей копирсатись в особистому їхньому житті unsmile

СБУ, МВС, Генпрокуратура, Мін'юст, Мінфін та Держприкордонслужба затвердили спільну інструкцію про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні.

Інструкція набрала чинність одночасно з новим Кримінальним процесуальним кодексом України, повідомляється на сайті Мінюсту.

Завданням Інструкції офіційно називають "встановлення єдиного порядку організації проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчими та уповноваженими оперативними підрозділами правоохоронних органів, а також прокурорами, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням".

Відповідно до Інструкції, негласні слідчі (розшукові) дії – це різновид слідчих дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України (ст. 246 КПК України).

Зокрема, документом визначаються такі види негласних слідчих (розшукових) дій як аудіо-, відеоконтроль особи, накладення арешту на кореспонденцію, огляд і виїмка кореспонденції, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, зняття інформації з електронних інформаційних систем без відома її власника, володільця або утримувача, обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, спостереження за особою в публічно доступних місцях, аудіо-, відеоконтроль місця, негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження, спостереження за річчю або місцем у публічно доступних місцях.

Також Інструкцією визначаються способи контролю за вчиненням злочину, такі як контрольована поставка, контрольована закупка, оперативна закупка, спеціальний слідчий експеримент та імітування обстановки злочину.

Крім того, документом визначаються підстави та порядок отримання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій; порядок фіксації результатів негласних слідчих (розшукових) дій та дослідження інформації; порядок засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій; порядок знищення відомостей (матеріальних носіїв інформації щодо факту, методів та результатів), проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Інструкцією також встановлено забезпечення права особи на інформацію щодо проведення стосовно неї негласних (слідчих) дій.
gazeta

Скандальну угоду про "LNG-термінал" підписав лижний інструктор

  • 06.12.12, 21:03

Хорді Сарда Бонвехі, який підписав з Україною скандальну угоду про будівництво LNG-терміналу, є 43-річним лижним інструктором, а нині бізнесменом з Барселони.

Галас від цієї події був перекритий зреченням іспанської компанії від договору, що залишило українську владу приниженою і збентеженою, передає Forbes з посиланням на Reuters.

Хорді Сарда Бонвехі, як з'ясувало, є 43-річним лижним інструктором, а нині бізнесменом з Барселони.

Члени сім'ї Бонвехі повідомили, що він пішов з дому, коли йому виповнилося 20 років, і став інструктором по лижам в Андоррі, а в Україну переїхав 10 років тому після туристичної поїздки і одружився на українці.

Його батько, Хоан Сарда, який до цих пір живе недалеко від Барселони, заявив, за повідомленням місцевої газети Regio7, що його син створив два підприємства в Іспанії в 2008 році.

Обидва підприємства, які займалися нерухомістю, не функціонують вже протягом багатьох років, зазначив він.

"Хорді ніколи не був зацікавлений в бізнесі, ні в моєму, ні в приналежному братам чи комусь ще. Він ніколи не показував інтересу до бізнесу взагалі", - заявив його батько.

Брат підписанта сказав, що той відвідав батьків 30 листопада, а після знову зник.

Люди, які вивчають цю справу в Україні, повідомляють, що Бонвехі працював в якості посередника в операціях для іспанських компаній і української влади та зазначений в якості гендиректора української філії Grupo Hera, чиєю спеціалізацією вказана рециркуляція відходів.

Також повідомляється, що Бонвехі подорожував по Україні в бізнес-поїздках, а у вересні взяв участь у конференції YES, щорічному економічному форумі в Ялті, де обговорив питання постачань зрідженого газу, заявили чиновники.

Раніше повідомлялося, що Хорді Бонвехі, який 26 листопада від імені іспанської компанії Gas Natural Fenosa підписав угоду про співпрацю з Україною щодо участі компанії в реалізації проекту LNG термінал, визнав, що не мав права підписувати цей документ.

Донбас для України - це як НДР для Західної Німеччини

  • 04.12.12, 11:12

Відомий опозиційний блогер, якого називають «донецьким Навальним», — про свою участь у виборах мера Єнакієвого та шанс Донбасу на повернення в Україну

Спершу був нікнейм — frankensstein — і портрет–аватар — обличчя вбивці Джейсона в старій хокейній масці із фільму жахів «П‘ятниця, 13–те». Можна казати, що автор блогу в «Живому журналі» з такими атрибутами став своєрідним жахом для донецької влади, раз по раз виступаючи з викриттями господарювання й політики «по–донецькому». Згодом frankensstein «розвіртуалізувався» і став відомий як Денис Казанський, донецький журналіст інтернет–видання «Остров» і громадський діяч.

Дехто називає його «донбаським Навальним», порівнюючи зі знаменитим російським блогером–антикорупціонером, який не дає спуску «партії шахраїв та злодіїв» і, власне, вигадав цей штамп, що намертво приліпився до «Єдиної Росії». Мішень 28–річного Казанського — Партія регіонів. А про паралелі з Олексієм Навальним він говорить: «Якщо так, це, мабуть, не найгірший приклад, але я більше журналіст, ніж політик».

Утім, Денис теж спробував піти в політику. Й подав документи на реєстрацію кандидатом у мери міста Єнакієве, що сусідить із Донецьком. Місто це непросте — тут виріс, змужнів, заробив свої «ходки» та інший трудовий досвід Віктор Янукович, люди з Єнакієвого зараз керують всією Україною. У вересні помер міський голова Єнакієвого Сергій Рухадзе, а вибори нового мера відбудуться 16 грудня. Президент Янукович, відвідуючи свої «пенати», ще в середині жовтня представив іншого «регіонала» — Валерія Олійника — як майбутнього мера міста. Але висування Дениса Казанського від партії «УДАР» (а балотуватися в мери можна тільки від партійних осередків) зчинило у «вотчині» значний переполох. Влада зробила все, аби не допустити опозиціонера до виборів.

Ми говоримо з Денисом про цю колізію та політичну ситуацію на Донбасі взагалі.

«Це був фарс із боку влади й суду»

— Денисе, розкажіть про підстави, на яких вам відмовили в реєстрації кандидатом у мери.

— Представники тервиборчкому не були присутні на засіданні осередку партії «УДАР», де мене висували. Хотіли відмовити саме на цій підставі, але ми подали позов до суду й оскаржили ці претензії. Утім суд вигадав альтернативну підставу для відмови — їм просто не сподобався голова єнакіївського осередку ¬«УДАРу». Начебто він був призначений партією незаконно. Але як суд може це знати? Взагалі–то це внутрішні справи партії, кого і як призначати на осередок.

Цікаво, що ті звинувачення, які мені спочатку висувала ТВК, суд відхилив.

— Чи можна було виправити ситуацію при повторному висуванні?

— Гадаю, вони обрали таку підставу для відмови саме тому, щоб відмовити точно й напевно.

— До речі, як давно існує в Єнакієвому осередок «УДАРу»?

— Із 2011 року. Точну дату я не знаю, бо не є членом цієї партії.

— Чи була можливість поборотися в судах за апеляцію?

— Ми оскаржували відмову реєструвати мене кандидатом у суді, але суд відмовив. Подавали апеляцію — така сама історія.

Це був відвертий фарс, адже суд присікався до внутріпартійних справ «УДАРу», а в той самий час зареєстрували кандидата від «Яблука» — партії, якої вже не існує. Вона давно саморозпустилася, а в Єнакієвому ніколи й не було її осередку.

— Я бачив в інтернеті вашу оригінальну рекламу на лайтбоксах — «Казанский. Скоро. Встречайте» із фасадом однойменного собору в Петербурзі. Вас уже встигли підтримати грошима та організаційно?

— Реклама моя з’яв¬итися не встигла. Той лайтбокс був жартом мого друга, «фотошоп» (посміхається). Але донецький «УДАР» обіцяв підтримати організаційно — винайняти офіс та квартиру в Єнакієвому.

«Навіщо Януковичам депресивне Єнакієве, якщо в них у кишені вся Україна?»

— Що б ви зробили в Єнакієвому як міський голова насамперед у разі уявної перемоги?

— Перевів би місто на індивідуальне опалення та сприяв би створенню ОСББ (об’єднань співвласників багатоквартирного житла. — Авт.).

— Що зараз узагалі відбувається в Єнакієвому? Чи суспільно–політична ситуація в цьому місті є дзеркалом для Донбасу, чи «вотчина Януковича» чимось відрізняється від решти регіону?

— З Єнакієвого хочуть зробити щось на кшталт зразкового міста Донбасу. Відремонтували школу Януковича, зробивши з неї елітну гімназію. Усі будинки на центральній вулиці обклали плиткою, але виглядає це жахливо. «Сталінки» в кафелі — це потворно. Але ж — ремонт! Виставляють це так, ніби Янукович турбується про місто. Ніби пам’ятає.

— Чи є Єнакієве бастіоном Сім’ї, як називають родинну бізнес–групу, що утворилася навколо Президента?

— Сім’ї її місто давно вже непотрібне, бо вони мають у кишені всю Україну. Навіщо Януковичам бідне, депресивне Єнакієве? Що з нього взяти? Єдине, що там працює, — металургійний комбінат, але то власність Ахметова.

Крім показухи з ремонтом центральної вулиці, тутешня картина сумна. Місто дуже брудне, роботи немає, жахлива діра без особливих перспектив.

«Регіоналу» протистоятиме лише «свободівець»

— Чому, окрім вашої спроби, опозиція або будь–хто з альтернативних сил не виставив у Єнакієвому кандидата проти влади?

— Чому ж. Виставили. Ігоря Славгородського зі «Свободи».

— То в підсумку «регіоналу» Олійнику протистоятиме лише висуванець націоналістів?

— Фактично — так. Там є ще комуніст, «яблучник» та зелений, але ж самі розумієте, що то за кандидати...

— Чи змінилося в донбасівців останнім часом ставлення до «Свободи» й до опозиції взагалі?

— Так, воно стало більш лояльним. До опозиції звикли, реагують на неї вже не так, як раніше, коли «помаранчевих» тут уявляли ледве не з іклами. Але проблема в тому, що опозиція на Донбасі поводиться дуже обережно й не становить великої небезпеки для влади. Ось дивіться, в Єнакієвому залишилося два тижні до виборів, а досі жодної прес–конференції, жодної гучної заяви від кандидатів. Влада зареєструвала тих, кого не боїться.

— Скільки, за вашими припущеннями, на виборах мера Єнакієвого міг би набрати узгоджений кандидат від опозиції?

— Дивлячись, який кандидат. Якщо просто скласти показники всіх опозиційних сил — то вийде десь 15%, але такий закон не завжди працює. Гадаю, в кандидата від «Свободи» не буде й 10%, самі розумієте, чому.

Щоб перемогти, треба висувати авторитетну людину, допомагати ресурсами, разом працювати на результат. Сьогодні це утопічне завдання.

«Опозиція чомусь сподівається, що Донбас повірить їй сам собою»

— Денисе, на вашу політологічну думку, чим стали парламентські ¬вибор¬и¬–2012 для Донеччини? У ході кампанії доводилося чути від знайомих із цієї області про дуже високий рівень розчарування владою. Але чому тоді партія влади та її мажоритарники отримали такий високий кінцевий результат?

— Люди на Донеччині «проголосували ногами» — не пішли на вибори. Явка була дуже низька, офіційні показники просто «намалювали». Звісно, були фальсифікації, про це написані великі статті з детальним аналізом, тому додати мені нічого. Гадаю, Партії регіонів у Донбасі «домалювали» приблизно 20 зайвих відсотків.

— Чи можна було цьому якось протистояти?

— Протидіяти цьому мала опозиція. Але як це робити, коли її в Донбасі майже немає? А та, що є, поки не навчилася захищати голоси своїх виборців.

От були сутички на деяких дільницях. Від влади просто приїздили «бики», осіб по 15–20. Опозиція елементарно не змогла знайти таку саму кількість своїх людей проти них, як це зробила «Свобода» в Києві, коли відстоювала Іллєнка, Левченка.

— Наразі виходить так, що «системні» партії опозиції, навіть маючи сприятливе підґрунтя, не протистоять владі на Донбасі. Це якась змова чи визнання власного безсилля?

— Річ у тім, що Донбас — особливий край у ментальному сенсі. Він відрізняється від іншої України. Тут дуже плідно попрацювала радянська пропаганда, тож для того, щоб тут щось змінити, потрібна допомога всієї країни.

Опозиція натомість сподівається, що Донбас якось повірить їй сам собою. Це помилкова думка. Звідси й такі результати.

— Виходить, із такими вихідними даними припинити монополію «Регіонів» на владу в Донбасі практично неможливо?

— Можливо все, але, ще раз наголошу, для цього треба діяти. Якщо Україна хоче, щоб Донбас перестав бути гніздом криміналу та свавілля, то потрібно або його здихатися, або докласти всіх зусиль, щоб змінити ситуацію. Згадаймо, ФРН після приєднання Німецької Демократичної Республіки вклала дуже багато ресурсів у переформатування східних земель. І в нас опозиції треба розробляти та фінансувати великі культурні й інформаційні проекти для жителів сходу, щоб переформатувати їхню свідомість. А просто клеїти на стовпи свою рекламу впродовж трьох місяців і сподіватися на перемогу на виборах у Донбасі — кепський шлях.

«Інтернет впливає на владу — вона діє обережніше»

— Як вам здається, наскільки суттєво журналістика й блогерство впливають на донецьку владу та місцевий електорат?

— Гадаю, що впливають. Влада нервує, десь іде на поступки, десь діє обережніше. Електорат реагує повільно, але це поки що. На мій погляд, ситуація змінюється, і далі буде змінюватися швидше, бо інтернет швидко поширюється.

— Після нереєстрації кандидатом у мери чи є у вас у планах якимось чином продовжувати публічну політичну діяльність, окрім заняття блогерством?

— Так, звісно.

— Це буде робота в партії «УДАР» чи в інших проектах?

— Ще не знаю, але, звісно, я співпрацюватиму тільки з опозицією.

— І балотуватиметеся на наступних виборах — місцевих, парламентських?..

— Поки що не знаю. Якщо буде цікаво — чому б і ні?



Дмитро ЛИХОВІЙ 

Книга: «Из третьего мира в первый: История Сингапура»


Новая история Сингапура – как сказка про Золушку. За несколько десятилетий небольшой городок преодолел путь от нищего колониального придатка, импортирующего даже строительный песок, до экономической столицы Азиатского региона





Один из главных творцов сингапурского «экономического чуда», бывший премьер-министр страны Ли Куан Ю, написал книгу «Из третьего мира в первый», которая в ближайшее время выйдет в издательстве «Манн, Иванов и Фербер». Эту книгу часто называют первым в мире учебником по строительству успешного государства. Forbes.ua публикует главу, в которой Ли Куан Ю дает пошаговую инструкцию, как побороть коррупцию. Рекомендуется к прочтению отечественным оппозиционерам.

С самого первого дня нашего нахождения у власти в июне 1959 года мы добились того, что каждый доллар, поступавший в бюджет, надлежащим образом учитывался и доходил до своих получателей до единого цента, не прилипая по пути к чьим-либо рукам. С самого начала мы уделяли особое внимание тем видам деятельности, где властные полномочия могли быть использованы для извлечения личной выгоды, и усилили контроль над тем, чтобы этого не происходило.

Главным органом, который занимался борьбой с коррупцией, стало Бюро по расследованию коррупции (БРК – Corrupt Practices Investigation Bureau). Его основали англичане в 1952 году для борьбы с растущей коррупцией, особенно в нижних и средних эшелонах полиции, среди инспекторов, контролировавших лоточную торговлю, инспекторов по землеустройству. Которые по долгу службы должны были бороться со многими из тех, кто нарушал закон, занимая общественные места и дороги для нелегальной лоточной торговли или занимая государственную землю для строительства хижин. Эти инспектора могли либо принять предусмотренные законом меры, либо, получив взятку, отвернуться в сторону и не замечать нарушений.

Судить по расходам

Мы решили сосредоточить внимание БРК на крупных взяточниках в высших эшелонах власти. С мелкой сошкой намеревались бороться путем упрощения процедур принятия решений и удаления всякой двусмысленности в законах путем издания ясных и простых правил, вплоть до отмены разрешений и лицензирования в менее важных сферах общественной жизни. Столкнувшись с проблемой осуждения коррупционеров в судах, мы стали постепенно ужесточать законы.

Если обвиняемый жил не по средствам или располагал объектами собственности, которые не мог приобрести на свои доходы, это могло быть подтверждением того, что он получал взятки

В 1960 году изменили устаревший Закон «О борьбе с коррупцией» (Anticorruption Law), принятый в 1937 году, и расширили определение взятки так, что оно стало включать любые блага, имевшие какую-либо стоимость. Поправки к законам дали широкие полномочия следователям, включая поиск, арест и расследование банковских счетов и банковских документов подозреваемых и их жен, детей и агентов. Отпала необходимость доказывать, что человек, получивший взятку, действительно имел возможность оказать требуемую услугу. Налоговых инспекторов обязали выдавать любую информацию, касавшуюся подследственного. Существовавший закон, который гласил, что показания сообщника недействительны, если не подтверждались еще кем-либо, был изменен, чтобы позволить судье приобщать показания сообщников к делу.

Наиболее важное изменение в законе, сделанное нами в 1960 году, позволяло судам трактовать то обстоятельство, что обвиняемый жил не по средствам или располагал объектами собственности, которые не мог приобрести на свои доходы, как подтверждение того, что обвиняемый получал взятки. Директор БРК, работая под эгидой канцелярии премьер-министра, обладал острым чутьем и властью расследовать действия любого служащего и любого министра. Он справедливо заслужил репутацию борца с теми, кто предал доверие людей.

С 1963 года мы ликвидировали анонимность, то есть ввели обязательное правило для свидетелей, вызываемых БРК для дачи информации, представить себя. В 1989 году увеличили максимальный штраф, налагавшийся за коррупцию, с 10 000 до 100 000 тысяч сингапурских долларов. Дача ложных показаний БРК или введение следствия в заблуждение стало нарушением, каравшимся тюремным заключением и штрафом до 10 000 сингапурских долларов. Суды были уполномочены проводить конфискацию доходов, полученных в результате коррупции.

В некоторых сферах коррупция стала организованной и приняла большие масштабы. В 1971 году БРК прекратил существование синдиката, состоявшего из более чем 250 передвижных полицейских патрулей, которые получали платежи в размере от 5 до 10 сингапурских долларов с владельцев грузовиков, чьи транспортные средства они распознавали по адресам, написанным на бортах грузовиков. Те владельцы грузовиков, которые отказывались платить, находились под угрозой бесконечных штрафов.

Таможенные чиновники получали взятки за «ускорение» проверки транспортных средств, перевозивших контрабанду и запрещенные товары. Персонал Центральной службы обеспечения (Central Supplies Office – правительственный департамент, занимавшийся заготовками и поставками) за определенную мзду давал заинтересованным лицам информацию о заявках, поступивших на тендер. Чиновники импортно-экспортного департамента (Import and Export Department) получали взятки за ускорение выдачи разрешений. Подрядчики давали взятки клеркам, чтобы те закрывали глаза на определенные нарушения. Владельцы магазинов и жители домов платили рабочим Департамента общественного здравоохранения за уборку мусора. Директора и учителя некоторых китайских школ получали комиссионные от поставщиков канцелярских товаров. Человеческая изобретательность практически бесконечна, когда дело касается конвертации власти в личную выгоду. Избавиться от этого организованного рэкета было не слишком трудно. Труднее оказалось не обнаружить изолированные акты коррупции, а обнаружив, бороться с ними.

Они потеряли лицо

Серьезные случаи коррупции попадали на полосы газет. Нескольких министров признали виновными в коррупции – по одному за каждое десятилетие – начиная с 60-х до 80-х годов. Тан Киа Ган был министром национального развития, пока не проиграл на выборах в 1963 году. Мы тесно сотрудничали с начала 50-х годов, когда он руководил профсоюзом инженеров авиакомпании Malaysian Airways, а я работал там в качестве юридического советника. Затем его назначили директором Malaysian Airways. На заседании правления в августе 1966 года Тан категорически возражал против покупки самолетов «Боинг». Через несколько дней господин Лим связался с First National City Bank, который обслуживал счета компании Boeing, чтобы предложить свои услуги за вознаграждение. Он был деловым партнером Тан Киа Гана. Банк знал о строгом отношении правительства к коррупции и заявил о случившемся. Лим отказался дать показания против Тан Киа Гана, и Тана не наказали. Но я был убежден, что Тан стоял за этим. Как ни болезненно и неприятно было мне принимать такое решение, я выступил с заявлением, в котором сказал, что в качестве представителя правительства в правлении Malaysian Airways Тан небезупречен в выполнении своих обязанностей. Я уволил его с поста председателя правления и всех других постов, которые он занимал. Ким Сан сказал мне, что Тан сильно опустился и не мог ничего делать, потому что подвергся остракизму. Мне было грустно, но я не видел другого выхода.

Труднее оказалось не обнаружить изолированные акты коррупции, а обнаружив, бороться с ними

Ви Тун Бун был министром охраны окружающей среды в 1975 году, когда совершил поездку в Индонезию со своей семьей. Поездку оплатил подрядчик, строивший жилье, интересы которого он представлял перед государственными служащими. Он также получил от этого подрядчика особняк стоимостью 500 000 сингапурских долларов и два кредита на имя отца на общую сумму 300 000 сингапурских долларов для спекуляций на фондовом рынке, которые были выданы под гарантии этого подрядчика. Ви Тун Бун считался преданным лидером, начиная с 50-х годов, поэтому мне было больно стоять перед ним и выслушивать неубедительные попытки доказать свою невиновность. Его обвинили, осудили и приговорили к четырем годам и шести месяцам тюрьмы. Он обжаловал приговор, но обвинение оставили в силе, хотя срок заключения и уменьшили до 18 месяцев.

Наиболее драматичным был случай с министром национального развития Те Чин Ваном. В ноябре 1986 года один из его старых партнеров на допросе в БРК признал, что дал Те Чин Вану две суммы наличными по 400 000 сингапурских долларов каждая: в одном случае, чтобы позволить строительной компании оставить за собой часть земли, которая предназначалась для обязательной передачи правительству, а во втором случае, чтобы помочь подрядчику в приобретении государственной земли для нужд частного строительства. Эти взятки имели место в 1981–1982 годах. Те Чин Ван отрицал получение взяток и пытался торговаться со старшим помощником БРК, чтобы делу не давали ход. Секретарь правительства сообщил мне об этом и сказал, что Те Чин Ван попросил о встрече со мной. Я сказал, что не смогу встретиться с ним до тех пор, пока расследование не закончится. Через неделю, утром 15 декабря 1986 года, офицер безопасности сообщил мне, что Те Чин Ван умер и оставил мне письмо:

«В течение последних двух недель я был очень печален и находился в состоянии депрессии. Я чувствую свою ответственность за возникновение этого неприятного инцидента и полагаю, что должен ответить за это в полной мере. Как благородный восточный джентльмен считаю, что будет справедливо, если я заплачу за свою ошибку самую высокую цену».

Искренне Ваш, Те Чин Ван

Я посетил вдову и увидел его тело, лежавшее в кровати. Она сказала, что ее муж служил правительству на протяжении всей своей жизни и хотел спасти свою честь, и спросила, возможно ли не проводить вскрытия тела. Но это было бы возможно лишь в том случае, если бы она получила от доктора заключение о том, что покойный умер в результате естественных причин. Вскрытие показало, что он покончил с собой в результате отравления амиталом натрия. Оппозиция подняла этот вопрос и потребовала создания комиссии по расследованию. Я немедленно согласился. Огласка оказалась столь болезненна для его жены и дочери, что они покинули Сингапур и уже никогда не вернулись в город. Они потеряли лицо.

Нам удалось добиться того, что общественное мнение рассматривало коррупцию в правительстве в качестве угрозы обществу. Те Чин Ван предпочел самоубийство позору и остракизму. Я так никогда и не смог понять, зачем он взял эти 800 000 долларов. Он был очень способным и трудолюбивым архитектором и мог бы честно заработать миллионы, занимаясь частной практикой.

Служащие антикоррупционной службы должны были располагать полной поддержкой политического руководства, чтобы действовать без страха и в соответствии с законом

Начать с проповеди высоких моральных принципов, твердых убеждений и самых лучших намерений искоренить коррупцию – легко. А вот жить в соответствии с этими добрыми намерениями – трудно. Для этого требуются сильные лидеры и решимость бороться со всеми нарушителями безо всяких исключений. Служащие БРК должны были располагать полной поддержкой политического руководства, чтобы действовать без страха и в соответствии с законом. Это приносит результат.

 Институт развития управления (Th e Institute of Management Development) в своем ежегодном обзоре конкурентоспособности стран мира за 1997 год ранжировал все страны мира по уровню коррупции в них, используя десятибалльную шкалу. Страна, в которой коррупция полностью отсутствовала, получала десять баллов. Сингапур оказался наименее коррумпированной страной Азии и получил 9,18 балла, опередив Гонконг, Японию и Тайвань. В 1998 году организация Transparency International поместила Сингапур в число семи наименее коррумпированных государств мира.

Дешевая дорога к власти

Необходимым предварительным условием для существования честного правительства является то, что кандидатам на правительственные посты не требуются большие деньги, чтобы добиться избрания, иначе они приводят в действие порочный круг коррупции. Высокая стоимость выборов являлась и является проклятием многих азиатских стран. Затратив значительные средства на избирательную кампанию, победители должны не только вернуть потраченные деньги, но и накопить средства для следующих выборов. Эта система воспроизводит себя вновь и вновь. В 90-х годах для избрания в Законодательное собрание (Legislative Yuan) Тайваня некоторые кандидаты от правящей партии Гоминьдан (KMT – Kuomingtang) тратили порядка 10–20 миллионов долларов. Добившись избрания, они должны были вернуть затраты и приготовиться к следующим выборам, используя свое влияние на правительственных министров и официальных лиц, добиваясь от них одобрения контрактов или выведения земли из сельскохозяйственного оборота для нужд промышленного или городского строительства. Бывший государственный министр Таиланда назвал такую систему «коммерческой демократией», а избранников – «купленными мандатами». В 1996 году примерно две тысячи кандидатов истратили на проведение выборов порядка 13 миллиардов батов (1,2 миллиарда долларов США). Одного из премьер-министров называли «мистер банкомат», потому что он был широко известен раздачей денег кандидатам и избирателям. В ответ премьер-министр заявил, что он являлся не единственным «банкоматом» в стране.

Одного из премьер-министров называли «мистер банкомат», потому что он был широко известен раздачей денег кандидатам и избирателям

Индонезия стала хрестоматийным примером коррупции в таких масштабах, что индонезийские средства массовой информации даже изобрели специальный термин – СКК (сговор, коррупция, кумовство). Дети президента Сухарто, его друзья и сподвижники подавали в этом пример, сделав СКК неотъемлемой частью индонезийской культуры. Американские средства массовой информации оценивали состояние семейства Сухарто в 42 миллиарда долларов, до того как его стоимость резко упала в результате финансового кризиса 1997 года. Коррупция стала еще хуже при президенте Хабиби. Министры и должностные лица, испытывая неуверенность в том, удастся ли им сохранить свое положение после выборов нового президента, старались максимально использовать отведенное им время. Помощники Хабиби накопили огромные фонды для покупки голосов депутатов Народного совещательного собрания (НСС – People’s Consultative Assembly), чтобы добиться своего переизбрания. Согласно некоторым сообщениям, цена одного голоса в парламенте установилась на уровне четверти миллиона долларов.

Самой дорогой является японская избирательная система. Заработная плата и дотации на покрытие расходов, получаемые министрами и членами японского парламента (Diet), невелики. При этом члену японского парламента требуется более миллиона долларов в год, чтобы содержать штат своих помощников в Токио и в избирательном округе, а также делать подарки избирателям ко дню рождения, к свадьбе и на похоронах. В год, когда проводятся выборы, депутату необходимо более 5 миллионов долларов. В финансовом отношении депутат зависит от лидера своей фракции. Поскольку власть, которой располагает лидер фракции, зависит от числа членов парламента, которых он поддерживает и которые от него зависят, то ему необходимо сосредотачивать в своих руках огромные суммы денег, чтобы финансировать сторонников во время выборов.

Сингапуру удалось избежать использования денег в избирательной борьбе. В 1959 году, будучи лидером оппозиции, я убедил премьер-министра Лим Ю Хока сделать голосование обязательным и запретить практику использования автомобилей для доставки избирателей на избирательные участки. После прихода к власти мы очистили политику от влияния триад (triad – китайская мафия). Наши самые опасные конкуренты, коммунисты, не пользовались деньгами, чтобы заполучить голоса. Наши собственные издержки на ведение избирательных кампаний были невелики, намного ниже уровня, разрешенного законом. Поэтому у партии не возникало необходимости пополнять казну после выборов, а в период между выборами мы не раздавали подарков избирателям. Мы добивались, чтобы люди вновь и вновь голосовали за нас, тем, что создавали рабочие места, строили школы, больницы, общественные центры и, что было важнее всего, дома, которыми они владели. Эти социальные блага изменили жизнь людей и убедили их в том, что будущее их детей – с нашей партией. Оппозиционные партии также не нуждались в деньгах. Они побеждали наших депутатов, потому что избиратели хотели, чтобы оппозиция в парламенте оказывала давление на правительство.

Одной прессы мало

Западные либералы доказывали, что полностью свободная пресса выставит коррупцию напоказ и сделает правительство чистым и честным. До сих пор свободная и независимая пресса в Индии, на Филиппинах, в Таиланде, на Тайване, в Южной Корее и Японии не смогла остановить распространяющуюся и глубоко укоренившуюся в этих странах коррупцию. Наиболее ярким примером того, как свободные средства массовой информации становятся частью коррумпированной системы, построенной их владельцем, является пример с бывшим премьер-министром Италии Сильвио Берлускони. Он является владельцем большой сети средств массовой информации, но при этом сам находился под следствием и был обвинен в коррупции еще до того, как стал премьер-министром.

С другой стороны, Сингапур продемонстрировал, что система чистых, свободных от денег выборов помогает сохранить честное правительство. Правительство Сингапура сможет оставаться чистым и честным только в том случае, если честные и способные люди будут проявлять желание бороться на выборах и занимать официальные должности. Для этого необходимо платить им заработную плату, сопоставимую с той, которую человек, обладающий их способностями и честностью, мог бы получать, занимая должность управляющего крупной корпорацией или занимаясь частной юридической либо иной профессиональной практикой. Эти люди так управляли экономикой Сингапура, что она в среднем росла на 8–9% в год на протяжении последних двух десятилетий, в результате чего, по данным Мирового банка, в 1995 году Сингапур вышел по уровню ВНП на душу населения на девятое место в мире.

Каждому по заслугам

Экономика Сингапура росла на 7–10% в год на протяжении двух десятилетий, и увеличение заработной платы в государственном секторе всегда отставало от частного сектора на два-три года. В 1995 году премьер-министр Го Чок Тонг остановился на предложенной мною формуле, которая увязывала жалованье министров и высших государственных служащих с заработной платой работников сопоставимого ранга в частном секторе. Это позволяло автоматически увеличивать им заработную плату, поскольку доходы в частном секторе постоянно росли. Такое изменение в системе оплаты труда, устанавливавшее заработную плату работников госсектора на уровне 2/3 дохода работников частного сектора сопоставимого ранга, показанного ими в налоговых декларациях, вызвало острую полемику.

Люди настолько привыкли к тому, что госслужащие получают скромное жалование, что им казалась неуместной сама мысль, что труд министра должен оплачиваться в соответствии с важностью его работы

Особенно недовольны оказались специалисты, работавшие в частном секторе, ибо они считали, что зарплата наших министров в этом случае будет совершенно непропорциональна той, которую получают правительственные чиновники в наиболее развитых странах. Люди настолько привыкли к существованию государственных служащих, получавших скромное жалование, что им казалась неуместной сама мысль о том, что министр не только обладает властью, но что его труд также должен оплачиваться в соответствии с важностью его работы. Я помог премьер-министру обосновать эти изменения. Мы отвергли аргументы оппонентов, которые доказывали, что та честь, которую общество оказывает министрам, доверяя им право занимать высокую должность и распоряжаться связанной с ней властью, уже являлась более чем достаточным вознаграждением. Они настаивали на том, что служба обществу должна всегда влечь за собой потерю в доходах. Я полагал, что при всем его благородстве такой подход нереалистичен и является самым верным средством не позволить министрам занимать должности на протяжении длительного времени. А ведь именно непрерывность и преемственность в исполнении служебных обязанностей и накопленный таким образом опыт давал нам большое преимущество и являлся сильной стороной правительства Сингапура. Опыт и здравый смысл наших министров, продемонстрированные при принятии своих решений, явились результатом их способности мыслить и планировать на долгосрочную перспективу.

 Хотя оппозиция сделала вопрос о жаловании министров важным пунктом предвыборной борьбы, результаты всеобщих выборов, проходивших 18 месяцев спустя, показали, что премьер-министр сохранил поддержку избирателей. Люди хотят видеть у власти честное, хорошее, чистое правительство, которое добивается реальных результатов, а это именно то, что обеспечивала им наша партия. Принять на работу в правительство талантливого человека из частного сектора теперь стало легче. До того как была введена новая схема оплаты труда, лучшие адвокаты зарабатывали от 1 до 2 миллионов сингапурских долларов в год, в то время как судьям платили меньше 300 000. Без такого изменения в системе оплаты труда мы никогда не смогли бы привлечь некоторых из наших лучших адвокатов на должности судей. Мы также привели жалованье докторов и других специалистов в правительственных учреждениях в соответствии с жалованьем их коллег, занимающихся частной практикой. Эта формула не означает ежегодного автоматического увеличения жалования, потому что доходы частного сектора то повышаются, то понижаются. Когда в 1995 году доходы в частном секторе снизились, в 1997 году соответственно уменьшилось и жалованье всех министров и высших должностных лиц.

Чтобы застраховаться от необдуманного избрания в правительство менее честных и благородных людей, в августе 1984 года, в речи на собрании, посвященном Национальному празднику Сингапура, я предложил избирать президента страны. Он являлся бы хранителем национального достояния, а также имел бы полномочия для того, чтобы отменять распоряжения премьер-министра, если бы тот препятствовал расследованию дел по подозрению в коррупции против себя, министров и высших государственных служащих. Президент также имел бы право накладывать вето при назначении на должности верховного судьи, начальника Генерального штаба и начальника полиции. Такому президенту требовался бы независимый мандат избирателей.

Многие полагали, что я готовил этот пост для себя, чтобы занять его после того, как я уйду с должности премьер-министра. На самом деле у меня не было такого интереса, потому что для человека моего склада это слишком пассивная работа. Это предложение и его возможные последствия обсуждались в «Белой книге» парламента в 1988 году. Несколько лет спустя, в 1992 году, премьер-министр Го Чок Тонг изменил конституцию и ввел пост избираемого президента. Мы должны были поддерживать правильный баланс между властью президента и властью премьер-министра и правительства. Когда страны Восточной Азии – от Южной Кореи до Индонезии – опустошил финансовый кризис 1997 года, коррупция и кумовство только ухудшили их проблемы. Сингапур легче перенес этот кризис, потому что у нас не было коррупции и кумовства, которые причинили другим странам многомиллиардные убытки.

Жертва собственных реформ

Те высокие моральные стандарты, которые мы установили, позволили премьер-министру Го Чок Чону назначить расследование покупки двух объектов недвижимости, сделанных в 1995 году моей женой на мое имя и моим сыном Ли Сьен Лунгом, заместителем премьер-министра. Они оба получили от застройщика скидки в размере 5–7% при покупке недвижимости. Застройщик предоставлял скидки в размере 5–10% и другим покупателям – так он прощупывал рынок в период относительного застоя. Сразу после приобретения этих объектов в сфере недвижимости начался бум, и цены на рынке недвижимости резко поднялись. Те, кто не успел приобрести недвижимость в период относительного застоя на рынке, обратились с жалобой в комитет Фондовой биржи Сингапура, ибо акции данной компании по торговле недвижимостью котировались на фондовом рынке. В результате расследования ФБС пришла к выводу, что при совершении этих сделок закон не нарушался. Поскольку мой брат был одним из директоров этой компании, то распространились слухи, что я и мой сын нечестно нажились на покупке недвижимости. Управление монетарной политики Сингапура провело расследование и доложило премьер-министру Го Чок Тонгу, что в получении нами скидок нет ничего незаконного.

Го Чок Чон назначил расследование покупки двух объектов недвижимости, сделанных в 1995 году моей женой на мое имя и моим сыном Ли Сьен Лунгом

Жена была возмущена неуместностью обвинений. Она работала адвокатом на протяжении 40 лет и знала, что предоставление скидок – обычная практика при торговле недвижимостью. Я тоже негодовал и решил развеять подозрения в незаконной деловой активности путем предания гласности сведений о наших приобретениях и скидках. Мы уплатили стоимость скидок, составивших около миллиона сингапурских долларов, министру финансов, то есть правительству. Премьер-министр приказал вернуть нам деньги, потому что убедился, что сделки законны и правительство не могло претендовать на эти деньги. Лунг и я не хотели, чтобы дело выглядело таким образом, что мы извлекали выгоду из родственных отношений с братом, являвшимся директором компании по торговле недвижимостью, и решили перечислить миллион сингапурских долларов на благотворительные нужды. Я попросил премьер-министра поднять этот вопрос в парламенте, чтобы всесторонне обсудить проблему. Во время дебатов члены парламента от оппозиции, заявили, что, согласно их опыту работы, предоставление таких скидок – стандартная маркетинговая практика, а потому в наших приобретениях нет ничего незаконного.

В результате столь открытого и полного обсуждения данного инцидента год спустя, на всеобщих выборах, этот вопрос даже не поднимался. Выступая в парламенте, я отметил, что тот факт, что созданная мною система позволила расследовать и предать гласности мои собственные действия, доказал, что она беспристрастна и эффективна. Перед законом у нас все равны.

forbes

Борис Давиденко 

''шахрайство ''прем'єри'' іменем прем'єра''

Мене часто питають: "Чи є якісь реальні зміни після ваших викриттів у телевізійних розслідуваннях? Чи реагує на них влада?" Я чесно відповідаю: "Як правило, немає". Власне, вважаю обізнаність громадян реальним станом речей вже надважливим результатом журналістської роботи. Її результат видно на тих самих виборах. Не просто так, скажімо, Партія Регіонів втратила на Донбасі, своєму базовому регіоні, до півмільйона голосів виборців. Але коли після наших розслідувань вдається або реально покарати винних, або навпаки звільнити від несправделивої кари невинних, то ніби відкривається якесь друге дихання. Наприкінці січня цього року ми показали розслідування шахрайської схеми роботи концертної агенції "Прем'єра".
сьогодні до нас прийшов міліцейський "опер" з Одеси із проханням про допомогу і гарною звісткою. Виявилося, що не дарма ми працювали.




Організатори шахрайської схеми роботи концертної агенції "Прем'єра", яка нав'язливо впарювала театральні квитки втридорога довірливим покупцям під виглядом VIP-пропозицій на заходи за нібито участю найвищих осіб держави, нарешті опинилися під слідством. 54 епізоди злочинної діяльності, декілька заявників, збитки на суму більше 1 мільйона гривень, троє учасників оборудки на чолі із головним організатором Павлом Облучковим – під вартою за рішенням суду терміном на 2 місяці. Слідство веде УБЕЗ Одеської області. Хоча, звісно, це не гарантія остаточного встановлення справедливості. Напевне, телефонні шахраї, прикриваючись іменами впливових можновладців, таки когось з них реально розізлили. Цікаво, чи дійде справа до суду? Якщо так, то цікаво чим завершиться суд? Ми пильнуватимемо

Артем Шевченко
автор і ведучий програми розслідувань "Знак Оклику", канал ТВі.

Украинские технологические стартапы в Silicon Valley

  • 30.11.12, 16:47
Те кто хоть раз побывал на событиях, где участвуют технологические предприниматели слышал как минимум 20 раз за одно событие волшебное слово «Долина». Имеется в виду регион Кремниевая долина (Silicon Valley), который расположился США возле Сан-Франциско. Именно там за последние 20-30 лет сосредоточились все самые успешные инновационные стартапы, которые смогли вырасти в корпорации с миллиардной капитализацией (Google, Facebook, Instagram, Airbnb).


Любой уважающий себя предприниматель обязательно хочет туда съездить. Любой венчурный инвестор просто обязан быть там со всеми знаком, чтобы помочь компаниям получить следующий раунд финансирования. Cтраны, правительства которых претендуют на то, чтобы стать точкой роста инноваций, открывают в Долине свое полу-государственное представительство (Израиль, Канада, Эстония и другие). Я как раз вернулась из поездки, организованной для инвесторов ранней стадии, и хочу поделиться своими смешанными впечатлениями.

Что же такого удивительного в Кремниевой долине США? Там особая эко-система технологического предпринимательства, которая дает стартапам уникальные возможности для быстрого роста. Прежде всего, Кремниевая Долина - это возможности для получения финансирования. Мало того, что именно там находятся все самые большие и успешных венчурные фонды, так и финансирование привлеченное в Долине на 32% выше на всех стадиях развития бизнеса. Там также на 20% больше менторов, чем в любом другом развитом мировом центре инноваций. Серийных предпринимателей, которые уже несколько раз создали успешный и не очень бизнес, как минимум, вдвое больше. Они в разы чаще готовы консультировать других предпринимателей.

Это значит, что в отличие от Украины, где очень низкий уровень терпимости к провалам и практически отсутствующая культура менторства, там предпринимателю будет к кому обратиться и за деньгами, и за советом. Ежедневные бесплатные события дают возможности для получения самой горячей информации обо всем, что важно для стартапа - технологиях, маркетинге, методах привлечения и удержания клиентов. И конечно же, только там стартап действительно развивает бешенную скорость, так как вынужден конкурировать с десятком других команд, которые работают бок о бок. Долина – это Скорость!
Цели поездки. Основная цель – это получение финансирования следующего раунда, как правило, от 150 тыс. долларов. Если бизнес в сегменте B2B и высокотехнологический, то вместе с привлеченным финансированием, можно будет развивать и сам бизнес за счет американких партнеров. Идеи в сегменте С2С также значительно легче развивать именно в США, так как пользователи уже приучены к новациям, готовы за них платить и при этом вовлечены на долго. Очень редко, но бывает, что именно в Долине ведется технологическая доработка продукта. В том случае, если разрабатывается компонент, который будут встраивать в ресурсы других технологических компаний, это логично делать рядом с такими партнерами, но имея их согласие на сотрудничество. Если основной рынок партнеров, пользователей и рекламодателей в США, то и присутствие там человека, ищущего их, необходимо. Если общий объем финансирования более 2 млн, то США, чуть ли, не единственное место для такого раунда.

Что ожидают венчурные инвесторы от стартапов из-за рубежа? Скажем так, они вполне довольны тем, что у них уже есть. Уровень местных стартапов очень высок и их достаточно. Поэтому, очень многие фонды, акселераторы и группы ангелов не ведут открытый прием заявок. Сделки к ним попадают «по-знакомству». Если и есть надежда выделиться для украинских предпринимателей, то прежде всего она есть у высокотехнологичных стартапов, которые могут быть компонентами других бизнесов. Стартапы из США – очень амбициозные. Они нацелены на огромные рынки и очень быстрый рост. Поэтому, украинским ребятам будет нереально конкурировать за внимание инвесторов с проектами в нишевых и региональных рынках.

Очень важно наличие уже достигнутых результатов. Даже не думайте ехать просто с идеей, прототипом и 1 тыс. пользователей в сегменте B2C. Идеи без 30-50 тыс. пользователей, 5-7% еженедельного роста и активного вовлечения 50% пользователей вряд ли кого-то заинтересуют. Там любят истории «случайного роста», который можно логически объяснить и, соответственно, развить системно. Одна из часто встречающихся проблем наших предпринимателей – плохой дизайн и пользовательский интерфейс наших сервисов. Вот инженерную часть наших программистов, как правило, хвалят! В Долине реально смотрят на то, как выглядит бета-версия. Все кофаундеры должны свободно говорить по-английски и быть раскованными. Большинство сделок начинаются с рукопожатий и представлений бизнеса на разных мероприятиях для общения. Кофаундеры должны быть очень общительными и готовыми к круглосуточной работе.
За 4 дня активных встреч, я лично, даже имея прошлый опыт проживания в очень динамичной среде в США, засомневалась в том, что смогла бы так и дальше так продвигать бизнес в Долине. Очень желательно привлечь американца на одну из ключевых должностей в компании-стартапе. Самая большая ошибка – это думать, что инвесторы ищут сделки и Вас там ждут. Самая большая сложность – это найти в себе силы и возможность уверенно убеждать всех инвесторов, что у Вас реально что-то есть.

Как же лучше всего организовать поездку команды? Прежде чем решиться на переезд всей команды, я бы посоветовала участие одного из кофаундеров в краткосрочной программе, которые организовываются акселераторами, инкубаторами и коворкингами. Очень важно наличие партнера в США, такого как ангельский или венчурного инвестора или местный член команды. Именно для их поиска и стоит поехать на короткий срок. Такая поездка поможет избавиться от очень многих иллюзий. Можно попробовать провести предварительные переговоры с инвесторами и из Украины, но это сложно. У меня сложилось впечатление, что все они довольно эгоцентричны и не очень доверяют разговорам через океан. Даже временная разница делает переговоры слишком сложными.

Есть ли альтернативы поездке в Кремневую долину? Ну конечно же! Вы можете переориентироваться на другой быстро-растущий рынок рядом с Украиной – СНГ или Европа. Скорее всего, отпадет необходимость переезда в США, но появится необходимость поездок в другие регионы. Можно попытаться получить финансирование из Европейского союза или России, где активно начинает развиваться венчурный бизнес. Может деньги там и не такие уж «smart», но они есть. Разумным будет отложить поездку и продолжить развитие в Украине до момента достижения приличных количественных и качественных результатов.
Получение дополнительных знаний в местных инкубаторах и получение инвестиций от местного инвестора, в некоторых случаях, тоже может помочь попасть в Долину. Обязательно нужно подавать заявки в те акселераторы в Долине, которые принимают идеи от международных стартапов. По данным акселератора «500 стартапов», каждая 5 команда у них – это выпускники других акселераторов и инкубаторов. В США есть и другие города, которые не стоит отбрасывать - Нью-Йорк, Бостон, Боулдер. Не стоит зацикливаться на одном регионе, так как, например, для рынка медийных проектов Долина не столь уж и правильное место.

Я вернулась из Сан Францизко с отчаянным желанием помочь советами и знакомствами большему количеству украинцев получить уникальные возможности в Долине. Вместе с тем, я разобралась, что команд, которые действительно могут рассчитывать на успех там, пока в Украине не так и много. Конкуренция Кремнивой долины настолько высока, что не стоит расчитывать на сказку. Очень важно понимать, что без наличия уникального технологического продукта, отличной команды, проверенных предпосылок бизнеса и значимого количества активных пользователей, там делать нечего. Где бы Вы не решили развивать свою идею, удачи Вам!
Надеемся, Вам помогла эта статья. Пожалуйста, поддержите автора в его стремлении собрать средства для подарков детям ко Дню Святого Николая
ubb.org.ua/ru/project/477/

Дочці Д.Олійникова заборонили виступи під прапором України

  • 30.11.12, 11:33

Дочці українського бізнесмена Дениса Олійникова, який ховається від політичних переслідувань за кордоном, заборонили брати участь у міжнародних тенісних турнірах під прапором України.

Як відомо, директор фірми ПростоПрінт Денис Олійников, яка випускала футболки "Спасибо жителям Донбасса", разом з родиною був змушений покинути Україну, побоюючись розправи.

Про це повідомив бізнесмен на сторінці своєї дочки в Facebook.

Олійников написав, що з 2010 року і по даний час його дочка, Олександра Олійникова, бере участь у міжнародних юніорських тенісних турнірах під прапором України.

"При цьому 100% витрат на участь у змаганнях завжди покривалося батьками - жодного разу в житті ми не отримували від Федерації Тенісу України ні грошей на проїзд, проживання, харчування спортсменів, ні будь-якої організаційно-технічної допомоги", - написав він.

Олійников розповів, що в даний час для його дочки в Хорватії створені практично ідеальні умови для занять тенісом.

"У той же час ми до останнього моменту "плекан надію" виступати під українським прапором. У січні 2013 року ми запланували для дочки участь у тенісному турнірі Tennis Europe в Швеції", - сказав бізнесмен.

Олійников пояснив, що процедура заявки на міжнародні юніорські турніри припускає схвалення списків учасників Федерацією Тенісу України.

"Ми звернулися до Федерації для отримання такого схвалення ... Сьогодні ми отримали офіційну відповідь від Федерації Тенісу України. У ній говориться, що ФТУ більш не розглядає Олександру як українського гравця і не планує зараз і надалі надавати їй право на участь у турнірах від імені і під прапором України", - йдеться в повідомленні.

"У цих умовах у нас не залишається іншого вибору, окрім як продовжити виступи під прапором іншої держави або міжнародних організацій. Остаточне рішення буде прийнято найближчим часом", - розповів він.

Він заявив, що вся його сім'я була і залишається українцями.

"Ми змушені відмовитися від виступів під прапором України - точніше, нас змушують до цього. Ми приймаємо це рішення з великим жалем - але у нас просто немає іншого вибору", - сказав Олійников в заяві.


Українська правда

Українцям на своїх дверях потрібно повісити 30 ст. Конституції

  • 29.11.12, 23:44


"Я хотів би зосередити увагу на двох нормах, які закріплені у новому КПК.

Вони дозволяють незаконно, таємно проникати правоохоронним органам в житло і інші володіння особи.

Начебто, дозволяють незаконно, таємно збирати різноманітні зразки для досліджень.

Я хотів би сказати, що ці норми прямо протирічать Конституції України.

Є декларативна посилка відносно того, що ці дії застосовуються за рішенням слідчого судді.

Я хочу сказати, що ані рішення суді, ані рішення Верховної Ради не можуть відмінити дію, наприклад, 30 статті Конституції, яка гарантує кожному громадянину недоторканність житла.

І в цьому плані я би порадив всім громадянам України на своїх дверях повісити 30 статтю Конституції України.

І сказати: "Ми не визнаємо на території України дію цих двох норм -267, 274 норм КПК, які є шпигунськими і прямо порушують Конституцію України", - говорить адвокат Микола Сірий.