Сучасна українська держава це нагромадження протиріч та недоречностей, окремі з яких набрали силу норм прямої дії.

Протиріччя перше. Україна – унітарна держава. Так визначено ст. 2 Конституції. Одночасно Україна має в складі Автономну республіку Крим із власною Верховною Радою Автономії, Радою Міністрів, Конституцією та законами. Тобто в унітарній Україні одночасно діють дві Верховні Ради, дві Конституції і т.д.

Протиріччя друге. Конституцією визначено, що носієм влади є народ. На місцевому рівні – територіальна громада відповідного населенного пункту. При цьому, як суб’єктів, територіальних громад в Україні не існує. Формально до неї входять всі жителі населеного пункту.

Одночасно територіальна громада має право безпосередньо, без утворення органів місцевого самоврядування, здійснювати управління комунальним майном, встановлювати податки і збори, затверджувати програми розвитку, бюджет тощо. Звідси орган місцевого самоврядування – має бути утворений територіальною громадою, яка повинна була організуватися для цього і прийняти відповідне рішення. Такого в Україні не було.

Протиріччя третє. В Україні визначені три гілки влади: законодавча, виконавча та судова. Також, згідно ст. 6 Конституції, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Відповідно кожна з них має свій вищий орган: Кабінет Міністрів, Верховну Раду, Верховний суд. Кожен з цих органів має відповідний закон та підзаконні нормати-правові акти, здійснює свої повноваження через систему підпорядкованих, підзвітних та підконтрольних органів і підрозділів.

Одночасно в Україні є суб’єкт владних повноважень, який не відноситься до жодної гілки влади – Президент. Проте цей суб’єкт має право відміняти рішення органів законодавчої та виконавчої гілок влади (на центральному, а деякі і на місцевому рівні), призначати абсолютну більшість керівників органів виконавчої влади центрального рівня та місцевих адміністрацій, які відповідальні перед ним при здійсненні повноважень.

При цьому загальні норми, які стосуються діяльності органів влади на Президента не розповсюджуються. Таким чином останній позбавлений необхідності діяти на підставі Конституції (окрім спеціальних норм, що стосуються його безпосередньо) та законів України (закону про Президента не існує), а значить і відповідальності за дії.

Протиріччя четверте. Не зважаючи на те, що місцеві адміністрації знаходяться в системі органів виконавчої влади, їх рішення можуть скасовувати лише Президент та місцеві адміністрації вищого рівня. Кабінет Міністрів, як вищий орган виконавчої влади не має таких повноважень згідно ст. 118 Конституції.

Протиріччя п’яте. Відповідальність за території в межах населенного пункту несе відповідний орган місцевого самоврядування (сільська, селищна, міська рада). Районна чи обласна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Тобто фактично тільки населених пунктів відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

За межами населених пунктів всім розпоряджаються місцеві адміністрації, вони також наділені правом певною мірою втручатися у дії місцевого самоврядування.

Таким чином виникає розрив повноважень та неузгодженість дій між місцевими органами самоврядування та виконавчої влади.

Цей перелік можна продовжувати, але подальший пошук протиріч лише поглибить розуміння, що система управління в Україні далека від визнання її досконалою чи дієвою. При цьому в країні постійно провокуються конфлікти, які пов’язані саме із цією, побудованою на числених протиріччях, системою здійснення повноважень органами влади та місцевого самоврядування. Це і питання тарифів та зборів, і взаємовідносини адміністрація – населений пункт, і дискредитація влади на місцях: від недовіри громади до скидання на місця всього негативу „з гори”.

Що треба зробити? Для початку визначитися, що ми все-таки будуємо?

Якщо дійсно унітарну державу, то слід ліквідувати автономію в Криму. Уряд Криму перетворити на ще одну адміністрацію. При цьому логічно було б, щоб Президент нарешті де юре очолив вже виконавчу гілку влади та ніс відповідальність за прийняті рішення. Потім ліквідувати районні та обласні ради. До речі це добре вписується в нинішнє прагнення до „оптимізації”. Ввести подвійне підпорядкування виконкомів сільських, селищних та міських рад районним та обласним адміністраціям (в залежності від рівня населеного пункту). При цьому місцевому саморядуванню залишиться тільки вирішення питань куди звозити сміття та скільки вдасться випросити грошей на потреби населенного пункту. Останнє і так сумні реаліїї сьогодення. Фактично на рівні населеного пункту доходи власного бюджету це в основному від землі, податку на прибуток фізичних осіб і трохи від оренди.

Якщо республіка Україна прагне розвиватися як демократична та самоврядна держава, тоді треба йти іншим шляхом.

Свого часу Україна задекларувала, що прагне розвинути самоврядування. І це є стратегічною метою при побудови країни. Така мета вимагає йти шляхом, окресленим Декларацією про державний суверенітет та відповідними нормами Конституції.

Для спрощення сприйняття, сьогоднішню адміністративну будівлю країни (її законодавчу та виконавчу вертикалі), можна умовно уявити у вигляді своєрідної піраміди-зиккурату, де на рівнях країна-область-район-населений пункт є своя пара.

Основою такої будівлі є територіальні громади населенних пунктів та обрані ними органи місцевого самоврядування. Кожна рада (сільска, селищна, міська) має свій виконавчий комітет. Над ними розташовуються районні ради та адміністрації, вище обласні ради та адміністрації. І на верхівці це Верховна Рада та Кабінет Міністрів. Поєднуємо цю уявну піраміду із викладеними вище протиріччями.

Перше. Основа піраміди, базовий рівень, не є суцільною і достатньо міцною, оскільки місцеве самоврядування обмежене теріторією населеного пункту. При цьому треба розуміти, що це обмеження автоматично стосується продуктивних можливостей місцевої громади, а її споживчі потреби значно ширші. Проте законодавча та виконавча складові на рівні населеного пункту взаємозалежні і поєднані найбільш міцно.

Друге. Як вже зазначалося раніше, районна рада є відокремленою від районної адміністрації і спирається виключно на територіальні громади населених пунктів, практично не маючи впливу на територію між ними. Спитати ж з адміністрації рада може лише за те, що сама їй делегувала. Районна ж адміністрація формально маючи вплив на місцеві громади тільки в частині виконання ними елементів державних функцій та використання коштів державного бюджету, практично повністю контролює весь ресурсний потенціал території району. Механізм висловлення радою недовіри голові адміністрації є недієвим, оскільки рішення про відставку Президент повинний прийняти на підставі заяви відповідного голови, який не зобов’язаний подавати таку заяву через рішення ради.

Третє. Обласна рада та обласна адміністрація практично повністю повторюють між собою взаємовідносини на рівні району. При цьому зв’язок по вертикалі область-район між радами досить умовний і носить радше рекомендаційний характер, а між адміністраціями також підпорядкованість не зовсім чітка, оскільки їх голови одночасно напряму відповідальні перед Президентом і перед Кабміном.

Четверте. На центральному рівні взаємозв’язок між двома вищими органами досить слабкий через призначення членів уряду й інших центральних органів Президентом та відповідальність перед ним особисто. З огляду на це, навіть передбачене статтею 87 Конституції право Верховної Ради розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів, є фіктивним, оскільки останній не відповідає перед Радою. Одночасно вертикальні зв’язки мають недоліки, аналогічні як і на нижчих рівнях. Відмінністю є можливість Верховної Ради призначати вибори для місцевого самоврядування, а також надавати йому певне методичне сприяння. Кабінет Міністрів же має право вносити Президенту подання на призначення та звільнення голів місцевих адміністрацій.

Таким чином уявна адміністративна піраміда має ряд суттєвих недоліків та вад.

По-перше, її основа є сегментарною, має постійну залежність від нестачи ресурсів і не може забезпечити власні потреби, а відповідно і сталий розвиток територіальної громади.

По-друге, зв’язки між рівнями влади є досить умовними, відповідальність виконавчої вертикалі (крім базового рівня) перед територіальною громадою за прийняті рішення, є частковою і лише за виконання делегованих цією ж громадою повноважень. Це робить конструкцію нестійкою.

По-третє, повноцінні горизонтальні зв’язки між вертикалями наявні лише на базовому рівні. На інших рівнях ці зв’язки умовні і не можуть забезпечити належну міцність конструкції.

Четверте. Наявність потужного впливу з боку інституту Президента та відповідальність перед ним з однієї сторони начебто слугує додатковим, хоч і штучним, скріплюючим фактором для системи управління. Проте, з іншої сторони вносить додатковий, дестабілізуючий конструкцію, центр тяжіння. Останнє, у поєднанні із слабкими горизонтальними та вертикальними зв’язками призводить до постійного намагання піраміди завалитися в бік цього додаткового центру.

Узагальнюючий висновок: адміністративну піраміду країни треба зміцнити та відремонтувати. Процес цей багатоступеневий і вимагатиме певної зміни системи відносин на кожному рівні, що беззаперечно тягне за собою необхідність внесення змін до існуючого правового поля.

Проте розпочати ремонт можна вже зараз, користуючись наявними будматеріалами. Що мається на увазі?

Той хто уважно дивився на адміністративну карту України, бачив, що населені пункти не межують безпосередньо один з одним, а кожен з них має навколо территорію, межі якої досить чітки. По суті, це залишок адмінподілу ще із радянських часів, і ця територія включає в себе сам населений пункт та землі колишніх колективних господарств. Ось із цього і треба починати зміцнення фундаменту адміністративної системи. Із визначення меж, на які розповсюджується вплив і відповідальність сільскої, селишної чи міської ради.

Наявна система правовідносин дозволяє це зробити. Згідно Земельного кодексу межі населених пунктів встановлюються і змінюються на підставі проектів землеустрою. Відповідна сільська або селищна рада подає пропозиції районній раді, а вже вона – на затвердження цих меж – до обласної (оскільки встановленя меж міст це повноваження Верховної Ради, пропонується їх на даному етапі не чіпати, тим більше, що їхня межа визначиться автоматично після затвердження меж навколишніх сіл та селищ). Звідси необхідно розробити проект землеустою таким чином, щоб територія населеного пункту включила в себе и навколишню.

Провівши таке встановлення меж ми отримуємо район, як сукупність населенних пунктів, без території за їх межами. Які основні наслідки цього? Перерозподіл повноважень з використання матеріальних ресурсів (земельних, водних, лісових тощо), а відповідно і фінансових від місцевих адміністрацій на користь територіальної громади та органів місцевого саморядування. При цьому ряд повноважень, наприклад вирішення земельних спорів, поводження з відходами та ін., набувають реального значення.

Звичайно, що цей процес не відбудеться миттєво. Підготовка відповідних проектів, проведення громадських обговорень, розгляд на сесіях різних рівнів, все це вимагає часу і коштів. Проте беззаперечно, для перспектив розвитку громади і території, ці затрати окупляться багатократно.

Одночасно, звуження повноважень місцевих адміністрацій змінює їх роль в системі адміністративних відносин. Вони повинні перетворитися на відповідні виконкоми районних та обласних рад.

Які наслідки тут?

По-перше, спрощуються стосунки на рівні кожної території.

По-друге, усуваються ряд протиріч у відносинах між двома гілками.

По-третє, можна буде реально оптимізувати управління та служби. Наприклад, мало кому відомо, що нинішні адміністрації користуються приміщеннями, що належать відповідним радам на умовах оренди. Виникає маса договірних відносин, бухгалтерських питань і т.п. Всього цього можна уникнути. Одночасно можна усунути ряд дублів. Наприклад у виконавчому апараті ради є юридична служба і у апараті адміністрації є юридична служба. Для потреб виконкому достатньо однієї.

Але тут вже необхідно змінювати правове поле. Проте, оскільки вже було зазначено, що процес встановлення меж населенних пунктів вимагає часу, це дозволяє підготувати необхідні зміни зважено і не поспішаючи. Концептуально ці зміни обов’язково повинні бути спрямовані на виправлення недоліків викладених раніше, насамперед забезпечити вертикальні зв’зки між рівнями піраміди по кожній з гілок. Тобто має виникнути певна підпорядкованість як між радами, так і між виконкомами. Як цього досягти?

В населеному пункті окремо обирається рада, окремо голова, який вносить раді пропозиції щодо утворення виконкому. Рада обирає секретаря, який входить до складу виконкому і може виконувати обов’язки голови (це зручно коли роками не призначаються вибори голів). По суті, ніщо не заважає ввести такий самий принцип і для району, і для області. Тобто одночасно із виборами ради району чи області громада обиратиме і голову території. Разом з тим треба надати право раді вищого рівня розглядати відповідність рішень ради нижчого рівня законам України та своїм рішенням, а голові вищої ради – відповідність рішень голови нижчого рівня. Також доцільно надати обласній раді право призначати вибори на рівні населенного пункту, за виключенням міст обласного значення. Це зокрема збільшить відповідальність обласного рівня, а з іншого зменшить періоди „безвладдя” на місцях.

Державний рівень. По суті тут зараз працює той самий принцип: громадяни обирають Верховну Раду і обирають Президента. Останній, це той самий голова і повинен очолити виконком – Кабінет Міністрів, взявши на себе відповідальність за всю виконавчу гілку. Одночасно і Верховну Раду, і Президента треба так само, згідно згаданих вище змін у правовому полі, забезпечити і наділити повноваженнями розглядати відповідність рішень, прийнятих на обласному рівні.

Звичайно, запропонована схема адміністративної піраміди свідомо спрощена для покращення сприйняття загального принципу. Не розкритими лишаються теми фукціонування міністерств і відомств, переформатування системи бюджетування та оподаткування, системи соціального захисту і багато іншого. Ці теми для дискусій із фахівцями, але в рамках пропонованої системи відносин вони вимагають чіткого, зрозумілого розмежування компетенцій і відповідальності на всіх рівнях піраміди. При цьому кожен з рівнів повинен отримати певну самоврядність, аби мати можливість в рамках рішень прийнятих вищим органом, самостійно встановлювати свої особливості і правила для території виходячі із її потреб, традицій та можливостей.

Тимошенко позбавляють можливості захищатись у справі про вбивство депутата, яка уже цими днями може опинитись у суді. Про це в інтерв'ю DW повідомив адвокат екс-прем'єра Олександр Плахотнюк.

Станом на 19 січня жоден із захисників Тимошенко не має офіційного повідомлення про те, що їхній підзахисній "повідомлено про підозру" у справі про вбивство депутата Євгена Щербаня. Водночас в п'ятницю, 18 січня, Генеральний прокурор України Віктор Пшонка на брифінгу оголосив про те, що екс-прем'єру Юлії Тимошенко "повідомлено про підозру" у справі про вбивство депутата. Генпрокурор додав, що "слідчі дії по цій справі завершені", і уточнив, що за відповідною статтею Кримінального кодексу екс-прем'єра може бути засуджено до довічного позбавлення волі. Нагадаємо, у цій справі йдеться про вбивство восени 1996 року народного депутата України Євгена Щербаня та ще кількох осіб у донецькому аеропорту.

Deutsche Welle: Пане Плахотнюк, Вас як захисника Юлії Тимошенко або когось із Ваших колег повідомили про те, що підзахисній оголошено про підозру у справі про вбивство? Ви маєте на руках офіційні документи від Генеральної прокуратури?

Олександр Плахотнюк: Ні. Усі відомості про цю ситуацію ми маємо винятково із заявленого Пшонкою на брифінгу. Нас ніхто не повідомив. Офіційно ми ні про що не знаємо. У нас на руках цього документу немає. Але якщо навіть припустити, що Юлії Володимирівні вчора було повідомлено про підозру, і що Пшонка сказав правду про те, що матеріали цього провадження передані до Качанівської колонії, і адвокати можуть з ними ознайомитись, то це означає тільки те, що Тимошенко та її захист фактично позбавили права захищатись.

Що Ви маєте на увазі? Влада неодноразово наголошувала на тому, що новий Кримінальний процесуальний кодекс розширив можливості захисту..

Навпаки. Учорашнє повідомлення Пшонки засвідчило, що новий КПК передбачає право на порушення права на захист. Ця ситуація, у якій ми намагаємось зараз розібратись, свідчить про схему, якої боялись усі захисники: коли сьогодні повідомляється про підозру, а завтра - матеріали відправляються до суду.

Поясню. З моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчий отримує можливість проводити гласні і негласні слідчі дії, тобто, не повідомляючи саму особу, збирати щодо неї докази. І робити це стільки, скільки завгодно - рік, два… Право на адвоката у особи з'являється тільки з моменту повідомлення про підозру. Лише з цієї стадії адвокат може брати участь у слідчих діях та почати збирати докази невинуватості підзахисного.

Тобто Тимошенко і її захист у цій справі про вбивство фактично позбавлені можливості зібрати докази на свою користь?

Слова Пшонки про те, що слідчі дії по цій справі завершені, означають, що уже завтра слідчий, владнавши ще кілька формальностей, може передати справу до суду. За цей час адвокат ні фізично, ні теоретично, ні практично - ніяк! - нічого не зможе зробити.

Нам відомо тільки те, що Тимошенко по цій справі жодного разу не допитана. Вчорашня процедура повідомлення їй про підозру також викликає запитання. Коли це було зроблено і як - однозначно невідомо. Станом на 13-ту годину вчора стан здоров'я Тимошенко не дозволяв проводити з нею слідчі дії. Про це заявляв головний лікар (ЦКЛ "Укрзалізниці" - ред.). Станом на 15.30 їй також нічого не було повідомлено, оскільки у цей час від неї вийшов захисник.

Народные депутаты Людмила Денисова и Александра Кужель не могут вылететь из аэропорта Харькова.
Денисову и Кужель не отпускали из Харькова. Об этом сообщила пресс-служба Денисовой, пишет Украинская правда."В 17:00 должен был состояться вылет в Киев. Через 20 минут после посадки, капитан самолета сообщил по громкоговорителю, что пассажирам необходимо покинуть борт судна, потому что сотрудникам СБУ необходимо передать на борт документы", - сказано в заявлении.
Как сообщается, при выходе из самолета, сотрудники СБУ проводили видеосъемку пассажиров. Около 18-ти часов пассажиров пустили обратно на борт.В 18:23 самолет поехал на взлетную полосу.
unian

Как известно, на 19.30 на канале ТВi анонсировали прямой эфир с депутатами, которые провели ночь с Юлией Тимошенко.

Первое место в мире по темпам сокращения численности населения и продолжительности жизни, ВВП на уровне 70% к 90 году прошлого столетия, туберкулез и СПИД, более 70% молодежи до 35 лет с высшим образованием желающие навсегда уехать из страны, отрезанные головы и изнасилованные дети….

Состояние общества -  глубокая, системная деградация,  деградация экономики, социальной жизни, морали и нравственности.

Чтобы понять причины, делать прогноз на ближайшее будущее, предлагать решения, необходимо исходить из двух постулатов:

- « власть всегда принадлежит тому, кто владеет (распоряжается) собственностью»;

- « национальный доход, при капитализме, делится (присваивается) пропорционально  « по капиталу» (собственности)».

Основной причиной системной деградации является — высочайший уровень концентрации собственности в руках немногих, со всеми вытекающими из этого «прелестями»: монополизацией всех хозяйственных процессов, с неизбежным подавлением конкурентной среды, уничтожением малого бизнеса и среднего класса, судебным и правовым беспределом, отсутствием экономических и социальных перспектив у подавляющего большинства населения  ….

Сегодня тенденции на усиление концентрации собственности продолжаются, соответственно ближайшая перспектива – сжатие рынков и дальнейшее сокращение покупательной способности населения.

При этом можно констатировать, что, несмотря на все оптимистичные реляции, режим, более 20 лет дерибанящий страну, уже вступил в стадию агонии. Агонии долговой, бюджетной, банковской, «внутри видовой» (борьба за доступ к бюджету и перераспределение собственности среди основных ФПГ),  парламентской.

Длительность агонии будет зависеть во многом от внешних инъекций (МВФ, евробонды, Россия…). А дальше – коллапс…

Существующая экономическая система, в основе которой, дерибан госсобственности, тотальная коррупция и цинизм всех ветвей власти, полностью себя исчерпала, сдерживает развитие страны. (Почему-то остался вне анализа экспертов факт, что нынешний состав Верховного Совета представляет около 50% избирателей. Сама выборная компания не видится гражданам Украины как конкурс программ (или как  «битва добра со злом»), а как междоусобная борьба криминально-олигархических кланов и групп за доступ к ресурсам).

Является ли социальный взрыв неизбежным?  Ответ таков — пока он не произошел его можно избежать, при этом решение лежит в плоскости демонтажа существующей социально-экономической системы, изменении количества и структуры собственников.

Существуют наработки конкретных решений по запуску экономики и «социальных лифтов», развитию малого бизнеса и созданию стабильного среднего класса. На первом этапе предлагается три блока решений.

Первый – включает в себя решения по повышению покупательного спроса (так как имеется два конечных потребителя – домохозяйства и «бюджет», состоит из соответствующих подблоков). Стагнация, в ближайшие годы, внешних рынков, предопределяет необходимость максимального развития внутреннего рынка. При этом предусмотрены меры по « сдерживанию» импорта.

Второй  — легализация собственности (без легализации собственности, через налоговую амнистию, нельзя серьезно говорить о борьбе с коррупцией. Если в ближайшие 1,5-2 года не будет проведена легализация собственности, «то будет» национализация и конфискация без компенсации).

Третий – включает в себя решения по обеспечению государством защиты прав собственности. ( Не могут быть реально защищены инвестиции, если государство не обеспечивает защиту прав собственности  на депозитный вклада в кредитном союзе и пай у застройщика…).

Если брать за условную аналогию события столетней давности, то необходимо провести демонтаж существующей социально – экономической системы, НЭП и индустриализацию одновременно, в одном промежутке времени. И это возможно.

hvylya

У шахтарських селищах Донбасу українськадержава, як така, не діє з моменту її проголошення. Край живе за неписанимиправилами криміналітету та вугільної мафії, давно вже будучи фактичносамостійною державою, таким собі анклавом всередині України. У Донбасі діє адат- так в ісламських країнах називають сукупність звичаїв і народної юридичноїпрактики в різноманітних сферах відносин.

Донецький адат також ще прийнято називати«поняттями», але це слово багато хто розуміє в занадто вузькому сенсі,співвідносячи його лише з кримінальним світом. Насправді за поняттями напострадянському просторі живуть далеко не тільки кримінальні елементи, але іпереважна більшість так званих «простих людей». І як не парадоксально цезвучить - не страх перед законом, а саме поняття найчастіше утримують людей відскоєння тих чи інших злочинів.

Найпоширеніший приклад застосуваннядонецького адату (понять) - сфера злодійства. Кримінальний кодекс наполягає, щокрасти не можна в принципі, не зупиняючись на специфіці та обставин крадіжки.Такий підхід, зрозуміло, ніколи не влаштовував жителів Донбасу.

Неупереджений суд і канцелярщина з самогопочатку не сподобалися простим донецьким мужикам, тому офіційну правоохороннусистему тут завжди сприймали, як ворожий репресивний апарат. Куди справедливішеі душевніше були «життєві» правила, які в одному випадку виправдовувализлодійство, в іншому - люто його засуджували, в залежності від обставин.

Приміром, красти в держави не вважалося вДонбасі злочином ніколи. За поняттями таке злодійство не тільки незасуджувалося, але навіть всіляко віталося. Вважалося і вважається досі:людина, котра краде у держави, просто повертає собі своє. Тож дончани виступалипроти держмайна завжди єдиним фронтом.

Мабуть, саме в такому ставленні до державноїправоохоронної системи і полягає скажена популярність в народі тюремної лірики.Любов до блатняка, до різного роду «воровайок» і «бутирок» - такий собі виднародного дисидентства, протесту проти поліцейщини, проти системи.

Досить довгий час народні поняттяконфліктували з офіційним законодавством, однак, визнавали за ним верховенствоі силу.

Але після розпаду СРСР Донбас, як і майжевесь пострадянський простір, опинився фактично в умовах безвладдя. У сформованійситуації поняття вже майже не зіштовхувалися з протидією правоохоронноїсистеми, і швидко замінили собою закони. Незалежна Україна зажила по адату, вшахтарських містах на перший план вийшов диктат сили, тих, хто падає, стали іззадоволенням підштовхувати, слабких - підминати.

На руїнах радянської держави деякий часпанував хаос. Важелі управління взяв у свої руки місцевий криміналітет, якийкинувся ділити державні заводи і фабрики, і в той же час, мільйони громадян,залишившись без тоталітарної няньки, постали перед необхідністю виживатисамостійно, без чиєї-небудь допомоги. У Донбасі процес виживання мав своюспецифіку, з поправкою на місцевий колорит.

Народженнявільної країни

Післяекономічної кризи 90-х років безліч людей в шахтарських містах і селищахзалишилися без роботи. Шахти закривалися одна за одною, зупинялися заводи, ілюди або залишали депресивні міста, або викручувалися й знаходили нові джерела доходу. Колишні шахтарі, які втратилироботу на шахтах, щоб прогодувати сім'ї, взялися копати вугілля самостійно, задопомогою кирки і лопати.

Знаючи місцяпокладів вугільних пластів, вони нашвидку обладнали невеличкі кустарнішахти-копанки і потихеньку стали добувати вугілля, яким торгували і опалюваливласні будинки. Обсяги видобутку були невеликі, але їх цілком вистачало, щобпрогодуватися. Кустарний видобуток - фактично грабунок надр, але за поняттями,брати у держави було не западло, тому совість нікого особливо не мучила.

Районинелегальних розробок зосередилися в тих місцях, де вугілля залягає найближче доземної поверхні і де його найлегше добувати. У Донецькій області - це містаШахтарськ, Торез, Єнакієве і Сніжне. В Луганській - Стаханов, Зоринськ, КраснийЛуч і весь Перевальський район. Цей досвід був унікальний. На пострадянськомупустирі, в Донбасі, зароджувалася і міцніла нова держава, що розвивається паралельно з вже існуючою.

Таке собі донецьке Гуляй-поле, вільнашахтарська республіка, яка будується на принципах анархо-капіталізму(лібертаріанського анархізму). У республіки не було ні керівництва, ні ідейнихнатхненників. Вона розвивалася стихійно, знизу, як і личить справжнійанархістської державі. Вугільні старателі копали все нові і нові копанки, яківидавали на-гора все більше палива. Ні про які податки не йшлося.

Закони, трудовий кодекс, техніка безпеки -все було скасоване у вільній шахтарській республіці, що охоплювала вугленоснірайони. На початку двохтисячних років в регіоні стрімко розвиваласяультралібералльна економіка, не стримувана практично ніякими державнимиінтервенціями.

У ті скрутні часи шахтарі рятували себе самі,дотримуючись негласних правил, які працювали набагато ефективнішезаконодавства. Видобутим вугіллям, приміром, безоплатно допомагали злиденнимзамерзаючим школам та держустановам, нечекаючи державної підтримки. Підтримували самотніх старих, які не моглидочекатися належного від держави вугілля,- такі випадки описані в документальному фільмі «Смерть робітніка»німецького режисера Міхаеля Главоггера

Автономно від держави на Донбасі існувалаціла галузь економіки - воістину народна галузь, - а держава, не маючиможливості запропонувати шахтарям альтернативу, тимчасово закрила очі на вугільну вольницю

Але на початку двотисячних ситуаціязмінилася. Бандформування до цього часу легалізувалися і злилися з владою,розділили великі та середні підприємства. Привернув увагу угруповань інезвичайний народний вугільний бізнес, про який раніше ніхто не чув.

Діяльність чорних вуглекопів досяглазначних масштабів, і бандити легко підрахували, що по всьому Донбасунелегальним чином в копанках видобуваються тисячі тонн цінного палива. Кустарний видобуток оперативно взяли в оборот.Власників дірок обклали даниною і змусили здавати вугілля посередницькимкримінальним структурам. Найбільш цінні вугленосні ділянки забрали собіправоохоронці та представники місцевої влади, а якщо бути точніше -криміналітет, який став владою і привласнив собі молоду українську державу.

Скаржитися шахтарям було нікому - їхдіяльність формально була незаконною, за поняттями ж довелося поступитисясилі і підкоритися.

Новоутворена держава швидко підім'яла підсебе шахтарське Гуляй-поле, знизивши вільних шахтарів до більш звичного їмстатусу закріпачених робітників. Керувати нелегальним видобутком сталипрокуратура, міліція, СБУ, депутати міських рад, мерія та окремі наближенібізнесмени.

Їх поняття вже дещо відрізнялися відшахтарського адату - рити «дірки» стали прямо під житловими будинками, школами,кладовищами. Скрізь, де тільки маячила перспектива грошей. Всі гілки владистали підкорятися лише однієї мети - грабунку українських надр, абсолютнонаплювавши на протести громади.

У наші дні вуглевидобувні райони Донецької іЛуганської області - просто рай для соціологічних та етнографічних досліджень.Матеріалу тут вистачить явно не на одну дисертацію. Спостерігаючи за тим, якрозвивалися події в Донбасі, так і тягне змоделювати ситуацію, при якій вільнашахтарська республіка розвивалася б далі і матеріалізувалася в новій якості.

За певних обставин такий варіант розвиткуісторії міг би повести по альтернативному шляху не тільки Донецький регіон, алей усю Україну, зробивши її країною приватної ініціативи.

Близько століття тому поет Олександр Блок,який відвідав Донбас, назвав його «російською Америкою», зазначивши, щопереселенці створюють нові фабрики і міста посеред голого степу зовсім як уСША. Схожа ситуація повторилася через сто років, коли жителі, позбувшись джерелапрожитку, знову були змушені починати практично з нуля життя на пострадянськомупустирі.

Міцніюча шахтарська республіка справді цілкоммогла б піти шляхом північноамериканських штатів. Стихійний, дикий видобутоквугілля нагадував золоту лихоманку на Алясці, яка багато в чому сформувала цейштат.

Тут можна провести паралель із гірнякамиКаліфорнії. За твердженням згаданого Фернандо де Сото, з неформальних правилгірняків Каліфорнії і постало сучасне право власності у США. Аби держававизнала й імплементувала їх у законодавство, пішло понад сто років і боротьба(часом із стріляниною) спільнот із тими, хто зазіхав на їх права і ділянки.

Будь у жителів Донбасу трохи більшездібностей до самоорганізації, вони цілком змогли б поділити між собою багатівугіллям земельні ділянки, сформувати касу взаємодопомоги і встановити власніправила користування надрами рідного краю.

З подібного об'єднання могла б вирости цілкомсамостійна міцна економіка, яка будується за ліберальним принципом рівностістартових можливостей і чесної конкуренції між собою. І як знати, чи невиявилася б вона в підсумку сильнішою і ефективнішою ніж прогнилий з радянськихчасів державний бюрократичний апарат, який взяла собі на службу нова українськадержава.

Як би там небуло - у вільній шахтарській республіки не виявилося головного. Здібностіорганізовуватися і самообороняться. Добуваючи вугілля, вуглекопи зовсім недумали про перспективи такого нелегального бізнесу, не припускали, що одногоразу їм напевно доведеться захищати свої інтереси і робити це краще спільно,володіючи осмисленим планом.

У підсумкуроботяги упустили час і, врешті-решт, поступилися під натиском криміналу, якийвстиг освоїтися в країні і стати владою. Легалізувавшись, бандугрупування узяликопанки під свій контроль, поділили землі, придатні для кустарноговуглевидобутку, між собою, розділили регіон на сфери впливу, утворили власнувугільну галузь, діючу паралельно з офіційною, державною галуззю.

Феодалізм

Анархо-лібералізмв степах Донеччини так і не настав. Замість індивідуального суверенітету ісвободи приватної ініціативи Донбас отримав кримінальний неофеодалізм -систему, що має всі ознаки середньовічного феодального ладу.

Сучасна"копанка". Нелегальний видобуток став добре організованим бізнесом.

Після переходукустарного вуглевидобутку під контроль криміналітету в кожному шахтарськомумістечку, в кожному селищі з'явився власний цар і бог, намісник мафії, владаякого обмежувалась тільки вищими сеньйорами. Як правило, місцеві жителі свогофеодала добре знають і іноді навіть поважають, як велить їм донецький адат.Феодал в свою чергу може поводитися з кріпаками на свій розсуд.

Не дивлячисьна удаваний бєспрєдєл, така вседозволеність намісників - теж за поняттями,оскільки поняття не забороняють «кидати лохів». Життя сучасних донецьких селищ, поритих копанками,знає різні приклади взаємин кримінальних феодалів з кріпосним «лошьем».

Для прикладуможна взяти історію селища Північне у місті Сніжне. Там в результатіварварських розробок вугільних пластів нелегальними вуглекопами, під будинками на вулиці Козлова став провалюватисягрунт.

Будинкишвидко руйнувалися, але власники вугільного бізнесу пішли на компроміс змешканцями вулиці: запропонували грошові компенсації за зруйноване житло. Убезлічі інших подібних випадків кріпаки не отримують навіть мінімальноїкомпенсації і не можуть добитися правди. Як тільки держава починає розбиратисящо і до чого, власників ушкідливих «дірок» не виявляється.

Схожим чиномвирішуються питання щодо компенсацій сім'ям загиблих і травмованих шахтарів зкопанок. Зазвичай, за поняттями, у випадках травматизму і смерті домовляютьсяпро грошову винагороду, і більшість випадків не потрапляє до статистики.

Але іноді ітут трапляються казуси. Так, не вдалося тіньовим вугільним ділкам домовитися зсім'ями шахтарів, загиблих на нелегальній шахті в селищі Каютіно, в лютому2012 року. За фактом смерті 6 осіб було порушено кримінальну справу,і в кінці кінців якогось стрілочника навіть посадили на 8 років . Цей випадокстав унікальним у судовій практиці. Більше в Донбасі за копанки нікого по етапуне відправляли.

У щоврешті-решт перетвориться існуючий неофеодальний лад - передбачити доситьскладно. Можливо, він впаде під натиском мас громадян, які стануть захищатисвої права і почнуть боротьбу проти кримінального засилля.

Можливо,цивілізоване життя на Донбасі зуміє організувати зміцніла і реформованаукраїнська держава, під проводом чесного і рішучого уряду.

Існує івелика ймовірність консервації та узаконення нинішнього становища. На даниймомент ми абсолютно точно можемо стверджувати лише те, що Донбас на довгі рокистав унікальним полем експериментів, лабораторією під відкритим небом, де діялиі змінювали один одного найекзотичніші форми суспільного устрою.

 Неформальне право досліджував:

ДенисКазанський

События последних двухдней, произошедшие в Верховном Гадючнике выявили и выпятили факты, о которых много говорят в Интернете, но которые так неудачно пытаются скрыть рыговонялы.

1. Большинства у фракции Приматов, даже при поддержке коммуняки продажных мажоритарщиков, НЕТ. Ни шаткого, как пытаются приукрасить некоторые «политологи», ни валкого. НИКАКОГО.

2. Факты, подтверждающие их ПРеступления, опубликование их криминальных «досье», фотографии и видео, на которых запечатлены их фортепианные «голосования», избиения оппозиционных депутатов, их НЕ волнуют и НЕ пугают.

3. Единственные политики,которых они по-настоящему боятся – это Тимошенко и  Луценко. Причём, боятся до полного затмения остатков разума. И неправильно считать, что их боится только зек – криминальная группировка в Гадючнике, намертво спрессованная коммунистами, также хорошо знает, что их ждёт в случае освобождения настоящих оппозиционеров.

4. Любые попытки ОО,освободить Тимошенко и Луценко легитимными способами, ОЧЕВИДНО, обречены на провал (о чём уже 4 года пишут многие люди в Интернете), а другие способы ПОКА не доступны.

5. Практически каждый нормальный и адекватный человек в Украине ОТДЕЛЬНО испытывает к разнузданной от полной безнаказанности банде, НЕНАВИСТЬ, но ВООБЩЕ народ в революционную критическую массу складываться НЕ желает.

6. Закон, Конституция и ПРеступная группировка - НЕСОВМЕСТИМЫ.

7. Большего зла сегодня для страны, чем доморощенные местечковые «политологи», журнаШлюхи, опросники,искажающие реальность, делающие тупые выводы вследствие необразованности, узколобия и продажности, НЕТ. Они провоцируют в людях ненависть, национальную рознь, равнодушие и недоверие к существующей оппозиции.

А теперь, по порядку. Ядумаю, никому не нужно объяснять, что замена отсутствующего большинства поддельными карточками, голосованием за соседа, фальсификацией результатов голосов некоторых оппозиционеров, это преступление. Также все прекрасно понимают, что регионалы уже давно идут ва-банк, им НЕКУДА отступать, правда,впереди их тоже ожидают НЕ райские кущи.Но каждый из них уже давно лишён возможности загадывать свою судьбу не только вперёд, но и на ближайший вечер.Они давно уже рабы на галерах, прикованные цепями своего криминала, неправедно нажитыми деньгами, пухлыми досье, надёжно спрятанными в архивах (до поры до времени).

Да-да, холёные и разъевшиеся рыги и рыгушки, упакованные в немыслимые по стоимости костюмы, с часами стоимостью в бюджет страны, лоснящиеся от икры и рябчиков – это самые последние рабы. Верхушка, которая ими управляет, их даже быдлом не считает, их выставляют на посмешище, ими затыкают все дыры, их подставляют и делают крайними во всех ПРеступлениях власти – они молчат и только облизывают пересохшие от страха губы.

И, поверьте, не деньги, и не «идея» ими руководят, а жуткий ужас,потому что набирали их в список по уровню и количеству преступлений в прошлом.Чем больше «дел» висит на депутате от ПРиаматов, тем выше его место в списке.Именно поэтому им всё равно, что их обвиняют в фальсификациях, поддельном и нелегитимном голосовании – они-то точно знают, какая это ерунда по сравнению с теми преступлениями, которые на них«висят», и за которые они обязательно будут отвечать, когда Луценко и Тимошенко окажутся на свободе.

Дурочка бондаренко, попавшаяся вчера на смске, и от природной глупости не только признавшаяся в этом,но и «пожалевшая» тех, кто не знал, что это «обычная практика» рыгов - последняя рабыня. Сегодня её личный кукловод ефремов опроверг слова дурочки – он НИКОГДА не давал никому никаких указаний, не посылал и не получал смс. Это и есть их место в банде – «ваш номер восемь,когда нужно будет, спросим».
И именно поэтому они будут зубами грызть всех нас и наших детей, давить нас своими шикарными автомобилями, травить, убивать и уничтожать физически за право сидеть в своих креслах. Их душат страх перед ответственностью и ненависть к нам, мешающим им скрывать свои ПРеступления.

Интернет не даёт им скрываться и скрывать. Да, мы можем пока очень мало – просто держать их под стеклом, выявляя каждый их шаг, каждую ложь, сопровождающую их жизнь. Они не должны успевать отгавкиваться и оправдываться, они должны жить в состоянии постоянной слежки за каждым их шагом.

Оппозиция бессильна, и ни потому, что НЕ хочет с ними бороться, не потому, что хочет, чтобы Юля и Юра сидели как можно дольше, а потому что против лома есть только одно действенное средство – ещё больший лом, а для этого им не хватает голосов в Гадючнике, и нашей поддержки. Что дала разбитая голова Дония, переломанные рёбра, что изменили сегодня Геращенко, Матиос и драка Кириленко? НИЧЕГО!!! Исключительно новый повод для издевательства и унижения рыгами, пищу для оскорблений троллями.

Ситуация в нашей стране не имеет прецедентов. Ни по каким параметрам. Ни по захвату власти беспредельщиками-бандитами, ни по реакции народа. Перед тем как ругать оппозицию, я бы посоветовала каждому отключить на 10 минут Интернет, и хорошо подумать – почему Я не выхожу на улицы.Ответы типа – нет идеи, нет лидеров, нет плана, не сказали, куда и когда идти,появится лидер пойду – НЕ ЗАСЧИТЫВАЮТСЯ, так как это демагогия и ложь.

Мы все хотим одного – проснуться утром, и узнать, что в худшем случае, ПРиматы исчезли, как страшный сон, а в лучшем – сидят под номерами по камерам. Но так не бывает, и так не будет.

Тем, кто ждут нового и подходящего им лидера, хочу напомнить несколько истин.

1. Вы можете его не дождаться. Жизнь коротка, а лидеры часто не рождаются.

2. Тот лидер, который подходит вам лично, может вполне не устроить большую часть народа. 

2. Всё это МОЖЕТ БЫТЬ КОГДА-НИБУДЬ, а пропадаем мы все вместе СЕГОДНЯ.

Тем, кто не покладая рук, в смысле, не отнимая их от клавиатуры, ругает, на чём свет стоит, оппозицию и всех не согласных с их мнением называет «народом», тоже могу кое-что напомнить.Сравните свои слова с «высказываниями» лещенка, мустафы в наём, ефремова,чечетова – вы удивитесь, насколько они совпадают.

Странно, не находите?

Вся политика ПРиматов– ложь и перекручивание фактов, физическое насилие и запугивание, откровенные и вызывающе циничные фальсификации. Я специально не привожу последние высказывания Пальца чечетова, герман,ефремова – вы их все читали. Если их перечислять и цитировать, боюсь, что не хватит в аптеках корвалола. Упоминаю я об этом только с одной целью, они кормят нас небольшими порциями яда, дискредитируя оппозицию, и даже те, кто их ненавидит,начинают понемногу повторять их ложь. Примером может служить их попытка организовать новый секс скандал – а уже многие подхватили и, трясясь от предвкушения, полощут имена совершенно невинных людей. У многих на сайтах уже от счастья и возможности кого-то уничтожить слюни текут.

Задумайтесь об этом.

Акция гражданского неповиновения, объявленная Юлией Владимировной, трактуется всеми без исключения политиками, журналистами (и журноШлюхами), политологами и социологами, в том числе и доморощенными,местечковыми, блогерами, обычными людьмии посетителями сайтов. И все они трактуют её на свой лад, каждое мнение имеет право на жизнь. С одним из них, я никогда не соглашусь – что Тимошенко это сделала,чтобы подстегнуть оппозицию. Это ниже её достоинства, ума и политического уровня. И Тимошенко, лучше, чем кто-либо другой знает, что такое ответственность за жизни людей. Вне сомнения, Юля и Юра должны быть на свободе, и как можн оскорее. А как их вырвать из жадных зубов зека, решать нам и оппозиции. Но только вместе.

Я НЕ политик, НЕ принадлежу ни к каким партиям, и принадлежать к ним, не собираюсь (не был, не состоял, не участвовал). И всё, что я пишу – это моё личное мнение. Но поведение многих блогеров наводит на очень плохие мысли.Ведь сегодня стать против оппозиции означает только одно – вы на сторонеПРиматов, так как на сегодня остались только два цвета, чёрный и белый, две стороны – жизнь и ад, два понятия – свой и чужой.

Это потом, в другой жизни, без банды оккупантов, мы можем опять начинать делиться по взглядам на жизнь, литературу, языки и национальности.Это уже ПОСЛЕ можно будет выбирать себе нового лидера, или оставаться приверженцем старого. Это всё будет потом.

Катерина Маслова

https://www.facebook.com/katerina.maslova.3

Під час новорічних свят "Економічна правда" традиційно підбиває підсумки року. Цього разу ми знову вирішили зробити огляд витрачання коштів платників податків. А точніше – невеликий хіт-парад найскандальніших державних закупівель.

Це не рейтинг найбільш коштовних закупівель, складений за показником вартості. Це простий перелік найбільш дивовижних та резонансних тендерів, після яких кругленькі суми державних грошей пішли до "глядацької зали".

2011 року обізнані люди обурювалися скасуванням Верховною Радою необхідності отримання погодження Мінекономіки для застосування процедури закупівлі в одного учасника. Адже про корупційні ризики "тендерів з одним учасником" не знають хіба що першокласники.

Однак влітку 2012-го українська влада пішла ще далі. Уряд Миколи Азарова написав проект змін до закону про держзакупівлі, згідно з якими з-під дії цього закону були виведені всі державні і казенні комерційні підприємства, а також товариства, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків. Цей закон був ухвалений парламентом і підписаний президентом.

У перекладі на людську мову це означає, що держпідприємства і державні акціонерні компанії за "свої" гроші тепер можуть закуповувати що завгодно і як завгодно. Більше того, зазначені структури зможуть не публікувати свої "досягнення".

Щоб зрозуміти масштаби лиха, звернемося до даних Держкомстату. За офіційною інформацією, з січня по вересень 2012 загальна сума коштів за укладеними договорами для закупівлі товарів, робіт і послуг склала більше 332 мільярдів гривень. За оцінками експертів, 30-50% з цього – тіньова складова. Тобто, "відкати", "подяки" та хабарі.

Ті самі тіньові доходи, заради яких Сергій Тигіпко пропонував заглядати в кишені пересічних українців.

Фото tsn.ua

Отже, зусиллями Азарова пересічні українці втратили можливість бачити левову частину державних закупівель. Тому що найбільш резонансні витрати роблять державні підприємства та акціонерні компанії, які контролюються державою (наприклад, НАК "Нафтогаз України" з підрозділами). І все ж таки, нам було за чим спостерігати.

2011 року не було жодних проблем з підбором історій для "тендерного хіт-параду". То були й закупівля портретів Віктора Януковича для лісників, і "вишки Бойка", і "ХлібІнвестБуд"…

На жаль, 2012 року ця недобра традиція збереглася. Державні закупівлі так і лишилися гігантським інструментом збагачення для "обраних", а з тендерних історій року можна писати цілу енциклопедію марнотратства.

Нажаль, прокуратури, СБУ, МВД, Фінінспекція та Рахункова палата стали лише елементами цих схем. Вони майже цілково перейшли на "комерційний" принцип роботи.

Фото vetka.by

Різні підозрілі випадки протоколюються та розслідуються. Але потім за певну "подяку" справи закриваються – тому що відкриваються вони лише для цього.

А деяких надто впливових діячів зачіпати зовсім неможна – бо вони є "друзями" діючої влади, або ж самою владою.

Зовсім непомітно, це стало реальністю для суспільства. Мешканці України вже нормально сприймають випадки, коли хтось вкрав мільйони чи навіть мільярди.

"З прокуратурою поділився? А, ну тоді все гаразд", - розмовляють вони між собою, розуміючи, про що мова.

І якщо раніше українське суспільство ще можна було здивувати якимись хитромудрими схемами викачування державних коштів, то на третій рік влади Партії регіонів по-справжньому може "зачепити" хіба що закупівля малини по 600 гривень за кілограм.

Вивід державних мільярдів на "фірми-прокладки", як сказав би Йосип Сталін, - тепер лише статистика.

Дорогий Віктор Федорович. 2 мільйони на день

Видання Forbes.ua порахувало, що утримання президента Віктора Януковича в 2012 році обійшлося Україні у 635 мільйонів гривень. Це, на хвилиночку, 2 мільйони гривень в день.

Видання зазначало, що жоден тендер на будівництво та реконструкцію президентських об'єктів не був проведений за процедурою відкритих торгів. Скрізь застосовувалася процедура закупівлі "в одного учасника".

Зокрема, 40 мільйонів державних гривень коштувало утримання президентського автопарку.

Фото "Комментарии"

Ще 95 мільйонів "потягнув" авіапарк Януковича з трьома вертольотами люкс-класу. Також 2012-го року тривала розбудова карпатської резиденції "Синьогора" і кримських дач президента.

Найбільш показовою історією цього року, напевно, став ремонт альтанки у "Синьогорі".

Це замовлення коштувало державі 24 мільйони гривень. Тобто ремонт однієї альтанки на карпатській дачі Януковича коштував як три пентхауси у центрі Києва.

Загалом за рік на ремонт "Синьогори" держава викинула майже чверть мільярда - 235 мільйонів гривень.

Золота малина

Чи не найбільш показовим прикладом державного марнотратства стала цьогорічна історія з закупівлею продукції для їдалень славнозвісної ДУСі. Цей холдинг споконвічно забезпечує комфортне утримання президентів та їх наближених.

Навесні держпідприємство "Гарант-сервіс" Державного управління справами провело низку тендерів з метою забезпечити харчування українських можновладців.

Спочатку держпідприємство за бюджетні кошти купило осетрову ікру по 1150 гривень за 113-грамову баночку, шампанське "Вдова Кліко" по 618 гривень за пляшку, качину печінку по 465 гривень за кг та бараняче каре по 540 гривень за кг.

Фото "Комментарии"

Пізніше меню владних їдалень доповнила імпортна черешня по 204 грн/кг, імпортна вишня по 77 грн/кг, імпортна полуниця по 312 грн/кг та імпортна малина по 672 грн/кг. І це далеко не повний список ягід та фруктів, закуплених держпідприємством за цінами, що в рази перевищують ринкові.

Втім директор ДП "Гарант-сервіс" Тетяна Козіянчук стверджувала, що ціни, які були оприлюднені у "Віснику державних закупівель" і у ЗМІ, не відповідають дійсності.

"Хто цю дав інформацію? Звідки ви це взяли. Найдіть у мене такий документ, що я таке робила. Це вообщє така сплєтня, такоє бєзобразіє. Надо в суд подавать на вас всєх. Да не було цього, даю вам слово честі, що це брехня, що це було 5 кг в упаковках",- казала вона журналістам.

Щоправда постачальник, у якого була закуплена "золота" малина - директор ТОВ "Хімконтракт" Андрій Панченко – підтвердив, що такі ціни мали місце.

Пояснюючи ціну малини у 672 грн/кг, він сказав: "Тому що це імпортна малина… На жаль, ми не навчились створювати ці умови, щоби вона виростала в ідеальному стані".

Банківський відпочинок

Цього року Національний банк України запам’ятався не лише "героїчною" боротьбою за стабільність валютного курсу та придумуванням законів про оподаткування обміну валюти. Також небаченого розмаху набуло будівництво нової бази відпочинку НБУ.

Будівництво санаторію "Прикарпаття" у місті Яремче Івано-Франківської області регулятор замовив ще 2010 року. Вартість підряду, який отримала сумська фірма "Вотекс", склала 30,66 мільйона гривень. Ще у 6 мільйонів гривень обійшлися проектні роботи.

Але у 2012 році в новому оздоровчому комплексі, внаслідок "доопрацювання проекту будівництва", знадобилися додаткові роботи ще на 23 мільйони гривень. Зокрема, з'явилася необхідність встановити джакузі, барбекю, каміни, зовнішній панорамний ліфт і таке інше.

Микола Азаров презентує нового першого заступника голови НБУ Сергія Арбузова тоді ще голові НБУ Володимиру Стельмаху. Фото прес-служби уряду

Крім названих атрибутів красивого життя, Нацбанк купив для нової бази м'які меблі на 1 мільйон гривень. Зокрема, були придбані стільці Cavio з тканинною оббивкою від 9 тисяч гривень за штуку, крісла цієї ж фірми по 30 тисяч гривень, диван Keoma Royal за 84 тисячі гривень.

Загалом, результати тендерів відомства, яке ще недавно очолював новоспечений віце-прем'єр Сергій Арбузов, дають зрозуміти – утримання гривні суттєво підірвало здоров'я чиновників НБУ. Інакше як пояснити закупівлю медичних ношів за 53 тисячі гривень? Хоча ззовні співробітники регулятора виглядають порівняно непогано.

5 мільярдів для бізнесмена з селища Білокуракіне

Від розкошів перейдемо до прагматичного бізнесу. "Укрзалізниця", яка скаржиться на хронічну недостатність коштів на пасажирські перевезення, знайшла в собі сили провести низку тендерів з закупівлі вантажних вагонів у лізинг.

28 та 29 серпня 2012 року ДП "Український державний центр з експлуатації спеціалізованих вагонів", що входить у структуру "Укрзалізниці", купило кілька тисяч вантажних піввагонів у ТОВ "Прем'єр Лізинг". Загальна сума угод склала більше 5 мільярдів гривень.

Видання "Наші гроші" зазначало, що вагони вантажопідйомністю від 70 тон придбано по 1,02 мільйона гривень. "Це майже вдвічі дорожче від вартості вагонів, які цього року купувало ТОВ "Лемтранс" також з використанням лізингових схем", - йшлося у публікації про відомство Володимира Козака, тоді ще голови УЗ.

Володимир Козак та Борис Колесніков. Фото liga.net

Однак найцікавішим було те, що фірма-щасливчик, яка виграла тендер на мільярди бюджетних коштів виявилася банальною "прокладкою", зареєстрованою на жителя селища Білокуракине Луганської області Анатолія Герасименка.

Втім, було важко повірити в те, що невідома фірма так просто обійшла на грандіозному державному тендері компанію з групи російського "Внєшторгбанка" та напівдержавну структуру "Укртранслізинг".

Як з'ясувала "Українська правда", діяльність "Прем’єр Лізингу" супроводжує київська юридична компанія, яка має відношення до фонду "Домінанта", мажоритарним акціонером якого є фірма "Танталіт" – номінальний власник резиденції "Межигір’я" Віктора Януковича.

Можливо, саме цим пояснюється успіх бізнесмена з селища Білокуракине.

Як "нагріли" дітей

Наведена історія з життя "Укрзалізниці" вражає своєю масштабністю. Все ж таки, 5 мільярдів – це не іграшки. Наступний тендер з нашого "хіт-параду" був менш коштовним, але найбільш цинічним.

Мова йде про укладення державним підприємством "Держекоінвест" угоди з трьома маловідомими фірмами - ТОВ "Содетель", ТОВ "Антіс трейд" та ТОВ "Стройінвест 2007" – на 1 мільярд 739 мільйонів гривень.

Названі компанії до 30-го жовтня цього року, тобто до настання холодів, мали утеплити школи, садочки та інтернати по всій Україні. Зокрема, поміняти вікна на металопластикові, утеплити фасади, та полагодити покрівлю.

Але, як з'ясували журналісти проекту "Слідство.Інфо", на багатьох об’єктах роботи не проводилися взагалі.

Старший син президента Олександр Янукович у творчості "вдячних українців"

Загалом по Україні мало бути утеплено близько п’ятисот об’єктів.

Журналісти вибірково обдзвонили близько сорока закладів в різних областях. Виявилося, що в половині з них – не зроблено нічого.

А на решті об’єктів виконано лише частину робіт.

Нагадаємо, сума укладених угод склала 1 мільярд 739 мільйонів. Зв’язатися з трьома фірмами, які отримали ці гроші, було неможливо - за адресами реєстрації ніхто не відчиняв, телефони офісів не відповідали.

Друг дитинства діючого президента Юрій Іванющенко, якого ще звуть "Юра Єнакієвський"

Пізніше виявилося, що "компанії-пустушки", які мали утеплити школи та інтернати, мають зв’язки з легендарним регіоналом Юрієм Іванющенком, більш відомим як "Юра Єнакіївський", і бізнесменом Віктором Мігдісовим, який є партнером старшого сина президента Олександра Януковича.

У кінцевому рахунку, друзі президента благополучно освоїли шалені гроші.

Діти так і лишилися без тепла.

Виборчі камери

Влітку цього року прем’єр Микола Азаров озвучив ідею, яка обійшлася Україні майже в 1 мільярд гривень. Керівник уряду запропонував встановити на виборчих дільницях України веб-камери і забезпечити пряму трансляцію парламентських виборів.

"Чтобы противостоять той брехне, которая готовится на выборах, было принято решение на каждом участке установить веб-камеры, чтобы любой наблюдатель – в Брюсселе и Вологде – мог в интернете посмотреть, как все происходит.

У кого тогда поднимется язык обвинять нас в фальсификации? А ведь сейчас уже готовятся сюжеты о том, что мы вбрасываем бюллетени на участках. Как, скажите, с этим бороться? Придется пойти на эти затраты и установить видеокамеры", – заявив прем'єр.

Володимир Євтушенков. Фото option-systems.livejournal.com

Верховна Рада його підтримала. Депутати вирішили виділити 993 мільйони гривень на забезпечення дільниць відеокамерами. Після цього Кабмін визначив компанію, яка реалізувала цей проект. Нею стала "Сітронікс Інформаційні Технології" – дочка російської "Сітронікс", яка виконувала аналогічні роботи під час виборів президента Росії.

Варто зазначити, що російська компанія належить олігарху Володимиру Євтушенкову, голові російської інвестиційної компанії "Система". Цікаво, що Євтушенков є одним з керівників товариства мисливців і рибалок "Кедр", яке складається з вищих держчиновників України і зареєстроване в "Межигір'ї".

Втім, проект був реалізований, і в інтернеті дійсно можна було подивитися трансляцію з дільниць. Лишилося лише одне питання: навіщо вона була потрібна? Як показав досвід, найцікавіше на цих виборах відбувалося під час підрахунку голосів та приймання протоколів в окружкомах, а не під час трансльованого голосування.

І жодні камери не вберегли від бійок, сльозогінного газу та грандіозного скандалу, яким закінчилися вибори у низці округів. А експерти були змушені визнати - відеокамери за мільярд гривень жодним чином не допомогли зробити вибори більш прозорими.

Передвиборні тендери

Але камери – це не єдина "передвиборча закупівля". Цього року державні кошти також активно витрачалися з метою підтримки на виборах "правильного" кандидата-мажоритарника.

При чому, серед таких "правильних" кандидатів були не будь-хто, а сини та наближені вищих посадовців держави.

Наприклад, у Слов'янському районі Донецької області, де балотувався і виграв вибори син прем’єра Олексій Азаров, держава оплатила розчистку русла річки Сухий Торець за 10,7 мільйонів гривень. Також було виділено 2,2 мільйони на будівництво каналізаційних мереж і споруд для очищення стічних вод, що утворюються в одному з комунальних господарств району.

Син прем'єра та депутат Олексій Азаров. Фото "Публичные люди"

Крім того, Броварська міськрада Київської області виділила 22,5 мільйонів гривень на реконструкцію плавального басейну "Купава", власником якого значиться дружина масажиста Миколи Азарова Сергія Федоренка.

Перед парламентськими виборами Партія регіонів обрала Федоренка своїм кандидатом до Верховної Ради по мажоритарному округу в Броварах. Під час зустрічей з виборцями кандидат заявляв, що дякуючи його зусиллям басейн "Купава" буде відкрито вже восени.

Ще більш яскраво масажист Азарова запам’ятався лозунгом "Сергій Федоренко – це тролейбус Бровари-Київ", за що цілком заслужено отримав прізвисько "людина – тролейбус". Але треба зазначити, що насправді тролейбус Бровари-Київ обійшовся у 141 мільйон гривень державних субвенцій. Втім, масажист Азарова вибори все одно програв.

Схожі явища спостерігалися в Одеській та Запорізькій областях, де балотувалися Давид Жванця, екс-соратник Віктора Ющенка, і Артем Пшонка, син генпрокурора та приятель Олександра Януковича. Вони, до речі, пройшли до Ради.

І ще раз: Солодкого Нового року!

Цей "хіт-парад" мусимо завершити так само, як і минулорічний – привітанням Борису Колеснікову.

Хоча цей рік закінчився для нього зміною урядового крісла на парламентське, і Колесніков втратив право "рулити" всією державною інфраструктурою, та ще напевно понесе моральну відповідальність за численні позаштатні ситуації з "Хюндаями", він таки мав свій передноворічний успіх.

Фото "Обозреватель"

Третій рік поспіль його кондитерська компанія "Конті" отримує підряд від Фонду соцстрахування з тимчасової втрати працездатності на виготовлення дитячих новорічних подарунків.

У 2012 компанія Колеснікова отримала більше 98 мільйонів гривень за 4 мільйони подарункових наборів з різних цукерок та шоколаду.

Цього разу Фонд соцстраху знову двічі оголошував відкриті торги, але на тендер подавалася лише "Конті". А отже державна структура "була змушена" оголосити процедуру закупівлі в одного учасника. Мабуть, конкуренти Колеснікова вже пішли святкувати.