Карантин і Спорт. Або як я перетворююсь на жиробаса.

Карантин вносить корективи. Займаюсь фізою зі своєю подругою по скайпу, замість залу. Боже, я така дровеняка. Особливо коли тренер на відео говорить "Опускайте попу на мат повільно і обережно", моя "попа", яка розміром з катамаран з дзоном гепається на підлогу ще на перших двох скаладах фрази. Ну подруга не краще, тому це втішає. Все тремтить: руки, ноги, живіт, думки. О, треба продовжувати, бо 30 я буду розміром з Запорожець, поки мої 66 кг мене тримають на планці мотороллєра. Жесть, чому постійно хочеться їсти. Я майже не їм цукру.  Не купляю всіляку гидоту: чіпси, йогурти, соки. Хм.. після карантину треба сходити до ендокринолога., хоч можливо це від малої активності, ще 5 років тому я була менша на 10-ку. Фріланс швидко дав про себе знати.  Як там співається : "Люби мене дрищом і люби жиробасом". Нє, ну його на х%р. Це капець, моя свекруха вже не вміщується в камеру скайпа, а чоловік (який зараз на біговій дорожці) не бриє бороду, бо боїться побачити своє 2-ге підборіддя. Хех.. у мене завжди перший удар на себе бере задниця. У моїй родині всі панянки жопаті, але всі вони з цим боролись гектаром городу, і я з цим боролась таким чином, але не цього року. Йоптин дрин твою на ліво. Чому баришні з суцільним цукром в козинках в АТБ такі стрункі, куди вони продавали свою душу??