Найкраще в Україні

Колись в кінці часів М. Горбачева стались такі тенденції, що здавалось говорити і вчити українську мову було головне. Однак мої основні захоплення по технічній та іншій самоосвіті звичайно ж подавались виключно російською мовою. Підручники по малюванню, фото, радіохоббі, садівництво, моделювання... а вжеж російською мовою, та і романи про кохання теж. Тим часом до нашої школи надійшло чотири екземпляри Біблії українською мовою. Хочете вірте чи ні, а більш менш говорити мовою земляків я навчився виключно через вивчення Біблії, тривалістю 10 років. Ось тому мій блог спрямований виключно до української аудиторії і не просто, а найкращої і мислячої людини. Між тим у блозі є одне свідчення, що має вказувати на любов росії до україни, чи хочаб меншої її часточки. Так званна "Заставка" є відтворенням російського програміста, а саме Тимофей Ха з Москва. Ця програма є працею любові російського народу. Але в моєму блозі ще постає питання: чи є в Україні щаслива людина? Це саме кумедне питання і дуже важливе. Отже мій блог це пошуки і відкриття. Справа в тому, що та серія заміток де я усердно шукав щасливих людей під заголовком "Усі щасливі, однакові" я спробую перенести у вигляді повтору до спілки "Ми любимо тебе, Україно!", а в одночас і передивлюсь ці повтори сам. Схилила ж мене до цієї задумки не партизани і не німці, а малюсінька дівчина віком 15 років, що є у списку моїх тутешніх друзів.

Сімдесят друга Заставка

"Всего одно слово из наших уст может многое рассказать о нашем сердце."

Схожий вислів здається вже вискакував на моєму моніторі, але схожих новин майже не буває, бо усе, що змінюється змінюється на краще(жартую).

Писати добре... а думать, що писати ще краще http://news.yandex.ru/yandsearch?cl4url=www.vesti.ru%2Fdoc.html%3Fid%3D463511&cat=5&lang=ru

Любителям погоди, новини є http://focus.ua/society/187224

Добре хто-то сказав "Буває рифма в прозі" і я не знаю чи буде рифмувати наступна історія щасливих людей з вище сказаними словами. Яких я зараз і кинусь в пошук:

Был один молодой парень, которого сбила машина. Его увезла "скорая" c переломом позвоночника и открытой черепно-мозговой травмой. Когда мы об этом узнали, он уже с месяц лежал в реанимации в коме. Группа верующих людей, совсем недавно пришедших к Богу, молилась, чтобы Господь исцелил его. Молился и я вместе с ними. Через пророчествующую сестру Бог указал, что я должен пойти в больницу и помолиться за него лично. Сначала мне было непонятно, почему именно я должен идти. Единственное, что от меня требовалось - найти этого парня и помолиться, а остальное должен был сделать Бог. Я узнал, куда его положили, и оказалось, что медсестра, работающая в отделении реанимации городской больницы - моя бывшая соседка. Когда я ей рассказал о том, что хочу сделать, она согласилась пропустить меня в реанимацию, куда посторонним вход воспрещен. В присутствии нескольких врачей я склонился над парнем, лежащим на койке уже второй месяц в бессознательном состоянии. Врачи потеряли всякую надежду на то, что он выживет. "Если и выживет, то останется калекой на всю жизнь", - говорили они. Когда я возложил на него руки и помолился во имя Иисуса никаких видимых изменений не произошло. Обернувшись, увидел врачей, стоящих в ожидании моей реакции. Я сказал "Он будет жить", хотя сам с трудом верил в это. Они же, к моему удивлению, очень обрадовались и стали благодарить меня. Я возвращался домой, когда уже стемнело. Шел и думал: "Почему Бог не исцелил его? Ведь когда я возложил на него руки во имя Иисуса, он должен был встать, и тогда бы все увидели славу Божью". Вдруг внутри меня ясно прозвучал голос: "Когда ты прикоснулся к нему, к нему прикоснулся Иисус". Меня наполнил необычайный мир, после прозвучавших слов пришло такое спокойствие, что я не мог не прославить Господа. Примерно через три недели парень пришел в сознание и его перевели в другое отделение. А через год я узнал, что он не стал калекой на всю жизнь и даже играет в баскетбол со своими друзьями. И я еще раз убедился в том, какой славный наш Господь. Мы не можем сказать наперед, что Он собирается сделать. Ведь Бог так любит нас, что даже Самого Себя не пожалел, но пошел на смерть для того, "чтобы всякий верующий в Него не погиб, но имел жизнь вечную". Вот такой случай был в моей жизни. И еще много чудес Господь даст мне увидеть, потому что я на Него надеюсь. И эта же Любовь показывает путь на Небеса и всегда напоминает мне о Господе. Бог никогда не оставит меня, если я не оставлю Его.

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/maranatha/miracles/index.htm

Сімдесят перша Заставка

"Беда тех, кто считает, что он сам себе голова, в том, что они поклоняются этой голове."

 Синяки від побоїв то масть лікувальна на злого, та вдари нутру живота.
(Пр.20:30)

Вчора відірвався від свого зарубіжного індикатора погоди на моніторі ПК, і вийшов під небо: оглянув своїм ясним зором і здивувався. Ситуація на небі України не проста... ймовірно градобійне літо і "Град" не маленький. Передбачую сильні гради протягом літа на Україну(небо було милосердним до нас довго). Вже з завтрашнього дня вітер повертається на північний. Добре хто-то сказав "Біснуються люди, біснується і природа" Днями вступив в спілку цього порталу "Ми любимо тебе Україно" Ось загальний огляд цієї спілки http://blog.i.ua/community/662/ Мда... я очікував щось кращеlol Може одну заміточку там колись зроблю.

А ось щасливі чомусь зробили інший сайт(спілку), зараз їх по шукаю:

Почалося усе колись із мрії… З величезного бажання, яке потім Господь зробив реальністю.
Ще коли ми були підлітками, ми із подругою Анею прийшли до цекрви ХВЄП «Голос Істини». Нам було років по 16. Завзяті на щирі, ми шукали Бога і зміст усього цього незрозумілого життя. Тут, у цьому зібранні, ми отримали все, що шукали. Хоча важкі роки, протягом яких Бог виправляв наші характери, були ще попереду. У ті самі роки у нах обох з'явилося бажання співати. Нам дуже хотілося мати групу, з якою можна було б євангелізувати неспасенних. За кілька років наші мрії почали поступово здійснюватися. З'явилися люди з таким само бажанням, з'явилися можливості, були готові і наші пісні. І ми, музично не освітчені, почали співати пісні, які писали самі. Співали у церкві, співали на вулицях, співали у електричках, співали усім, хто не відмовлявся нас слухати.
Зараз у складі нашої групи 5 вокалісток: Анна Самилова, Тетяна Серба, Люда Калініна, Олена Баєва, Настя Шевченко; гітара - Олег Прокопенко, клавишні - Марина Муковозова.

З великими зусиллями нам вдалося записати першу і поки що єдину касету. З двома вагітними співачками ми їздили до іншого міста записуватися. І все ж таки зробили це. Нехай не дуже добре, але встигли за 1.5 місяці, та ще й з двома співачками, які готувалися народити. Як кажуть "Галопом по Європі!". Слава Богу за все! І ми дійсно раді.

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/life/index.htm

Але на фоні негативно сказаних мною слів, я хочу додати: i.ua наш портал, став значно і значно яснішим і кращим.

Настя Шевченко:

Однажды в электричке произошел интересный случай. Мы с группой возвращались в Одессу с евангелизации. В вагон набилось огромное количество народа: ни ступить, ни дохнуть нельзя. И вот, все стоящие, плотно друг к другу прижатые люди начали вдруг страшно ругаться. Все друг друга обвиняли, кричали, и дело дошло бы до драки, но вдруг нашей Ане пришла в голову мысль и она громко сказала: «Люди, минутку внимания! Сейчас мы будем для вас петь». И мы запели известную песню «Кружится как пушинка». Весь вагон затих и слушал, а потом из другого конца вагона послышались голоса: «Вы верующие? Где ваша церковь?» и т.д. Нас просили петь еще, нам начали улыбаться и очень нас благодарили. Вот такая история победы над человеческой ненавистью друг к другу.

Анна Самылова:
Интересным свидетельством считаю то, что я однажды покаялась.
Я была ворчливой забиякой. Если начинались какие-то разборки - я была там. Постоянно приставала к сокурсникам, а если мне казалось, что мне не так отвечали, «несчастных» ждали тяжелые последствия. Я была такой плохой, что общаться со мной было неприятно не только окружающим, я была противна сама себе. Я ненавидела себя. По окончании первого курса мы с Настей покаялись. Мы учились вместе, и когда пришли на второй курс, после первой же пары всем стало понятно, что мы изменились. Девчонки позвали меня на перекур, но я отказалась. Но еще большим потрясением для них оказалось то, что я достала Новый Завет и начала читать. Для меня самой огромным свидетельством стало то, что однажды, когда мы с Настей ехали домой, Настю толкнула некультурная девушка, которая, к тому же, на нее накричала. А я, вместо того, чтобы ответить ей, как сделала бы раньше, молча встала между ней и Настей. Тогда я поняла, что начала меняться к лучшему.
Сейчас у меня много друзей, много людей, которые просто приходят ко мне домой пообщаться или обращаются за советом. Я простила себя и полюбила, потому что Иисус исцелил мое сердце. Бог сотворил нас для того, чтобы любить нас и наслаждаться общением с нами. Он открыл мне это, и я полюбила Его всем сердцем, а теперь дарю Божью любовь тем, кто в ней нуждается. Да благословит вас Господь от росы небесной и от тука земли.

Татьяна Серба:
В моей жизни было много Божьей милости. Было время, когда я перестала ходить в церковь и ходила своими путями. Мне не хотелось молиться и общаться со своими друзьями. Это было время духовного падения. Однажды я поздно возвращалась домой и, выходя из машины, заметила молодого человека, стоявшего за кустом. У меня появилось ощущение, что он ждал меня. Я отпустила машину и пошла в сторону дома, а он пошел за мной, и вдруг, догнав, бросил на землю и начал душить. Я стала кричать, но это не помогало, и тогда я подумала, что взываю не так. Тут я начала молиться вслух. Парень сказал мне, что если я не перестану молиться, он меня задушит. Я начала бороться с насильником, и он не мог превозмочь меня. И тогда я начала говорить ему о Боге. Закончилось все тем, что он успокоился и даже предложил проводить меня домой. Я благодарю Бога за то, что Он никогда не оставит и не покинет меня.

P.S.: И это при том, что Татьяна у нас самая маленькая ростом, и отнюдь не блистает физической силой!

Олег Прокопенко:
Самое удивительное свидетельство - то, что на 11-м месяце последнего моего пребывания в местах лишения свободы я встретился с Богом. Не совсем удобно описывать в этом интервью все детали, но вкратце могу сказать, что ничего подобного я никогда не переживал. Впервые за 27 лет я стал по-настоящему счастливым. Даже слова «счастлив» недостаточно для описания пережитого мной ощущения. Я имел несколько судимостей, был наркоманом и встретился со Святым Богом! Я был удивлен: что общего может иметь со мной Бог? И я решил отдать Ему свою жизнь. С того времени все круто изменилось, теперь даже мне самому трудно поверить в то, кем я был.

P.S.: Сейчас Олег прославляет Бога на каждом собрании нашей церкви. Он играет в 2-х группах. И действительно, трудно поверить в то, что он был бандитом. Вот так.

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/life/miracles/index.htm

 

Сімдесята Заставка

"Не бывает безнадежных ситуаций у того, кто надеется на Бога."

Японія, перше число наступного місяця особливий сезонний період: дощовий місяць. З першого по останнє число Червня починаються безперервні дощі і так у них щороку завжди. Я не знаю якої сили ці традиційні дощі бо дізнававсь про японію через їхнє радіо на КХ і навіть намагавсь вивчати їхню мову усно через радіо уроки(такі уроки погано запамятовуються). Ось, що бояться японці цього літку http://focus.ua/incident/186313

А згідно цих новин, спадає на думку, що Україні теж пора взятись за поручні http://focus.ua/incident/186385

Однак я ще не знаю яку щасливу історію знайду сьогодні:

Віктор Гузь: У моєму житті було багато подій, які відбувалися завдяки Богу і з участю Бога. Я це відчував і розумів, особливо в останні роки.


Лісовий Діма:
Багато розмірковувати з цього приводу не хочу, скажу одне: будучи ще запеклим атеїстом (адже я чоловік досить скептичний), почув такі слова «а ти спробуй, попроси, поговори з Богом про свої проблеми, і подивишся, що вийде». Великих проблем я не мав, але досягти дечого бажав. Спробував. Ну і, з часом взагалі забув про цю спробу. А потім до мене дійшло (це трапилося прямо в тролейбусі по дорозі на роботу), що те, про що я просив Бога, вдало просувається. Врешті-решт все успішно завершилося. Я перевірив ще раз і зрозумів, що перевірки більше не потрібні. Зараз переконувати мене вже не потрібно, я знаю, що Бог є, і підтверджень тому велика кількість.

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/sinners/miracles/index.htm

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/sinners/index.htm

Шістьдесят дев'ята Заставка

"Перестать прощать других нам можно только тогда, когда Христос перестанет прощать нас."

Минулими днями пройшла через мене не дуже-то стійка погода, рвався штормом вітер, грози, пропадання електрики. Тим часом минулими тижнями день за днем і одночасно в кількох країнах світу Америка, Японія, Китай, Турція, Росія, на островах і в океанах пройшли величезні стихії й розрухи. А в Україні рай, красива погода, надзвичайно!!! І так хочеться в якісь митті, скласти подяку Богу за це: Господь Ісус, а Він і Син Отцеві і брат освяченим... я Тебе люблю. Але не так люблю як треба любити, дай мені любити Тебе ще більше.

Хто любить бути щасливим шукаємо історію щасливих:

Білик Ірина Миколаївна: Впродовж років я хворіла, і я не мала ніякої надії на зцілення. В 1991 році вся наша родина прийняла Ісуса Христа як свого Господа і Спасителя, і Він відкрився нам як Бог, що зцілює, Люблячий, Всемогутній і Спасаючий. Бог подарував мені і моїм дітям здоров'я і радість. Бог перемінив моє життя і життя моєї родини.

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/ggift/miracles/index.htm

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/ggift/index.htm

1 І молилася Анна та й проказала: Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі! Розкрилися уста мої на моїх ворогів, бо радію з спасіння Твого!
2 Немає святого, подібного Господу, немає нікого, крім Тебе, і скелі немає, як Бог наш!
3 Більше не говоріть зарозуміло, нехай з ваших уст не виходить зухвальство, бо Господь Бог знання, і Він упляновує вчинки!
4 Лук сильних поламаний, а немічні оперезалися силою!
5 Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, аж неплідна сімох породила, а многодітна знесиліла.
6 Господь побиває й оживлює, до шеолу знижає й підносить до неба.
7 Господь зубожує та збагачує, понижує Він та звеличує.
8 Підіймає нужденного з пороху, підносить убогого зо смітників, щоб посадити з вельможами й престол слави їм дать на спадщину, бо Господні основи землі, і на них Він поставив вселенну.
9 Він ноги святих Своїх стереже, нечестиві ж погинуть у темряві, бо сильним не з сили стає чоловік.
10 Господь хай поламані будуть Його супротивники! У небі Господь загримить, і розсудить Він кінці землі! І Він подасть силу Своєму цареві, і рога повищить Свого помазанця!
(1Сам.2:1-10)

Шістьдесят восьма Заставка

"Слово Божье - это карта, которая помогает нам проложить курс по жизни."

lol Тільки, що прочитав лист з i.ua про пятиріччя порталу. Значить цю замітку присвячую такій події.

Закрили очі? Тепер тобі нічого не заважає відповісти і уявити на наступне питання: що є центром твого життя?

 Припустимо Господь Бог. Як? Яким способом ти уявляєш Його центром на кожен життєвий випадок?

Бац, вискочила ковбаса, брилліанти, та мало, що може бути в центрі життя окремих особистостей... Насправді ясно собі уявити, що є центром твого життя з закритими очима не так-то просто.

 Хочеш ясний зір(не плутать ясний зір з гострим зором. Одне без іншого бути не може.) Відкриємо книгу "Как улучшить зрение" Уши Остермайер-Ситковски. На сторінці 129, вправа "Мандала" саме так виглядає ця вправа: втрачаєш життєвий орієнтир і... зір починає спадати.

Свого часу книга придбана у  Клубі, і на сто відсотків відновила мій зір. Сьогодні я змушений до неї повернутися.

А тим хто любить бути щасливим наступна історія:

В 1992 році моя дружина Наталія захворіла страшною хворобою нирок, яка відразу ж переросла в хронічну форму. Діагноз: хронічний гломерулонефрит. У неї з такою швидкістю почали сохнути нирки, що кожні три місяці доводилось лежати у лікарні. Професор більше 10 років життя не обіцяв. Наталія зовсім занепала духом, але я пам'ятаю, як одного разу вона сказала: "Господи, я не вірю своїм очам, а вірю Тобі". В 1994 році ми втратили свого першого сина: Наташа буквально помирала на операційному столі, лікарі ледве врятували її життя, дитина через добу померла. Я стояв біля того пологового будинку і молився, буквально волав до Господа: "Ісусе! Я благаю Тебе, зроби так, щоб я знову стояв на цьому місці, в пості і молитві, сповнений Духа Святого, і побачив свою дитину!" По-людськи то було неможливо. Вагітність означала для моєї дружини смерть. По тому хвороба почала прогресувати ще сильніше. В 1996 році, коли я вийшов у повне служіння, я почав молитися в усіх церквах, де я був, про зцілення моєї дружини і про дитину. І ось чудо - СЛАВА ГОСПОДУ!
23 червня 1998 року я стояв на тому ж самісінькому місці біля пологового будинку і Дух Святий, торкнувшись мене, говорив: "Пам'ятаєш свою молитву?" Лікарі показали мені у вікно ще не обтертого, щойно народженого сина. Бог полностью зцілив мою дружину, без єдиного поганого аналіза вона виносила нашого малюка і народила його у тому самому пологовому будинку, де ми втратили первістка. Три завідуючих пологовим, гінекологічним і терапевтичним відділеннями сказали: "Разом з вами і ми стали віруючими. Бог, Якому моляться ці люди - Живий Бог!"

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/yvgudukhin/miracles/index.htm

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/yvgudukhin/index.htm

А також привітаємо з днем народження i.ua

Шістьдесят сьома Заставка

"На кресте встретились Божья справедливость и Божья милость."

Сьогодні я перевантажений цим блогом

http://blog.i.ua/user/3475169/712842/?p=5

Читаємо на здоровя!

Чи бувають слова марними, про це тут http://focus.ua/foreign/185416

Усі щасливі, однакові

Свідчення у моєму житті присутні постійно. Вже той факт, що я увірував у Господа - саме по собі дивне свідчення.
Моє життя з народження неможна назвати щасливим. Я народився у родині, де було четверо дітей; одразу після мого народження батько пішов від родини. Сестра, яка була старша за мене на 20 років, до того вже стала інвалідом - коли їй було 18 років вона втратила обидві ноги і руку в залізничній катастрофі. Іноді у нас вдома була їжа, іноді - ні. Коли мені виповнилося 14 років, померла мати. Через місяць помер і наш батько. Я був у тій квартирі, де він помирав, і бачив його жахливу, повну страждань і безвихідності смерть.
У 14 років я став учнем слюсаря на заводі "Арсенал". І закрутилося колесо миру, де було усе, на що багатий цей світ. Але Бог завжди охороняв мене. Я багато разів міг загинути або потрапити до в'язниці але Він вже тоді знав мене, хоча я ще не знав Його.
Настав 1993 рок. Він розпочався особливо похмуро. Хоча у мене була родина, були дружина і син, але ми жили кожен своїм життям: я - музикою і друзями, дружина - роботою і подругами. Була повна порожнеча, випиванки і скандали. І коли, здавалося, все йшло до трагічного завершення, з'явився той, Хто змінив, врятував, зцілив і звільнив моє життя. Володарюванню сатани у моєму житті було покладено край, коли я присвятив себе Богові.
Можна дуже багато розповідати про нашого Господа Ісуса Христа, але щоб описати всі чудеса і свідчення, які Він зробив за останні сім років мого життя, мені потрібно було б сотні сторінок. Моє сьогоднішнє служіння - це теж диво від Бога. Це служіння Добрій Новині, яку я, як євангеліст, можу нести по всій землі - по Україні, Америці, Африці, Швеції, Норвегії і ще по багатьох країнах, де я був, розповідаючи людям про Христа і у своїх піснях оспівуючи всю Його милість і любов до нас. І нехай "Свято у місті" - таку назву носить моє служіння, буде з кожним, хто почує Добру Новину Господа Нашого Ісуса Христа. Амінь.

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/v_kanashin/miracles/index.htm

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/v_kanashin/index.htm

І пора вже по їсти і випити чаюsmile

 

Шістьдесят шоста Заставка

"От того, что мы сделаем сегодня, зависит, какую награду получим завтра."

Любителям по качатися новини є http://focus.ua/incident/185228

Любителям тренувать мозок, новини є http://www.focus.ua/tech/185238/?r=7&s=date&p=1#c29

А тепер я спробую знайти цікаву історію щасливих людей:

Одного разу вночі я прокинувся від того, що моя дружина плаче. Виявляється, у неї раптово почались дуже сильні болі у вусі. Аж до сліз! „Молись”, каже. Ну я почав молитися (виявляється серед ночі, та ще й у сонної людини, віра не така вже й велика!). Ходив по кімнаті, молився, а потім як одкровення прийшло в мій дух: „співай, все буде гаразд!”. Ну я і почав співати Господу хвалу, дякувати Йому за зцілення. Поспівав, поклав руку на дружину, коротко помолився і ліг спати. А вранці Надя (дружина) розповіла, що, як тільки я почав співати, у неї пройшла біль і вона дуже міцно заснула, як ні в чому не бувало. Хтось може назвати це збігом обставин, але, як казав один муж божий: „дуже багато таких „збігів” трапляється в нашому житті”. Я знаю, що хвала – це велика сила!

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/v_kondratyuk/index.htm

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/v_kondratyuk/miracles/index.htm

Слава Богу, насмішилиlol

Шістьдесят пята Заставка

"Если вы хотите, чтобы ваш брак был прочным, стройте его на Христе."

Любителям обєктивних тем, новини є

http://blog.i.ua/user/2801299/712187/?p=13#comments

"Однажды странствуя в стране долины дикой.

Внезапно был объят я скорбию великой

И был подавлен и согбен

Как тот кто на суде в убийстве уличен

Потупив голову, в тоске ломая руки

Я горько повторял слова души пронзенной муки

Что делать буду я, что станется сомною?"

Це тільки початок у великому віршеві, що був написаний поетом О. Пушкін, спеціально до книги Джон Буньян "Путешествие пеллигрима" Книгу я отримав з рук одного християнського друга але в основному її не читав і подарував своєму батьку: Піллігриму, блудному шукачеві істини, любителю гарненьких кобилок... Ні з ним великого конфлікту я не тримаю, але повертаючись лицем до Бога, мені часто доводиться змагатися і поборювать долю... що завжди передається предками.

Любителям бути щасливим зараз знайду цікаву історію:

Одного разу, під час служіння зцілення, ми, члени команди, як завжди, молилися за хворих людей. Було багато чудес та знамен! Але я був здивований, коли одна жінка похилого віку попросила мене помолитися за її сусідку, котра, як вона сказала, була „прихильницею”. Думаючи про „передачу помазання” я поклав руки на голову смиренно сидячої на колінах „прихильниці”, і сказав свою улюблену фразу: „Більше, Господь”. Те, що відбувалося в наступні декілька секунд, нагадувало, скоріше, епізод з фільму за участю Джекі Чана. З дивовижною спритністю „прихильниця” схопила мене, служителя, котрий ніяк не очікував „такого ось кінця”, за волосся, і безжалісно почала куйовдити мою, і без того хаотичну, зачіску. Швидко замінивши „ Більше, Господь” на „Кров Ісуса” мені якось вдалося звільнитися. Ну а потім прийшла допомога, і ми почали молитися за цю жінку вже разом з Тревером, лідером нашої „британської команди”.
Взагалі, сутність історії полягає в тому, що, почувши прохання молитися за „сусідку-прихильницю”, мені почулася лише половина фрази. Так, вона була прихильницею...Калі, богині смерті. Коли я про це дізнався, я не міг втриматися від сміху, що завжди приходить до мене на допомогу „як Божий засіб звільнення та хвали”. Єдина думка, не вирвана разом з моїм волоссям, і якимось дивом збережена в моїй голові на той момент, полягала в наступному, - яка Калі може зрівнятися з Ісусом, моїм Ісусом? І що може відлучити мене від любові Христової, що простягається від сходу до заходу?

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/k_kosyachkov/miracles/index.htm

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/k_kosyachkov/index.htm

Справді смішна історія... а ще смішніше стає коли християни одружуються на світських дівчатах і тоді вже стає смішно аж страшно.

 

Шістьдесят четверта Заставка

"Нет ничего сильнее истины. (Вебстер)"

Хто любить американських жартів, новини є(екстреніsmile )

http://www.focus.ua/tech/185075/?s=date&p=2#comments&r=19&bs=date&bp=2&c=comments

http://www.focus.ua/tech/185075/?r=28&s=date&p=1#c38

Світ пристосований для "правшів" і халяв, а талановиті і лівші виживають як птахи... від Бога. Кажуть в Україні таланти є, і схоже, що так http://focus.ua/society/184954

Хто любить бути щасливим "Усі щасливі, однакові"

До уверования в Иисуса я всегда относил себя к той категории людей, которые ничем особенным не отличаются и обществу не особо нужны. Когда же я отдал свою жизнь Христу и стал верующим человеком, самым удивительным свидетельством Его работы в моей жизни по сегодняшний день остается то, что Бог доказал мне, что я нужен Ему и полностью изменил мою жизнь. Я считал, что могу только гайки на заводе крутить, а Он открыл во мне творческий потенциал, о котором я даже и не думал. Я думал, что совершенно не нужен обществу, а Бог доказал мне обратное, более того, Он доверил мне самому служить обществу, влиять на него и преображать его. Всю полноту этого чуда я, наверное, осознаю и пойму только в вечности.

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/avmatveyev/miracles/index.htm

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/avmatveyev/index.htm