Pa pa pa pa ra pa pa pa pa ra. . . Niby nic, a tak to sie zaczelo, niby nic, zwyczajne "pa pa pa". Jest w orkiestrach detych jakas sila, bo to bylo tak: Babcia stala na balkonie, dolem dziadek defilowal, ledwie go ujrzala, nieomal zemdlala: skrapiac trzeba bylo skronie. Dziadek z miejsca zmylil nog, pojal: czas rozpoczac dzielo! Stanal pod balkonem, huknal jej puzonem, no i tak to sie zaczelo Pa pa pa pa ra pa pa pa pa ra. . . Niby nic, a tak to sie zaczelo, niby nic, zwyczajne "pa pa pa". Jest w orkiestrach detych jakas sila, bo znow bylo tak: Mama stala na balkonie, dolem tatus defilowal, ledwie go ujrzala, nieomal zemdlala: skrapiac trzeba bylo skronie. Papcio z miejsca zmylil nog, poczul, jak go co snatchnelo. Stanal pod balkonem, huknal jej puzonem i tak podjal dziadka dzielo. Pa pa pa pa ra pa pa pa pa ra. . .

Niby nic, a tak to sie zaczelo, niby nic, zwyczajne "pa pa pa". Jest w orkiestrach detych jakas sila, lecz ich dzisiaj brak! Prozno bowiem na balkonie, czekam by ktos defilowal, zebym go ujrzala, nieomal zemdlala, by mi nacierano skronie... Zeby z miejsca zmylil noge, tak jak tamtym sie zdarzylo, stanal pod balkonem, huknal mi puzonem, by mi takze sie spelnilo. Stanal pod balkonem, huknal mi puzonem, by mi takze sie spelnilo.

Pa pa pa pa ra pa pa pa pa ra. . .

 

.... її любить публіка, її пісні співали і співають досі, а її голос, який називали «магічним» і «містичним», продовжує радувати й сьогодні. Однак у «вищих колах» Валентина  Купріна залишається невідомою...

               

В естрадно-вокальному мистецтві, як відомо, особливо цінується впізнаваний неповторний тембр голосу. Про вокал Валентини Купріної добре відгукнувся в «Літературній Україні» композитор Борис Буєвський, який нині живе в Бельгії.

«Купріна має унікальні дані. У неї — контральто, тобто низький, надзвичайної краси голос, тембр якого, яскраво індивідуальний, властивий тільки їй, а пластичність і виразність сягають завершеності, набувають легкості, чарівності, могутності...».

Очевидно, саме на цю властивість голосу Валентини Купріної звернули увагу режисер Леонід Осика і композитор Володимир Губа, запросивши співати у супроводі хору, органу, симфонічного оркестру при озвучуванні фільму «Захар Беркут», який став класикою українського кінематографу.  

«У її голосі чується щось містичне», — казали творці картини.

Найвідоміші пісні з репертуару Валентини Купріної — «Червона троянда», «Квітка ромена», «Троянди на пероні», «Поїзд із Варшави»

У цих піснях добро, філософія, кохання, чистота — те, чого так бракує нам сьогодні.

А за радянської влади фонограми пісень на вірші Ліни Костенко нещадно розмагнічувалися. Як і твори, у створенні яких брали участь Леонід Вербицький, Юрій Братолюбов, Володимир Хорунжий, Леонід Зайльдерман та інші музиканти, котрі виїхали на ПМП до США, де тепер процвітають. http://www.day.kiev.ua/177233/

Очевидно, «містичне» — не тільки в її голосі, а й у долі, якщо маршрут такої яскравої комети вітчизняної естради багатьом, на жаль, невідомий.

  

Поїзд у Варшаву спогади навіяв, Я на Україні згадую тебе. Ти співав для мене пісню вечорами: Co komu do tego, ze my tak kohamy! Я люблю, коханий, Київ і Варшаву, Але батьківщина в кожного своя Як тебе згадаю забринить сльозами. Co komu do tego, ze my tak kohamy! Поїзд із Варшави йде крізь моє серце, зустріч довгожданну радість окриля І минають роки, роки за роками О яке то щастя ze my tak kohamy!

Вітер в горах заснув — Ліг сосні на рамена, Вечір зорі в росі Розгубив золоті... Я для тебе зірву Синє листя  ромена —  Найчарівніше зілля землі. І у кожнім листку Нерозгадана тайна, Найтепліші слова В пелюстках цих звучать.  Ніжну квітку ромена Чародійною здавна Називають гуцули з Карпат.

 

Я тобі на чужому весіллі Тайкома підливала чар-зілля, Підливала його, підливала, І боялась, що буде мало. Я те зілля ночами варила, Щоб набрало чарівної сили, Щоб тебе привернути до себе, Так зробити, як мені треба.

Ой чар-зілля, чар-зілля зелене, Приверни миле серце до мене, Розбуди в ньому поклик весняний, Що ніколи в душі не зів'яне. О чар-зілля, чар-зілля іскристе, Запали в серці полум'я чисте, І не дай нам зазнати похмілля, На коханні настояне зілля.

Таємничу траву приворотну Я шукала у росах холодних, І коли диво-квітку зривала На любов її замовляла. А якщо вона буде безсила, І на мене не гляне мій милий, Я чар-зілля нове приготую, Всеодно тебе причарую.

 

Сива зозуленько, не літай раненько Не літай раненько, не куй жалісненько.

Под облачком явір похилений,

Сідит на нім пташок премилений. Слухай, мила, як тот пташок співат, Же з любови нич добра не биват. Же з любови, же з любови Нич добра не биват. Моя мила, ти покусо єдна, Любив я тя не рік та не два. Далас ти мі зілля ся напити. Не мож, мила, ніяк без тя жити. Не мож, мила, не мож, мила, Ніяк без тя жити. Ми ворожка давно ворожила, Же мя здурит дівка чорнобрива. Же не буду видів за ньом світа, Аж проминут мої млади літа. Аж проминут, аж проминут Мої млади літа.

Ци та любов єст од Бога дана? Ци лем може д’яблом підшептана? Хоч би-с не хтів, то мусиш любити, Хоч би-с не хтів, прото маш терпіти. Хоч би-с не хтів, хоч би-с не хтів, Прото маш терпіти.

Под облачком явір зеленіє. Посмотр, мила, як тот вітер віє. Може, вирве єго з коренями. Мила моя, што то буде з нами? Мила моя, мила моя, Што то буде з нами?