З Днем Народження, Україно!

Всіх, хто вважає себе українцем, вітаю з днем Незалежності.

Зажурились  українці  –  важко  стало  жити,
Зросли  пенсії,  зарплати  –  нема  що  купити.
Не  подумайте,  що  знову  пусті  магазини,
Гаманці  чомусь  пустіють  в  кожної  родини.

Як  заходиш  в  магазин  –  продавці  радіють
Пропонують  те  і  се,  ще  й  дадуть  помірять
І  попробувать  на  смак  дадуть  на  базарі,
Та  заглянеш  в  гаманець  й  чимчикуєш  далі.

Ні,  не  в  кожної,  збрехала  –  є  і  в  нас  багаті
Та  на  лихо  їх  таких  зовсім  не  багато.
Депутати  дбають  в  нас  лиш  про  олігархів
Не  дивуйтеся  чому  –  вони  ж  в  нас  бідаки.

Щоб  податки  заплатить  в  них  немає  грошей,
Поховали  ж  бо  усі  по  якихсь  офшорах,
Ще  й  зарплату  бідняку  –  кожному  копійку,
Це  ж  грошиська  немалі  –  вистачить  на  «гірку».

І  з  суддею  поділитись  мусять,  бачить  небо,
Щоби  рішення  приймав,  такі  як  їм  треба.
Президент  наш  геть  забув,  що  мав  захищати
Про  сусідську  мову  дбає,  а  своя?  Яке  там.

Як  же  так?  Чому  нема  в  країні  порядку?
Хто  для  нас  наведе  лад,  щоб  жили  в  достатку?
А  ніхто.  Вже  час  самим  дбати  про  країну,
А  не  тільки  про  свою  задню  половину.

Не  чекати  поки  хтось  все  за  нас  поробить,
Бо  виходить  як  на  гріх  ,  що  всі  тільки  шкодять.
То  чого  ж  не  проженемо  народних  обранців?
Бо  не  буде  нам  кого  проклинати  вранці?

Хто  ж  крім  наших  депутатів  захистити  зможе
Інтереси  мільйонерів  і  російську  мову?
Запитаєте  навіщо  нам  їх  захищати?
та  ж  у  нас  вони  нещасні,  досить  ображати!

Знову  кажуть  депутати  нам  з  телеекранів,
Що  достойна  Україна  вирости  із  злиднів.
Знову  брешуть,  бо  не  буде  доти  в  нас  достатку
Поки  кожен  не  почне  робити  порядки.

Поки  кожен  не  повірить  у  свою  родину,
В  свою  мову,  свою  правду,  нашу  Батьківщину.
Сонце  буде  нам  світити,  дощик  поливати,
Та  не  буде  в  Україні  щастя  проростати.
24.08.2012

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359590

Любовь ушла (экспромт)

Прошла любовь, ушла в свои чертоги
додумывать историю о нас,
о том, что быть могло у нас, но все же
чего уже не будет никогда.

О чем, о ком мечтали раньше?
Куда, к кому рвались сердца?
Сливались мыслями, телами даже
душа была у нас двоих одна.

Мечтала, думала с тобою
рука об руку до конца идти,
да видно не судьба, она порою
печальная как осенью дожди.

И что ж теперь? И что же дальше?
Не с нами, нас ведь нет уже,
есть ты, есть я и может даже
любовь еще появится в душе.

У каждого из нас еще проснется
в душе весна, раскрасив мир вокруг,
и счастье в нашу жизнь еще вернется.
Потом. Сейчас лишь слез порочный круг.

нужна помощь

  • 23.03.12, 14:33
жуткий деперсняк на фоне траура и весеннего авитаминоза
подскажите, что можно интересного почитать, только не про любовь и не про вампиров
заранее всем спасибо

о смерти

ожидание смерти хуже самой смерти
особенно когда это смерть родного человека

Я так довго шукала кохання...

Я  так  довго  шукала  кохання, Що  забула  навіщо  воно. Терпкувато  –  солодке  бажання В  полон  пристрасті  завше  вело. І  палала  душа  полум’яно Не  згораючи  мов  купина, Розривалося  серденько  п’яне Від  обману  гіркого  вина Досить.  Крапка  –  кажу  собі  твердо, Від  похмілля  болить  голова Вже  втомилась  горіти  щоденно Й  замерзати  в  холодних  ночах. Я  згадаю  для  чого  кохання Віднайду  його  в  серці  своїм Терпкувато  –  солодке  бажання Стане  присмаком  здійснених  мрій 14.02.2012

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313970

Осень


Осень  дивная  пора
и  красива  и  щедра,
но  совсем  не  постоянна
то  смеется,  то  печальна.

Улыбнется  бабьим  летом,
чуть  согреет  солнца  светом,
виноградом  угостит,
паутинкой  вдаль  летит

Утренним  грустит  туманом,
все  в  нем  кажется  обманом,
но  не  стоит  ему  верить,
солнца  свет  его  рассеет.

Всех  к  зиме  она  готовит,
летний  жар  остудит,  смоет
дождя  мелкими  слезами
и  холодными  ветрами.

Золотом  украсит  лес,
а  потом  разденет  весь
и  уйдет  оставив  ждать
снега  мягкую  кровать.
03.09.2011

Осіння мелодія

Грає осінь сонату
на струнах моєї душі,
звуки нечутно злітають
десь у сяйну височінь.

Вплітаються в музику вітру,
у шелест листків золотих,
у запах останніх вже квітів,
у сльози дощів проливних.

Симфонія осені лине
над лісом, над містом, селом,
дзвенить у полях і долинах
прекрасна і дивна, мов сон.

Грає осінь сонати
на струнах людської душі
не кожен лиш може відчути
мелодію вічності змін.
21.09.2011р.