Про головні ролі у драмі Конституційного Суду

Тут і влада і опозиція з усіма ОПЗЖ і соросятами стоять на одному: судді мають піти. І цікаво тут те, що народ вважає так само: довіри до КСУ більш нема. А знаєте чого нема? Ні, не через те, що вони підірвали своїм рішенням основи антикорупційних інституцій - це звучить пафосно і цікавить лише спонсоров цих інституцій (читай - західних партнерів). Народу це не цікаво, всі знають, що головні корупціонери - це борці з корупцією. Цікаво те, що судді скасовуючи антикорупційні норми, в першу чергу прагнули не дати НАПК право перевіряти судей, і складати на них справи (а такі таких є багато). З точки зору права, ніби вони й праві, адже розподіл і незалежність трьох гілок влади ніхто не відміняв. А от з точки зору народу: недоторкані корупціонери-товстосуми хочуть ще більшої недоторканості. Яка ж тут довіра?

Ще одні дійові особи: це Порошенко, ОПЗЖ, соросята та інші ситуативні союзники. Порошенко - як завжди грає за Захід, яким дуже потрібно розпустити КСУ, а новий його склад наповнити "своїми" людьми, переважно з числа соросят (тому соросята тут в одному човні з Петром Олексійовичем, як завжди, негласно), і залишити дієвими якомога більше антикорупційних інституцій, у нинішній формі, які ВЖЕ складаються з соросят. Ну і репутаційно у цій війні Зеленський поки виступає не дуже успішно, що дуже на руку Порошенкові, якій марить надією скинути Зеленського і "врятувати" Україну самотужки. ОПЗЖ наразі має більш прагматичні ставки: просто користуватися можливими наслідками цієї війни. Адже, тиснучи на Зеленського, суд може прийняти рішення по "мові", "землі", "децентралізації", які розвалять всю програму і реформи "слуг", а ОПЗЖ навпаки отримає вигідні для себе рішення КСУ, які в іншій ситуації, ніколи б не були прийняті. 

Ну і останнє: Зеленський і Разумков. Тут виключно мої спостереження. Президент чи не вперше за все своє правління почав вести СВОЮ гру і робити високі ставки. Вище вже сказано, що репутаційно Зеленський у цій ситуації програє - це основний сьогоднішній меседж наших ЗМІ. Але чи це справді так? Наразі Зеленський почав грати за правилами великої політики: ситуація з КСУ - це демонстрація Заходу, що домовлятися тепер потрібно з Зеленським, а не з Порошенко. Адже, в цілому, яка різниця хто лобіюватиме їхні інтереси. І тут ставка на Зеленського дуже приваблива. Адже Заходу значно простіше інвестувати у дійсного президента, який має монобільшість в парламенті, свій уряд і найважливіше - підтримку народу (можете багато казати про падіння його рейтингу, але він летить в прірву у всіх політиків), аніж в одіозного олігарха, який вже перетворився на того самого мертвого коня, з якого давно слід злізти. 

І у цьому контексті кілька слів про його законопроект, який всі називають антиконституційним, де він прагне звільнити суддів. Повторюся ще раз: суддів звільнять у будь-якому випадку. Лишається лише правильно це оформити і наторгувати дивіденди всім учасникам. Так, законопроект неконституційний, і йому в альтернативу поданий законопроект від Разумкова, більш законнний, більш лояльний, і плюсом до нього - звернення від Нардепів до суддів про добровільну відставку. Результат - один, шляхи різні. 

Тут багато говорять про роль Разумкова у цій ситуації: як він тягне ковдру на себе і консолідує навколо себе "Слуг народу", мовляв, аби забрати владу у Зеленського. Одна ремарка: він консолідує навколо себе не лише "Слуг", але й противників Зеленського, які заради того, аби повалити президента, підтримують "розкол" всередині "Слуг". Їхній прорахунок лише в тому, що Разумков - в одному човні з Зеленським, в одній команді, якщо хочете. Всі ці чутки і "інсайди" їм лише на користь: така собі ілюзія незалежності Ради від Президента. Разумков НЕ грає проти Зеленського, а його власний рейтинг - це рейтинг "Слуг" і президента.