Легенда про Любов




Колись, дуже давно, на Землі був острів, на якому мешкали усі духовні
цінності. Та одного разу вони зауважили, що острів почав опускатись під
воду. Усі цінності сіли на свої кораблі і поплили світ за очі.
Залишилась тільки Любов.
Вона чекала до останнього, але коли вже чекати було нічого, їй теж
закортіло податися геть. Тоді вона звернулась до Багатства і
попросилась до нього на корабель. Але Багатство відповіло:
– На моєму кораблі багато дорогоцінностей і золота, для тебе тут не вистачить місця.
Коли повз пропливав корабель Суму, вона попросилась до нього, але той відповів:
– Вибач, Любове, я такий сумний, мені треба завжди залишатися насамоті.
Тоді Любов побачила корабель Гордості і попросила про допомогу її, але та сказала, що Любов порушить гармонію на її кораблі.
Поруч пропливала Радість, але вона така була перейнята веселощами, що навіть не почула, як її кликала Любов.
Тоді Любов впала у відчай. Але раптом вона почула голос десь позаду:
– Ходімо, Любове, я заберу тебе з собою.
Любов озирнулася і побачила старого. Він довіз її до суші, і коли
старий поплив, Любов спохопилась, адже вона забула запитати його ім'я.
Тоді вона звернулась до Знання:
– Скажи, Знання, хто врятував мене? Хто був цей старий?
Знання подивилось на Любов:
– Це був Час.
– Час? – перепитала Любов. – Але чому він врятував мене?
Знання ще раз поглянуло на Любов, потім вдалеч, куда поплив старий:
– Тому що тільки Час відає, якою важливою в житті є Любов.

.........ДРУЖБА........(східна притча)




Хлопчик і осел були найкращими друзями. Вони всюди ходили разом, усе
робили разом, але більш за усе їм подобалось подорожувати світом.
Вони ходили з міста у місто, від країни до країни...
Але
біля одного міста, хлопчик побачив чудову вишню і зупинився біля неї
щоб посмакувати, а коли через півгодини отямився, осла не було поруч.
Він шукав його де тільки міг, кричав так, що аж боліло горло, але осла
ніде не було. На наступний день він сів на землю і став дивитись
поперед себе.
Так просидів він тиждень, місяць, рік. Через рік біля
міста йшов якийсь купець і побачив недалеко якесь сяйво. Прийшовши у
місто, він розказав про це диво усім знайомим і родичам. На наступний
день жителі міста пішли у місце, вказане купцем, і побачили там
хлопчика: від нього справді, якщо придивитись, йшло ледь помітне
світло. Якийсь мудрець, проходячи повз, сказав, що хлопчика звуть
Брахман і пішов собі далі.
Жителі почали вважати хлопчика за
святого, і приносили йому усілякі дари та їжу. А й справді - тим, кому
було погано, прийшовши до нього, видужували. Мудреці знаходили рішення
своїх складних проблем, сидячи біля нього, скривджені чомусь
переставали плакати і спокійно засинали, а в калік потихеньку
повертались до попереднього стану ушкодженні органи.
Але в один день
якась людина привела до хлопчика осла. І, о, яке щастя! Хлопчик вперше
за довгі роки підвів погляд і побачив, що це його друг!!!
Відразу світло навколо нього згасло, він взяв осла за шию і вони знов радісно і безпечно побігли дивитись світ.

Мораль цієї притчі така: не чекай просвітлення, допоки дружиш з ослами.

Печерні люди

"Жодна ідея не варта смерті хоча б однієї людини" - М.Ганді


Їх  багато  –  вони  ховаються,
Над  морем  істини  демони  граються,
Маску  праведних  носять  щоночі,
Вбивають  «інших»,  видавлюють  очі.
Під  гаслами:  «нація»,  «сила»,  «свобода»,
Запертий  гріх,  ненависть,  нудота,
Крила  протерті  і  скинута  віра,
В  проекції  зла  –  їх  найбільша  сила.
Печерні  люди,  печерна  країна,
На  острові  сну,  самолюбства,  полину.
Живуть,  риють  землю  і  усміхаються,
Не  плачуть,  не  стогнуть,  від  болю  не  каються.
Прийдуть,  натягнуть  шкіру  моральності,
Почнуть  війну  світів,  банальності,
А  в  небі  літатиме  вічна  сатира,
Про  те,  як  подохла  печерна  людина…

Чи світ буде завжди?





Ти  говориш,  як  учений,  проте  не  знаєш,  що  вчений  –  це  той,
 хто  розуміє  природу  тіла  і  душі,  хто  не  тужить  за  тілом
 взагалі  –  ні  за  живим,  ні  за  мертвим.  (Бг.-гіта  2.11).

Хвилина  пробивається  через  зачинене  вікно,
Крізь  сум  ми  епохально  йшли  назустріч  смерті,
Боялись,  та  йшли  думаючи,  що  світ  буде  завжди,
А  порох  кісток  розмивали  гіркі  сльози…
Рейси  сірих  вагонів  тягнуться  під  зміну  настрою,
Сутінки  усміхаються  білому  погляду,
Вовча  ненависть  стягує  рожеву  шкіру  воїнів,
А  ті,  що  бояться,    думають  –  світ  буде  завжди…
На  дереві  шнур  для  Содоми,  Гамори,    Аврори,
Безлика  свідомість  на  хвилі  телепатичній.
Не  вижило  серце,  згноїла  страшна  бактерія,
Тих,  хто  боявся  і  думав,  що  світ  буде  завжди…
Висохла  літня  капля  простого  терпіння,
Терновий  вінок  добрався  до  моря  крові.
І  злим  демагогам  ввижається  тінь  суїциду,
А  Він  не  сумує,  бо  світ  з  Тої  Істини  –  вічний…

Сім життів




Сім  життів
За  втрату
Трьох  мільйонів…
Порятунок  тих,
Хто  заблукав  
У  пошуках  щастя…
Серце  в  кредит
Зухвало  і  наповал
Ти  віддав  легко  і  безглуздо…
Навіщо?
Тому,  що  є  віра  у  світло,
Неординарність,
Наступне  покоління…
Не  плачеш,
Втрачаючи  пелюстки…
Не  боїшся,  не  втікаєш,
Ідеш,  усміхаєшся  і  плескаєш  у  долоні,
Кидаєш  в  мене  квіти,
І  просиш  зачекати..
Чому?
Бо  сьоме  життя  –
Не  останнє…

Тематика бгагават-гіти




Тематика Бгагават-гіти охоплює п’ять основних істин. Перш за все
пояснено науку про Бога, а потім з’ясовується становище живої істоти,
джіви.
Є ішвара, тобто Володар, і є джіви, живі істоти, над якими Він панує.
Якщо жива істота каже, що вона незалежна – це божевілля. Жива істота
підпорядкована з усякого погляду, принаймні за її обумовленого життя.
Обговорюються також пракрті – матеріальна природа, час - тривалість
існування всесвіту, тобто проявлення матеріальної природи і карма –
діяльність. Космічне проявлення насичене різноманітною діяльністю. Всі
живі істоти виконують певні дії. Із Бгагават-гіти стає зрозуміло, хто
такий Бог, що таке живі істоти, чим є пракриті, що таке космічне
проявлення, яким чином воно розвивається під впливом часу, і в чому
полягає діяльність живих істот.
Розглядаючи ці головні теми Бгагават-гіти, дізнаємося, що Верховний
Господь – найвищий. Живі істоти однакові з Верховним правителем з
якісного погляду. Господь контролює всезагальну діяльність матеріальної
природи. Матеріальна природа не є незалежною. Вона діє згідно з
вказівками Верховного Господа. Ми бачимо, що в космічній природі - все
діє з надзвичайною узгодженістю, тому повинні розуміти, що за всіма
космічними проявляннями стоїть правитель. Ніщо не може проявлятись само
по собі. Наприклад, дитина може думати, що автомобіль – дивовижна річ,
бо він рухається без допомоги якоїсь тварини, але людина здорового
глузду розуміє механіку дії автомобіля. Вона знає, що за механізмом
завжди стоїть людина, водій. Так само, Верховний Господь – це
правитель, з волі якого все рухається і працює.
Щодо джів, живих істот, то Господь визначає їх, як Свої невід’ємні
частинки. Часточка золота – теж золото, крапля води з океану – також
солона, й так само ми, живі істоти, як невід’ємні частки Верховного
правителя, Ішвари або Бгагавана, Господа Шрі Кришни, теж маємо всі
якості Верховного Господа, але в дуже малій кількості, тому що ми -
крихітні, підпорядковані інвари. Ми намагаємося опанувати природу,
космос, інші планети, таке прагнення панувати притаманно нам, тому що
воно присутнє в Кришні. І хоча схильність панувати над матеріальною
природою присутня в нас, проте кожна людина повинна усвідомити, що не є
Верховним правителем. Це і пояснюється в Бгагават-гіті.
Що ж таке матеріальна природа? Її визначено як нижчу пракрті, нижчу
природу. Живу ж істоту визначено як вищу пракрті. Пракрті - завжди
підлегла, як вища так і нижча. Пракрті – жіночого роду, і Господь
контролює її так само, як чоловік стежить за діяльністю дружини. Згідно
з Гітою живі істоти, хоча вони і є невід’ємними часточками Верховного
Господа їх слід вважати пракрті.
Матеріальна природа складається з трьох якостей: гуни благочестя, гуни
пристрасті та гуни невігластва. Над трьома гунами панує вічний час, а
поєднання трьох гун природи під контролем і в межах вічного часу
спричиняє дії, які називають кармою. Ми виконуємо ці дії з
незапам’ятних часів і страждаємо від їхніх наслідків або ж
насолоджуємося ними.
Отже, у віршах Бгагават-гіти пояснюється, що всеосяжне довершене ціле
включає в себе Верховного правителя, підпорядкованих Йому живих істот,
космічне проявлення, вічний час та карму, тобто діяльність. Всі разом
вони складають довершене ціле, і це всеосяжне довершене ціле називають
Вищою Абсолютною Істиною…

"перлини сходу"




У вигаданому мною циклі, будемо розглядати найвідоміші ведичні писання Індії, думати над ведичними істинами та філософією…



ПЕРЛИНА ПЕРША -
Бгагават – гіта як вона є…
(вступна стаття А.Ч.Бгактіведанти Свамі Прабгупади)



Бгагават-гіта відома також як Гітопанішада. Вона – суть ведичного
знання і одна з найважливіших Упанішад у ведичній літературі. Дух
Бгагават – гіти міститься в ній самій. Можна навести таке порівняння:
якщо ми бажаємо прийняти ліки, то ми повинні дотримуватись вказівок на
етикетці. Ми не можемо приймати ліки з нашими власними примхами або за
вказівкою друзів. Так само Бгагават-гіту треба розглядати і сприймати
згідно з вказівками Самого її оповідача. Оповідач Бгагават-гіти –
Господь Шрі Кришна. Він згадується на кожній сторінці Бгагават-гіти як
верховний Господь, Бгагаван. Звичайно слово бгагаван іноді може
стосуватись будь-якої могутньої особи, чи будь-якого могутнього
напівбога, і тут, без сумніву, слово бгагаван вказує на Господа Шрі
Кришну як на видатну особистість, але разом з тим ми повинні знати, Що
Господь Шрі Кришна – це верховний Бог-Особа, що підтверджують великі
духовні вчителі в Індії.
Мета Бгават-гіти – визволити людство з невігластва матеріального
існування, адже кожного з нас переповнюють тривоги, що супроводжують
матеріально існування. Власне, саме наше існування проходить у
атмосфері небуття. Ми зовсім не призначені на те, щоб нам загрожувало
небуття. Наше існування – вічне.
Із безлічі стражденних людей мало хто здатен запитати себе про своє
становище, про те, хто він такий і чому його переміщено в такі скрутні
обставини. Доки у людини не прокинеться бажання запитати, чому ж вона
страждає, доки вона не усвідомить, що не бажає страждати, а хоче
насправді позбутись усіх страждань, її не можна вважати повновартісною
людиною. Тому Бгагават-гіта є «відкрита» книга лише для тих, хто
запитує про природу своїх страждань, про своє походження і про те, що
чекає нас після смерті…

Далі буде…

Найкраще в молитві - свобода...




Найкраще  в  молитві  –  свобода,
Забутий  в  свободі  –  рух.
Пропала  на  істину  мода,
В  повітрі  літає  пух.
Погасла  іскра  чутливості,
Знання  втратило  зір.
Всім  знана  сила  кмітливості
Влилась  в  хаотичний  Вир.
Безодня  та  істина  –  поруч,
Рука  простягається  в  вічність.
Як  жертву  на  вірність  Богу,
Філософ  приносить  магічність.

З.Н.Я
Фото - Інни Зайченко

Чому без любові?




Чому  без  любові?
Кому  вона  потрібна…
Хіба  що  залишку
Просвітленим,
Осоромленим,
Тим  хто  чекає
І  постійно  плаче  –
Такому,  як  ти.
Чому  без  надії?
Багато  реалізму
В  хаотичному  світі.
Згоріли  рожеві  окуляри
І  вигадані  мрії  –  
Схожі  на  твої.
Чому  без  метафор  та  гри  слів?
Вони  закінчилися
В  той  день,
Коли  прийшла  весна,
Коли  пролилися  сльози  неба
І  нічого  не  залишилося,
Окрім  тебе,  любові,  надії
Та  солодких  слів…

З.Н.Я.

Аметист - самоцвіт життя




Аметист  –  самоцвіт  життя,
Зречення,  протест  без  дияволізму,
Брахманічний  запал  і  війна,
З  натовпом  простого  оптимізму.
Циліндричні  шматки  каміння,
Пробивають  шкіру  до  крові,
Каплі  червоної  фарби  –  прозріння,
Шлях  від  смерті  до  любові.
Аналіз,  самозаглиблення,  душа,
У  руці  скляний  аметист,
Ниткою  спадає  з  язика,
Білий,  дощем  помитий  лист.
Скинуте  з  серця  брудне  каміння,
У  потаємному  серпантині  істини,
Накрилось  ковдрою  нічне  проміння,
З  думками  про  те,  у  що  ми  вірили.

З.Н.Я.