Благовещение…
Как часто мы грешим: -
Он нас не слышит!..
Так часто, что порой и невдомек,
Что все вокруг нас Его Славой дышит
И шлет нам Благовестия упрек!..
07.04.16
Спасибо за полученное удовольствие!..
Нет ни возраста, ни одиночества –
Только этот мартовский вечер;
Вспоминая свое имя отчество,
Зарифмованный в струны как ветер!..
В этом тайное слышно пророчество:
Время тиканьем сердце точит…
Здесь заварено в чай чье-то творчество
Ароматным букетом строчек!..
26.03.16(СветЛа)
Священики, ініціатори відродження історії подільського православ’я, відновили на теренах Вінницької єпархії Української Православної Церкви особливе богослужіння — «Чин моління за святі ікони».
Унікальність цього священнодійства полягає в тому, що віряни у цей день приносять до храму Божого найшановніші в родинах ікони, які освячують по певному Чину та окроплюють святою водою. Потому, усі присутні підходять один до одного із вітанням «Христос посеред нас – і є, і буде!», по черзі прикладаючись до усіх священних образів.
Як розповів керівник історичного відділу Вінницької єпархії єрей Назарій Давидовський, священнодійство є унікальним для усієї повноти Православної Церкви.
Чин було написано у далекому в 1922 році архиєпископом Вінницьким Інокентієм (Тихоновим), на той час єромонахом Інокентієм, насельником Олександро-Невської лаври м. Санкт-Петербург та затверджено митрополитом Петроградським Веніамином (Казанським), який, як і владика Інокентій, нині є священномучеником.
Сенсом богослужіння, за словами о. Назарія, є бажання архиєпископа Інокентія відновити в свідомості людей благоговійне, шанобливе ставлення не лише до церковних ікон, а й до наших домашніх, які часто нашою неуважністю та недбайливим ставленням зневажаються та профануються.
Звершити богослужіння вдалося лічені рази в декількох храмах м. Санкт-Петербурга, доки хвиля репресій не понівечила долю владики Інокентія.
І ось 94 роки по тому, під час підготовки матеріалів щодо канонізації Вінницьких святих, єрей Назарій Давидовський випадково віднайшов книгу Сергія Зегжди «Олександро-Невське Братство», в якій, окрім житія владики Інокентія та інших насельників монастиря, містився рукопис цього особливого чину. Священику вдалося поспілкуватися з автором книги в останні дні його життя та отримати живі спогади про мученицьке життя священиків того часу та їх духовні подвиги. http://risu.org.ua/ua/index/exclusive/holidays_and_customs/62864/
(Сестрі Олесі)
Як яснеє сонце
Закине свій промінь ясний
До тебе в віконце, –
Озвись на привіт весняний.
Олесю, серденько,
Співай веселенько!
Весняного ранку
Співай, моя люба, веснянку!
Як бідну первістку,
Дочасну, морози поб’ють
І кущик любистку
Холоднії роси поллють, –
Не плач, моя роже,
Весна переможе!
Весняного ранку
Співай, моя люба, веснянку!
Як дрібнії дощі
Заслонять нам світ навесні,
Як нам молодощі
Пов’ються у хмари сумні, –
Не тратьмо надії
В літа молодії!
Весняного ранку
Співаймо, сестрице, веснянку!
На літо зелене
Поїду я геть в чужий край,
Згадай же про мене,
Як підеш по квіти у гай.
Спогадуй, Олесю,
Сестру свою Лесю!
Весняного ранку
Даю тобі сюю веснянку!
[6 квітня 1890 p.]
Дякую всім за єднання... http://photo.i.ua/user/1101426/467190/
БАБЕ НЮРЕ
Поредеют волоса ,
Станут мутными глаза ,
Рот щербатый улыбнется -
Молодость уж не вернется !
Но в морщинистых ладонях
Столько теплоты настоя ,
Что вернет другому младость
И откроет сердцу радость .
И поверится тайком -Старость держит под замком
Детства чистые одежды -
Наши добрые надежды .
Ясность и полет ума ,
Смех , наивность , простота -
Это все не в лету канет ,
Сердцу мудрости достанет !
Здравствуй же , моя Бабулька .
Добрый Ангел мой родной !
Это я твоя Светулька ,
Шлю к тебе свою любовь !
25.09.91
Сегодня ей было бы 102 года... В этом году будет 10 лет, как ее нет... У моей бабушки Анны по папе было десять детей, младшая была всего на год старше меня...
Очень я ее любила. Как-то в один из приездов, когда все мои тети бежали к ней с криком "мама-мама" я тоже начала кричать "мама"... и получила за это от "тетечек" - это не твоя МАМА!.. Помню, как заступала меня собой, когда папа лупил ремнем за разлитое молоко, а позже показывала свои ноги, утешая меня - не плачь, видишь как меня сыночка побил?.. А когда я уже была на первом курсе института и гостила у них приносила мне с утра в постель малинку, не взирая на мое смущение и протест...
*** ***
***
Подари мне
Валентинку -
Счастья
сахарную льдинку !
Пусть на миг -
не на года ...
Дрогнет сердце :
Я -
ЖИВА !
02.02.99
*** *** ***
Окрыленное сердце ,
ЛЕТИ !
Нет законов
сильнее ЛЮБВИ !
Не боится она
и не лжет !
А
НАДЕЕТСЯ !
ВЕРИТ !
и ЖДЕТ !
10.02.99
*** *** ***
Сердца
подвержены влеченью !
Сам Бог
им прописал
леченье ...
Огонь
спасительной
любви
Подарен Богом
меж людьми !
11.02.99
