Білий ворон. (3)

3

   За мною приїхали на пікапі нісан навара з кермом з правої сторони. В ньому були четверо солдат с кобурами під мишками, на вид серйозні. Я погрузив свої баули до них в авто і ми поїхали на 0. По дорозі ми заїхали в гараж, де взяли пижика з помятим передком на буксир і поїхали далі. Останні тридцять кілометрів дорога була в дуже поганому стані, яма на ямі.  Потім ми зїхали на польові дороги і по ним вже доїхали до села що було в кілометрі от кацапської границі.

    Село було почті заброшене. В ньому мешкало до десяти людей похилого віку. Ні магазину, ні автобуса, не було нічого. Добре що хоч напруга була.

     Окремий розвідувальний взвод, розмістився в покинутому вже років з п'ять бараці. Мені показали мою кімнату кімнату. Невелика одномісна кімната, завалена старою одежею. За пару годин я все виніс в сарай, зібрав павутиння, замів і даже помив пол. Накачав надувний матрас, постелив матрас синтетичний, заправив постіль. Все вийшло даже очень не погано. Могло бути і гірше. Хлопці показали де душ. В принципі все було норм. Повечеряв і спать. 

   Наступного дня я і ще пару хлопців поїхали на позицію звідки велось спостереження за кацапньой. Приїхали дорогою до посадки, далі пішком пройшли посадкою. На позиції були хлопці двоє з розвідки двоє з іншого батальйона. Це був совмесний пост. Тут я узнаю що наш батальйон резервний. А взвод розвідки прикомандирований до бойового батальйона який розміщений по пограничний лінії. Пару годин поработавш ми їдемо назад в барак.  

    Приїхавши, бачу що тут уже п'янка, самі круті сидять за столом і запрошують мене на спів бесіду. Такої спів бесіди в мене ще не було. Махновщина в стороне гірко плаче. По началу я відмовлявся пити та згодом мене вговорили і скинувшись ми поїхали за горілкою і пивом. До міста за 30 км по тій  самій  дорозі по що ми їхали вчора.  По дорозі назад заїхали до ставка, скупатися і випити. Ми випили пляшку на чотирьох, закусуя, я зеленою грушою дичкою, вони пивом і сигаретою. Замком взвод хоче мене перевірити бере чужий автомат і цілиться в мене подавши патрон в патронік. Перевірка не вдається, власник автомата забирає автомат. Між двома починається сутичка і мордобой. Вони пили з самого ранку тож їх розвезло. Ми повертаємося до бараку і вже тут продовжується співбесіда. За частую вони спорять між собою. Я же помню і контролірую ситуацію до самого кінця. Далі вони продовжують без мене, мені погано і проблюваашись іду спати. 

     Наступного дня я купляю їм похмилитися, собі мінералки і всі відпочивають. Ком. взвода перед цим видав мені автомат і сам кудись свалив. Я так зрозумів, що його залякали і він ком. взвода був тільки формально. 

   Далі все почалось як і повсюди. П'янки, гулянки, вечірні посиденьки до ранку. Ганяя авто, по поганій дорозі, раза три на добу до міста за покупками. То в сто ремонтувати авто. Я більше не пив і до мене стали ставитись з підозрою в стукачестві. Буцім то я засланий козачок.  Ніби-то з моєю появою командування почало знати все що в них тут відбувається. Пізніше стало відомо що це робив ком.взвода. Він знав що подумають на мене. Були ще і такі пред'яви: зуби два раза на день чіщю і що каждий день душ приймаю. Почали казати що я мав привикати до польових условій. На те я відповідав, що якщо маю можливість то чому нею не скористатись.

   В общем мене колектив не прийняв і щоб я не сказав або робив, все сприймалося негативно. Стучали один одному про мене в меру своєї розпущеності. Це були плоди що денних п'янок. Один плюс в них все-таки був. Заборона пити на позиції. Мені подобалось заступати і вести наблюденіе. Ми вели наблюденіе за кацапским селом. З виду ухожене село. Будинки, поля, садки, все було ухоженим. Були пастбища на яких паслась худоба. Ми же виглядали із заростей і жили в почті покинутому і заброшеному селі. 

   Так ми пробули до начала грудня. Потім було переміщення в Черкаси де мало пройти перегрупування а ми пройти підготовку і  стати штурмовою бригадою.