Закінчується ще один рік, тому час підбивати підсумки, поки не вирубили електрику. І за усталеною традицією розповідь проілюструю картинками, оскільки додатковий фотозвіт не завадить. Хоча рік, що минає, в плані фоторепортажів можна вважати продуктивним — все-таки, за нинішніх обставин, 20 (із цим постом) фотозвітів — це дуже гарно.

  Отже, яким був 2023 рік? По-перше, він виявився насиченим. Багато чого відбувалось... Однак ті події були неприємними: то щось зламалось, то розбилось, то ускладнюють життя. Правда, також було багато прогулянок. Але вони були викликані справами, а не бажанням провітритись. Через це не можу записати їх до позитиву. Тож, по-друге, рік був проблемним і нервовим. То щоденні атаки беспілотників і бескінечні повітряні тривоги, то навала бліх, то зуби засмучують. А про сварки в родині навіть не говорю. Дійшло до того, що хотів з'їхати на зйомну хату, але проаналізував, що фінансово можу не потягнути. Звичайно, це не нові проблеми... просто до старих додалися нові:) Наприклад, збій мобільного зв'язку, посилення мобілізації, поламка фотокамери та акумулятора до іншого фотіка. А ще не здійснив жодної вилазки на закинутки. Такого не було навіть під час пандемії ковіду! Крім того, нікуди не виїжджав (не знаю як інші не бояться подорожувати). Від стресу довелося випити сидр, хоча рік чи два не вживав алкоголь. Ну і, по-третє, був завантаженим роботою по повній. Такої кількості завдань по роботі, як цьогоріч, не пригадую. Навіть відпустки не було! По-четверте, цей рік був ностальгічним. Причому флешбеки були не лише через ретроспективний звіт з неопублікованими матеріалами, а й від дегустації їжі, яку скуштував у минулому. А іноді без причини сумував за часами і людьми, яких вже не повернеш. Одним словом, 2023 рік можу оцінити, як поганий рік. З приємного можу відзначити, хіба що, дослідження українського автопрому, дегустації незвичних продуктів і рекордні заробітки (за моїми мірками). А з нейтрального відмічу зміну музичних смаків — підсів на україномовний брейкбіт.

Почуття за 2023 рік можна описати словами "страх" і "зневіра". Якщо минулого і на початку цього року був стриманий оптимізм, то цьогоріч з'явилось відчуття, що ми програємо у війні та врешті-решт можемо програти.

Поки збираю матеріал для замальовок воєнного часу, покажу обновки для компа. На фоні відсутності інших тем для фотооглядів це хоча б щось. Тим паче, для мене це яка-не-яка, а подія. А можливо, ви й собі захочете подібні апгрейди?

Що це за обновки? Наліпки на клавіатуру і сучасніший та потужніший wi-fi роутер. Не скажу, що це нагальні потреби — просто погуглив і дізнався, що мас-маркетові (мембранні) клавіатури мають клавіші, які швидко стираються, а механічні коштують дорого. Тому знайшов, як кажуть у рекламі, "швидке рішення" — наліпки. А роутер вирішив замінити, оскільки попередній був з 2016 чи 2017 року, та й інтернет почав працювати з перебоями. Правда, поки що скористатись повними можливостями нового роутера не вийде:( Але все одно, новий девайс повинен працювати якщо не швидше, то стабільніше.

Все ніяк не наважусь піти пофоткати місто, тому цього разу вкотре буде дегустація. Але мене тішить те, що вона була запланована заздалегідь, а їжа хоч і проста, проте в незвичному форматі. А ще, як завжди, виходить так, що до дегустації доходить, коли змушений переходити на самообслуговування.

Десяту, ювілейну, дегустацію вермішелей/локшин швидкого приготування хотів відкласти на наступний рік, бо й так перебрав щорічну норму споживання. До того ж, новинок не було. Але знімати більше нічого. Плюс — новинки підігнали. Тож доведеться наближати виразку шлунка... А чому 9-й номер, якщо дегустація десята? Все просто — один звіт назвав по-іншому, бо там були зарубіжні та реекспортні найменування. Сьогодні ж — вітчизняне.

Не думав, що коли-небудь доведеться робити огляд сухпаїв. Правда, і повномасштабна війна у XXI столітті здавалась чимось фантастичним і безглуздим, але, як бачимо, все можливо.

В принципі, в дегустації сухпаїв немає нічого дивного — раніше сталкери полюбляли їх оцінювати за відсутності вилазок (напевно, через те, що їх було зручно брати в похід або на сталк). Тож чому б і мені не спробувати? Тим паче, від початку повномасштабного вторгнення рашистів набори індивідуального раціону харчування дегустували і письменники-історики, і мотоциклісти, і блогери розважального жанру. Ну і, звичайно, кожен чоловік в країні може зіткнутись з таким продуктом, оскільки у нас триває війна і запросто можуть призвати на військову службу (хоча такі набори дають лише на виїзних навчаннях або завданнях, бо у військових частинах є їдальні, а на фронті — польові кухні). Крім того, це — продукти швидкого приготування. Так що маю повне моральне право спробувати сухпай. Заодно, враховуючи специфічність такої їжі, додаю новий тег "сухпай".

Різноманітні напої та соки я вже показував на сторінках свого блогу. Але то були дописи, а в форматі фотозвіту такі дегустації ще не публікував. До того ж, раніше оглядав готові рідкі продукти, а тепер вирішив взятись за розчинні. Зокрема, за кавові напої та чай матча в стіках, бо важаю, що це незвично і може бути цікаво.

[ Читати далі ]

Хочеться, чи ні, але дегустації продуктів харчування залишились єдиним доступним контентом для зйомок. Однак за умов воєнного часу гріх на щось скаржитись — добре, хоч така можливість є, оскільки дехто взагалі не має змоги публікувати, а хтось вже ніколи нічого не напише. Так що годі скиглити. Їжа — це теж цікаво. Особливо, якщо на огляді японська локшина швидкого приготування, вироблена в Польщі (а польська їжа — це смакота). До того ж, з екзотичними смаками.