Накльовується подорож. Блог-тур в файне місто Тернопіль. Правда, це тільки якщо пощастить і виберуть (вибрали лише одного разу) — бо конкуренція чимала. Однак пропозиція заманлива: екскурсія по пивзаводу, сплав по річці. І це в режимі "ол-інклюзив". Тобто, "на шару". Треба тільки доїхати за власний рахунок. Подивився ціни: біля 400 гривень в одну сторону за купейне місце. Начебто, недорого. Та тільки місць може не вистачити.

Хоча є друге "але": як купити квитки на потяг, якщо вони розкуплені наперед. Спеціально дивився: в одному поїзді на дату поїздки залишилось лише декілька місць. І не факт, що найкращих. Коли будуть відомі результати вибору, купляти квитки буде пізно. Тоді залишиться єдиний варіант — маршрутка. А маршрутки напевно дорожчі і небезпечніші.

Купляти квитки завчасно — не варіант (а якщо не пройду відбір?).
От як ви б поступили?

Декілька днів тому писав про резонансне замовне вбивство російського журналіста в Києві. Але того ж дня, ввечері, в новинах надійшло спростування — Бабченко живий і неушкоджений, замовника вбивства затримано. СБУ всіх переграли. Від українських правоохоронців цього, напевно, ніхто не очікував. Цього разу вітчизняні спецслужби пішли на випередження. В шоу "Право на владу" міністр МВС Юрій Луценко розповів, що є список з 30ти людей, яких могли вбити. Так що похвально. Однак експерти розповідають, що на цій справі можна було і не піаритись. Тим паче, нерозкритих замовних вбивств багато. Але в справі Бабченка перемога. Аби тільки слідство не застопорилося, як це буває у вітчизняних судах.

На фоні такої новини здивувало, що іноземні організації обурюються. Радіти треба, що запобігли вбивству. І збільшувати протидію російській пропаганді і спецслужбам.

Сьогодні весь день обговорюють вбивство опозиційного російського журналіста Аркадія Бабченко. Рашка вчергове показала: або сидіть в тюрьмі в Росії, або грохнуть за кордоном. Від російських спецслужб не сховаєшся. Он, Литвиненка і  Скрипаля навіть в Лондоні дістали. Жаль, що українські і зарубіжні спецслужби безсилі проти агентів Кремля.

Дивлюся, що якщо раніше (десь 1-2 роки тому) були потрібні піші кур'єри, то тепер "хлопчики на побігеньках" повинні або їздити на скутері, або на електровєліках. Або ще краще — на машині (бажно — власній). Хоча, коли я працював кур'єром, то мене іноді дивувало: чому габаритні або важкі вантажі необхідно було нести в руках; або чому відправляють піших кур'єрів, коли точка доставки/відправки розташована в таких пердях, що на громадському транспорті не доїдеш, а пішки дуже далеко? Так от, мабуть таки зрозуміли, що піша доставка це непродуктивна праця. Бо піші кур'єри вже нікому не потрібні.

Потроху приходжу в себе, розгрібаю фотоархіви, редагую фотки по роботі. Але на вулиці така теплинь і сонячно, що хочеться вже кудись поїхати. Ось тільки куди і з ким? Подружка сама не знає, коли буде вільний час (в принципі, і я не визначився з датою поїздки) і куди хоче поїхати.

Вітаю всіх з Христовим Воскресінням! Соромно, що і на цей рік не сходив до церкви. Хоча, освячувати паски лише через традицію, кажуть теж неправильно. Але раніше в яких тільки церквах не був: і в Михайлівській, і в Тарасівці, і у військовому ліцеї. Прокинутись раненько, поки всі сплять. Пройтися по сонному місту. І лише біля церкви повно народу. А тепер брат далеко, батьки сумніваються що дійдуть, та й кажуть, що треба постувати.
Мама каже, що сьогодні багато людей ходили в церкву. По ранковим вулицям машин їздило більше, ніж у звичайний вихідний. Однак протягом дня на вулицях не багатолюдно.

А ви як, посвятили паски та крашанки?

Здається, в житті розпочався черговий етап. Додалося скептицизму. Думаю, на це вплинуло 35 річчя і знищення віри в інтернет і віртуальний світ. Хоча по дрібницям теж назбиралися зміни.

— Втратив віру в інтернет. Та й віртуальний світ почав набридати. Тому все більше життя залишається поза інтернетом.
Раніше вважав, що електронний світ живучіший, ніж реальний.

— Перестав малювати. Художник з мене і раніше був не ахті. Але час від часу брав ручку і малював. Тепер же просто ніколи і фантазії нема.

— Закинув розгадування сканвордів/кейвордів. Це давня звичка. Мабуть, з 2013го, коли пошкодив коліно і відлежувався вдома.

— Набридла оточююча обстановка: Київ, своє місто. Здається і домашня обстановка приїлася.

Можливо, це просто така реакція на події, що відбулися в житті і насправді я той самий, що був до березня 2018го?  Коли змінюються звички і світогляд — то це напевно і є новий життєвий етап.

Хоча ніщо не забороняє повернутися до попередніх вподобань і світогляду. Треба все ж шукати оптимізм.

Щастить на робочі Дні народження. Думав: ну субота. Буде вихідний. Так перенесли робочий день на суботу.
І було б півбіди працювати у свій День народження. Так ще ж треба накрити "поляну". Таксі. Клумаки. А як назад везти?

І в єдиний вихідний на тижні хочеться кудись дременути прогулятись. Не знаю, як це витримаю. Але вдома вже з батьками пересварився.

До обломів не звикати. Тільки думаєш кудись піти. Здається ось-ось домовився. А потім: «Ой, а я не знаю, які будуть плани. Мабуть, буду зайнятий.»  Нафіг тоді напрошуватись? А я ще й обнадіююсь.

Думав, перед Днем народження десь прогуляюсь, але вилазка відмінилась. Минулого року купив екскурсію по виставковому комплексу «Експоцентр України» (екс ВДНГ). Подивився закинуту шахту і побував на шпилі головного павільону. А тепер ні подарунку, ні нової теми для звіту.

Є варіант просто забухати. Але це банально.

P.S.: Ще й один сайт зробив автоскид паролю. Настрій остаточно зіпсовано.